Рішення № 139110571, 17.08.2026, Кам'янський районний суд Черкаської області

17.08.2026

Справа № 696/913/26

Провадження № 2/696/648/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Шкреби В.В.,

при секретарі Степановій Н.В.,

за участі

представника відповідача Джирми А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янка Черкаського району Черкаської області в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Цикл Фінанс (код ЄДРПОУ 43453613, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, б. 8 в м. Київ, 04112) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми,

встановив :

25 червня 2026 року на адресу суду надійшов цивільний позов ТОВ Цикл Фінанс (далі - Позивач) до ОСОБА_1 (далі - Відповідач 1) та ОСОБА_2 (далі - Відповідач 2) про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми.

Свої вимоги мотивували тим, що 12 червня 2008 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль (правонаступник АТ Райффайзен Банк) та Відповідач 1 було укладено кредитний договір № 354411/2225/0188-8 за яким Банк надав останній кредит у сумі 14 300 доларів США, а вона зобов`язалась повернути кредит у повному розмірі у строк до 12 червня 2028 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі 12,75%. У забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором в той же день було укладено договір поруки № 354411/2225/0188-8п між Банком та ОСОБА_3 .

Рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 22 травня 2012 року задоволено частково позовні вимоги АТ Райффайзен Банк до Відповідача 1 та 2 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на іпотечне майно - житловий будинок з надвірними будівлями, що належить Відповідачам 1 та 2, шляхом публічних торгів за ціною 90% від вартості майна.

12 липня 2024 року між АТ Райффайзен Банк та АТ Оксі Банк укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-71, за яким останнє набуло право вимоги за кредитним договором та договором поруки.

18 липня 2024 року між АТ Оксі Банк та ТОВ Цикл Фінанс (Позивач) укладено договір відступлення права вимоги №114/2-71-1, за яким останнє набуло право вимоги за кредитним договором та договором поруки.

На виконання рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 22 травня 2012 року було видано виконавчий лист № 2307/619/2012 від 28 жовтня 2020 року, а на примусовому виконанні приватного виконавця Недоступа Д.М. перебувало виконавче провадження № 64454564 щодо виконання цього виконавчого листа, за яким звернуто стягнення на іпотечне майно шляхом публічних торгів за ціною 90% від вартості майна, та як наслідок 14 лютого 2022 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 15 частини 1 статті 39 Закону України Про виконавче провадження.

Таким чином, судове рішення не виконувалось понад десять років та лише у 2022 році боржником було здійснено повне погашення заборгованості. Враховуючи несвоєчасне виконання Відповідачами грошового зобов`язання за кредитним договором, Позивач вважав, що у Відповідачів в силу частини 2 статті 625 ЦК України виник обов`язок сплатити кредитору поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення, та трьох процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 22 травня 2022 року сума заборгованості Відповідачів за кредитним договором складала 121 743 грн. 49 коп.

Таким чином, станом 16 червня 2026 року сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми за кредитним договором за період з 12 січня 2018 по 01 березня 2020 року становить 24 985 грн. 68 коп., з яких 17 180 грн. 75 коп. сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 7 804 грн. 93 коп. суми боргу трьох процентів річних від простроченої суми.

Дані суми просили стягнути на свою користь в солідарному порядку з Відповідачів.

Ухвалою суду від 07 липня 2026 року відкрито провадження у справі, надано сторонам строк подачі заяв по суті, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 28 липня 2026 року підготовче судове засідання закрито та призначено судовий розгляд по суті.

Представник Позивача подав до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у його відсутність.

Представник Відповідача 1 подала до суду відзив, в якому з позовом не погоджувалась та просила в його задоволені відмовити.

Свої заперечення мотивувала тим, що в рішенні суду про звернення стягнення на іпотеку не були задоволені вимоги про стягнення з Відповідачів сум заборгованості кредиту, а тому у таких виникло тільки майнове зобов`язання перед кредитором, а не грошове, через що посилання сторони Позивача на обрахунок сум до стягнення на підставі статті 625 ЦК України вважала неспроможними. Також, предметом кредитного договору було зобов`язання в іноземній валюті, а тому правила інфляційних втрат на неї не має поширюватись. Приватний виконавець здійснював примусове виконання тільки з 2021 року, тоді як суми до стягнення просили розраховувати з 12 січня 2018 по 01 березня 2020 року, а предмет іпотеки було реалізовано лише в кінці 2021 року через численні торги, а отже Відповідача 1 не чинила жодних перешкод у виконанні рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому не повинна нести цивільно-правову відповідальність про яку просить Позивач.

Відповідач 2 будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи до суду не з`явився, його неявка не перешкоджала слуханню справи у його відсутність.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

12 червня 2008 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль (правонаступник АТ Райффайзен Банк) та Відповідач 1 було укладено кредитний договір № 354411/2225/0188-8 за яким Банк надав останній кредит у сумі 14 300 доларів США, а вона зобов`язалась повернути кредит у повному розмірі у строк до 12 червня 2028 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі 12,75%. У забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором в той же день було укладено договір поруки № 354411/2225/0188-8п між Банком та ОСОБА_3 .

Рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 22 травня 2012 року задоволено частково позовні вимоги АТ Райффайзен Банк до Відповідача 1 та 2 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на іпотечне майно - житловий будинок з надвірними будівлями, що належить Відповідачам 1 та 2, шляхом публічних торгів за ціною 90% від вартості майна.

