Ухвала суду № 139103288, 18.08.2026, Дарницький районний суд міста Києва

справа № 753/18728/26

провадження № 1-кс/753/2470/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2026 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві клопотання слідчого СВ Дарницького УП ГУНП в м.Києва ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дарницької окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кагарлик Київської обл., українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого (зі слів), підозрюваного у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, за матеріалами кримінального провадження відомості про яке внесено 16.08.2026 року до ЄРДР за №12026100020002388 за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Дарницького УП ГУНП в м.Києві за погодженням із прокурором Дарницької окружної прокуратурим.Києва звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з визначення застави у розмірі 600 прожиткових мінімумів громадян, до ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, за матеріалами кримінального провадження відомості про яке внесено до ЄРДР за №12026100020002388 за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, посилаючись на існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування підозрюваним від органу досудового розслідування та/або суду, незаконний вплив на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Вважаючи, що за вчинення вказаного злочину передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з конфіскацією майна. Вказані обставини можуть спонукати підозрюваного до втечі з метою уникнення покарання. Потерпілий та свідок надають покази, які у своїй сукупності, підтверджують вину підозрюваного у вчиненні злочину, тому з метою уникнення відповідальності, або її пом`якшення з боку підозрюваного може здійснюватися незаконний вплив на них, підозрюваний, також, може здійснювати вплив та тиск на потерпілого, свідка, адже останні судом безпосередньо не допитані, а підозрюваному відомо їх місце проживання, також може вчинити інший злочин, оскільки підозрюваний не має постійного джерела доходів.

З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що у провадженні СВ Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебуває кримінальне провадження №12026100020002388 за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.185 КК України.

ОСОБА_4 підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 185 КК України, за таких обстанин.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці ОСОБА_4 розробив план по проникненню в чуже житло та вчиненню крадіжки чужого майна із житла.

16.08.2026 року, у період часу з 05:15 год., по 06:50 год., ОСОБА_4 , визначивши вчинення таємного викрадення чужого майна, як джерело для здобуття коштів та матеріальних цінності, прийшов за адресою: АДРЕСА_3 , зайшов до 1 під`їзду, де на першому поверсі підійшов до квартири АДРЕСА_4 ,та з метою власного збагачення вирішили проникнути до вказаної квартири.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення крадіжки чужого майна,за допомогою ключа, відкрив замок вхідних дверей до квартири АДРЕСА_4 , після чого ОСОБА_4 , викрав з вказаної квартири сейф в якому знаходились грошові кошти у сумі 36 651 доларів США (переважна більшість купюр по 100 доларів США, а також були купюри номіналом, 1, 5, 10, 20, 50 доларів США); грошові кошти в загальній сумі близько 1350 ЄВРО (купюри номіналом 100 та 50 ЄВРО); грошові кошти в сумі 90000 гривень (з яких 74 купюри номіналом 1000 гривень, а інші номіналом 500 гривень, 200 гривень та однак купюра 50 гривень), також в сейфі знаходилось, ланцюжок з хрестиком золоті; кільце (печатка) золоте; браслет золотий чоловічий, обручальні золоті кільця у кількості 2 шт., ланцюжок з хрестиком золота жіноча; два золотих кільця жіночих; сережки золоті жіночі; дитяча золота цепочка з біркою; жіночі золоті часи без механізму; а також поламані золоті прикраси, які належать потерпілому ОСОБА_7 .

Після чого, ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення разом з викраденим майном зникли, та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_7 матеріальний збиток на суму 1 716 853 грн. 72 коп.

З огляду на особу підозрюваного, злочин, який ним вчинений, наявність вказаних ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, слідчий за погодженням із прокурором просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з визначенням застави у розмірі 600 продиткових мінімумів громадян.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та такими, що дають право на застосування найбільш суворого заходу, посилаючись на ризики, визначені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Захисник в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання. Вказав, що підозра на даному етапі досудового розслідування не обгрунтовавна, а відтак й ризики, просив застосувати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, а саме домашній арешт.

Підозрюваний підтримав доводи та аргументи свого захисника, просив у задоволенні клопотання слідчого відмовити, застосувати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, а саме домашній арешт. Вказав, що був причетний до входження до квартири потепрілого, винесення з квартириописаного у підозрі майна, проте за інших обставин. Вважає, що він отримав електронне повідомлення від потерпілого про перевезення пакунку, не вважаючи, що вчинив злочин, адже діяв за розпорядженням.

Вивчивши клопотання слідчого та матеріали, додані до нього, з`ясувавши думку осіб, що приймали участь у розгляді клопотання слідчого, зокрема, міркування прокурора та слідчого щодо доведеності наданими слідчому судді доказами обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, думку підозрюваного, його захисника, проаналізувавши надані стороною обвинувачення доказів підозри, у їх сукупності з наданим до клопотання обґрунтуванням, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні таким підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами у їх сукупності, зокрема: протоколом прийняття заяви про вчинення злочину; протоколами огляду місця події; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 , протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , іншими матеріалами у їх сукупності, й на даному етапі триває збір інших доказів.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року вимога розумності підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування, а факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

При цьому правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.

Тобто, практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.

Описана у клопотанні фабула злочину у сукупності з наданими прокурором поясненнями та матеріалами кримінального провадження, доданими до клопотання, на даному етапі провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України, в діях ОСОБА_4 .

Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України

Підозра ОСОБА_4 ґрунтується на відомостях, що об`єктивно пов`язують такого підозрюваного із обумовленим кримінальним правопорушенням.

Таким чином, дослідженими в судовому засіданні доказами обґрунтовано можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаноного ч.5 ст.185 КК України, що слугує підставою для застосування до нього заходу забезпечення кримінального провадження на підставі поданих слідчим до клопотання матеріалів.

16.08.2026 року о 17 годині 00 хвилин (час фактичного затримання) ОСОБА_4 було затримано в порядку ст.208 КПК України, й 17.08.2026 року йому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.185 КК України.

В порядку ст.177 КПК України слідчим обгрунтовані та слідчим суддею встановленні ризики, які вказують на те, що підозрюваний може ухилитись від виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а саме: переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, вчинити незаконний вплив на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінального правопорушення.

Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах (ч.5 ст. 185 КК України), за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з конфіскацією майна, що може спонукати його до переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності (покарання).

Інкримінований ОСОБА_4 злочин відноситься до кримінальних правопорушень проти власності, й співставлення можливих негативних для нього наслідків із засудженням до покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з конфіскацією майна, доводять, що цей ризик є достатньо високим, й усвідомлюючи неминучість покарання, може спонукати до переховування від органів досудового розслідування та суду.

Перебуваючи на волі, та, маючи можливість доступу до контакту з потерпілим, свідками, підозрюваний може мати можливість незаконно вплину на них з метою ненадання показань, які мають важливе значення для викриття всіх обставин кримінального правопорушення.з метою полегшення свого становища та зміни показів на свою користь.

Враховуючи відомі органу досудового розслідування обставини вчинення даного кримінального правопорушення, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 після повідомлення йому про підозру, розуміючи що його дії викриті, може вчинити незаконний вплив стосовно осіб, які є потерпілим, свідками вчинення ним кримінального правопорушення.

Ризик незаконного впливу на таких осіб об`єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Враховуючи те, що підозрюваному відоме місце проживання та соціальні зв`язки свідків, даний ризик має достатні підстави для існування.

Слід враховувати, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, тому лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів слідчий суддя визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування, та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування, або продовження застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.

Слідчий суддя вважає, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах (ч.5 ст.185 КК України), за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з конфіскацією майна, що згідно ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином.

Застосовуючи найсуворіший запобіжний захід при його обранні, слідчий суддя вважає доведеним слідчим існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме:переховування підозрюваним від органу досудового розслідування та/або суду, незаконний вплив на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Метою застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити вказані ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5, ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України наявність обґрунтованої підозри у вчиненні таким підозрюваним кримінального правопорушення, а також ризиків, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, що зазначені п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, й ці ризики виправдовують його тримання під вартою, що є підставою для застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Варто зауважити, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.

