Рішення № 139107522, 19.08.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/3205/25

Провадження № 2-о/643/21/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Власенка М В.,

присяжних Рубанця А. Ф. та Калошиної В. М.,

за участю:

секретаря судового засідання Каратаєвої Я. В., Кривоконенко Х. О.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи ОСОБА_2 адвоката Уманського Р. В.,

представника заінтересованої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради Мельник Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради, ОСОБА_2 про визнання особи недієздатною та встановлення опіки,

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить:

визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним;

встановити над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опіку та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном.

Вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 , який є чоловіком ОСОБА_1 , після отримання важкої черепно-мозкової травми, був прооперований та знаходився на лікуванні в Харківській клінічній лікарні швидкої та невідкладної допомоги, після чого переведений до Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні № 3, де наразі проходить лікування з діагнозом: важкий психічний розлад. У зв`язку з чим, ОСОБА_2 не може висловлювати свої думки, не здатен дати оцінку своїм діям чи діям оточуючих та потребує постійного догляду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 лютого 2025 року у справі № 635/3205/25 головуючим суддею визначено Власенка М. В.

Протоколом автоматичного визначення присяжних від 28 лютого 2025 року у справі № 635/3205/25 визначено присяжних Рубанец Т. В. та Рубанец А. Ф.

Ухвалою суду від 04 березня 2025 року прийнято заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі; залучено до участі у справі у якості заінтересованої особи особу, щодо якої вирішується питання про визнання її недієздатною та встановлення опіки над недієздатною особою, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; призначено судове засідання та доручено Східному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги призначити представника (адвоката) Котельникову Олександру Вікторовичу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо якого буде розглядатись заява про визнання його недієздатним та встановлення над ним опіки.

06 березня 2025 року, на виконання ухвали суду від 04 березня 2025 року, надійшло доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги від Східному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги.

10 березня 2025 року до суду від адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради надійшло подання про можливість призначення ОСОБА_1 опікуном/піклувальником ОСОБА_2 , у разі визнання його недієздатною особою/фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена.

Ухвалою суду від 25 березня 2025 року замінено присяжну ОСОБА_3 на іншого присяжного шляхом автоматичного визначення автоматизованою системою документообігу суду.

Протоколом автоматичного визначення присяжних від 25 березня 2025 року у справі № 635/3205/25 визначено присяжних Рубанец А. Ф. та Калошину В. М.

Ухвалою суду від 17 квітня 2025 року, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року, задоволено клопотання заявника про призначення амбулаторної судово-психіатричної експертизи; призначено у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради, ОСОБА_2 про визнання особи недієздатною та встановлення опіки амбулаторну судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

1. Чи страждає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), на психічне захворювання, інший психічний розлад чи інші захворювання, які впливають на психічний стан? Чи є таке захворювання, інший психічний розлад хронічним і стійким?

2.Чи здатен ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), усвідомлювати значення своїх дій та чи може керувати ними?

3. Чи може ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням свого психічного стану з`явитись в судове засідання та дати пояснення по суті справи?

Проведення експертизи доручено судовим експертам Харківської філії судово-психіатричних експертиз ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України», після отримання медичної документації відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

07 липня 2026 року до Салтівського районного суду міста Харкова надійшов висновок судово-психіатричного експерта Харківської філії судово-психіатричних експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії та судової медицини МОЗ України» № 364 від 10 червня 2026 року разом з матеріалами цивільної справи № 643/3205/25.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 15 липня 2026 року поновлено провадження у справі № 643/3205/25 та призначено судове засідання.

У судовому засіданні ОСОБА_1 заяву підтримала, просила її задовольнити у повному обсязі.

Представник заінтересованої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради у судовому засіданні не заперечував проти задоволення заяви.

Представник ОСОБА_2 адвокат Уманський Р. В. проти задоволення заяви ОСОБА_1 не заперечув.

Суд, вислухавши заявника, представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Щодо вимоги про визнання ОСОБА_2 недієздатним, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ст. 32 Конституції України).

Статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) передбачено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

У відповідних положеннях підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції зазначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг.

