Рішення № 139111379, 20.08.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/87/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2026 Справа №908/1541/26

м. Запоріжжя, Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу:

за позовом: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФІНІТІ ГРУП» (б.Парковий, будинок 1А, місто Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 33918351)

до відповідача: ДЕПАРТАМЕНТУ ОСВІТИ І НАУКИ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (вул. НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ, будинок 39-Б, місто Запоріжжя, 69037; ідентифікаційний код юридичної особи 37573094)в особі Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради

про стягнення коштів,

без повідомлення (виклику) представників сторін

РУХ СПРАВИ.

24.06.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФІНІТІ ГРУП» (скорочене найменування ТОВ «ІНФІНІТІ ГРУП») до відповідача Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (вул. Незалежної України, буд. 39Б, м. Запоріжжя, 69019; ідентифікаційний код юридичної особи 37573094) в особі Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради про стягнення 3% річних розмірі 42072,26 грн; інфляційних втрат у розмірі 186855,01 грн. Судові витрати щодо сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2026 справу №908/1541/26 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 25.06.2026 відкрито провадження у справі №908/1541/26; присвоєно справі номер провадження 3/87/26; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Сторони належним чином повідомленні про відкриття провадження у справі 908/1541/26, про що свідчать довідки про доставку електронних листів від 25.06.2026 до зареєстрованих Електронних кабінетів сторін у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

26.06.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

23.07.2026 через систему «Електронний суд» від позивача ТОВ «ІНФІНІТІ ГРУП» надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 53443,14 грн за період 05.03.2026 до 23.07.2026, інфляційні втрати в розмірі 86855,01 грн з березня 2026 по травень 2026 року, загальний розмір позовних вимог становить 240298,15 грн. Також просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ІНФІНІТІ ГРУП» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою суду від 04.08.2026 прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог вх.№16069/08-08/26 від 23.07.2026. Запропоновано відповідачу надати свої пояснення/заперечення стосовно збільшених позовних вимог, протягом 5 днів з моменту отримання цієї ухвали.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого обов`язку з оплати основного боргу у розмірі 4611524,28 грн, стягнутого з відповідача на користь позивача рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.09.2025 у справі №908/1323/25, яке залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026.

Рішення суду не виконано відповідачем в повному обсязі.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 23.07.2026, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач вимагає стягнути з відповідача нараховані за період з 05.03.2026 по 23.07.2026 3% річних у розмірі 53443,14 грн та нараховані за період з березня 2026 р. по травень 2026 р. інфляційні втрати у розмірі 186855,01 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач надав відзив на позов, в якому у задоволенні позову просить відмовити.

В обґрунтування своєї позиції зазначає, що відповідач не заперечує факт наявності судового рішення у справі №908/1323/25, однак вважає заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.09.2025 у справі №908/1323/25 стягнуто з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 37573094 в особі Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ГРУП», код ЄДРПОУ суму 4611524 (чотири мільйони шістсот одинадцять тисяч п`ятсот двадцять чотири) грн 28 коп. неустойки.

Відповідач посилається на Постанову ВС від 31 січня 2018 року у справі №915/14/17, в якій вказано: «Як вбачається із матеріалів справи позивач здійснив нарахування 3% річних на суму неустойки, однак стягнення неустойки є самостійною мірою цивільно-правової відповідальності, тому на неї не можуть нараховуватись проценти річних, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України».

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних за період з 05.03.2026 по 23.07.2026 у розмірі 53 443,14 грн та втрат від інфляції за період з березня 2026 р. по травень 2026 року у розмірі 186855,01 грн.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити наявність/відсутність повної/часткової оплати заборгованості, яка стягнута з відповідача за рішеннями суду, правомірності нарахування процентів річних та інфляційних втрат.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

23.09.2025 Господарським судом Запорізької області у справі №908/1323/25 ухвалено рішення про стягнення з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Правобережного відділу освіти Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ГРУП» неустойки у сумі 4611524,28 грн, нарахованої на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України в розмірі подвійної орендної плати, за період з 10.08.2024 по 02.04.2025.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026 рішення Господарського суду Запорізької області залишено без змін. Рішення у справі №908/1323/25 набрало законної сили 04.03.2026.

26.03.2026 Господарським судом Запорізької області видано накази про примусове виконання рішення суду.

30.03.2026 ТОВ «ІНФІНІТІ ГРУП» звернулося до органів Державної казначейської служби України із заявою про виконання рішення суду та подало відповідні накази суду.

01.04.2026 заява була зареєстрована органом Казначейства.

Листом Дніпровського відділу Державної казначейської служби України Запорізької області від 09.04.2026 №01-06-08/398 повідомлено, що за результатами розгляду виконавчих документів Казначейством направлено боржнику запити щодо надання інформації про рахунки та бюджетні асигнування, необхідні для виконання рішення суду.

Казначейством також підтверджено, що з моменту надходження наказів та станом на 10.04.2026 у боржника відсутні відкриті асигнування для виконання виконавчих документів.

Відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості, а саме:

13.04.2026 41665,00 грн;

20.05.2026 13673,29 грн.

Загальна сума часткової оплати становить 55338,29 грн.

Станом на час розгляду справи рішення Господарського суду Запорізької області від 23.09.2025 у справі №908/1323/25 в повному обсязі не виконане відповідачем.

У зв`язку з невиконанням рішення Господарського суду Запорізької області від 23.09.2025 у справі №908/1323/25, яке набрало законної сили 04.03.2026, позивачем нараховані та заявлені до стягнення за період з 05.03.2026 по 23.07.2026 3% річних у розмірі 53443,14 грн та нараховані за період з березня 2026 року по травень 2026 року інфляційні втрати у розмірі 186855,01 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Відповідно до ч. 3 ст.11, ч. 1 ст.13 Цивільного кодексу України (далі ЦК України)цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства

Відповідно до ч.2 ст.509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі частиною 2 статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст. 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18)).

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц зробила висновок, за яким положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

Суд враховує, що з моменту набрання законної сили рішенням суду про стягнення неустойки у боржника виникає нове зобов`язання на підставі судового рішення та вказаних вище статей 11 та 509 Цивільного кодексу України, а саме зобов`язання зі сплати такої неустойки на користь кредитора.

Таке зобов`язання, у розумінні Цивільного кодексу України, є грошовим, а тому, у разі прострочення його виконання, на нього також поширюється дія статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/198 (пункти 66-67).

У постанові Верховного Суду від 27.01.2026 у справі №922/4734/24 зазначено, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Виходячи із положень статті 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у такого боржника в силу закону (ч.2 ст.625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму «інфляційних втрат» як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Як вже зазначено, 23.09.2025 Господарським судом Запорізької області у справі №908/1323/25 ухвалено рішення про стягнення з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Правобережного відділу освіти Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ГРУП» неустойки у сумі 4611524,28 грн

Рішення у справі №908/1323/25 набрало законної сили 04.03.2026, а перебіг прострочення розпочався з 05.03.2026.

Враховуючи, що сума боргу у розмірі 4611524,28 грн відповідачем у спірний період в повному обсязі погашена лише частково (на загальну суму 55338,29 грн), позивач правомірно нараховує 3% річних та інфляційні втрати на суму заборгованості.

Позивачем заявлена вимога про стягнення 3% річних у розмірі 53443,14 грн за період з 05.03.2026 по 23.07.2026 та інфляційних втрат у розмірі 186855,01 грн, що нараховані за період з березня 2026р. по травень 2026р.

Інфляційні втрати та 3% річний нараховані позивачем на суму основного боргу у розмірі 4611524,28 грн, з урахуванням її часткового погашення відповідачем:

- 13.04.2026 41665,00 грн;

- 20.05.2026 13673,29 грн.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі «Ліга:Закон», зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 ГПК України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд прийшов до висновку, що розрахунок позивача є арифметично невірним, а правомірним та арифметично правильним є стягнення за заявлений період 53020,79 грн 3% річних та 184078,48 грн - інфляційних втрат.

За таких умов, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача.

Доводи та заперечення відповідача спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи.

Посилання відповідача на постанову ВС від 31 січня 2018 року у справі №915/14/17 суд відхиляє, та вважає, що вказана постанова є не релевантною до обставин цієї справи, оскільки в даному випадку позивач здійснив нарахування 3% річних та інфляційних втрат не на суму неустойки і не за період, за який стягується неустойка, а на суму заборгованості відповідача за рішенням суду за період не виконання рішення суду.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити в частині стягнення 53020,79 грн 3% річних та 184078,48 грн - інфляційних втрат.

В іншій частині позову слід відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позову слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.

Позивачем до позовної заяви додано квитанції про сплату 2 884,00 грн судового збору.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог у розмірі 98,67% від заявлених сум, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2845,64 грн витрат по сплаті судового збору (2884,00 грн х 98,67%= 2 845,64 грн).

Стосовно судових витрат на правничу допомогу адвоката.

Позивач в позовній заяві вказав, що поніс витрати на професійну правничу допомогу, які будуть підтверджені належними доказами та заявлені до стягнення у встановленому законом порядку.

У заяві про збільшення позовних вимог від 23.07.2026, яка була прийнята судом до розгляду ухвалою від 04.08.2026, позивач просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «ІНФІНІТІ ГРУП» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою суду від 04.08.2026 суд запропонував відповідачу надати свої пояснення/заперечення стосовно збільшених позовних вимог протягом 5 днів з моменту отримання ухвали.

Відповідач не скористався своїм правом надати свої пояснення/заперечення на заяву про збільшення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. і ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно частин 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126).

Відповідач проти покладення на нього судових витрат на правничу допомогу адвоката у заявленій позивачем сумі (10000,00 грн) не заперечив.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу у даній справі позивач надав суду наступні документи: договір про надання правничої допомоги від 01.06.2026, укладений між позивачем (Замовник) та адвокатом Приладишевою Наталією Геннадієвною; додаток №1 до договору, відповідно до якого сторони узгодили, що вартість послуг, які надаватиме Адвокат Клієнту, складатиме 10000,00 грн (вказана сума включає в себе складання процесуальних документів, позову, клопотань, тощо); акт приймання-передачі виконаних робіт від 21.07.2026 на суму 10000,00 грн; квитанцію до прибуткового касового ордера №21/07 від 21.07.2026 на суму 10000,00 грн.

Суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Разом із тим, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Отже, дослідивши зміст наданої адвокатом Неткалом Олександром Олександровичем професійної правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №15/25 від 15.09.2025, суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги в цілому відповідає умовам за Договору. При цьому суд виходить з того, що, враховуючи конкретні обставини справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

За результатами вирішення спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню судом частково, при цьому судом визнано необґрунтованим розрахунок інфляційних нарахувань та річних відсотків.

Враховуючи вище наведене у сукупності, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених ТОВ «ІНФІНІТІ ГРУП» витрат на професійну правничу допомогу, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, суд вважає, що 9800,00 грн, які є пропорційними сумі задоволених позовних вимог, становлять співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі, а тому вимога позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката підлягає задоволенню в цій сумі. У стягненні інших витрат на професійну правничу допомогу відмовляється.

Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, ст.ст.73,74,123,129,232,233,236-241,326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ДЕПАРТАМЕНТУ ОСВІТИ І НАУКИ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (вул. НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ, будинок 39-Б, місто Запоріжжя, 69037; ідентифікаційний код юридичної особи 37573094) в особі Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФІНІТІ ГРУП» (б.Парковий, будинок 1А, місто Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 33918351) суму 53020,79 грн (п`ятдесят три тисячі двадцять гривень 79 коп.) трьох процентів річних та 184078,48 грн (сто вісімдесят чотири тисячі сімдесят вісім гривень 48 коп.) інфляційних втрат за прострочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 23.09.2025 у справі №908/1323/25. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ДЕПАРТАМЕНТУ ОСВІТИ І НАУКИ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (вул. НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ, будинок 39-Б, місто Запоріжжя, 69037; ідентифікаційний код юридичної особи 37573094) в особі Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФІНІТІ ГРУП» (б.Парковий, будинок 1А, місто Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 33918351) суму 2845,64 грн (дві тисячі вісімсот сорок п`ять гривень 64 коп.) витрат зі сплати судового збору та 9800,00 грн (дев`ять тисяч вісімсот гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.

Видати накази після набрання рішенням законної сили

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 20.08.2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.І. Педорич