Щодо питання уникнення наявним ризикам шляхом застосування іншого запобіжного заходу не пов`язаного з тримання особи під вартою (більш м`якого), серед яких у виді цілодобового домашнього арешту, то у світлі факторів, пов`язаних з особою підозрюваного, ролі у вчиненні злочину, його моральністю, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками, вважає недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів, й, у тому числі, цілодобового домашнього арешту, для запобігання обгрунтованим ризикам в межах досудового розслідування 60 днів.

Пояснення сторони захисту жодним чином вказані висновки не спростовують.

Підстави, які б свідчили про неможливість утримання підозрюваного в установах попереднього ув`язнення за станом здоров`я, не встановлені.

З урахування сукупності викладених обставин, даних про особу підозрюваного, особливо тяжного злочину, який ним чинений, в силу характеру вчиненого ним діяння та одночасної потереби у проведенні слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення для забезпечення належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, слідчий суддя приходить до висновку про те, що слідчий довів дійсні підстави для застосування найсуворішого запобіжного заходу, а саме тримання під вартою, й вважає, що лише такий запобіжний захід забезпечить належну процесуальну поведінку вказаного підозрюваного з урахуванням обставин правопорушення та його особи, адже підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, зважаючи на вчинений ним злочин, усвідомлення наслідків покарання, може вплинути на його процесуальну поведінку - переховування від органів досудового розслідування та/або суду, продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.

Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Обговорюючи питання наявності ризиків щодо переховування підозрюваного від органів досудового розслідування й суду, то існування такого ризику є цілком ймовірним.

Так, підозрюваний хоча раніше не судимий, разом із цим не працевлаштований, не має міцних соціальних зв`язків, на утриманні малолітніх дітей не має, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, й те, що він здатен до вчинення іншого кримінального правопорушення, його ролі у вчиненні такого злочину, й усвідомлення наслідків покарання є достатньо вагомими підставами для прийняття спроб уникнути відповідальності шляхом переховування від органу досудового розслідування, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п.4 ч.2 ст.183 КПК України).

Строк тримання під вартою не виходить за межі, визначені КПК України, та є необхідною мірою в ній з огляду на те, що в ході розгляду було встановлено наявність передумов, регламентованих ст.194 даного Кодексу, тобто строк утримання під вартою відповідає критерію розумності згідно ст. 197 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч.1 ст. 197 КПК України).

Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше (ч.2 ст. 197 КПК України).

Відповідно, зважаючи на вказані норми процесуального закону, строк дії цієї ухвали відраховувати з 17 год. 00 хв. 16.08.2026 року, дія якої завершиться 15.10.2026 року об 17 год. 00 хв.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч.3 ст.183 КПК Укпаїни).

Відповідно до п.3 ч.5 ст. 182 КПК Українирозмір застави визначається у таких межах:щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Органом досудового розслідування пропонується визначити заставу у розмірі 600розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на наявність обгрунтованих слідчим ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, враховуючи те, що підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майні, що згідно ст.12 КК України, є особливо тяжким злочином, слідчий суддя враховує особу такого підозрюваного, який не працевлаштований, зважаючи на те, що він раніше не судимий, його майновий стан, й вважає визначити заставу у розмірі 200 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 600 грн. 00 коп. (3 028 грн. х 200 прожиткових мінімумів = 665 600 грн. 00 коп.), що частково відповідатиме розміру завданих збитків потерпілій особі від злочинніх дій підозрюваного, адже розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч.4 ст. 182 КПК України).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 183, 182, 186, 193, 194, 196, 197, 199, 205, 309 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Дарницького УП ГУНП в м.Києва ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 ,за матеріалами кримінального провадження відомості про яке внесено до ЄРДР за №12026100020002388 16.08.2026 року за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, із визначеням застави у розмірі 200 (двохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 665 600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) грн. 00 (нуль) коп.

Строк дії ухвали слідчого судді становить 60 (шістдесят днів) і обчислюється з 17 год. 00 хв. 16 серпня 2026 року.

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 15 жовтня 2026 року об 17 год.00 хв.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власносності.

У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну,

-прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду, а також виконувати наступні обов`язки до 15.10.2026 року:

-не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

-утримуватися від спілкування з потерпілим, свідками у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ: