Рішення № 139105491, 19.08.2026, Оболонський районний суд міста Києва

19.08.2026 Справа № 756/15111/25

Справа № 756/15111/25

Провадження № 2/756/1515/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі

головуючого судді -Шролик І.С.,

секретар судового засідання - Венгерський В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи ОСОБА_2 , ТОВ «Завод Генератор», про визнання права користування жилим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовним вимог

23 вересня 2025 року ОСОБА_1 через представника - адвоката Карпенко М.М. звернулася до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання права користування жилим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у 1987 році її матері - ОСОБА_3 видано ордер на жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим остання була зареєстрована у вказаній квартирі з 10 грудня 1987 року та проживала у ній до дня своєї смерті- ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зареєстрована у спірній квартирі з 02 квітня 1992 року, її брат - третя особа ОСОБА_2 з 10 грудня 1987 року. До смерті матері всі вони проживали у квартирі однією сім`єю, вели спільне господарство, після смерті наймача позивач продовжує проживати у квартирі, сплачує вартість житлово-комунальних послуг та утримує житло в належному стані.

Позивач посилається на те, що правовстановлюючих документів на квартиру (ордера, договору найму) вона не виявила; за її зверненнями орган приватизації державного житлового фонду Оболонського району м. Києва, ДП завод «Генератор», комунальний концерн «Центр комунального сервісу» та відповідач повідомили про відсутність у них ордера та відомостей про нього, а видача дубліката ордера законодавством не передбачена. Оскільки за відсутності ордера укладення договору найму жилого приміщення є неможливим, позивач вважає, що її житлове право підлягає судовому захисту.

З урахуванням наведеного позивач просила: визнати за нею право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 ; зобов`язати Оболонську районну в місті Києві державну адміністрацію укласти з нею договір найму зазначеного жилого приміщення.

Рух справи

Ухвалою судді Оболонського районного суду міста Києва від 29 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Відповідач - Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація - відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, про причини неподання суд не повідомив.Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 22 жовтня 2025 року подав письмові пояснення в яких проти задоволення позову не заперечував. Пояснив, що мають намір із сестрою приватизувати житло, проте оригінал ордеру втрачений.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 червня 2026 року у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_4 у відставку справу передано для розгляду судді Шролик І.С.

Ухвалою суду від 22 червня 2026 року справу прийнято до провадження судді Шролик І.С. та призначено до судового розгляду на 19 серпня 2026 року.

В судове засідання 19 серпня 2026 року сторони та їх представники не з`явились, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином. В поданій заяві представник позивача та третя особа просили здійснювати розгляд справи без їх участі.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом установлено, що жиле приміщення - квартира АДРЕСА_2 - було надано у 1987 році матері позивача ОСОБА_3 , яка була зареєстрована у зазначеній квартирі з 10 грудня 1987 року та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть та витягом з реєстру територіальної громади.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дочкою ОСОБА_3 , зареєстрована у спірній квартирі з 02 квітня 1992 року та фактично проживає у ній до цього часу, що доводиться довідкою з місця реєстрації.

Третя особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_3 та зареєстрований у квартирі з 10 грудня 1987 року. Наведене підтверджується свідоцтвами про народження, паспортними даними та витягами з реєстру територіальної громади про зареєстрованих осіб.

Згідно з інформаційною довідкою КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» № 25793 від 14 серпня 2025 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 не зареєстроване.

Відповідно до довідки органу приватизації державного житлового фонду Оболонського району м. Києва № 283-і від 25 липня 2025 року за період з 14 квітня 1999 року по 24 липня 2025 року приватизація вказаної квартири не здійснювалася; до 14 квітня 1999 року будинок перебував у віданні ДП «Завод Генератор».

Згідно з довідкою відокремленого госпрозрахункового підрозділу «Октава-побут» заводу «Генератор» № 78/1067 на підприємстві відсутня будь-яка інформація щодо житла за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема обмінного ордера немає, квартира не приватизована.

Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація листом повідомила позивача, що для виявлення відповідного рішення виконавчого комітету необхідні пошукові дані документа, а квартирні ордери в архівний сектор на зберігання не передавалися.

Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» листом від 26 лютого 2026 року № 058/02-847 повідомив, що власником особових рахунків для нарахування плати за житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , обліковується гр. ОСОБА_3 ; особові рахунки відкриті з 01 грудня 2017 року (утримання будинків і споруд), з 01 липня 2015 року (теплова енергія та гаряча вода), з 01 липня 2018 року (вивезення побутових відходів); інформація про особові рахунки, які обліковувались у період з 01 січня 1987 року до 31 грудня 2000 року, у розпорядженні концерну відсутня. Раніше на звернення позивача концерн повідомив, що ордер є разовим документом для вселення, видається виконавчим комітетом, а видача його дубліката не передбачена.

