Рішення № 139105022, 20.08.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 128/325/26

Провадження № 2/127/2205/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого судді Сичука М.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» та відповідачем було укладено кредитний договір № 172674 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у сумі 1 100,00 грн строком на 30 календарних днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2 % на добу.

Позивач зазначає, що 28 жовтня 2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, позивач зазначає, що станом на 24 листопада 2025 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 5 742,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 100,00 грн та заборгованості за процентами у розмірі 4 642,00 грн.

У зв`язку із наведеним позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 5 742,00 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою суду 16.03.2026 відкрито провадження у справі та, враховуючи характер спірних правовідносин, ціну позову і вимоги статей 19, 274, 277, 279 Цивільного процесуального кодексу України, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з доданими до неї документами відповідачу було направлено у порядку, визначеному ЦПК України, із роз`ясненням права подати відзив на позовну заяву, а також докази на підтвердження своїх заперечень.

Відзив на позовну заяву, заперечення чи будь-які інші заяви по суті справи від відповідача до суду не надходили.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін учасниками справи не заявлено.

У зв`язку із розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до частини тринадцятої статті 7, статті 279 ЦПК України, суд розглянув справу за наявними у ній письмовими матеріалами.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та безпосередньо з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши наявні у справі докази відповідно до вимог статей 7681, 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

За змістом статей 76, 77, 78 та 81 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, допустимими докази, одержані у порядку, встановленому законом, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, при цьому жодний доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили.

Судом установлено, що 20 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 172674 про надання споживчого кредиту в електронній формі.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що відповідачу було надано кредит у розмірі 1 100,00 грн строком на 30 календарних днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2 % від суми кредиту за кожен день користування кредитними коштами.

Факт укладення кредитного договору підтверджується наданими позивачем копією кредитного договору, паспортом споживчого кредиту, правилами надання споживчих кредитів, а також іншими письмовими доказами, що містяться у матеріалах справи.

Крім того, матеріали справи містять інформаційну довідку щодо перерахування 20 січня 2021 року кредитних коштів у сумі 1 100,00 грн на платіжну картку, реквізити якої були зазначені позичальником під час оформлення кредиту.

Доказів на спростування наведених обставин відповідачем суду не надано.

Судом також установлено, що 28 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до якого первісний кредитор відступив позивачу права грошової вимоги до боржників, визначених у реєстрі боржників.

З наданого позивачем реєстру боржників до договору факторингу вбачається, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 172674 від 20 січня 2021 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач набув статусу нового кредитора у спірному зобов`язанні та є належним позивачем у цій справі.

Разом із тим, сам по собі факт переходу права вимоги до нового кредитора не змінює ні змісту, ні обсягу зобов`язання боржника, оскільки відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора лише в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу цих прав.

Встановивши факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та переходу права вимоги до позивача, суд переходить до перевірки правильності здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, оскільки саме від правильного визначення її складових залежить законність заявлених позовних вимог.

Оцінюючи доводи позивача щодо наявності у відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 4 642,00 грн, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів визначаються договором.

Отже, проценти за користування кредитом є платою за правомірне користування позичальником грошовими коштами кредитодавця протягом строку кредитування, погодженого сторонами у договорі.

Судом встановлено, що відповідно до умов кредитного договору № 172674 від 20 січня 2021 року відповідачу було надано кредит у розмірі 1 100,00 грн строком на 30 календарних днів із процентною ставкою 2 % на добу.

Таким чином, строк користування кредитом, погоджений сторонами, закінчився 19 лютого 2021 року.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 24 листопада 2025 року ним нараховано проценти за користування кредитом у сумі 4 642,00 грн, тобто за період, який значно перевищує погоджений сторонами строк кредитування.

Надаючи правову оцінку таким вимогам, суд враховує усталену практику Верховного Суду щодо застосування статей 1048, 1050 та 625 Цивільного кодексу України.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зроблено правовий висновок, відповідно до якого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або після пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Після настання зазначених обставин права та інтереси кредитодавця підлягають захисту не шляхом подальшого нарахування договірних процентів, а у спосіб, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України, якщо відповідні вимоги заявлені.

Наведений правовий висновок неодноразово підтверджувався Верховним Судом та є усталеним при вирішенні спорів цієї категорії.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, а також у численних постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, в яких послідовно зазначено, що проценти за кредитом є платою за правомірне користування коштами і можуть нараховуватися виключно протягом строку кредитування, визначеного договором або законом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд не знаходить правових підстав для відступу від наведених висновків Верховного Суду.

Матеріалами справи підтверджується, що сторони погодили строк користування кредитом тривалістю 30 календарних днів, а тому після закінчення цього строку позивач втратив право нараховувати договірні проценти за користування кредитними коштами.

При цьому суд звертає увагу, що у даній справі позивач не заявляв вимог про стягнення інфляційних втрат чи трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України, а просив стягнути виключно договірні проценти за користування кредитом.

Водночас судом встановлено, що за умовами кредитного договору розмір процентної ставки становив 2 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, строк кредитування 30 календарних днів, а сума кредиту 1 100,00 грн.

Отже, розмір процентів за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку кредитування становить:1 100,00 грн ? 2 % ? 30 календарних днів = 660,00 грн., що також відображено Додаток № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 172674 від 20.01.2021.

Саме ця сума відповідає умовам укладеного сторонами договору та вимогам чинного законодавства.

Нарахування ж позивачем процентів після закінчення погодженого сторонами строку кредитування суперечить наведеним нормам матеріального права та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, а тому заявлені вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

За таких обставин суд доходить висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 1 100,00 грн та проценти за користування кредитом лише в межах строку кредитування у розмірі 660,00 грн, тоді як у решті вимог про стягнення процентів слід відмовити як безпідставних.

З огляду на викладене позов підлягає до часткового задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.

За змістом частин першої та третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 5742,00 грн.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача 1 760,00 грн, з яких 1100,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 660,00 грн проценти за користування кредитом, нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню на 30,65 % від їх загального розміру.

Оскільки позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, відповідно до вимог частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 815,62 грн.

Крім того, після ухвалення рішення суду позивач звернувся із заявою про розподіл судових витрат, в якій просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500,00 грн.

На підтвердження понесених витрат позивачем подано договір про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг, документи, що підтверджують оплату правничої допомоги, а також детальний опис виконаних адвокатом робіт.

Відповідно до частин першої третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи вони підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Разом із тим, відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд не пов`язаний розміром гонорару, визначеним сторонами договору про надання правничої допомоги, а повинен перевірити реальність, необхідність, розумність та співмірність заявлених до відшкодування витрат.

Аналогічні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, а також у численній практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, відповідно до якої компенсації підлягають лише ті витрати, які є фактичними, необхідними, документально підтвердженими та співмірними зі складністю конкретної справи.

Такі ж критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, який у своїй практиці неодноразово зазначав, що компенсації підлягають лише фактичні, необхідні та обґрунтовані за своїм розміром судові витрати.

Оцінюючи заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що дана справа не є складною ні з фактичної, ні з правової точки зору, розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, судові засідання не проводилися, представник позивача участі у розгляді справи не брав, а позовна заява за своїм змістом є типовою для даної категорії спорів та ґрунтується на стандартному пакеті документів, що масово використовується фінансовими компаніями при зверненні до суду із аналогічними позовами.

Разом із тим, суд бере до уваги, що позивачем надано належні та допустимі докази фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу, а тому самі по собі ці витрати підлягають розподілу між сторонами.

Оскільки рішенням суду позов задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу відповідно до положень частини першої статті 141 ЦПК України також підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом задоволено позовні вимоги у розмірі 30,65 % від заявленої ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 218,39 грн, що відповідає принципам пропорційності, розумності, справедливості та співмірності судових витрат.

Такий розподіл судових витрат відповідає положенням статей 133, 137 та 141 ЦПК України, правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду та забезпечує баланс інтересів сторін, не покладаючи на відповідача надмірний тягар щодо відшкодування судових витрат, понесених позивачем.

Керуючись ст.12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 211, 223, 263,265, 285,289 ЦПК України, ст. 11, 16, 215, 216, 509, 525, 526, 530, 546, 610, 625, 629, 638, 639, 1052, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про електронну комерцію», суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 172674 від 20 січня 2021 року у розмірі 1 760 (одна тисяча сімсот шістдесят) гривень 00 копійок, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1100 (одна тисяча сто) гривень 00 копійок; процентів за користування кредитом, нарахованих у межах строку кредитування, у розмірі 660 (шістсот шістдесят) гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір у розмірі 815 (вісімсот п`ятнадцять) гривень 62 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 218 (три тисячі двісті вісімнадцять) гривень 39 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7.

Відповідач ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 20.08.2026.

Суддя: