Ухвала суду № 139112326, 18.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

18 серпня 2026 року м. ХарківСправа № 635/7438/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Христенко І.С.

розглянувши матеріали справи

за позовом Харківської окружної прокуратури, м.Харків, в інтересах держави в особі Вільхівської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Вільхівської сільської ради, с.Вільхівка до Фермерського господарства «Деметра» Кириченко Н.О., селище Кутузівка , 3-я особа №1 - Головне управління Держгеокадастру у Харківської області, м.Харків, 3-я особа №2 - Харківська районна державна адміністрація Харківської області, м.Харків про витребування земельних ділянок за участю представників:

прокурор - Клейн Л.В. (посвідчення №072868 від 01.03.2023);

позивача - не з`явився;

відповідача - Козловська Т.В. (адвокат, ордер ВІ № 1416501 від 28.07.2026),

Кириченко Н.О. (керівник);

третя особа №1 - Дралін Є.А. (самопредставництво);

третя особа №2 - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року Харківська окружна прокуратура Харківської області звернулась до суду з позовом в інтересах держави в особі Вільхівської сільської ради до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Харківської районної державної адміністрації Харківської області, Фермерського господарства «Деметра» Кириченко Н.О., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаража Наталія Петрівна про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними актів приймання-передачі, скасування рішень державного реєстратора, повернення земельних ділянок, третя особа: приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаража Наталія Петрівна.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 24 квітня 2025 року у задоволенні позовних вимог Харківської окружної прокуратури Харківської області, яка діє в інтересах держави в особі Вільхівської сільської ради відмовлено.

Додатковим рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 червня 2025 року було стягнуто з Харківської обласної прокуратури на користь ФГ «Деметра» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 27500 гривень.

На вказані судові рішення 30 травня 2025 року та 03 липня 2025 року заступник керівника Харківської обласної прокуратури подав апеляційні скарги, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції у частині вирішення спору про зобов`язання повернути спірні земельні ділянки та ухвалити нове, яким витребувати спірне майно у відповідачів, а також залишити вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу без задоволення.

Постановою Харківського апеляційного суду від 29 січня 2026 року апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області 24 квітня 2025 року та додаткове рішення Харківського районного суду Харківської області 18 червня 2025 скасовано. Провадження у справі № 635/7438/21 - закрито. Роз`яснено Заступнику керівника Харківської обласної прокуратури, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Протягом 10 днів з дня отримання постанови позивач має право звернутися до Харківського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

20.05.2026 року справа надійшла до Господарського суду Харківської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2026 року для розгляду даної справи визначено суддю Аріт К.В.

21.05.2026 року прокурор надав до суду заяву про відмову від частини позовних вимог (вх.№12283).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.05.2026 року прийнято справу №635/7438/21 до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог. Призначено підготовче засідання на 16.06.2026 року.

02.06.2026 року прокурор надав до суду заяву про зміну предмету позову (вх.№13314). В заявленому клопотанні прокурор зазначає, що вважає за необхідне змінити позовні вимоги у даній справі, оскільки серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387 - 388 Цивільного Кодексу України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 Цивільного Кодексу України (негаторний позов).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.06.2026 року прийнято до розгляду заяву прокурора про зміну предмету позову (вх.№13314 від 02.06.2026), постановлено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

08.06.2026 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№13877), в якому проти позову заперечує в повному обсязі.

Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що позовна заява прокурора в інтересах Вільхівської сільської ради не підлягає задоволенню оскільки:

1. Відповідачами надано всі документи, визначені земельним законодавством, для безоплатного отримання земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства;

2. Жодними рішеннями органів державної влади або Суду не встановлено вини чи складу будь-якого порушення уповноважених осіб Головного управління Держгеокадастру в Харківській області та/або Харківської районної державної адміністрації Харківської області з приводу передання земельних ділянок у приватну власність;

3. Оскарження прокурором наказів про передачу земельних ділянок та заявлення вимог про повернення земельних ділянок є порушенням принципу належного урядування, а також гарантованого Конституцією України та Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

4. Прокурором обрано неефективний спосіб захисту, а саме заявлено негаторний позов замість віндикаційного, що є самостійною підставою для відмови у позові;

5. У Вільхівської сільської ради, яку прокурор визначив позивачем, відсутнє порушене право, оскільки земельні ділянки перебували у державній власності, а місцева рада не приймала в установленому законом порядку відповідні права на такі ділянки;

6. У прокурора відсутні підстави для здійснення представництва інтересів Вільхівської сільської ради, що є окремою підставою для залишення позовної заяви без розгляду;

7. Прокурором пропущено строки позовної давності для звернення до суду.