Факт несення позивачем витрат на оплату житлово-комунальних послуг за спірною квартирою підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями.

Таким чином, судом установлено, що позивач вселена у спірне жиле приміщення як член сім`ї наймача, у встановленому порядку зареєстрована у ньому з 02 квітня 1992 року, постійно проживає у квартирі та несе обов`язки, що випливають з договору найму. Ордер на жиле приміщення в матеріалах справи відсутній з причин, що не залежать від позивача, оскільки жоден з органів та підприємств, у віданні яких перебував житловий фонд, зазначеним документом не володіє.

Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло; ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Право особи на повагу до її житла гарантоване також ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі ст. 9 Житлового кодексу Української РСР громадяни мають право на одержання у безстрокове користування жилого приміщення у будинках державного житлового фонду; житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються всупереч призначенню цих прав чи ущемлюють права інших громадян.

За змістом ст. 58 ЖК Української РСР ордер на жиле приміщення є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Відповідно до ст. 61 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається у письмовій формі на підставі ордера між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем.

Згідно зі ст. 64 ЖК Української РСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Відповідно до ст. 106 ЖК Української РСР у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення повнолітній член його сім`ї вправі вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача.

Суд ураховує роз`яснення, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», згідно з якими вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням, суди повинні враховувати, що підставою виникнення такого права є вселення особи у жиле приміщення в установленому порядку та проживання в ньому.

Отже, право користування жилим приміщенням члена сім`ї наймача є похідним від права наймача, виникає з факту вселення у жиле приміщення в установленому законом порядку та постійного проживання у ньому і не залежить від наявності у такої особи окремого правовстановлюючого документа. Відсутність ордера, який був виданий понад тридцять років тому і не зберігся ні в наймача, ні в органах та підприємствах, що здійснювали управління житловим фондом, з причин, які не залежать від особи, не може бути підставою для позбавлення такої особи житлових прав, гарантованих Конституцією України та Житловим кодексом Української РСР.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; одним зі способів захисту є визнання права.

Оскільки за відсутності ордера позивач позбавлена можливості реалізувати свої житлові права, зокрема оформити правовідносини найму спірного жилого приміщення, її право користування жилим приміщенням є невизнаним, а обраний спосіб захисту - визнання права користування - є ефективним та відповідає змісту порушеного інтересу.

Ураховуючи, що позивач була вселена у квартиру АДРЕСА_2 як член сім`ї наймача ОСОБА_3 , зареєстрована у ній з 02 квітня 1992 року, постійно проживає у спірному житлі, іншого житла не має, несе витрати з його утримання, доказів втрати нею права користування житлом у порядку ст. 71, 72 ЖК Української РСР суду не надано, а будь-яка інша особа права на це житло не заявляє, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання за позивачем права користування жилим приміщенням є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Разом з тим суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації укласти з позивачем договір найму жилого приміщення з таких підстав.

За змістом ст. 61 ЖК Української РСР стороною договору найму жилого приміщення (наймодавцем) є житлово-експлуатаційна організація, а в разі її відсутності - відповідне підприємство, установа, організація, у віданні яких перебуває житловий фонд. Доказів того, що спірна квартира перебуває на балансі відповідача або що саме відповідач є наймодавцем цього жилого приміщення, матеріали справи не містять.

Крім того, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача із заявою про укладення договору найму спірного жилого приміщення та відмови відповідача в його укладенні. За таких обставин на час ухвалення рішення відповідне право позивача відповідачем не порушене, а позовна вимога є передчасною.

Водночас суд зазначає, що визнання за позивачем права користування жилим приміщенням цим рішенням не позбавляє її можливості звернутися до уповноваженого органу (особи) з питання оформлення договору найму жилого приміщення у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін у межах заявлених вимог; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Оцінюючи докази у їх сукупності за правилами ст. 89 ЦПК України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим суд ураховує, що необхідність звернення до суду зумовлена не протиправною поведінкою відповідача, а відсутністю в позивача правовстановлюючого документа на жиле приміщення, тому підстав для покладення на відповідача понесених позивачем витрат зі сплати судового збору суд не вбачає, і такі витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст. 9, 58, 61, 64, 71, 72, 106 Житлового кодексу Української РСР, ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Генератор» про визнання права користування жилим приміщенням - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 .

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація, місцезнаходження: 04205, м. Київ, вул. Левка Лук`яненка, буд. 16, код ЄДРПОУ 37371727.

Третя особа: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Генератор», м.Київ, вул. Новокостянтинівська, 18.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 19 серпня 2026 року.

Суддя І.С. Шролик