Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 462/1258/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 серпня 2026 року
Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Іванюк І.Д.
з участю секретаря с/з Гаврилець О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 17.02.2026 року через систему «Електронний суд» звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому, уточнивши позовні вимоги 26.02.2026 року, просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 6623743 від 06.02.2026 року про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а справу закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що сержантом поліції Нагірним Д.Я. винесено щодо нього вказану постанову, згідно з якою він 06.02.2026 року о 15 год. 50 хв. на автодорозі ТернопільЛьвівРава-Руська, у с. Зарваниця, керуючи автомобілем марки «Audi A6», номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимоги дорожньої розмітки 1.1 вузької суцільної лінії, чим порушив п. 8.5.1 Правил дорожнього руху. Проте стверджує, що Правил дорожнього руху не порушував та вказаного у постанові правопорушення не вчиняв. Зазначає, що поліцейським при винесенні постанови не встановлено дійсних обставин події, оскільки на правій частині смуги руху утворився суцільний сніговий пагорб висотою не менше 5070 см, який не давав можливості водієві транспортного засобу, що рухався попереду нього, зупинити свій автомобіль таким чином, щоб повністю прибрати його з проїзної частини, а тому, оцінивши відсутність зустрічного руху та суттєво зменшивши швидкість руху до 30 км/год, він прийняв рішення про обгін вказаного транспортного засобу. Будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення ним правопорушення, не надано, поліцейським не досліджено та в постанові не зазначено. Вважає, що його притягнуто до адміністративної відповідальності безпідставно, а оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 03.03.2026 року відкрито провадження у справі та визначено дату і час її розгляду, про що повідомлено сторони.
Позивач у судовому засіданні пояснив, що Правил дорожнього руху не порушував та вказаного у постанові правопорушення не вчиняв, відповідачами доказів протилежного не надано, а тому просив позов задовольнити.
Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, явку своїх уповноважених представників не забезпечили, відзиву на позовну заяву не подали.
Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, тому за таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши її дійсні обставини та перевіривши їх наданими доказами, суд дійшов таких висновків.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-XII встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.
Згідно зі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з п. 8.5.1 Правил дорожнього руху горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.
Відповідно до розділу 34 Правил дорожнього руху горизонтальна розмітка 1.1 (вузька суцільна лінія) поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах із двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), а також у визначених Правилами випадках позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено. Лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється.
Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху дозволяється перетинати лінію 1.1 для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також для обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються зі швидкістю менше 30 км/год.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Справи про зазначені адміністративні правопорушення мають право розглядати і накладати адміністративні стягнення працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (ст. 222 КУпАП).
Згідно з п. 4 розділу I Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Судом встановлено, що 06.02.2026 року сержантом поліції Нагірним Д.Я. винесено постанову серії ЕНА № 6623743, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Згідно із цією постановою позивач визнаний винним у тому, що 06.02.2026 року о 15 год. 50 хв. на автодорозі ТернопільЛьвівРава-Руська, у с. Зарваниця, керуючи автомобілем марки «Audi A6», номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимоги дорожньої розмітки 1.1 вузької суцільної лінії, чим порушив п. 8.5.1 Правил дорожнього руху (а. с. 35).
Отже, предметом доказування у цій справі є встановлення факту перетину позивачем дорожньої розмітки 1.1, обставин такого перетину, наявності чи відсутності передбачених Правилами дорожнього руху винятків із заборони її перетину, а також вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.
Разом з тим суд не вважає доведеним факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення з таких мотивів.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчиненні. Відповідно до ст. 251 КУпАП такі обставини встановлюються на підставі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах щодо протиправності рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності такого рішення покладається на відповідача.
Таким чином, саме відповідач повинен довести належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та правомірність оскаржуваної постанови.