Статтею 30 ЦК України передбачено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 2-рп/2016 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини першої статті 13 Закону України «Про психіатричну допомогу» (справа про судовий контроль за госпіталізацією недієздатних осіб до психіатричного закладу) системний аналіз законодавства України дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод; хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, у тому числі право на свободу та особисту недоторканність, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації. Серед фундаментальних цінностей дієвої конституційної демократії є свобода, наявність якої у особи є однією з передумов її розвитку та соціалізації. Право на свободу є невід`ємним та невідчужуваним конституційним правом людини і передбачає можливість вибору своєї поведінки з метою вільного та всебічного розвитку, самостійно діяти відповідно до власних рішень і задумів, визначати пріоритети, робити все, що не заборонено законом, безперешкодно і на власний розсуд пересуватися по території держави, обирати місце проживання тощо. Право на свободу означає, що особа є вільною у своїй діяльності від зовнішнього втручання, за винятком обмежень, які встановлюються Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

Згідно зі ст. 299 ЦПК України справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її адвоката та представника органу опіки та піклування. З урахуванням стану здоров`я особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її участь у розгляді справи може відбуватися у режимі відеоконференції з психіатричного чи іншого лікувального закладу, в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі.

В § 68 рішення Європейського Суду з прав людини від 27 березня 2008 року у справі «Штукатуров проти росії» № 44009/05, в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Європейський Суд з прав людини виходив з того, що в справах осіб, які страждають на психічні розлади, національні суди користуються деякою свободою розсуду: наприклад, вони можуть вживати відповідні процесуальні підходи для забезпечення належного здійснення правосуддя, захисту здоров`я відповідної особи і подібне. Однак такі підходи не повинні зачіпати саму суть права заявника на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею 6 Конвенції. При оцінці того, чи був необхідним той чи інший процесуальний підхід, такий як слухання без участі особи, Європейський Суд з прав людини бере до уваги всі відповідні чинники, такі, як сутність і складність питань, що розглядалися національним судом, їх значення для особи, реальність загроз для інших чи самої особи в разі слухання за її участі і т. п.

У § 71 цього рішення вказано, що особа з психічними розладами повинна мати можливість брати участь у слуханнях своєї справи безпосередньо або, за необхідності, в інший спосіб (через представника), адже вирішується питання обмеження прав особи практично в усіх сферах життя.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що незважаючи на розумові розлади, особа залишалася відносно самостійною. В таких умовах суд повинен був мати як мінімум короткий візуальний контакт із особою, а краще опитати її. Відтак, Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що, вирішуючи справу про визнання особи недієздатною виключно на підставі письмових доказів, не побачивши і не почувши особу, суд порушив право особи на справедливий судовий розгляд, передбачене частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 73 Рішення ЄСПЛ у справі «Штукатуров проти росії»).

Про необхідність надання доступу до суду навіть особам, які вже визнані недієздатними, відповідно до часини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошується у § 33 Рішення Європейського Суду з прав людини від 30 травня 2013 року у справі № 49069/11 «Наталія Михайленко проти України» (відповідно до § 8 Рішення, заявник хворіла на параноїдальну шизофренію).

Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України «Про психіатричну допомогу» особи, яким надається психіатрична допомога, мають право на особисту участь у судових засіданнях, висловлення своєї думки щодо висновків лікарів-психіатрів у судовому засіданні при вирішенні питань, пов`язаних з наданням їм психіатричної допомоги та обмеженням у зв`язку з цим їх прав.

Відтак, особа, щодо якої розглядається справа окремого провадження про визнання її недієздатною, має право на участь у слуханні справи та на справедливий розгляд своєї справи. Зокрема, особа, щодо якої розглядається справа окремого провадження про визнання її недієздатною, повинна бути повідомлена про розгляд справи, їй має бути роз`яснено її права, вона повинна мати можливість за бажання скористатися безоплатною правовою допомогою і брати участь у судових засіданнях. Навіть у разі наявності реальних, доведених належними і допустимими доказами застережень щодо небезпеки безпосередньої участі цієї особи у розгляді справи для інших осіб або для неї самої суд повинен, принаймні, мати візуальний контакт з такою особою, а краще опитати її (за необхідності дистанційно, у режимі відеоконференції). Якщо на момент розгляду справи окремого провадження особа позбавлена волі як психічно хвора, суд має перевірити законність підстав позбавлення волі такої особи, щоб гарантувати права людини на свободу та справедливий суд.

