Рішення № 139104424, 20.08.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Справа № 337/3481/26

Номер провадження 2/337/2643/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 рокум. Запоріжжя

Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі головуючого судді Котляра А.М., розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання договору недійсним, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

26.05.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в обґрунтування якого вказав, що з 28.02.2022 року він проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Збройних Силах України та має статус учасника бойових дій. Посилаючись на пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», вважає, що має право на звільнення від сплати процентів за користування кредитом та штрафних санкцій.

Він звертався до АТ «Сенс Банк» із заявою про застосування відповідних пільг та повернення неправомірно стягнутих коштів. Банк частково визнав його вимоги та списав частину процентів, однак відмовився повернути комісії за розрахунково-касове обслуговування, які, на думку позивача, за своєю економічною суттю є платою за користування кредитом.

Позивач вказує, що у період з 01.03.2022 по 01.01.2026 АТ «Сенс Банк» стягнуло з нього 92 850,93 грн комісій. Вважає такі платежі незаконними, посилаючись, зокрема, на судову практику Верховного Суду щодо недопустимості стягнення плати за обслуговування кредиту. Також вважає розмір сплачених комісій неспівмірним та таким, що суперечить принципу добросовісності.

ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача 3 % річних, інфляційні втрати та проценти за користування чужими грошовими коштами, а також 25 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, посилаючись на систематичне порушення його прав як військовослужбовця.

Просить суд:

- визнати недійсними пункти кредитних договорів щодо нарахування будь-яких комісій, оскільки вони суперечать ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» та ст. 14 Закону № 2011-XII;

- стягнути з відповідача суму в розмірі 92 850,93 грн. як безпідставно отримані кошти;

- стягнути з відповідача 3% річних, інфляційні втрати та проценти за користування чужими коштами;

- стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 25 000 грн.

13.08.2026 року представник відповідача АТ «Сенс Банк» подала до суду письмові пояснення, у яких зазначила, що умови кредитних договорів щодо сплати комісії за обслуговування кредиту відповідають вимогам законодавства, були погоджені сторонами та включені до сукупної вартості кредиту.

Посилання Позивача на ст. 14 Закону України № 2011-XII є безпідставним, оскільки вказаний Закон не регулює спірні правовідносини. Позивач був ознайомлений з паспортом споживчого кредиту та умовами договору, погодився з його істотними умовами, а також не скористався передбаченим ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» правом на відмову від договору протягом 14 днів. На думку Відповідача, підстав для визнання відповідних положень кредитних договорів недійсними немає.

Щодо вимоги про стягнення 92 850,93 грн як безпідставно одержаних коштів Відповідач зазначає, що Позивач не навів обґрунтування вказаної суми, не зазначив порядок її розрахунку та складові. Крім того, посилаючись на ст. 1212 ЦК України та правові висновки Верховного Суду, Відповідач вказує, що положення про безпідставне збагачення не застосовуються до договірних правовідносин за наявності правової підстави для отримання коштів.

Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат Відповідач зазначає, що Позивач не визначив конкретний розмір таких вимог, період їх нарахування та базу, з якої вони обчислені, а тому відповідні вимоги є недоведеними.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 25 000 грн. Відповідач посилається на ст. 23 ЦК України та зазначає, що Позивачем не доведено наявності передбачених законом підстав для її відшкодування, а також факту заподіяння моральної шкоди протиправними діями Банку.

У зв`язку з цим просить суд відмовити у задоволенні позову.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

08.06.2026 суддя відкрив спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Між сторонами по справі склались правовідносини з приводу захисту прав споживача за кредитним договором.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має банківський рахунок НОМЕР_1 , відкритий у АТ «Сенс Банк». Договір №631249035. Ці обставини сторонами не оспорюються, підтверджуються випискою за рахунком, листуванням між сторонами.

Станом на 01.01.2026 року ОСОБА_1 встановлений кредитний ліміт в сумі 84 350,68 грн. Заборгованість станом на 01.01.2026 року складає 85 137,52 грн.

Згідно виписки за рахунком, позивачу щомісячно нараховується плата за розрахунково-касове обслуговування основної картки (щомісячно при наявності заборгованості на кінець розрахункового періоду). За розрахунком позивача з 01.03.2022 по 01.01.2026 року Банк нарахував комісії на загальну суму в розмірі 92 850, 93 грн.

Позивач ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації 28.02.2022 року та продовжує проходити військову службу по теперішній час згідно довідки.

ОСОБА_1 повідомив АТ «Сенс Банк» про свій статус військовослужбовця та просив припинити йому нарахування процентів, штрафних санкцій.

Представник АТ «Сенс Банк» у відповідь на звернення ОСОБА_1 повідомив, що позивачу призупинено нарахування процентів за користування кредитом та здійснено перерахунок з 28.02.2022 року. Водночас Банк відповів, що норми Закону не передбачають можливість не сплачувати комісію, передбачену умовами договору.

Згідно пункту 2.7 Додатку №5 до Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Сенс Банк», який знаходиться у вільному доступі на веб сайті за посиланням: https://sensebank.ua/storage/files/publichnoe-predlozhenie-na-oformlenie-dbo-fl-do_12022020.pdf:

У випадку укладення Угоди Банк надає Позичальнику наступні послуги з розрахунково-касового обслуговування кредитної заборгованості, а саме:

- Надання послуг з розрахунку суми чергового платежу за Угодою та/або суми повного дострокового повернення заборгованості за Угодою про надання споживчого кредиту, що надаються:

а. з використанням телефонного зв`язку, в Контакт - центрі, через IVR menu,

б. шляхом оброблення запитів, що направлені Банку Позичальником із використанням Системи Інтернет сервісу «My Alfa-Bank» та надання відповідей на відповідні запити Позичальника, тощо.

- Надання інформації (виписок) по рахунках з використанням SMS повідомлень щодо суми платежу за Угодою про надання споживчого кредиту, щодо зарахування платежу на Рахунок (погашення заборгованості) тощо.

- Надання довідок щодо розрахунково-касового обслуговування по телефонних каналах зв`язку через Контакт центр чи в електронному вигляді, шляхом направлення відповідних повідомлень на адресу електронної пошти Позичальника, що вказана останнім в Анкеті-заяві про акцепт (у випадку наявності) щодо:

а. надходження та зарахування коштів рахунок для повернення заборгованості,

б. зарахування коштів платежу на рахунки погашення кредитної заборгованості,

в. про стан кредитної заборгованості.

- Надання виписок по рахункам та/або довідок щодо розрахунково-касового обслуговування по електронній пошті за електронною адресою, що вказана Позичальником в Анкеті-заяві про акцепт:

а. E - mail довідка про стан кредитної заборгованості.

- Розшук (запит), уточнення, повернення, анулювання, зміна умов переказів згідно до запитів Позичальника.

- Надання довідок щодо розрахунково-касового обслуговування Позичальника та виписок по рахунку для погашення заборгованості за письмовим зверненням Позичальника.

За надання вищевказаних послуг Позичальник сплачуватиме Банку Комісію за розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості, розмір та порядок оплати якої визначається умовами Угоди.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частинами другою, третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позову зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно з частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно із пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, завтерджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено у такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набранням чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено комісію за розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи. Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши аргументи сторін по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Розрахунково-касове обслуговування це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, у тому числі у вигляді електронного документа, укладеного між ними, які пов`язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором.

Розрахунково-касове обслуговування є однією з базових операцій банків. Будь яка операція - і пасивна, і активна, і надання послуг неминуче супроводжується здійсненням платежу, отже - розрахунковим чи касовим обслуговуванням відповідного клієнта. Причому виконання таких операцій виконуються за дорученням клієнтів, яких банки здійснюють платежі, чи касові операції.

Банки на договірній основі здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконують їх розпорядження щодо перерахування коштів з рахунків, за що стягують плату з клієнтів у вигляді комісійної винагороди.

Отже, касове обслуговування це сукупність банківських операцій з прийняття готівкових коштів від клієнтів і зарахування їх на відповідні банківські рахунки та видачі з клієнтських рахунків через касу банку готівкових коштів згідно з розпорядженням клієнтів на цілі, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» у кредитному договорі можуть встановлюватися комісії лише за додаткові та супутні послуги кредитодавця, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Нарахована банком плата за розрахунково-касове обслуговування (облік заборгованості, надання стандартної інформації) не є окремою супутньою послугою у розумінні вказаного Закону, а є діями, які банк здійснює на власну користь. А відтак, умови договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісію за розрахунково-касове обслуговування є нікчемними в силу ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з випискою за рахунком, Банк щомісяця нараховує ОСОБА_1 проценти за користування кредитом та комісію за розрахунково-касове обслуговування картки. При цьому сума щомісячної комісії значно перевищує проценти.

Так, наприклад, у грудні 2025 року, списані проценти 1684,18 грн. та комісія 2952,27 грн. В листопаді 2025 року, проценти - 1737,85 грн., комісія 2952,27 грн.

При цьому Банк за період з 01.03.2022 по 01.01.2026 року нарахував комісію на загальну суму в розмірі 92 850, 93 грн. при тому, що встановлений кредитний ліміт в сумі 84 350,68 грн.

Вказані розміри плати за розрахунково-касове обслуговування за угодами у порівнянні з розмірами процентів та отриманого розміру кредиту ОСОБА_1 не можна визнати справедливими та розумними.

АТ «Сенс-Банк» не було позбавлено можливості надати докази на підтвердження справедливості умов договорів щодо встановленої комісії, зокрема з урахуванням переліку та обсягу послуг, які надаються банком за таку плату.

Водночас у кредитних договорах не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу т за які банком встановлена щомісячна комісія за розрахунково-касове обслуговування. При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору.

Посилання банку у письмових поясненнях на те, що підписавши угоди, ОСОБА_1 погодився на всі його умови, зокрема, щодо сплати щомісячної комісії, є безпідставними, оскільки, умови угод, їх укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Отже, умови кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісію за розрахунково-касове обслуговування є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За правилами вказаної статті реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

З огляду на встановлені у справі обставини, а також сформульовані висновки щодо нікчемності умов кредитного договору, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити перерахунок заборгованості.

Обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання цих пунктів недійсними є неналежним, у зв`язку з чим у задоволенні цієї частини вимог слід відмовити, застосувавши натомість наслідки нікчемності у вигляді зобов`язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості.

Зобов`язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором, з огляду на встановлення незаконності нарахування щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування, унеможливить стягнення з позивача цієї суми заборгованості, а також зобов`язує банк переглянути виконання ОСОБА_1 зобов`язань за цим договором.

Щодо інших підстав позовної заяви та заявлених позовних вимог позивача, суд зазначає наступне.

Вимоги ОСОБА_1 про стягнення суми з Банку на його користь нарахованої комісії як безпідставно набутого майна в порядку статті 1212 ЦК України є безпідставними.

Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм гл. 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Відсутність правової підстави це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Вимоги ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченої комісії як безпідставно набутого майна в порядку ст. 1212 ЦК України задоволенню не підлягають, оскільки між сторонами існують договірні правовідносини. Сплачені позивачем кошти сплачувалися на виконання умов договору, а відтак їх повернення (перерахунок) здійснюється за правилами реституції та наслідків нікчемності правочину (ст. 216 ЦК України), що виключає застосування норм статті 1212 ЦК України, яка регулює позадоговірні зобов`язання.

Так само не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про нарахування сум, передбачених статтею 625 ЦК України у вигляді 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність боржника за порушення грошового зобов`язання.

У даній справі між сторонами відсутні договірні зобов`язанні, за якими АТ «Сенс Банк» відповідає як боржник перед кредитором ОСОБА_1 , тому підстави для застосування санкцій, передбачених статтею 625 ЦК України відсутні.

Також суд вважає недоведеними вимоги позивача щодо спричинення йому моральної шкоди, яку він оцінив у 25 000 грн. ОСОБА_1 посилається нате, що відповідач змусив його під час виконання бойових завдань витрачати ресурси на спори, що є зневагою до захисників України.

Відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачають обов`язковий повний комплекс юридичних фактів: наявність моральної шкоди, протиправне діяння, причинний зв`язок між протиправним діянням і моральною шкодою, вина заподіювача шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи надані позивачем докази та аргументи, суд зазначає, що сам по собі факт неправомірності дій відповідача щодо нарахування нікчемної комісії не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки правовідносини між сторонами мають суто майновий (договірний) характер.

Позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження факту заподіяння йому душевних чи фізичних страждань, погіршення стану здоров`я, порушення нормальних життєвих зв`язків чи додаткових зусиль для організації свого життя, які б перебували у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з протиправними діями АТ «Сенс Банк». Також позивачем не обґрунтовано розмір грошової компенсації моральної шкоди у сумі 25 000 грн. та не надано жодних розрахунків чи доказів на підтвердження співмірності цієї суми із заподіяними моральними стражданнями.

З огляду на викладене, оскільки позивачем не доведено належними доказами наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування моральної шкоди, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.

Судові витрати.

При вирішенні питання про судові витрати, суд виходить із наступного.

Судом була задоволена одна позовна вимога немайнового характеру, судовий збір за яку складає 1331,20 гривень.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, на підставі ч.6 ст.141 ЦПК України сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Сенс-Банк» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за угодою про надання кредиту № 631249035, шляхом зарахування сплачених ним комісії за розрахунково-касове обслуговування картки по рахунку НОМЕР_1 , у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 631249035 з огляду на нікчемність умов кредитного договору щодо нарахування комісії за розрахунково-касове обслуговування картки.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс-Банк» на користь держави судовий збір в сумі 1331 гривень 20 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення судового рішення.

Повне найменування або ім`я сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Сенс-Банк», адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714.

Суддя: А.М. Котляр