Рішення № 139111430, 20.08.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 6/72/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2026 Справа № 908/1447/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу № 908/1447/26

за позовом: Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137)

до відповідача: Приватного підприємства «СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ОФІС-ЦЕНТР» (69000, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 80)

про стягнення грошової суми.

Процесуальні дії по справі.

16.06.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. №1694/08-07/26, документ сформований в системі Електронний суд 16.06.2026) КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до відповідача Приватного підприємства «СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ОФІС-ЦЕНТР» про стягнення заборгованості в сумі 26500,01 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 17.06.2026, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №908/1447/26 та визначено до розгляду судді Федько О.А.

Ухвалою суду від 22.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1447/26 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 6/72/26. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1447/26. Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем.

Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Її копію відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено позивачу Концерну «Міські теплові мережі» в електронному вигляді до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІКС.

Ухвала суду від 22.06.2025 про відкриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю зареєстрованого електронного кабінету у відповідача була направлена останньому на адресу його місцезнаходження відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (69000, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 80). Ухвала 10.07.2026 була повернута підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату (відповідачу) з відміткою: «закінчення встановленого терміну зберігання».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд зазначає, що відповідач у даній справі є юридичною особою, на яку відповідно до положень статті 4, частини 1, пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо місцезнаходження юридичної особи та які відповідно до положень статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок» та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.02.2022 по справі № 916/939/15-г).

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду (зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/4430/21).

Отже, судом вжиті передбачені процесуальним законом заходи для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі №908/1447/26, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у даній справі.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 22.07.2026 сплив тридцятиденний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об`єктивного розгляду спору.

Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення 20.08.2026.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В якості підстави для звернення з позовом позивач зазначив, що Приватному підприємству «Спеціалізоване підприємство «Офіс-Центр» на праві власності належить нежитлове приміщення №62 по вул. Патріотичній, 80 у м. Запоріжжя, загальною площею 135,8 кв.м.

Зазначає, що 23.09.2002 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір №2309 про постачання та використання теплової енергії.

За твердженням позивача, останнім в період з 01.11.2020 по 30.04.2021 було надано відповідачеві послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 27401,14 грн. Однак, відповідач не виконав свій обов`язок за договором в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, у зв`язку з частковою сплатою 01.09.2023 вартості послуг з теплопостачання в сумі 901,14 грн, заборгованість складає 26500,01 грн.

Позов обґрунтовано ст.ст. 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Закон України «Про теплопостачання», Правила користування тепловою енергією, затверджені Постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198.Відповідач не скористався наданим йому законом правом на подання відзиву на позов.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін суду не надходило.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ураховуючи ненадання відповідачем відзиву на позов, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Позивач Концерн «Міські теплові мережі» є суб`єктом природної монополії відповідно до положень Закону України «Про природні монополії», та за приписами статті 19 Закону України «Про теплопостачання» як монополіст не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі Статуту. Основною метою діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ та організацій, її збут та інше.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 394839336 від 13.09.2024) Приватне підприємство «СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ОФІС-ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 31037135) на підставі договору №95 купівлі-продажу об`єкта права комунальної власності, серія на номер: 627, виданий 02.06.2008, є власником нежитлового приміщення загальною площею 135,8 кв.м. за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, будинок 80, приміщення 62, дата та час державної реєстрації права власності: 01.03.2017.

23.09.2002 між Приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство «Офіс-Центр» (Споживач, відповідач у справі) та Концерном «Міські теплові мережі» в особі КП «Теплові мережі Орджонікідзевського району» (Енергопостачальна організація) укладено договір №2309 про постачання та використання теплової енергії (надалі договір).

За цим договором Енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати Споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими цінами (тарифами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1 договору).

За умовами п. 3.2.2 договору Споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що облік споживання Споживачем теплової енергії проводиться за показаннями приладів обліку, або розрахунковим способом.

Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до Енергопостачальної організації звіт про фактичні показання приладів обліку в термін з 19 по 22 число поточного місяця (п. 5.3 договору).

