Рішення № 139111850, 12.08.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2026 Справа № 914/3693/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Мархоцької В. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Приватного підприємства «МР-РЕНТ», м. Львів

третя особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Приватне підприємство "ЗАХІД-КЛАС", м. Львів

третя особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Приватне підприємство "КНЯЖИЙ ДАР ПЛЮС", м. Львів

третя особи 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Приватне підприємство "Ярина Плюс", м. Львів

про: усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою з припиненням права власності

за участю представників сторін:

від позивача: Партика Н.С.;

від відповідача: Бартман Л.Б;

від третіх осіб 1, 2, 3: не з`явились;

Хід розгляду справи.

Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «МР-РЕНТ» про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою з припиненням права власності.

Ухвалою від 08.01.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 20.02.2024.

Подальший хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань, що містяться в матеріалах справи. Так, ухвалою від 01.07.2026 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 29.07.2026.

Ухвалою від 29.07.2026 суд відклав судове засідання на 12.09.2026.

В судове засідання 12.08.2026 з`явилися представники сторін.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Беручи до уваги предмет та підстави позову у даній справі, суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

В судовому засіданні 12.08.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Львівська міська рада є власником земельної ділянки на вул. Стрийська, 103а у м. Львові, де знаходиться нежитлове приміщення, загальною площею 101,6 кв.м, яке належить ПП «МР-РЕНТ». В результаті реєстрації права власності на об`єкт на вул. Стрийська, 103а у м. Львові, загальною площею 101,6 кв.м порушено права, майнові інтереси законного власника земельної ділянки - територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, яка позбавлена можливості використовувати та розпоряджатися належною їй земельною ділянкою на вул. Стрийська, 103а.

Враховуючи наведене, Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 103а шляхом знесення самовільно збудованої нежитлової будівлі, загальною площею 101,6 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 103а (реєстраційний номер майна: 2698441146060) з припиненням права власності Приватного підприємства «МР-РЕНТ» на нежитлове приміщення, загальною площею 101,6 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 103а (реєстраційний номер майна: 2698441146060).

Правова позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав. Разом з тим, на адресу суду надійшли додаткові пояснення, у яких Відповідач заперечує проти позовних вимог та зазначає таке.

Відповідач стверджує, що є добросовісним набувачем спірного майна у розумінні статті 330 Цивільного кодексу України, оскільки придбав нежитлову будівлю за договором купівлі-продажу від 04 квітня 2023 року.

Щодо доводів позивача про самовільне зайняття земельної ділянки, відповідач заперечує належність та допустимість наданого позивачем Акта обстеження земельної ділянки.

На думку відповідача, вказаний Акт не може бути належним доказом, оскільки у ньому відсутні кадастровий номер земельної ділянки, координати та будь-який спосіб точної ідентифікації місця розташування будівлі відносно ділянки.

Також відповідач зазначає, що Львівська міська рада як орган місцевого самоврядування, на який покладено обов`язок здійснювати земельний контроль, проявила бездіяльність не вживши своєчасних заходів щодо захисту своїх прав, чим порушила строки позовної давності.

Відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, поклавши судові витрати на позивача.

Правова позиція третіх осіб 1, 2, 3.

Треті особи 1, 2, 3 пояснень чи заперечень по суті спору не надали.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що земельна ділянка на вул. Стрийська, 103а, у м. Львові площею 0,0110 га перебуває в комунальній власності Львівської міської ради.

Відповідно до листа, наданого управлінням державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради, на виконання наказу департаменту містобудування №177 від 22.06.2023 спеціалістами управління державного контролю за використанням та охороною земель за участю управління архітектури та урбаністики проведено обстеження земельної ділянки комунальної власності за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 103а, за результатами якого складено акт №288 від 21.07.2023.

За результатами обстеження вказаної земельної ділянки встановлено, що Приватне підприємство «МР - РЕНТ» фактично використовує земельну ділянку комунальної власності на вул. вул. Стрийська, 103а у м. Львові орієнтовною площею 0,0110 га для обслуговування нежитлової споруди за відсутності відповідних рішень органу місцевого самоврядування про її надання в користування (оренду) та відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

До зазначеного акту обстеження долучено план-схему земельної ділянки та матеріали фотофіксації.

Відповідно до листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю № 4-0006-6966 від 25.05.2023 року згідно з даними з реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва інформація про видачу дозвільних документів на виконання будівельних робіт на об`єкті за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 103а відсутня.

Згідно листа управління архітектури та урбаністики № 4-2401-7938 від 13.06.2023 року, вихідні дані на проектування (містобудівні умови та обмеження на проектування об`єкта будівництва) на вул. Стрийська, 103 а у м. Львові не надавались.

Згідно із інформацією наданою Управлінням земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради від 12.09.2023, Львівською міською радою рішень (ухвал) про передачу у власність чи надання в користування фізичним або юридичним особам земельної ділянки на вул. вул. Стрийська, 103а у м. Львові для обслуговування об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер: 2698441146060) не приймалось.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 103а зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 101,6 кв.м за Приватним підприємством «МР - РЕНТ».

Як стверджує позивач, вказаний об`єкт знаходиться на земельній ділянці, що перебуває в комунальній власності та станом на момент подання позову не передана в користування третім особам.

Первинно, право власності на об`єкт по вул. Стрийська, 103а (реєстраційний номер майна 2698441146060) було зареєстровано 02.07.2008 за ПП «Захід - клас» на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2008 року у справі №19/34.

Відповідно до вказаного вище рішення, визнано за ПП «Захід - клас» право власності на нежитлове приміщення загальною площею 101,6 кв.м. на вул. Стрийській,103 а у м. Львові.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.02.2009 у справі №19/34 Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.10.2008 та рішення господарського суду Львівської області від 20.05.2008 скасовано. Справу направлено на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.08.2009 у справі № 13/58 (19/34) в задоволенні позовних вимог ПП «Захід - клас» до Львівської міської ради було відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2009 рішення Господарського суду Львівської області від 07.08.2009 у справі № 13/58 (19/34) було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.02.2009 у справі № 13/58 (19/34) постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2009 залишено без змін.

В той же час, ПП «Захід - клас» було продано спірне майно ПП «Княжий дар Плюс» на підставі договору купівлі - продажу № 2091 від 10.10.2008 посвідченого приватним нотаріусом Волинською Л.В.

ПП «Княжий дар Плюс», в свою чергу, на підставі договору купівлі - продажу №1904 від 21.08.2009 продало нежитлове приміщення пл. 101,6 кв.м. ПП «Ярина Плюс».

Згідно із даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстрація права власності за Приватним підприємством «МР - Рент» відбулася на підставі договору купівлі-продажу між ПП «Ярина Плюс» та ПП «МР - Рент», реєстраційний №623 від 04.04.2023, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Попович О.С.

Відповідно до вказаного договору купівлі-продажу № 623 від 04.04.2023 року, Приватне підприємство «Ярина Плюс» продало, а Приватне підприємство «МР - Рент» придбало нежитлову будівлю загальною площею 101,6 кв.м., позначеної під літ. «А-1», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 103а.

Позивач зазначив, що підстава для первинної реєстрації права власності на вище згаданий об`єкт була скасована у судовому порядку, а відтак вважає наступні правочини, що стосуються відчуження права власності щодо вищезгаданого об`єкту незаконними, оскільки були відсутні будь які документи на право користування земельною ділянкою комунальної власності за адресою: м. Львів, вул. Стрийській, 103а. Оскільки, державна реєстрація права власності на торгівельний павільйон кв.м. за адресою м. Львів, вул. Стрийська. 103 а у Реєстрі речових прав на нерухоме майно була незаконна, то правочин щодо відчуження такого майна є нікчемним, оскільки спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності. Відтак, договори купівлі-продажу укладені щодо торгівельного павільйону на вул. Стрийській, 103а. є нікчемними.

Позивач також зазначив, що з моменту укладення договору купівлі -продажу, Приватне підприємство «МР - Рент» не зверталося до Львівської міської ради та її виконавчих органів з проханням щодо оформлення права користування/власності на земельну ділянку, на якій розміщено об`єкт, що був предметом договору купівлі-продажу.

Оцінка суду.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюються органами державної влади та місцевого самоврядування.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

В силу вимог ч.1 ст.83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст є комунальною власністю.

Відтак, виходячи із вимог статті 83 Земельного кодексу України, презюмується належність земельних ділянок на території міста Львова територіальній громаді міста з визначенням її власником Львівської міської ради.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їх компетенції, є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема, нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу.

Як суб`єкт владних повноважень орган місцевого самоврядування Львівська міська рада вирішує в межах закону питання в галузі земельних відносин.

Отже, право комунальної власності на землю (земельні ділянки) виникає і без реєстрації в силу спеціальних вимог закону.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118, 123, 124 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

02.07.2008 було проведено реєстрацію права власності на нежитлове приміщення загальною площею 101,6 за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 103а на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2008 у справі №19/34. В подальшому вказане рішення було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 05.02.2009, справу направлено на новий розгляд. При новому розгляді справи № 13/58 (19/34) рішенням Господарського суду Львівської області від 07.08.2009 у задоволенні позову було відмовлено, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2010.

Відтак, беручи до уваги, що при новому розгляді рішенням Господарського суду Львівської області від 07.08.2009 у справі №13/58 (19/34) у задоволенні позову було відмовлено, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2010, можна дійти висновку про відсутність у ПП «Захід - клас» належних та передбачених чинним законодавством документів, необхідних для оформлення права власності на нежитлову будівлю загальною площею 101,6 кв.м, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Стрийська, 103а, що, в подальшому, повинно було б слугувати перешкодою для реєстрації права власності на вказаний об`єкт за Приватним підприємством «Княжий дар Плюс» та, в подальшому, за Приватним підприємством «Ярина Плюс» та Приватним підприємством «МР - Рент».

На даний момент у державному реєстрі права власності на спірне майно наявна наступна інформація: реєстрація права власності на нежитлову будівлю загальною площею 101,6 кв.м за Приватним підприємством «МР - Рент» на вул. Стрийська, 103а у м. Львові (реєстраційний номер майна: 2698441146060).

Земельна ділянка, на якій розташовано вказане самочинно побудоване нерухоме майно на вул. Стрийська, 103а, належить територіальній громаді міста Львова в особі Львівської міської ради та віднесена до земель комунальної власності відповідно до ст.ст. 80, 83 Земельного кодексу України та ст.ст. 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Спірна земельна ділянка у власність чи користування відповідачу та будь-якій іншій особі не надавалась.

Інформація про відсутність належним чином оформленого права користування земельною ділянкою на вул. Стрийська, 103а у м. Львові підтверджується також листом управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради №4-2403-12243 від 12.09.2023.

Відповідно до вказаного листа, Львівською міською радою повідомлено, що інформація стосовно підготовки проектів ухвал Львівської міської ради про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2698441146060) в управлінні земельних ресурсів відсутня.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами статей 187, 188 3емельного кодексу України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

За змістом статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України №1952-IV від 01.07.2004р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає зокрема право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Таким чином, обов`язковою умовою правомірного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Як встановлено судом вище, цивільно-правові угоди щодо спірної земельної ділянки між міською радою та фізичними або юридичними особами не укладались.

Таким чином, законні правові підстави зайняття зазначеної земельної ділянки відсутні, що свідчить про самовільне її зайняття.

Як вже було встановлено судом, первинна реєстрація права власності на спірний об`єкт була здійснена 02.07.2008 за ПП «Захід-клас» на підставі рішення Господарського суду Львівської області у справі № 19/34, яке в подальшому було скасоване судом касаційної інстанції, а при новому розгляді справи № 13/58 (19/34) у задоволенні позову ПП «Захід-клас» було відмовлено остаточно. У подальшому майно відчужувалося за ланцюгом договорів купівлі-продажу, аж до укладення договору № 623 від 04.04.2023 між ПП «Ярина Плюс» та ПП «МР-РЕНТ».

Згідно з висновками Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є лише одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має, якщо первинні правові підстави виникнення такого права відпали або були визнані незаконними в судовому порядку. З матеріалів справи (листів Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю та Управління архітектури та урбаністики) вбачається, що дозвільні документи на виконання будівельних робіт та вихідні дані на проектування (містобудівні умови та обмеження) за адресою вул. Стрийська, 103а не видавались, а об`єкт зведено без належного відведення земельної ділянки для цілей будівництва капітальної споруди.

Відповідно до приписів статті 182 Цивільного кодексу України та частини першої і четвертої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не підлягають державній реєстрації речові права на тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення.

Суд констатує, що спірний об`єкт за своєю правовою природою є тимчасовою спорудою, а не об`єктом нерухомого майна, а тому до спірних правовідносин не можуть застосовуватися положення статті 376 Цивільного кодексу України щодо самочинного будівництва об`єктів нерухомості, так само як і положення статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України щодо переходу прав на земельну ділянку до набувача нерухомості.

Суд критично оцінює посилання відповідача на статус «добросовісного набувача» майна.

Захист прав добросовісного набувача стосується витребування майна з чужого незаконного володіння. Натомість у цьому спорі позивач звернувся з негаторним позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її звільнення і знесення самовільно розміщеного об`єкта.

Згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Частиною другою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Відповідно до частини другої статті 212 Земельного кодексу України, приведення самовільно зайнятих земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки, за рішенням суду.

Як неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду, зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) за відсутності правовстановлюючих документів слід розглядати як порушення, не пов`язане з позбавленням володіння.

Ефективним способом захисту порушеного права власника землі в такому випадку є негаторний позов про усунення перешкод у користуванні майном шляхом повернення земельної ділянки та її приведення у придатний стан шляхом знесення самовільно збудованої нежитлової будівлі з припиненням права власності.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (частина 2 статті 212 Земельного кодексу України).

Також необхідно зазначити, що відповідно до положень статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України діє принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована. У разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.

За висновками, викладеними у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

Водночас, з огляду на принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, а також фактичні обставини створення наведеного об`єкту нерухомості, правовий режим зазначеного об`єкта будівництва, як самочинного не створює підстав для виникнення прав на земельну ділянку.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №910/19726/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.

Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпорядженні власністю.

Негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець (в тому числі орендар) має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.

Таким чином, власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, зокрема, земельною ділянкою, шляхом відновлення її до попереднього стану, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.02.2020 у справі № 458/1046/15, висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт б частини 3 статті 152 Земельного кодексу України).

Власник має право вимагати від відповідача усунення перешкод у користуванні своєю земельною ділянкою, шляхом знесення самочинно збудованого майна. Відповідачем набуто усі права та обов`язки щодо придбаного майна, які мав первісний його власник, а тому він є належним відповідачем за заявленими у цій справі вимогами, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.07.2020 у справі №755/3782/17 (провадження № 61-10992св18).

В свою чергу, наявність зареєстрованого права власності перешкоджає належному володінню, розпорядженню та користуванню майном комунальної власності з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади міста, у тому числі шляхом забезпечення надходження коштів до місцевого бюджету від використання земельної ділянки.

З огляду на викладене, державна реєстрація права власності за відповідачем на спірну нежитлову будівлю, здійснена за відсутності належних правових підстав, порушує встановлений чинним законодавством порядок проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» від 05.12.2019, який набрав чинності 16.01.2020, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 вищеназваного Закону (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

З урахуванням викладеного, з метою усунення перешкод Львівській міській раді у вільному використанні або розпорядженні своїм майном - земельною ділянкою комунальної власності, наявні підстави для припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: на нежитлову будівлю, загальною площею 101,6 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 103а (реєстраційний номер майна: 2698441146060).

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної, суд зазначає таке.

За змістом статті 391 ЦК України негаторний позов застосовується для захисту від порушень, які не пов`язані із позбавленням володіння.

Оскільки спірна земельна ділянка не вибувала з володіння позивача, суд дійшов висновку, що позивач є володіючим власником, який прагне усунути перешкоди у здійсненні правомочності самостійно розпоряджатись своїм нерухомим майном, що виникли через дії осіб, з якими він не перебуває у зобов`язальних відносинах.

Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в пункті 34 постанови від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, про те, що до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, доки існує відповідне правопорушення.

Оскільки спірна земельна ділянка ніколи не вибувала з володіння територіальної громади, Львівська міська рада є володіючим власником, який просить усунути перешкоди у здійсненні правомочності щодо розпорядження своєю власністю.

Відтак, аргументи відповідача про сплив строку позовної давності суд відхиляє.

З огляду на те, що наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності за відповідачем на спірний об`єкт створює для позивача реальні перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою, а саме майно не є нерухомим, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині припинення права власності Приватного підприємства «МР-РЕНТ» на нежитлову будівлю загальною площею 101,6 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 103а (реєстраційний номер майна: 2698441146060) із зобов`язанням звільнити земельну ділянку шляхом знесення (демонтажу).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір, відповідно до ст.129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Відтак до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 5368,00 грн сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Усунути перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 103а, шляхом знесення самовільно збудованої нежитлової будівлі загальною площею 101,6 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 103а, реєстраційний номер майна 2698441146060) з припиненням права власності Приватного підприємства «МР-РЕНТ» (79031, м. Львів, вул. Стрийська, 103а, код ЄДРПОУ: 45004136) на нежитлову будівлю, площею 101,6 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 103а, реєстраційний номер майна 2698441146060).

3. Стягнути з Приватного підприємства «МР-РЕНТ» (79031, м. Львів, вул. Стрийська, 103а, код ЄДРПОУ: 45004136) на користь Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896) 5 368,00 грн судового збору.

Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.08.2026

Суддя Запотічняк О.Д.