Постанова № 139104498, 19.08.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/5721/26

Провадження №: 3/336/2263/2026

ПОСТАНОВА

про накладення адміністративного стягнення

19 серпня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Турчинський Максим Ігорович, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи не повідомив, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 679899 від 30.05.2026р., складеного поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Запорізькій області сержантом поліції Кашубіним Олексієм Вадимовичем, - 30.05.2026 о 22:02 м. Запоріжжя, вул. Тарасівська, 67, водій ОСОБА_1 керував ТЗ Volkswagen Caravelle д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки ТЗ та в медичному закладі у лікаря нарколога відмовився під час безперервної відеофіксації на бодікамеру Motorola Solutions VB400 474345, 471697. Від керування відсторонений шляхом паркування без порушення ПДР. Про повторність попереджений, чим порушив п.2.5 ПДР відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алк., нарк. чи ін. сп`яніння або щодо вживання лікарськ, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Заяв та клопотань щодо розгляду справи або відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Разом з тим, положенням статтею 268 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997р., гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно зі ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v.Spain") від 07.07.1989 зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (Заява N 3236/03, п.41) від 03.04.2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18 звернула увагу, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи зазначені положення законодавства, а також вжиті усі необхідні заходи для своєчасного виклику особи та визначені ст. 277 КУпАП строки розгляду вказаної справи, суддя приходить до переконання про можливість розгляду справи за відсутності особи, відносно якої складено протокол за наявними матеріалами у справі, що не суперечить ч.1 ст.268 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП.

При розгляді адміністративної справи судом було досліджені наступні матеріали:

- відомості, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення;

- постанова серії ЕНА № 7287079 від 31.05.2026 про притягнення ОСОБА_1 за ч.4 ст.126 КУпАП;

- постанова серії ЕНА № 6091484 від 05.11.2025 про притягнення ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП;

- копії протоколів про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень 30.05.2026р. за ч.1 ст.122-2, ч.5 ст.126, ч.2 ст.130 КУпАП;

- довідка інспектора відділу адміністративної практики УПП в Запорізькій області ДПП Вікторії Молодцової, в якій зазначено, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував, 05.11.2025 року на ОСОБА_1 було складено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6091484 за ч. 4 ст. 126 КУпАП, транспортний засіб належить ОСОБА_2 ;

- постанова Вільнянського районного суду Запорізької області від 04.12.2025 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП;

- інформаційна таблиця щодо скоєння адміністративних правопорушень;

- відеозапис правопорушення, зафіксований бодікамерами поліцейських.

Відповідно до ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

Відповідно до положень п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, «водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Разом з тим, частиною другою статті 130 України про адміністративні правопорушення встановлено відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до вимог п.2.9«А» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Зокрема, п.2.5 Правил дорожнього руху зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Дослідженими доказами, які містяться в матеріалах справи встановлено, що ОСОБА_1 керував автомобілем та на вимогу поліцейського відмовився пройти медичний огляд на місці зупинки та у медичному закладі.

В рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.

Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

Суддя констатує факт доведеності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого диспозицією ст.130 КУпАП за вищевказаних обставин на підставі досліджених матеріалів.

Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Санкцією ч.2 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого ст.130 КУпАП у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

При накладенні адміністративного стягнення суддею враховано наступні обставини: відповідно до наданого відеозапису фіксації бодікамерами поліцейських, водій ОСОБА_1 законну вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу проігнорував та вдався до переховування (переслідування транспортного засобу тривало більше 15 хвилин), після зупинки автомобіля було виявлено крім водія, жінку та троїх малолітніх дітей, водій вдався до переховування, при цьому здійснюючи рух транспортного засобу в аварійному режимі, вдаючись до руху не пристосованою дорогою через зелені насадження, що за певних обставин, могло призвести до аварії та травмування осіб, в тому числі малолітніх осіб. Крім того, за матеріалами справи ОСОБА_1 неодноразово та систематично вчиняє адміністративні правопорушення в сфері дорожнього руху, в тому числі щодо керування транспортними засобами в алкогольному сп`янінні.

На переконання судді, застосовані раніше заходи адміністративного впливу (адміністративні штрафи) не призвели до очікуваного ефекту щодо присікання адміністративних правопорушень та виховання особи, такі заходи стягнення виявилися безрезультатними, що свідчить про необхідність застосування більш суворого адміністративного стягнення до особи у виді адміністративного арешту з метою спеціальної та загальної превенції та дієвого виховання правопорушника та поваги до чинного законодавства України.

Крім того, вважаю за необхідне застосувати до правопорушника додаткове адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч.2 ст.130 КУпАП України у виді оплатного вилучення транспортного засобу з метою унеможливлення вчинення нових правопорушень особою та запобігання ризикам, на які наражає правопорушник інших осіб, в тому числі малолітніх дітей, при цьому суддею враховано, що до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 притягався за вчинення правопорушень в сфері дорожнього руху на зазначеному транспортному засобі.

Вважаю, що без застосування такого додаткового заходу у виді оплатного вилучення транспортного засобу неможливо запобігти вчиненню нових правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху та, в свою чергу, може призвести до невідворотних більш тяжких наслідків (в тому числі для малолітніх осіб).

Суддею було досліджено довідку з Інформаційного порталу Національної поліції, підсистеми «Адмінпрактика» відповідно до якої, ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував, у зв`язку із чим, позбавлення його права керування транспортним засобом, яке йому не надавалося суперечитиме приписам ст.30 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП стягненню з правопорушника підлягає також судовий збір у розмірі, встановленому п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

По справі постановлено окрему ухвалу.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.130, 283-285, 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та накласти на нього стягнення у виді адміністративного арешту на строк десять (10) діб, без позбавлення права керування транспортними засобами та з оплатним вилученням транспортного засобу - Volkswagen Caravelle д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в дохід держави судовий збір, який підлягає стягненню на користь Державної судової адміністрації України, у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 гривень (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок), за реквізитами: рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106, Судовий збір на користь Державної судової адміністрації України.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Запоріжжя особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Максим ТУРЧИНСЬКИЙ

Строк пред`явлення виконавчого документу « »_______20__рік.

Постанова набрала законної чинності « »______20__рік.

Дата видачі « »______20___рік.