Пунктом 5.4 договору встановлено, що у разі підключення Споживача без приладу обліку теплової енергії до ЦТП (або групи будинків) з приладами обліку від загального споживання теплової енергії, визначеної за показаннями приладів обліку ЦТП (або на групу будинків) віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені за показниками приладів обліку Споживачів, підключених до ЦТП (або групи будинків), а залишок спожитої теплової енергії розподіляється Споживачу без приладів обліку пропорційно його договірним навантаженням.

При відсутності приладів обліку або виході його з ладу, а також прострочення госповірки, відсутність клейма або свідоцтва, документації, ненадання звіту про спожиту теплову енергію, кількість теплової енергії, що відпущена Споживачу, визначається Енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом по тепловому навантаженню, визначеному у п. 2.1 договору і фактичного відпуску теплової енергії з джерела теплоти за звітний період (п. 5.5 договору).

Пунктом 6.4 договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Споживач розраховується за показаннями приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад планове та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення оплачується Споживачем не пізніше 25-го числа поточного місця; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче планового та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактично спожиту теплову енергію за показаннями приладів обліку (п. 6.6 договору).

У п. 6.7 договору встановлено, що Споживачі, що не мають приладів обліку, розраховуються за кількість фактично спожитої теплової енергії, згідно з договірними навантаженнями розрахунковим методом. Термін оплати визначений у п.п. 6.5, 6.6 цього договору.

Згідно з п. 10.1 договору цей договір набирає сили з моменту його підписання.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.2 договору).

В подальшому до договору вносились зміни, внаслідок яких Концерн «Міські теплові мережі» (позивач у справі) був визначений як Теплопостачальна організація.

Доказів припинення договору або його розірвання матеріали справи не містять.

Відповідно до Акта обстеження системи теплоспоживання від 22.11.2018, приміщення відповідача розташоване у цоколі п`ятиповерхового житлового будинку. Система опалення житлового будинку однотрубна з верхньою розводкою приєднана до теплової мережі через елеваторний вузол. Система опалення загальна з системою опалення житлового будинку та не оснащено розподільним приладом обліку теплової енергії.

За період з 01.11.2020 по 30.04.2021 позивачем були сформовані акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки на оплату спожитих послуг на загальну суму 27401,14 грн.

В актах приймання-передачі теплової енергії містить примітка, що один примірник оформленого належним чином акту підлягає поверненню Теплопостачальній організації. У разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установленні договором терміни, акт вважається погодженим.

Відповідач зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати наданих йому послуг у зазначений період не виконав.

Відповідно до інформації, зазначеної позивачем у розрахунку заборгованості, оплата, здійснена відповідачем 01.09.2023 у сумі 901,14 грн зарахована як оплата наданих послуг у листопаді 2020 року.

У гарантійних листах від 01.05.2023 №1 та від 12.10.2023 №3 Відповідач, з посиланням на скрутне фінансове становище на підприємстві, просив надати час для погашення поточної заборгованості за договорами №2309 від 23.092022 та №72200801 на шість, а потім на сім місяців.

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача була направлена претензія б/н від 23.09.2024 з вимогою терміново погасити заборгованість за відпущену теплову енергію за договором №2309 від 23.09.2002, яка станом на 01.09.2024 складає 25500,01 грн. До претензії доданий Акт звірки взаємних розрахунків за договором №2309 від 23.09.2002.

Доказів погашення суми заборгованості відповідач на час розгляду справи суду не надав.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Правовідносини в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України (чинного у спірний період), Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року за № 2633-1V (надалі - Закон), Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року за № 1198 (надалі - Правила) та іншими нормативно-правовими актами України.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором про постачання та використання теплової енергії від 23.09.2022 №2309.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (ст. 714 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів ст.ст. 3, 4 Закону України «Про теплопостачання» (тут і надалі в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено ст.ст. 24, 25 Закону України «Про теплопостачання» та є обов`язковим для сторін на підставі закону.

За змістом ст. 25 вказаного Закону теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами, водночас своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є основними обов`язками споживача теплової енергії (ст. 24 Закону).

Положеннями ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що:

споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

теплова енергія - це товарна продукція, яка виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (тут і надалі в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають, зокрема, у процесі надання споживачам послуг з постачання теплової енергії. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

За змістом статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону).

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 7, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Виконавець комунальної послуги зобов`язаний, зокрема: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Згідно з ч. ч. 2, 3, 6 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Як встановлено судом, відповідач є споживачем комунальних послуг у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», між ним та позивачем укладено договір про постачання та використання теплової енергії на об`єкт споживання відповідача - нежитлове приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 80.

На момент розгляду справи заяв про припинення дії договору від споживача або виконавця не надходило.

Таким чином, договір є діючим та таким, що підлягає виконанню сторонами.

Матеріали справи містять докази, що вказане нежитлове приміщення є власністю відповідача у спірний період.

Відповідно до Акту обстеження системи теплоспоживання від 22.11.2018, приміщення відповідача розташоване у цоколі п`ятиповерхового житлового будинку. Система опалення житлового будинку однотрубна з верхньою розводкою приєднана до теплової мережі через елеваторний вузол. Система опалення загальна з системою опалення житлового будинку та не оснащено розподільним приладом обліку теплової енергії.

Доказів відключення відповідача від мережі теплопостачання матеріали справи не містять.

Крім того, надання позивачем послуг у приміщення відповідача у спірний період за вказаним договором підтверджено гарантійними листами ПП «Спеціалізоване Підприємство «ОФІС-ЦЕНТР» №1 від 01.05.2023 та №3 від 12.10.2023, в яких споживач просив надати йому час на оплату заборгованості, зокрема за договором №2309 від 23.09.2002.

Відповідно до ч. ч. 3, 6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач або суб`єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо; споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Учасниками правочину у п. 3.2.2 договору погоджено, що Споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

У п. 6.7 договору сторонами погоджено, що Споживачі, що не мають приладів обліку, розраховуються за кількість фактично спожитої теплової енергії, згідно з договірними навантаженнями розрахунковим методом. Термін оплати визначений у п.п. 6.5, 6.6 цього договору.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.4 договору).

На підтвердження вартості наданих послуг позивачем додані до позову копії Актів приймання-передачі теплової енергії за договором № 2309 від23.09.2002 за спірний період: з листопада 2020 р. по квітень 2021 р. та рахунки на оплату.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Укладаючи договір, кожна зі сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання. Однак, Відповідач не виконав свої зобов`язання згідно з договором про постачання та використання теплової енергії №2309 від 23.09.2002 в частині своєчасної оплати за надані послуги з постачання теплової енергії у період з 01.11.2020 по 30.04.2021 року, у зв`язку з чим його заборгованість складає 26500,01 грн.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріалами справи підтверджується надання позивачем визначених законом послуг з теплопостачання на об`єкт нерухомості, який є власністю відповідача за період з 01.11.2020 по 30.04.2021 на загальну суму 26500,01 грн.

Відповідач заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, доказів своєчасного та повного виконання зобов`язань з оплати наданих йому послуг з теплопостачання на об`єкт нерухомості за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 80, прим. 62 у період з 01.11.2020 по 30.04.2021 на загальну суму 26500,01 грн не надав.

Ураховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.ст. 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 26500,01 грн за надані послуги з теплопостачання у період з 01.11.2020 по 30.04.2021, є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на відповідача відповідно дост. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ОФІС-ЦЕНТР» (69000, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 80, ідентифікаційний код юридичної особи 31037135) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов» 137, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) заборгованість за надану послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2020 по 30.04.2021 в розмірі 26500,01 грн (двадцять шість тисяч п`ятсот гривень 01 коп.) та судовий збір в розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.).

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 20.08.2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.А. Федько