Рішення № 139104499, 19.08.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/3034/26

Провадження №: 2/336/2850/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

19 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , вказавши, що 14.02.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 572515799 на суму 9900 гривень. Кредитний договір укладений у формі електронного документу з використанням електронного підпису та одноразового ідентифікатора. Того ж дня кредитором вказана сума була перерахована позичальнику. Проте в подальшому відповідач збільшив суму кредиту до 10100 гривень.

28.11.2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон плюс» укладений договір факторингу, за яким ТОВ «Таліон плюс» набуло право вимоги за укладеним договором до відповідача.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладений договір факторингу, за яким ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» набуло право вимоги за укладеним договором до відповідача.

10.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та позивачем укладений договір факторингу, за яким позивач набув право вимоги за укладеним кредитним договором до відповідача

Вказуючи на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором в сумі 18808,22 гривень, а також судові витрати.

Ухвалою суду від 29.04.2026 року відкрите провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також судом розглянуто клопотання позивача про витребування доказів, у задоволенні якого відмовлено.

11.05.2026 року відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказував, що позивачем не надано доказів укладення кредитного договору, перерахування коштів, а також пропущено строк позовної давності, у зв`язку з чим просив у позові відмовити.

14.05.2026 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій позивач вказував на наявність підстав для задоволення позову.

В ході розгляду справи сторонами інші заяви чи клопотання не подавались.

При дослідженні матеріалів справи встановлено таке.

14.02.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 572515799, за умовами якого товариство надало відповідачеві кредит в сумі 9900 гривень строком до 16.03.2022 року.

П. 8.3 договору визначено, що зобов`язання позичальника по сполаті процентів за весь строк дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,1 відсотків в день від суми залишку кредиту.

Згідно п. 8.4 зобов`язання по сплаті процентів за користування кредитом після закінчення дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1087,7 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту.

При цьому якщо позичальник поверне всю суму кредиту до закінчення строку дисконтного періоду, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів будуть визначатись за процентною ставкою 708,1 відсотків річних, що на день укладення договору становить 1,94 відсотків від суми кредиту за кожен день користування ним.

Згідно інформаційної довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 14.02.2022 року та 15.02.2022 року проведені транзакції щодо перерахування коштів на невстановлені банківські картки на суми відповідно 9900 гривень та 200 гривень.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого клієнт відступив факторові право грошової вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення права вимоги.

В подальшому до вказаного договору вносились зміни шляхом укладення додаткових угод, зокрема від 28.11.2019 року, від 31.12.2020 року, від 31.12.2021 року, від 31.12.2022 року, від 31.12.2023 року, якими продовжувався строк дії договору факторингу та змінювались умови.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу, ТОВ «Таліон плюс» набуло право вимоги за договором, укладеним з відповідачем на загальну суму заборгованості у розмірі 12540,16 гривень, з яких 10100 гривень заборгованість за кредитом, 2440,16 гривень заборгованість за відсотками.

05.08.2020 року ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, за умовами якого клієнт відступив факторові право грошової вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення права вимоги.

В подальшому до вказаного договору вносились зміни шляхом укладення додаткових угод, якими продовжувався строк дії договору факторингу та змінювались умови.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу, ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» набуло право вимоги за договором, укладеним з відповідачем на загальну суму заборгованості у розмірі 18808,22 гривень, з яких 10100 гривень заборгованість за кредитом, 8708,22 гривень заборгованість за відсотками.

10.07.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 10/07/25-Е, за умовами якого клієнт відступив факторові право грошової вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення права вимоги.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу, ТОВ «ФК «Ейс» набуло право вимоги за договором, укладеним з відповідачем на загальну суму заборгованості у розмірі 18808,22 гривень, з яких 10100 гривень заборгованість за кредитом, 8708,22 гривень заборгованість за відсотками.

Згідно із розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 05.05.2022 року сума заборгованості ОСОБА_1 складала 12481,58 гривень, з яких 10100 гривень сума кредиту, 2440,16 гривень проценти.

В розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон плюс» вказано, що станом на 31.07.2023 року сума заборгованості ОСОБА_1 складала 18808,22 гривень, з яких 10100 гривень сума кредиту, 8708,22 гривень проценти.

