Ухвала суду № 139112367, 19.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41

_______________

УХВАЛА

19 серпня 2026 року м. ХарківСправа № 922/1312/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Сидоренко О.В.

розглянувши спільну заяву ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВМ Пласт" про розстрочення виконання судового рішення у справі

за позовом Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12) до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВМ Пласт" (61001, м. Харків, вул. Дніпровська, 1, кв. 29) , 2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 4'125'549,92 грн

за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідачів 1, 2 - Кокорева Е.О.,

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Харківської області 05.08.2026 у справі №922/1312/26 ухвалено судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВМ Пласт" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Укрсиббанк" заборгованість за кредитом у сумі 3'051'060,56 грн, заборгованість за процентами за користування строковою сумою кредиту за період з 01.05.2023 до 21.11.2023 в сумі 43'543,60 грн, заборгованість за процентами за користування простроченою сумою кредиту в сумі 162'588,76 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВМ Пласт" на користь Акціонерного товариства "Укрсиббанк" судовий збір у сумі 19'543,16 грн; стягнуто ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Укрсиббанк" судовий збір у сумі 19'543,16 грн.

12.08.2026 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява (вх. 19708), в якій він просить суд розстрочити виконання вказаного рішення Господарського суду Харківської області та встановити графік його виконання, що наведений у прохальній частині поданої заяви.

Крім того, 12.08.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВМ Пласт" надійшло клопотання (вх. 19710) про приєднання до заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду та її підтримання.

Ухвалою від 12.08.2026 розгляд заяви про розстрочення виконання рішення у справі №922/1312/26 призначено на 19 серпня 2026 року о 15:00.

19.08.2026 представник боржників подав докази здійснення першого платежу в сумі 274'689,93 грн в погашення заборгованості за кредитним договором, які досліджені судом та приєднані до матеріалів справи.

Представник боржників (відповідачів) в судовому засіданні 19.08.2026 підтримав свою заяву, просив розстрочити виконання рішення на 12 місяців.

Представник стягувача (позивача) в судове засідання 19.08.2026 не з`явився, про час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали спільної заяви боржників, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення у справі №922/1312/26, з огляду на таке.

Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Згідно зі ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Принцип обов`язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини другої якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні приписи містяться у ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною першою статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Розстрочка - це надання можливості виконання рішення по визначених частинах у встановлені судом строки.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 кодексу.

Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Разом з тим, необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація „потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Обов`язково мають враховуватися інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, на державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

З огляду на вищевикладене, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Відтак, особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Суд установив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВМ Пласт" зареєстроване та веде свою господарську діяльність в місті Харкові та Харківській області.

Повномасштабне збройне вторгнення у 2022 році стало об`єктивним переломним фактором для господарської діяльності ТОВ "ДВМ Пласт". Якщо у 2021 році чистий дохід від реалізації становив 20'887,6 тис. грн, то вже у 2022 році він скоротився до 5732,7 тис. грн, тобто приблизно на 72,6 %, а замість прибутку підприємство отримало збиток у сумі 45,6 тис. грн. У 2023 році обсяг реалізації скоротився ще більше - до 2902,1 тис. грн, а чистий збиток становив 277,1 тис. грн. Таким чином, фінансова звітність документально підтверджує не звичайне погіршення окремих показників, а різке та тривале скорочення масштабів господарської діяльності саме після початку повномасштабної війни.

Починаючи з 2024 року ТОВ "ДВМ Пласт" поступово відновлює господарську діяльність. Чистий дохід від реалізації зріс з 2902,1 тис. грн у 2023 році до 11771,5 тис. грн у 2024 році, а у 2025 році - до 15576,3 тис. грн. Підприємство вийшло зі збитковості: чистий прибуток становив 54,0 тис. грн у 2024 році та 68,5 тис. грн у 2025 році. Водночас навіть після істотного відновлення обороту рівень чистої прибутковості залишається мінімальним, оскільки витрати практично дорівнюють отриманим доходам

За останньою поданою річною фінансовою звітністю ТОВ "ДВМ Пласт" за 2025 рік чистий дохід від реалізації становив 15'576,3 тис. грн, сукупні витрати - 15'492,8 тис. грн, а чистий прибуток - лише 68,5 тис. грн. Чиста рентабельність продажів становила близько 0,44 %, що характеризує мінімальний запас прибутковості та відсутність у товариства вільного накопиченого прибутку, достатнього для одноразової сплати 3'296'279,24 грн.

На 31 грудня 2025 року запаси ТОВ "ДВМ Пласт" становили 4202,6 тис. грн, поточна дебіторська заборгованість - 2669,0 тис. грн, грошові кошти та їх еквіваленти - 745,5 тис. грн. Водночас поточні зобов`язання товариства становили 5041,1 тис. грн, а довгострокові - 2882,0 тис. грн. Отже, переважна частина оборотних активів пов`язана з товарними запасами, розрахунками з покупцями та поточними зобов`язаннями і не є вільними коштами, які можна вилучити без руйнування операційного циклу.

Представник відповідача 1 зазначає, що ТОВ "ДВМ Пласт", на якому працюють шість осіб, продовжує господарську діяльність та за умови безперервного доступу до рахунків спроможне спрямовувати на виконання рішення орієнтовно 70'000 грн щомісяця. Накладення арешту на всі рахунки товариства або одноразове списання оборотних коштів унеможливить розрахунки з постачальниками, закупівлю сировини, оплату переробки, податків та інших обов`язкових витрат. Наслідком буде зупинення виробництва і реалізації, втрата доходів, робочих місць та реальна загроза неплатоспроможності (банкрутства), що істотно погіршить можливість задоволення вимог стягувача.

Водночас ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність як фізична особа - підприємець. Банківська виписка за період з 01.01.2026 до 31.07.2026 підтверджує надходження 3'077'745,15 грн, видатки 2'815'945,53 грн та залишок 644'784,56 грн. Операції за рахунком включають розрахунки за сировину і товари, переробку, послуги, податки та інші витрати, необхідні для отримання наступних доходів. Тому залишок 644'784,56 грн є поточною операційною ліквідністю, а не вільним заощадженням чи депозитом, який можна вилучити без припинення діяльності. Згідно з зазначеною вище банківською випискою прибуток ФОП за сім місяців 2026 року становив 1'600'000 грн (платежі з призначенням - "перерахування на власний рахунок"), тобто в середньому 228'571,43 грн на місяць.

Податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за 2025 рік та банківська виписка за період з 01.01.2026 по 31.07.2026 підтверджують стабільне здійснення ним підприємницької діяльності та систематичне отримання доходу протягом тривалого часу.

Так, відповідно до податкової декларації ФОП ОСОБА_1 , обсяг доходу від підприємницької діяльності за 2025 рік становив 6'651'082,92 грн. При цьому податкова декларація платника єдиного податку відображає саме обсяг отриманого доходу, а не чистий фінансовий результат підприємницької діяльності.

У свою чергу, банківська виписка за сім місяців 2026 року підтверджує продовження господарської діяльності та надходження на поточний рахунок ФОП коштів у загальному розмірі 3'077'745,15 грн за 77 операціями. Станом на 31.07.2026 залишок коштів на рахунку становив 644'784,56 грн.

Таким чином, наведені документи в їх сукупності підтверджують не випадкове або одноразове отримання коштів, а сталість підприємницької діяльності ОСОБА_1., наявність регулярного грошового обороту та реального джерела коштів для виконання рішення суду відповідно до запропонованого графіка розстрочення. Водночас одноразове звернення стягнення на залишок 644'784,56 грн забезпечило б погашення лише близько 19,56 % загального боргу, але позбавило б заявника оборотного капіталу та можливості одержувати доходи для наступних платежів.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що на сьогоднішній день у боржників недостатньо коштів для добровільного виконання судового рішення одним платежем. В свою чергу відкриття стягувачем виконавчого провадження заблокує господарську діяльність боржників та призведе до арешту їх рахунків. Разом з тим накладені арешти призведуть до того, що боржники не матимуть можливості нормально здійснювати свою господарську діяльність та отримувати прибуток, або ж поповнювати їх обігові кошти для виконання рішення суду.

Також 19.08.2026 боржниками було сплачено платіж на загальну суму 274'689,93 грн в погашення заборгованості за спірним кредитним договором, що свідчить про реальність намірів відповідачів погасити заборгованість.

З огляду на викладене, керуючись принципами розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер здійснюваної ними господарської діяльності, враховуючи необхідність дотримання балансу і рівноваги інтересів стягувача та боржників, а також зважаючи на те, що заявники наразі позбавлені можливості одночасно виконати рішення суду у зв`язку з своїм незадовільним, скрутним матеріальним (фінансовим) станом, що знайшло своє підтвердження матеріалами справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення спільної заяви боржників та розстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 05.08.2026 у справі №922/1312/26 на 1 рік терміном до 25.07.2027 шляхом здійснення платежів на розрахунковий рахунок стягувача у сумі 3'296'279,24 грн за наступним графіком:

- до 25.08.2026 - 274'689,93 грн;

- до 25.09.2026 - 274'689,93 грн;

- до 25.10.2026 - 274'689,93 грн;

- до 25.11.2026 - 274'689,93 грн;

- до 25.12.2026 - 274'689,93 грн;

- до 25.01.2027 - 274'689,93 грн;

- до 25.02.2027 - 274'689,93 грн;

- до 25.03.2027 - 274'689,93 грн;

- до 25.04.2027 - 274'689,93 грн;

- до 25.05.2027 - 274'689,93 грн;

- до 25.06.2027 - 274'689,93 грн;

- до 25.07.2027 - 274'690,01 грн.

Суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість розстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов`язань та виконання безспірних вимог стягувача, проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін.

Також суд зазначає, що за практикою Європейського Суду з прав людини в окремих справах проти України встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п.1 ст. 6 Конвенції (див. Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року).

Керуючись ст. 233-235, 254-255, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Спільну заяву відповідачів про розстрочення виконання рішення у справі - задовольнити.

2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 05.08.2026 у справі № 922/1312/26 до 25.07.2027 включно з щомісячними платежами рівними частинами, а саме :

- до 25.08.2026 - 274'689,93 грн;

- до 25.09.2026 - 274'689,93 грн;

- до 25.10.2026 - 274'689,93 грн;

- до 25.11.2026 - 274'689,93 грн;

- до 25.12.2026 - 274'689,93 грн;

- до 25.01.2027 - 274'689,93 грн;

- до 25.02.2027 - 274'689,93 грн;

- до 25.03.2027 - 274'689,93 грн;

- до 25.04.2027 - 274'689,93 грн;

- до 25.05.2027 - 274'689,93 грн;

- до 25.06.2027 - 274'689,93 грн;

- до 25.07.2027 - 274'690,01 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбаченому розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 20.08.2026.

СуддяІ.В. Трофімов

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.