Подібний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 753/4146/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 756/6838/17, а також від 26 лютого 2020 року у цій справі № 336/6515/17.

Частиною третьою статті 297 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про стійкий психічний розлад, внаслідок якого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (стаття 298 ЦПК України).

Діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов`язаних зі станом її психічного здоров`я (частина перша статті 7 Закону України «Про психіатричну допомогу»).

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Стаття 1 вказаного Закону визначає психічний розлад як розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам`яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати навколишню діяльність, свій психічний стан і поведінку. При цьому діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов`язаних зі станом її психічного здоров`я (ч.1 ст. 7 Закону).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є чоловіком ОСОБА_1 .

У висновку судово-психіатричного експерта Харківської філії судово-психіатричних експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії та судової медицини МОЗ України» № 364 від 10 червня 2026 року зазначено, що ОСОБА_2 , після отримання в грудні 2024 р. тяжкої травми головного мозку, змінився в поведінці. Відмічалась неадекватна поведінка з галюцинаторним включеннями, в зв`язку з чим в січні 2025 р. потрапив в поле зору лікаря-психіатра. Під час стаціонарного спостереження в клінічній картині захворювання були відзначені невпорядкована поведінка з галюцинаторними включеннями, дезорієнтування в місці та часі, мнестичне зниження, емоційно-вольові порушення та відсутність критики. Був діагностований делірійний (шизофреноподібний) розлад органічного генезу. З вищезазначеним діагнозом був ще двічі госпіталізований до психіатричної лікарні. На даний час знаходиться на стаціонарному лікуванні в психіатричній лікарні, крім вищеописаних розладів додалось інтелектуальне зниження. Вищевказане та виявлені у ОСОБА_2 при даному амбулаторному обстеженні непродуктивний контакт, порушення орієнтування, різко виражене інтелектуально-мнестичне зниження з парамнезієй у вигляді псевдоремінісценції (спогади про події, що мали місце в минулому, переносяться на даний час), зниження здатності розуміння та раніше набутих знань, аж до втрати елементарних навичок, здатності до самообслуговування, відсутність критичний передумов, повна дезадаптація в соціально-побутовій сфері дозволяють говорити про деменцію внаслідок травми головного мозку. Вищевказане позбавляє ОСОБА_2 здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Відповіді на питання, поставлені експерту (експертам):

ОСОБА_2 на теперішній час виявляє хронічний, стійкий психічний розлад у формі деменції внаслідок травми головного мозку.

ОСОБА_2 на теперішній час, відповідно до свого психічного стану, нездатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Вирішення питання № 3 ухвали знаходиться поза компетенцією судово-психіатричної експертизи.

Частиною другою ст. 27 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що виключно компетенцією лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів є встановлення діагнозу психічного розладу, прийняття рішення про необхідність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку або надання висновку для розгляду питання, пов`язаного з наданням психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Відповідно до Порядку проведення судово-психіатричної, судово-психологічної та комплексної судової психолого-психіатричної експертиз, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 23 грудня 2025 року № 1935, призначення судової експертизи, обов`язки, права та відповідальність судових експертів визначаються Кримінальним процесуальним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Кримінальним кодексом України, Законом України «Про судову експертизу».

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судову експертизу», незалежно від виду судочинства та підстави проведення експертизи судовий експерт зобов`язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок.

У суду відсутні підстави ставити під сумнів вказаний вище висновок експертів, які згідно покладених на них обов`язків зобов`язані були провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок, при цьому також були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи та вивчивши надані суду документи, суд доходить висновку, що подана заява про визнання особи недієздатною є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним.

Відповідно до вимог ч. 6 ст.300 ЦПК України строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.

Щодо вимоги про призначення недієздатній особі опікуна, суд зазначає таке.

Правилами ст. 41 ЦК України передбачені правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною, а саме: над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Крім того, відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун.

Згідно зі ст. 42 ЦК України за заявою опікуна або органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Згідно зі ст. 63 ЦК України фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Згідно з ч. 4 ст. 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

В силу вимог ч. 1 ст. 300 ЦПК України суд ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Як зазначалась вище, судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 .

Відповідно до подання від 28 лютого 2025 року № 373/0/176-25 опікунська рада Адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради вважає за можливе призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , у разі визнання її недієздатною.

Також у цьому поданні зазначено, що згідно з довідкою КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» від 04.02.2025 вих. № 12/1445 ОСОБА_2 перебуває на стаціонарному лікуванні в 4 п/в для дорослих з палатами для паліативної допомоги з 15.01.2025. Діагноз: важкий психічний розлад.

ОСОБА_2 доводиться ОСОБА_1 чоловіком, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 , видане 11.11.1983 Палацом одруження «Орджонікідзевський».

Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» (№ ФОВА - 003169678) ОСОБА_1 станом на 09.02.2025 є особою, стосовно якої відсутні відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, про наявність незнятої чи непогашеної судимості та про розшук.

Медичних протипоказань до виконання ОСОБА_1 обов`язків опікуна/піклувальника не виявлено, що підтверджується висновком КНП «Міська поліклініка № 3» Харківської міської ради від 24.02.2025, довідкою від 17.02.2025 № 120, виданою КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня», довідкою КНП ХОР «Обласний психоневрологічний диспансер № 3» від 14.02.2025 № 514, довідкою КНП ХОР «Обласний клінічний центр профілактики і боротьби зі СНІДом» № 736.

Згідно з інформацією ВП № 2 ХРУП № 2 ГУ НП в Харківській області від 18.02.2025 ОСОБА_1 на профілактичних обліках у територіальному відділі поліції не перебуває, до адміністративної відповідальності не притягалась, компрометуючі матеріали відсутні.

ОСОБА_1 пенсіонер, отримує пенсію за віком.

ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 разом з дружиною ОСОБА_1 , дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , онучкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та свекрухою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не заперечує щодо призначення ОСОБА_1 опікуном/піклувальником її батька ОСОБА_2 , у разі визнання його недієздатною/обмежено дієздатною особою, що підтверджується її заявою від 14.02.2025, яка надійшла на електронну пошту 17.02.2025.

У заяві ОСОБА_4 зазначила, що з 26.04.2024 проживає разом з дочкою в Швейцарській конфедерації, найближчим часом повертатися не планує.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не заперечує щодо призначення ОСОБА_1 опікуном/піклувальником ОСОБА_2 , у разі визнання його недієздатною/обмежено дієздатною особою, що підтверджується її заявою від 25.02.2025.

Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов від 25.02.2025 за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться приватний будинок житловою площею 74,5 кв.м. Умови проживання задовільні, усі необхідні для проживання речі, меблі, побутова техніка є у наявності.

Інші особи з питання призначення їх опікунами/піклувальниками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до опікунської ради не зверталися.

Отже, з урахуванням встановлених обставин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 опікуном його дружину ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 299 ЦПК України судові витрати, пов`язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною, відносяться на рахунок держави.

Керуючись ст. 39, 60 ЦК України, ст. 258, 259, 264 265, 268, 293, 295, 299, 300, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи Орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради, ОСОБА_2 про визнання особи недієздатною та встановлення опіки задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , недієздатним.

Встановити над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , опіку та призначити опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідно до ч. 6 ст. 300 ЦПК України встановити строк дії цього рішення суду про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , недієздатним на два роки, який обчислювати з дня набрання рішенням законної сили.

Роз`яснити заявнику ОСОБА_1 положення ч. 7, 8 ст. 300 ЦПК України, відповідно до яких клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною шостою цієї статті. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною повинно містити обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Салтівський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 24 травня 2002 року Фрунзенським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Заінтересовані особи:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 28 грудня 2001 року Фрунзенським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, РНОКПП НОМЕР_5 .

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 04059243, м. Харків, м-н Конституції, 7.

Повний текст рішення складено та підписано 19 серпня 2026 року.

Головуючий суддя Михайло ВЛАСЕНКО

Присяжні: Андрій РУБАНЕЦ

Валентина КАЛОШИНА