12 липня 2024 року між АТ Райффайзен Банк та АТ Оксі Банк укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-71, за яким останнє набуло право вимоги за кредитним договором та договором поруки.

18 липня 2024 року між АТ Оксі Банк та ТОВ Цикл Фінанс (Позивач) укладено договір відступлення права вимоги №114/2-71-1, за яким останнє набуло право вимоги за кредитним договором та договором поруки.

На виконання рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 22 травня 2012 року було видано виконавчий лист № 2307/619/2012 від 28 жовтня 2020 року, а на примусовому виконанні приватного виконавця Недоступа Д.М. перебувало виконавче провадження № 64454564 щодо виконання цього виконавчого листа, за яким звернуто стягнення на іпотечне майно шляхом публічних торгів за ціною 90% від вартості майна, та як наслідок 14 лютого 2022 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 15 частини 1 статті 39 Закону України Про виконавче провадження.

У 2022 році боржником було здійснено повне погашення заборгованості.

Відповідно до рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 22 травня 2022 року сума заборгованості Відповідачів за кредитним договором складала 121 743 грн. 49 коп.

Враховуючи несвоєчасне виконання Відповідачами грошового зобов`язання за кредитним договором, Позивач згідно частини 2 статті 625 ЦК України надав суду розрахунок суми заборгованості, яку просив стягнути з Відповідачів в солідарному порядку на свою користь, яка станом 16 червня 2026 року складалась із суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми за кредитним договором за період з 12 січня 2018 по 01 березня 2020 року і становила 24 985 грн. 68 коп., з яких 17 180 грн. 75 коп. сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 7 804 грн. 93 коп. суми боргу трьох процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Так, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 ЦК України, Верховний Суд багаторазово виснував про те, що вказана норма права має на меті стимулювати учасників цивільних правовідносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав у всіх їх проявах, є заходом, спрямованим на зміцнення засад цивільно-правового регулювання, оскільки кожен зобов`язаний вчиняти дії без посягання на права і свободи інших людей.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтями15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 8.35 постанови від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14?591цс18).

У пункті 8.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду у пункті 54 постанови від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та пункті 6.19. постанови від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14?10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей526,599,611,625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц, від 10.04.2018 року та 27.04.2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16.11.2018 року у справі № 918/117/18, від 30.01.2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18, невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 373/2054/16-ц вказано, що у частині другій ст. 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.

Як було встановлено вище, рішення суд про звернення стягнення на предмет іпотеки не було виконано станом на 01 березня 2020 року.

Загальний відсоток інфляції розраховується шляхом множення усіх показників інфляції за відповідний період.

Сума інфляції розраховується за формулою: сума боргу х процент інфляції - сума боргу.

Отже, сукупний індекс інфляції відповідно до суми заборгованості у розмірі 121 743 грн. 49 коп. за період з 12 січня 2018 по 01 березня 2020 року включно становить 17 180 грн. 75 коп.

Розрахунок трьох процентів річних здійснюється за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

За період з 12 січня 2018 по 01 березня 2020 року три проценти річних складають 7 804 грн. 93 коп.

В даній справі договірні правовідносини сторін трансформувалися у зобов`язальні, пов`язані із стягненням грошових коштів на підставі рішення суду, невиконання якого зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України, а тому при обрахунку за основу має братися прострочена сума, визначена у судовому рішенні.

Внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.09.2024 року у справі № 206/2984/23. Крім того, в добровільному порядку рішення суду Відповідачами не виконувалось. Позивач просить стягнути інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, передбачені статтею 625 ЦК України, за період до реалізації предмету іпотеки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що грошове зобов`язання не переходить у майнове після звернення стягнення на іпотечне майно, так як останнє являється спеціальним способом виконання або захисту прав кредитора первісного грошового зобов`язання, а не зміною його юридичної природи, при цьому сутність боргу залишається грошовою і майно реалізується заради отримання грошей і погашення ними грошового боргу.

З огляду на вказане, посилання сторони Відповідача про неможливість застосування норм статті 625 ЦК України є хибним.

В судовому рішенні вказаний грошовий еквівалент заборгованості в національній валюті, а тому розрахунок сум до стягнення має бути проведений за цією сумою.

Таким чином, аналізуючи зібрані у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

У контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

Разом з цим,відповідно дост.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат. При цьому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог ,інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено в судовому засіданні, Позивач поніс судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 3328 грн. як передбачено ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», що підтверджується копією платіжної інструкції в національній валюті № FEES240 від 19.06.2026 року, а тому суд у відповідності ст. 141 ЦПК України стягує і ці суми солідарно з Відповідачів.

Керуючись ст.ст. 7, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ухвалив :

Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Цикл Фінанс (код ЄДРПОУ 43453613, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, б. 8 в м. Київ, 04112) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми - задовольнити повністю.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Цикл Фінанс (код ЄДРПОУ 43453613, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, б. 8 в м. Київ, 04112) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми за Кредитним договором №354411/2225/0188-8 від 12 червня 2018 року за період з 12 січня 2018 року по 01 березня 2020 року, яка становить 24 985 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 68 коп., яка складається із 17 180 (сімнадцяти тисяч сто вісімдесят) грн. 75 коп. суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 7 804 (сім тисяч вісімсот чотири) 93 коп. суми боргу трьох процентів річних від простроченої суми.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Цикл Фінанс (код ЄДРПОУ 43453613, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, б. 8 в м. Київ, 04112) понесені витрати по сплаті судового збору за подачу позову на суму 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шкреба В.В.