При вирішенні спору суд керується наступним.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; -вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Укладення кредитного договору в електронній формі (відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію»), є таким, що укладений у письмовому вигляді про що зазначено у постановах ВС від 07.10.2020 року №127/33824/19 та від 09.09.2020 року №732/670/19.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Стаття 634 ЦК України надає визначення договору приєднання, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 639 ч. 2 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Як вказує ст. 640 ч. 1 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Стаття 1054 ЦК України вказує, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вказує ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статті 546, 549 ЦК України передбачають можливість забезпечення виконання зобов`язання неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказує ст. 1084 ч. 1 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

14.02.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладений договір та в цей день було перераховано суму кредиту, на підтвердження чого надано довідку про перерахування коштів.

Натомість позивачем не надано доказів того, що 200 гривень, які були перераховані 15.02.2022 року, були перераховані в межах укладеного кредитного договору та відповідачем було ініційовано збільшення суми кредиту на вказану суму.

За час дії договору відповідачем не здійснювалось погашення кредиту або сплата відсотків.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеними факт укладення договору, надання відповідачеві кредиту та неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором.

Водночас суду не надано належних та допустимих доказів того, що у первісного кредитора, а також і першого фактора були підстави для нарахування відсотків за користування кредиту поза межами строку дії кредитного договору, який визначений у 30 днів до 16.03.2022 року.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 вказувала, що банк не може нараховувати проценти за користування позичальником кредитом після спливу визначеного у договорі строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №444/9519/12).

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Подібних висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54), від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Таким чином, суд вважає правомірним нарахування відсотків за користування кредитом виключно в межах строку, на який вказаний кредит був наданий, ураховуючи обов`язок позичальника повернути кредит у визначений строк.

Оскільки відповідач не повернув кредитні кошти протягом дисконтного періоду, який визначений кредитним договором, тож при нарахуванні відсотків за користування кредитом слід застосовувати процентну ставку у 2,1% від суми кредиту за кожен день строку дії договору, тобто протягом 30 днів.

Таким чином, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором склала 16137 гривень, з яких 9900 гривень сума кредиту, 6237 гривень нараховані відсотки (за 30 днів).

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, дія якого постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувався.

З урахуванням п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з 12 березня 2017 року.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 212/10834/21.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року скасовано з 24 год 00 хв 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV2.

При цьому відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції, яка діяла до 19.05.2025 року), у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії, яким доповнено ЦК України в березні 2022 року.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану у подальшому неодноразово продовжувався, діяв на момент звернення до суду із даним позовом.

Враховуючи факт продовження загального строку позовної давності визначеного статтею 257, внаслідок введення карантину (п.12 Перехідних положень ЦК України), а згодом воєнного стану (п.19 Перехідних положень ЦК України), загальний строк позовної давності в три роки продовжено та позивачем не пропущено, тому відсутні підстави для задоволення заяви відповідача щодо застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.

Підсумовуючи викладене, суд вбачає підстави для часткового задоволення заявленого позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 16137 гривень.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог (86%).

При вирішенні питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 137 ч. 1-6 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, адже такі послуги були надані.

Представником позивача в обґрунтування підстав для стягнення витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено копію договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01, укладеного між ТОВ «ФК «Ейс» та АБ «Соломко та партнери», протокол погодження вартості послуг за вказаним договором, додаткову угоду до договору від 01.09.2025 року. акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 року на суму 7000 гривень.

Водночас суд не вбачає підстав для включення до вартості послуг адвоката послуг з підготовки адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів та підготовку клопотання про отримання інформації про зарахування кредитних коштів, адже не зрозуміло про які саме запит та клопотання йдеться мова, а також не обґрунтовано необхідності подання таких запиту та клопотання.

На переконання суду, укладаючи договір факторингу та придбаваючи право вимоги за кредитним договором, фактор, діючи добросовісно та з розумною обачливістю, мав обов`язок та можливість отримати усі документи, в тому числі і докази фактичного надання кредитних коштів позичальнику первісним кредитором.

Враховуючи, що відповідачем не подавалось клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, тож суд вважає обґрунтованою та доведеною суму витрат на правничу допомогу у 6000 гривень та вбачає підстави для стягнення суми витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог (86%).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 137, 141, 258, 259, 263-265, 279, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково та стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 16137 гривень (шістнадцять тисяч сто тридцять сім гривень) в рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії № 572515799 від 14.02.2022 року, судовий збір в сумі 2289 гривень (дві тісячі двісті вісімдесят дев`ять гривень), витрати на правничу допомогу в сумі 5160 (п`ять тисяч сто шістдесят) гривень.

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, каб. 13, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.І. Дацюк

Повний текст рішення суду складений 19.08.2026 року.

19.08.26