Суд звертає увагу, що факт перетину дорожньої розмітки 1.1 має оцінюватися з урахуванням передбачених Правилами дорожнього руху винятків із заборони її перетину. Зокрема, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху дозволяється перетинати лінію 1.1 для обгону поодинокого транспортного засобу, який рухається зі швидкістю менше 30 км/год, а також для об`їзду нерухомої перешкоди, якщо її розміри не дають змоги здійснити безпечний об`їзд без перетину цієї лінії.
Позивач зазначав, що транспортний засіб, який він обганяв, рухався зі значно зменшеною швидкістю, а на правій частині смуги руху утворився значний сніговий пагорб, який перешкоджав безпечному руху. Також вказував, що перед виконанням маневру переконався у відсутності зустрічного руху та суттєво зменшив швидкість.
Зазначені обставини Головним управлінням Національної поліції у Львівській області не спростовані та належними доказами протилежного не підтверджені.
Водночас оскаржувана постанова не містить відомостей про конкретні обставини перетину позивачем розмітки 1.1, швидкість транспортного засобу, який він обганяв, наявність перешкоди на проїзній частині та причини незастосування передбачених Правилами дорожнього руху винятків із заборони перетину цієї лінії.
Головним управлінням Національної поліції у Львівській області також не надано інших належних і допустимих доказів, які б підтверджували обставини, зазначені в оскаржуваній постанові, та спростовували доводи позивача.
За таких обставин саме по собі зазначення в постанові про невиконання позивачем вимог дорожньої розмітки 1.1 без встановлення конкретних обставин такого порушення та наведення доказів, на підставі яких вони встановлені, не є достатнім для висновку про доведеність вини позивача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що наявні у справі матеріали не містять належних та достатніх доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем саме того адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Крім того, суд звертає увагу, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України має бути законним, обґрунтованим та прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.
У цьому випадку Головним управлінням Національної поліції у Львівській області не доведено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було належним чином з`ясовано всі обставини, що мають значення для її правильного вирішення, зокрема ті, на які посилався позивач як на підставу для застосування передбаченого Правилами дорожнього руху винятку із заборони перетину розмітки 1.1.
З огляду на те, що наведені позивачем обставини не спростовані Головним управлінням Національної поліції у Львівській області належними та допустимими доказами, суд бере до уваги його пояснення, викладені у позовній заяві.
Таким чином, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Національної поліції у Львівській області не доведено правомірність оскаржуваної постанови та наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
З урахуванням наведеного суд вважає, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не було забезпечено своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, як того вимагає ст. 245 КУпАП.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи щодо рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно зі ст. 293 КУпАП за результатами розгляду скарги на постанову у справі про адміністративне правопорушення, зокрема, може бути прийнято рішення про скасування постанови і закриття справи.
За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята без повного та всебічного з`ясування обставин справи, не підтверджена належними, допустимими та достатніми доказами, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Разом з тим, вирішуючи цей публічно-правовий спір, суд вважає за необхідне вирішити питання щодо належності відповідачів у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або при наданні адміністративних послуг.
Оскаржувану постанову винесено безпосередньо сержантом поліції ОСОБА_2 як посадовою особою органу Національної поліції. Водночас ОСОБА_2 як фізична особа не є самостійним суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах, а діяв у межах наданих йому службових повноважень.
Отже, позовні вимоги до ОСОБА_2 як до фізичної особи задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи наведене, судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області.
Враховуючи наведене та беручи до уваги часткове задоволення позову, з Головного управління Національної поліції у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 665,60 грн.
Керуючись ст. 2, 9, 7377, 90, 139, 194, 229, 241246, 268, 271, 272, 286 КАС України, суд
ухвалив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6623743 від 06.02.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 665,60 грн понесених судових витрат зі сплати судового збору.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було оскаржено. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідачі:
ОСОБА_2 , місце роботи: АДРЕСА_2 ;
Головне управління Національної поліції у Львівській області, місцезнаходження: 79000, м. Львів, площа Генерала Григоренка, 3, ЄДРПОУ 40108833.
Суддя: Іванюк І.Д.
Судове рішення № 139104571, Залізничний районний суд м. Львова було прийнято 19.08.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 462/1258/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: