Рішення № 139111137, 20.08.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

20 серпня 2026 року Справа № 903/505/26

Суддя Господарського суду Волинської області Якушева І.О., розглянувши без виклику сторін заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертрафік груп від 30.07.2026

про ухвалення додаткового рішення

по справі № 903/505/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертрафік груп, м. Кременчук, Полтавська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю Вейстенерджі, м. Луцьк

про стягнення 75 845,05 грн,

в с т а н о в и в:

рішенням Господарського суду Волинської області від 29.07.2026 ухвалено позов задовольнити частково: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вейстенерджі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертрафік груп 50 грн 96 коп. пені; 5 грн 10 коп. процентів річних; 1 грн 86 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору; у задоволенні позову про стягнення 9 340 грн 77 коп. пені, 1 029 грн 37 коп. процентів річних та 3 418 грн 85 коп. інфляційних втрат відмовлено; провадження у справі в частині стягнення 62 000 грн основного боргу закрито.

30.07.2026 через систему Електронний суд ТзОВ Інтертрафік груп подало заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому просить ухвалити додаткове рішення про стягнення з ТзОВ "Вейстенерджі" на користь ТзОВ Інтертрафік груп витрати на правничу допомогу в сумі 35 000,00 грн.

Ухвалою суду від 31.07.2026 постановлено прийняти заяву до розгляду, розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертрафік груп від 30.07.2026 про ухвалення додаткового рішення впродовж розумного строку, розглядати заяву без повідомлення учасників справи, запропоновано відповідачу ТзОВ Вейстенерджі подати суду письмові пояснення на заяву ТзОВ Інтертрафік груп про ухвалення додаткового рішення.

04.08.2026 через систему Електронний суд надійшло клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, в якому відповідач просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступні обставини.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони зменшити розмір таких витрат. При цьому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення цих витрат (ч.5, ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Факт надання позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи підтверджується наданими позивачем доказами:

- копією договору №18 про надання професійної правничої допомоги від 06.04.2026;

- копією акту приймання-передачі наданих правничих послуг №45 від 30.07.2026 до договору про надання правової допомоги №18 від 06.04.2026 на загальну суму 35 000 грн;

- квитанцією №144 від 30.07.2026 про отримання гонорару адвокатом Лілею Олійник від ТзОВ ""Інтертрафік груп" 35 000 грн відповідно до договору №18 від 06.04.2026;

- копією ордеру серії ВІ №1399828 від 25.05.2026.

З наданих позивачем доказів вбачається, що 06.04.2026 між ТзОВ ""Інтертрафік груп" та адвокатом Олійник Лілею Михайлівною було укладено договір №18 про надання правової допомоги, згідно умов якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов?язання надавати професійну правничу допомогу у питаннях стягнення дебіторської заборгованості та штрафних санкцій в рамках договору №29/08/25- ТР від 29.08.2025 про надання транспортних послуг, укладеного між ТзОВ "Інтертрафік груп" та ТзОВ "Вейстенерджі" і представляти інтереси клієнта в Господарському суді Волинської області з питань, згідно з умовами цього договору з усіма правами представника, які передбачені ГПК України без обмежень, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п.п.4.1.-4.3. договору вартість послуг(фіксований гонорар адвоката) за даним договором складає 35 000 грн. Оплата за даним договором здійснюється в готівковій або безготівковій формі в день ухвалення рішення судом першої інстанції. Судовий збір та витрати на відрядження(за необхідності) оплачується окремо.

30.07.2026 адвокат Олійник Лілія Михайлівна та ТзОВ "Інтертрафік груп" підписали акт приймання-передачі наданих правничих послуг №45 від 30.07.2026 до договору про надання правової допомоги №18 від 06.04.2026 на загальну суму 35 000 грн;, згідно з яким адвокатське об`єднання надало, а клієнт прийняв послуги з професійної правової допомоги відповідно до договору про надання правової допомоги №18 від 06.04.2026.

Відповідно до акту приймання-передачі вартість наданих послуг становить загальну суму 35 000 грн, що є гонораром адвокатом.

Опис наданих послуг наведено в акті приймання-передачі наданих правничих послуг №45 від 30.07.2026 до договору про надання правової допомоги №18 від 06.04.2026.

Позивач подав квитанцію №144 від 30.07.2026 про отримання гонорару адвокатом Лілею Олійник від ТзОВ ""Інтертрафік груп" 35 000 грн відповідно до договору №18 від 06.04.2026;

Загальний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу згідно з актом від 30.07.2026 становить 35 000 грн.

Відповідно до ч. 6 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач 04.08.2026 надіслав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правової допомоги, у якому просить відмовити у задоволенні заяви.

Для включення всієї суми витрат на професійну правничу допомогу, яка узгоджена адвокатом та клієнтом у договорі, та сплачених позивачем адвокату для відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п.269).

Оцінка тих чи інших витрат сторін, як судових, здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги у справі № 903/505/26 не є розумним, виправданим та обгрунтованим як обов`язкової умови для відшкодування цих витрат іншою стороною.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що представник позивача приймала участь у 3-ох судових засіданнях в режимі відеоконференції: 15.07.2026 у судовому засіданні (25 хв.), у судових засіданнях 16.07.2026 (6 хв.) та 29.07.2026 (18 хв.).

На думку суду витрати позивача на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, проте, їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також із складністю та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

З урахуванням позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2022 у справі 910/7765/20, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, враховуючи складність виконаної роботи, її обсяг та час, витрачений адвокатом позивача на виконання робіт.

Додатково судом враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно з яким стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

З огляду на викладене, враховуючи конкретні обставини цієї справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, участь адвоката позивача у 3-ох нетривалих судових засіданнях, визначений позивачем розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги, наданої у справі №903/505/26, на думку суду, є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Виходячи із засад розумності і справедливості, враховуючи обсяг наданої представником позивача правової допомоги, є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з цим, судом враховано, що рішенням від 29.07.2026 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертрафік груп було задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача всього 56,06 грн; а також було закрито провадження у справі в частині стягнення 62000 грн. суми основного боргу у зв`язку зі сплатою відповідачем суми заборгованості після відкриття провадження у справі.

Закриття провадження у справі в частині стягнення суми заборгованості не позбавляє права позивача на відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених щодо цієї частини вимог, оскільки вимоги були задоволені відповідачем після пред`явлення позову.

Задоволення позовних вимог після пред`явлення позову свідчить про те, що відповідач погодився з тим, що позов пред`явлено до належного відповідача, визнає позовні вимоги. Іншими словами, задоволення позовних вимог відповідачем суд може вважати свідченням того, що пред`явлення позову цим позивачем до цього відповідача відбулося внаслідок неправомірного діяння відповідача, що і виступає підґрунтям необхідності покладення на такого відповідача витрат на професійну правничу допомогу із розгляду справи.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2026 у справі №917/1161/25.

З огляду на викладене, а також враховуючи задоволення позову на суму 56.06 грн, а також закриття провадження у справі на суму 62000 грн, що разом становить 62 056, 60 грн, що становить 81,82% від заявленої до стягнення суми, з відповідача на користь позивача слід стягнути 8182 грн витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з розрахунку:10 000 грн x 81,82% = 8 182 грн.

Керуючись ст.ст.126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертрафік груп про стягнення витрат на правову допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вейстенерджі (вул. Корсака Івана, буд. 3, м. Луцьк, Волинська обл. 43023, код ЄДРПОУ 40999963) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертрафік груп (проїзд Галузевий, буд. 38, м. Кременчук, Полтавська обл., 39601, код ЄДРПОУ 43846509) 8 182 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті вимог заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Дата складання і підписання повного тексту додаткового рішення 20.08.2026.

Суддя Якушева І. О.