15.06.2026 року представник Фермерського господарства «Деметра» Кириченко Н.О. надав до суду клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору (вх.№14490), в якому росить суд залучити в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору в справі №635/7438/21 на стороні Відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Харківської області та Харківську районну державну адміністрацію Харківської області.

Також, 15.06.2026 року представник відповідача надав до суду клопотання про застосування строків позовної давності (вх.№14493).

15.06.2026 року представник відповідача надав до суду додаткові пояснення у справі, з урахуванням заяви про зміну предмету позову (вх.№14506), а яких просив суд залишити без руху заяву прокурора про зміну предмету позову у справі №635/7438/21 до сплати судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, проведення оцінки витребуваних земельних ділянок, внесення коштів на депозит Суду, у зв`язку із витребуванням.

Протокольною ухвалою суду від 16.06.2026 року відкладено підготовче засідання на 07.07.2026 року.

22.06.2026 року прокурор надав до суду заперечення на заяву про застосування строків позовної давності (вх.№15060).

22.06.2026 року прокурор надав до суду заперечення на пояснення відповідача (вх.№15063).

22.06.2026 року прокурор надав до суду заперечення на клопотання відповідача про залучення третіх осіб (вх.№15066).

07.07.2026 року представник відповідача надав до суду заперечення на заперечення прокурора (вх.№№16415, 16418).

07.07.2026 року представник відповідача надав до суду клопотання про витребування доказів (вх.№16416), в якому просить суд поновити строк Фермерському господарству «Деметра» ОСОБА_1 на подання клопотання про витребування доказів у справі №635/7438/21. Витребувати у Слідчого управління Головного управління Національної поліції у Харківській області засвідчену копію постанови від 23.09.2020 року про закриття кримінального провадження №12019220000001763 від 10.12.2019 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.07.2026 року задоволено клопотання відповідача Фермерського господарства «Деметра» ОСОБА_1 про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору (вх.№14490 від 15.06.2026). Постановлено залучити в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Харківської області та Харківську районну державну адміністрацію Харківської області. Відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про залишення без руху заяви прокурора про зміну предмету позову та про витребування доказів. Продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 11.08.2026 року.

15.07.2026 року представник третьої особи №2 надав до суду письмові пояснення по суті спору (вх.№17272).

15.07.2026 року представник третьої особи №1 надав до суду письмові пояснення по суті спору (вх.№17282).

20.07.2026 року представник третьої особи №2 надав до суду письмові пояснення по суті спору (вх.№17643).

29.07.2026 року представник відповідача надав до суду заяву про вступ у справу як представника (вх.№18466).

30.07.2026 року представник відповідача надав до суду клопотання про долучення доказів (вх.№18645), в якому просить суд поновити відповідачу строк на подання доказів та долучити відповідні докази до матеріалів справи.

07.08.2026 року представник відповідача надав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (вх.№19328).

Обґрунтовуючи клопотання про залишення позову без розгляду, відповідач посилається на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697- VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Відповідач звертав увагу, що Постановою Харківського апеляційного суду від 29.01.2026 року у справі №635/7438/21 вирішено:

«Провадження у справі за позовом Харківської окружної прокуратури Харківської області, яка діє в інтересах держави в особі Вільхівської сільської ради до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Харківської районної державної адміністрації Харківської області, Фермерського господарства «Деметра» Кириченко Н.О., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними актів приймання-передачі, скасування рішень державного реєстратора, повернення земельних ділянок, третя особа: приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаража Наталія Петрівна закрити.»

Постанова Харківського апеляційного суду набрала законної сили з моменту її прийняття 29.01.2026 року.

Отже, за твердженнями відповідача, Харківським апеляційним судом було постановлено постанову про закриття провадження у справі, якою закінчено розгляд справи №635/7438/21.

Таким чином, на переконання відповідача, враховуючи, що рішення Конституційного Суду України №6-р(II)/2025 ухвалено раніше ніж закрито провадження у справі №635/7438/21, постанова Харківського апеляційного суду про закриття провадження у справі завершила розгляд даної справи та виключила подальші повноваження прокурора з набрання постанови законної сили. Тим не менш прокурором Харківської окружної прокуратури, не зважаючи на закінчення повноважень у розгляді справи №635/7438/21, було подано заяву про направлення справи №635/7438/21 за юрисдикційною належністю та в подальшому заявлено клопотання про зміну предмету позову та зменшення позовних вимог.

Відповідач вважає, що оскільки Конституційним Судом України рішенням від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 визнано неконституційними приписи абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», яке передувало ухваленню Харківської апеляційним судом постанови про закриття провадження у справі, призвело до недопустимості подальшого представництва прокурором інтересів Вільхівської сільської ради в Господарському суді Харківської області.

10.08.2026 року прокурор надав до суду заперечення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду (вх.№19455).

Заперечуючи проти відповідного клопотання, прокурор зазначає, що Конституційний Суд України хоч і констатував невідповідність окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 ЗУ «Про прокуратуру» положенням Конституції України, але відтермінував момент втрати чинності таких положень до 01.01.2027. Отже, покликання представника відповідача на Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 як на підставу для залишення позову прокурора без розгляду не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки у пунктах 3, 4 резолютивної частини цього Рішення зазначено, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнані неконституційними, втрачають чинність із 01.01.2027.

При цьому, висновки викладені у Рішенні Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Прокурор зауважує, що позов у справі №635/7438/21 подано прокурором ще у вересні 2021 року, тобто задовго до ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025.

Відтак висновки викладені у вказаному Рішенні КСУ не поширюються на правовідносини щодо представництва Прокурором інтересів держави в суді у цій справі, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Крім того, прокурор зазначає, що постановою Харківського апеляційного суду від 29.01.2026 закінчено розгляд справи №635/7438/21 в порядку цивільного судочинства, проте надалі розгляд цієї справи продовжено Господарським судом Харківської області у порядку господарського судочинства. Отже подання окружною прокуратурою 03 лютого 2026 року заяви про направлення справи №635/7438/21 за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Харківської області не свідчить про подання прокурором нового позову.

В судовому засіданні 11.08.2026 року було постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, відповідно до якої суд, керуючись ч.5 ст.233, ч.1 ст.119 ГПК України задовольнив клопотання відповідача про поновлення строку на подання доказів, поновив відповідачу процесуальний строк на подання доказів, прийняв докази до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 11.08.2026 року відкладено підготовче засідання на 18.08.2026 року.

Прокурор у підготовчому засіданні 18.08.2026 року заперечував проти задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, просив суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача.

Представник позивача та третьої особи №2 у підготовче засідання 18.08.2026 року не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представники відповідача у підготовчому засіданні 18.08.2026 року підтримували заявлене клопотання про залишення позову без розгляду, просили задовольнити відповідне клопотання.

Представник третьої особи №1 у підготовчому засіданні 18.08.2026 року підтримував клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Розглянувши клопотання представника Фермерського господарства «Деметра» Кириченко Н.О. про залишення позову без розгляду, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Відповідач посилається на висновки рішення Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ТОВ "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді) від 3 грудня 2025 року № 6-р(II)/2025 Справа № 3-28/2024(59/24).

За твердженнями відповідача, оскільки Конституційним Судом України рішенням від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 визнано неконституційними приписи абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», яке передувало ухваленню Харківської апеляційним судом постанови про закриття провадження у справі, призвело до недопустимості подальшого представництва прокурором інтересів Вільхівської сільської ради в Господарському суді Харківської області.

Судом встановлено, що рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді) ухвалено:

1. Визнати такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), абзаци перший, другий, третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами.

2. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

3. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.

4. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

5. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 року № 6-р(ІІ)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) оприлюднено на офіційному вебсайті Конституційного Суду України в день його ухвалення, та 09.01.2026 оприлюднено в Офіційному віснику України (офіційне видання від 09.01.2026 - 2026 р., № 3, стаття 244, код акта 136662/2025).

У рішенні зазначається, що участь прокурора в судових провадженнях поза сферою кримінального права не має ставити під сумнів реалізацію конституційного права на судовий захист, гарантованого ст. 55 Основного Закону, для суб`єктів, прав та інтересів яких це стосується, а також дотримання основних засад судочинства, що їх визначено, зокрема, пп. 1, 3 ч. 2 ст. 129 Конституції.

Вирішуючи питання про відповідність Конституції абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону в частині «прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави», КС виходив із того, що об`єктивно неможливо вичерпно визначити в законі зміст поняття «інтереси держави» без ризику істотного зниження ефективності здійснення відповідної функції прокуратури, з покладеного на прокурора обов`язку доводити підстави для представництва, а також із того, що здійснення представництва прокурором порушених чи загрожених інтересів держави можливе лише після підтвердження судом наявності підстав для цього. З огляду на це Суд дійшов висновку, що абз.1 ч. 3 ст. 23 Закону у відповідному аспекті не суперечить Конституції.

Водночас Суд наголосив, що законодавець має обов`язок та не позбавлений можливості конкретизувати перелік випадків представництва прокурором інтересів держави в суді, зокрема вказавши на критерії/ознаки їх установлення, для визначення меж дискреції прокурора та суду без шкоди для ефективності виконання прокуратурою покладеної на неї функції.

Невизначення в законі меж дискреції для прокурора і суду, які розв`язують питання про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, має наслідком можливість керуватися цим органам фактично лише власним суб`єктивним розумінням того, що означає «не здійснює» або «неналежним чином здійснює». Це вказує на те, що дискреція прокурора та суду, яка випливає зі змісту відповідних приписів абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону, є такою, що її межі не визначені законом чітко і зрозуміло.

Нечіткість визначення відповідних випадків представництва прокурором інтересів держави в суді та підстав його звернення до суду не забезпечує юридичної визначеності для інших суб`єктів владних повноважень та заінтересованих учасників суспільних відносин та створює суттєві ризики, реальну загрозу порушення основних засад судочинства, закріплених пп. 1, 3 ч. 2 ст. 129 Конституції, ще на стадії звернення прокурора до суду та істотно ускладнює реалізацію учасниками процесу конституційного права на судовий захист.

З огляду на зазначене, Суд дійшов висновку, що окремі приписи абз. 1 ч.3 ст.23 Закону в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, суперечать також ст. 55, пп. 1, 3 ч. 2 ст. 129 Конституції.

Водночас, Суд визнав такими, що відповідають Конституції, абзаци перший, другий, третій ч. 4 ст. 23 Закону.

Конституційний Суд України постановив у своєму рішенні (ч. 9), що згідно з частиною першою статті 97 Закону України „Про Конституційний Суд України" Конституційний Суд України у рішенні може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку. Установивши невідповідність Конституції України (неконституційність) окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, Конституційний Суд України вважає за потрібне реалізувати своє повноваження, визначене частиною другою статті 152 Конституції України, та відтермінувати втрату ними чинності після ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Обираючи такий підхід, Конституційний Суд України враховує передусім, що в період дії воєнного стану в Україні вагомою є потреба усебічно забезпечити захист інтересів держави Україна та стабільність конституційного правопорядку, й виходить із того, що неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в умовах воєнного стану.

Конституційний Суд України також вважає за доцільне не поширювати дію цього Рішення на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Отже суд дійшов висновку, що навіть після набрання чинності із 01 січня 2027 окремими приписами абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, які визнані неконституційними, буде застосовуватися загальне правило, викладене у ч. 4 резолютивної частини вказаного рішення КС, в якому зазначено, що Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Саме такий випадок має місце за участі прокурора у даній справі, позов в якій подано в інтересах держави в особі територіальної громади.

З матеріалів справи вбачається, що позов у справі №635/7438/21 подано прокурором у вересні 2021 року, тобто задовго до ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025.

Відтак висновки, викладені у вказаному Рішенні КСУ, не поширюються на правовідносини щодо представництва Прокурором інтересів держави в суді у цій справі, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Аналогічна правова позиція щодо правозастосування Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 викладена у пункті 63 постанови Верховного Суду від 28.07.2026 у справі №908/1614/25.

Судом враховано, що постановою Харківського апеляційного суду від 29.01.2026 року закрито провадження у справі №635/7438/21.

В подальшому, ухвалою Харківського апеляційного суду від 08.05.2026 року задоволено заяву Харківської окружної прокуратури Харківської області про направлення справи за встановленою юрисдикцією та направлено справу №635/7438/21 для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.05.2026 року позовну заяву прокурора у справі №635/7438/21 прийнято до розгляду.

Суд зауважує, що початок процесу у справі пов`язується із пред`явленням позову до суду, тоді як у даному випадку прокурор та позивач не подавали новий/інший позов до господарського суду, судовий процес у даній справі не перервався і Господарським судом Харківської області прийнята до провадження позовна заява, з якою прокурор звернувся з позовом до суду у вересні 2021 року.

Подання прокурором заяви про направлення справи №635/7438/21 за встановленою юрисдикцією, з урахуванням положень ст. 377 ЦПК України та ст. 174 ГПК України, надає прокурору можливість забезпечити безперервність судового провадження, незалежно від юрисдикції первісного складу суду.

Таким чином, постановою Харківського апеляційного суду від 29.01.2026 закінчено розгляд справи №635/7438/21 в порядку цивільного судочинства, проте надалі розгляд цієї справи продовжено Господарським судом Харківської області у порядку господарського судочинства.

Враховуючи викладене, подання окружною прокуратурою заяви про направлення справи №635/7438/21 за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Харківської області не свідчить про подання прокурором нового позову.

Так само, зміна підсудності справи за позовом прокурора не свідчить про те, що правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді у справі №635/7438/21 виникли у 2026 році, оскільки розгляд справи №635/7438/21 після зміни її підсудності продовжується.

Представник відповідача у своєму клопотанні наводить наступні положення законодавства та судову практику Верховного суду «Відповідно до ст. 258 ЦПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується ухваленням постанови. У випадках, передбачених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали чи видачею судового наказу.

Відповідно до ч.2 ст.256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

У постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2018 року у справі № 463/6259/15-ц (провадження № 61-2146св18), від 03 червня 2021 року у справі № 2-1210/11 (провадження №61- 1537св21), від 08 червня 2021 року у справі № 2-1207/2011 (провадження № 61- 1546св21) вказано, що ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є: ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; про відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; про скасування рішення третейського суду; про видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишення заяви без розгляду».

Представник відповідача вказує про те, що: «Харківським апеляційним судом було постановлено постанову про закриття провадження у справі, якою закінчено розгляд справи №635/7438/21».

При цьому, у постановах Верховного Суду, на які покликається представник відповідача, наведено правові висновки щодо правозастосування частини першою статті 423 ЦПК України, якою передбачено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. У вказаних постановах Верховний Суд навів перелік ухвал суду, якими закінчено розгляд справи та які можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Суть вказаних висновків Верховного Суду полягає у тому, що перегляду за нововиявленими або виключними обставинами підлягають не всі процесуальні рішення суду, а лише ті, яким закінчено розгляд справи.

Слід зазначити, після направлення справи №635/7438/21 до Господарського суду Харківської області судом апеляційної інстанції на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, така справа не може бути повернута до суду загальної юрисдикції відповідно до абз. 2 частини другої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Отже постанова апеляційного суду про закриття провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, після того як справа була направлена до господарського чи адміністративного суду не може бути переглянута за нововиявленими або виключними обставинами тим судом, який її постановив, оскільки в у такому випадку суд загальної юрисдикції фактично вирішував би господарську чи адміністративну справу.

З вказаного очевидно випливає, що постанова Харківського апеляційного суду від 29.01.2026, якою закрито провадження у справі №635/7438/21, не є постановою, якою закінчено розгляд справи в розумінні частини першою статті 423 ЦПК України, оскільки розгляд вказаної справи триває в порядку господарського судочинства, що означає, що перегляд Харківським апеляційним судом вказаної постанови за нововиявленими обставинами є неможливим.

З огляду на викладене, твердження представника відповідача про те, що постанова Харківського апеляційного суду від 29.01.2026 є постановою, якою закінчено розгляд справи №635/7438/21 відхиляються судом.

Як вже зазначалось судом, позов у справі №635/7438/21 подано прокурором у вересні 2021 року, тобто задовго до ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025.

