Рішення № 139107357, 17.08.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/11902/24

Провадження № 2/638/816/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Цвіри Д.М.,

за участю секретаря Голохи С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному провадженні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Савинської селищної військової адміністрації Ізюмського району Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьов Іван Сергійович про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

встановив:

До Шевченківського районного суду м. Харкова звернувся з позовною заявою ОСОБА_1 , якою просить:

- визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , додатковий строк для прийняття спадщини після ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була зареєстрована на момент смерті: АДРЕСА_1 , три місяці.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Вишневе Ізюмського району Харківської області померла рідна бабуся позивача ОСОБА_2 , яка до смерті постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

12.10.2017 року ОСОБА_2 склала заповіт на ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений секретарем Вишнівської сільської ради Балаклійського району Харківської області Біліченко В.M., та зареєстровано B реєстрі за № 15, яким заповідала Калашнику дЮ. все своє майно, де б таке не було та з чого б воно не складалося, і, взагалі все те, що буде їй належати та на що вона за законом буде мати право.

Осіб, які мають право на обов`язкову частку в спадщині померлої не має.

Для прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_1 18 вересня 2023 року звернувся з відповідною заявою до приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьова І.С., який надав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, з якої вбачається, що для вирішення питання про прийняття спадщини, а саме, для визначення додаткового строку на прийняття спадщини, ОСОБА_1 необхідно звернутися до суду.

ОСОБА_1 не було відомо про існування заповіту. Він протягом тривалого часу мешкає в місті Києві, а бабуся нічого не казала про своє рішення. На момент смерті ОСОБА_2 село Вишнева було окуповане, свідоцтво про смерть встановленого законодавством України зразка було отримано тільки 04 листопада 2022 року, після деокупації Харківської області, братом покійного чоловіка ОСОБА_2 . Всі документи знаходилися у бабусі в будинку, про існування заповіту ОСОБА_1 стало відомо тільки в вересні 2023 року від його хрещеного, який мешкає в с. Вишнева.

Оскільки ОСОБА_1 , бажає оформити свої спадкові права, після повідомлення про наявність заповіту він відразу звернувся до приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьова І.С., який надав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Після отримання вказаної постанови ОСОБА_1 , оскільки у нього відсутня юридична освіта, звернувся до фахівця, який повідомив йому, що направив позовну заяву до суду, що справа буде розглядатися протягом тривалого часу, і він очікує на судове рішення. В червні 2024 року ОСОБА_1 з`ясував, що позов до суду направлений не був, і звернувся до іншого фахівця.

Факт необізнаності спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Ухвалою суду від 04.07.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 04.03.2026 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засідання позивач не з`явилася, матеріали справи містять прохання розглянути справу за його відсутності. Згоди на ухвалення заочного рішення, суду не надала.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, матеріали справи містять прохання, розглядати справу за відсутності представника.

Третя особа неодноразово повідомлялася про час та місце розгляду справи, причини своєї неявки суду не повідомила.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалась згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, вважає, заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Вишневе Ізюмського району Харківської області померла рідна бабуся позивача ОСОБА_2 , яка до смерті постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

12.10.2017 року ОСОБА_2 склала заповіт на ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений секретарем Вишнівської сільської ради Балаклійського району Харківської області Біліченко В.M., та зареєстровано B реєстрі за № 15, яким заповідала Калашнику дЮ. все своє майно, де б таке не було та з чого б воно не складалося, і, взагалі все те, що буде їй належати та на що вона за законом буде мати право.

Осіб, які мають право на обов`язкову частку в спадщині померлої не має.

Для прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_1 18 вересня 2023 року звернувся з відповідною заявою до приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьова І.С., який надав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, з якої вбачається, що для вирішення питання про прийняття спадщини, а саме, для визначення додаткового строку на прийняття спадщини, ОСОБА_1 необхідно звернутися до суду.

ОСОБА_1 не було відомо про існування заповіту. Він протягом тривалого часу мешкає в місті Києві, а бабуся нічого не казала про своє рішення. На момент смерті ОСОБА_2 село Вишнева було окуповане, свідоцтво про смерть встановленого законодавством України зразка було отримано тільки 04 листопада 2022 року, після деокупації Харківської області, братом покійного чоловіка ОСОБА_2 . Всі документи знаходилися у бабусі в будинку, про існування заповіту ОСОБА_1 стало відомо тільки в вересні 2023 року від його хрещеного, який мешкає в с. Вишнева.

Оскільки ОСОБА_1 , бажає оформити свої спадкові права, після повідомлення про наявність заповіту він відразу звернувся до приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьова І.С., який надав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Після отримання вказаної постанови ОСОБА_1 , оскільки у нього відсутня юридична освіта, звернувся до фахівця, який повідомив йому, що направив позовну заяву до суду, що справа буде розглядатися протягом тривалого часу, і він очікує на судове рішення. В червні 2024 року ОСОБА_1 з`ясував, що позов до суду направлений не був, і звернувся до іншого фахівця.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту щодо даних спірних правовідносин визначені Цивільним Кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч.7 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ст. 1222 ЦК України).

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46цього Кодексу).

Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, не прийняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Як визначено ч. 1 та ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (1270 ЦК України).

За положеннями статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до ст.38 Закону України «Про нотаріат» консульські установи України вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема, посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо), крім іпотечних договорів, договорів про відчуження та заставу житлових будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних ділянок, об`єктів незавершеного будівництва та майбутніх об`єктів нерухомості, іншого нерухомого майна, що знаходиться в України ;вживають заходів до охорони спадкового майна; видають свідоцтва про право на спадщину; засвідчують справжність підпису на документах.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права є принцип правової визначеності. Про це у низці своїх рішень зазначає, зокрема, Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.

Принцип правової визначеності (певності) загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності. У широкому розумінні принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення, перш за все, стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Аналогічний правовий висновок зроблений у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 372/2383/16-ц (провадження № 61-20920св18), від 20 лютого 2020 року у справі № 419/3788/17 (провадження № 61-2969св19) та від 17.03.2020 року у справі № 683/2587/18 (провадження № 61-11406св19).

Згідно правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 565/1145/17, яка в силу ст.263 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства.

Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, необхідно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц, від 01 червня 2020 року у справі № 185/777/17.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень ст. 80 ЦПК України докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне визнати причини пропуску строку прийняття спадщини спадкоємцем поважними, а позов задовольнити і визначити позивачу додатковий строк терміном в три місяці з дня набрання рішенням законної сили для подачі заяви про прийняття спадщини.

Розв`язуючи питання розподілу судових витрат між сторонами суд виходить з вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, за якими судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, приймаючи до уваги позицію позивача, яка не просить суд стягнути з відповідача сплачений нею за подання до суду даної позовної заяви судовий збір, суд вважає, що судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 4, 12, 13, 78-82, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Савинської селищної військової адміністрації Ізюмського району Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьов Іван Сергійович про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , додатковий строк для прийняття спадщини після ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була зареєстрована на момент смерті: АДРЕСА_1 , три місяці.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Савинська селищна військова адміністрація Ізюмського району Харківської області, (адреса місцезнаходження: вул. Соборна, 49, смт. Савинці, Харківська область).

Третя особа: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьов Іван Сергійович (адреса місцезнаходження: вул. Лесі Українки, 75А, прим. 188, м. Вишневе).

Повний текст судового рішення виготовлено 19.08.2026.

Суддя Д.М. Цвіра