Таким чином, враховуючи, що у контексті даної справи правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді виникли під час чинності окремих приписів абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону (станом на момент звернення до суду з відповідним позовом абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону не втратив чинності), відтак вони продовжують існувати після втрати ними чинності на підставі рішення суду конституційної юрисдикції, що ухвалено 03.12.2025.

Разом з тим згідно зі статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У постанові від 18.11.2020 у справі № 4819/49/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що аналіз норм розділу ХІІ Конституції України ("Конституційний Суд України") та Закону України "Про Конституційний Суд України" дає підстави дійти висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини є триваючими і виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України. Тобто рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення. Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого припису, застосованого (не застосованого) судом під час вирішення справи, має значення, насамперед, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення подібних справ, а не як підстава для перегляду справи з ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням.

Рішенням від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000 у справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України останній вказав, що такі рішення мають пряму дію.

Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що приписи законодавства, які регулюють дію рішень Конституційного Суду України у часі, є чіткими, логічно послідовними та сформульованими так, що унеможливлюють неоднозначність тлумачення. Їх правова природа забезпечує однозначність правозастосування, унеможливлюючи різні підходи до їх сприйняття, розуміння чи практичного застосування. Це відповідає принципу правової визначеності, що є фундаментальною складовою правовладдя (верховенства права), та сприяє належному функціонуванню судової системи, забезпечуючи передбачуваність судових рішень і довіру до правосуддя.

Тобто практика Великої Палати Верховного Суду щодо прямої (перспективної) дії рішення Конституційного Суду України є сталою.

Суд також зазначає, що у постанові від 10.12.2025 у справі № 344/12305/18 Велика Палата Верховного Суду додатково зазначила, що Рішенням від 03 грудня 2025 року № 6-р(ІІ)/2025 Конституційний Суд України ухвалив визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Однак відповідно до пункту 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Враховуючи пункт 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 грудня 2025 року № 6-р(ІІ)/2025, відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Крім того, на виконання вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокуратурою повідомлено позивача про пред`явлення прокурором до суду вказаного позову в інтересах держави в її особі.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Крім того, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі №910/3486/19, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Таким чином, Прокурор виконав вимоги процесуального закону, визначив, у чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність захисту цих інтересів, а також зазначив орган, який, хоч і уповноважений державою здійснювати такий захист, але у спірних правовідносинах, будучи завчасно повідомленим, відповідні заходи протягом розумного строку не вжив.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді в особі Вільхівської сільської ради.

Суд вбачає за можливе зауважити, що обставини щодо дотримання у цьому разі Прокурором вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» були досліджені та оцінені судами попередніх інстанцій, що підтверджується матеріалами справи, на підставі чого ними було зроблено висновки про доведеність Прокурором нездійснення у даному випадку захисту інтересів територіальної громади уповноваженим органом місцевого самоврядування, а відтак і про доведеність наявності підстав для представництва прокуратурою в суді інтересів держави у спірних правовідносинах.

З матеріалів справи вбачається, що повідомленням від 15.03.2021 № 62-12 вих.21 Харківська окружна прокуратура Харківської області повідомила Вільхівську сільську раду про необхідність усунення виявленого порушення земельного законодавства щодо надання земельних ділянок ФГ «Деметра» та іншим особам у строк до 22.03.2021.

У листі-відповіді № 601/1/02-11 від 09.04.2021 Вільхівська сільська рада повідомила прокуратуру про відсутність даних щодо здійснення відведення земельних ділянок всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, посилання відповідача у цьому контексті на Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки у пунктах 3, 4 резолютивної частини цього Рішення зазначено, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнані неконституційними, втрачають чинність із 01.01.2027. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Відтак вказане Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва Прокурором інтересів держави в суді у цій справі, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнаних неконституційними.

Враховуючи викладене, суд не може спиратися на висновки Конституційного Суду України за вказаним рішенням як на підставу для залишення позову без розгляду у справі №635/7438/21, у зв`язку з чим, відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Керуючись статтями 13, 42, 46, 74, 76, 86, 226, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Фермерського господарства «Деметра» Кириченко Н.О. про залишення позовної заяви без розгляду (вх.№19328 від 07.08.2026) - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Повна ухвала складена 20.08.2026

СуддяК.В. Аріт