Рішення № 139102765, 18.08.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/4984/26

Провадження № 2/127/1394/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Сичука М.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № Z06.00601.004850878 від 28 січня 2019 року в загальному розмірі 81 526,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 січня 2019 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z06.00601.004850878, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 49 999,00 грн на поточні потреби, включаючи витрати на страховий платіж у разі його наявності, а позичальник зобов`язався одержати кредит, повернути його та сплачувати проценти і плату за обслуговування кредитної заборгованості відповідно до умов договору.

Строк кредитування за умовами договору становив 36 місяців з дня його підписання, тобто до 28 січня 2022 року включно.

Позивач зазначає, що банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором та перерахував на поточний рахунок відповідача кредитні кошти в сумі 49 999,00 грн, частина яких у розмірі 4 337,81 грн була спрямована на сплату страхового платежу відповідно до укладеного одночасно з кредитним договором договору добровільного страхування життя.

За твердженням позивача, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором виконав лише частково, сплативши за весь період з моменту укладення договору до моменту звернення до суду 19 822,39 грн. Останній платіж відповідач здійснив 21 грудня 2019 року.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору станом на 28 січня 2022 року утворилася заборгованість за основним боргом у розмірі 48 473,40 грн та за нарахованими і несплаченими процентами у розмірі 31 600,40 грн, що разом становить 80 073,80 грн.

Позивач зазначає, що після закінчення строку кредитування проценти за користування кредитними коштами, штрафні санкції та комісії не нараховувалися.

16 листопада 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» укладено договір факторингу № 16/11-23, за умовами якого первісний кредитор відступив фактору права грошової вимоги до боржників за первинними договорами, перелік яких визначений відповідним реєстром боржників.

Як зазначає позивач, до складу відступлених за вказаним договором прав вимоги увійшло, зокрема, право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z06.00601.004850878 від 28 січня 2019 року.

29 грудня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» та ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 29/12-23, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» відступило ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами, визначеними реєстром боржників, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z06.00601.004850878 від 28 січня 2019 року.

Таким чином, позивач вважає себе належним кредитором за вказаним кредитним зобов`язанням.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на 16 листопада 2023 року заборгованість відповідача за кредитним договором становила 80 073,80 грн, з яких 48 473,40 грн заборгованість за основним боргом та 31 600,40 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 1281,18 грн та три проценти річних у розмірі 171,12 грн, нараховані за період з 29 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання.

Загальний розмір заборгованості, який позивач просить стягнути з відповідача, становить 81 526,10 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме 2 662,40 грн судового збору, витрати на поштове відправлення копії позовної заяви та доданих до неї документів, а також 7 200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відзив на позовну заяву, заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили. Надісланий конверт із ухвалою суду відповідач отримав про що власноручно поставив підпис у рекомендованому повідомленні, а тому вважається належним повідомленням особи про розгляд справи.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.113 Розділу V Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.

Відповідно до наказу ДСА «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» від 20.08.2019 № 814, у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, складання внутрішнього опису здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).

Суд, дослідивши письмові докази, надані сторонами, оцінивши їх у сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами першою, третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, допустимими докази, одержані у порядку, встановленому законом, а достатніми докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи.

Частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 28 січня 2019 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z06.00601.004850878.

Відповідно до умов кредитного договору банк надав позичальнику кредит у розмірі 49 999,00 грн на поточні потреби, включаючи витрати на страховий платіж, а позичальник зобов`язався повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти і плату за обслуговування кредитної заборгованості відповідно до умов договору.

Строк кредитування визначено 36 місяців з дня підписання кредитного договору, тобто до 28 січня 2022 року включно.

Кредитний договір підписаний відповідачем власноручно, а від імені банку з використанням аналогу власноручного підпису уповноваженої особи банку та відтиску печатки, відтворених за допомогою технічного пристрою відповідно до умов публічної оферти АТ «Ідея Банк» від 16 вересня 2015 року. Відповідачем також підписано заяву про акцепт зазначеної публічної оферти, заяву-анкету та паспорт споживчого кредиту.

Згідно з пунктами 1.3, 1.4 кредитного договору процентна ставка за користування кредитом на день укладення договору становила 21,99 % річних та визначалася відповідно до умов договору.

Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено повернення кредиту разом із процентами шляхом здійснення 36 щомісячних платежів згідно з графіком щомісячних платежів.

Судом також встановлено, що одночасно з укладенням кредитного договору відповідач уклав із ПрАТ «СК «ПЗУ Україна страхування життя» договір добровільного страхування життя, за яким розмір страхового платежу становив 4 337,81 грн, а вигодонабувачем визначено банк.

Згідно з пунктом 1.13 кредитного договору відповідач доручив банку перерахувати страховику кредитні кошти в частині суми страхового платежу.

Належне виконання банком обов`язку щодо надання кредиту підтверджується наявними у матеріалах справи випискою з рахунку відповідача та ордерами-розпорядженнями на перерахування коштів, з яких убачається надання кредитних коштів у розмірі 49 999,00 грн та перерахування 4 337,81 грн на оплату страхового платежу.

Таким чином, факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів суд вважає доведеним належними, допустимими та достатніми доказами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона боржник зобов`язана вчинити на користь другої сторони кредитора певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, укладення кредитного договору породило для відповідача обов`язок повернути отримані кредитні кошти та сплатити передбачені договором проценти.

Як встановлено судом на підставі виписки по рахунку відповідача, останній виконав свої договірні зобов`язання лише частково, здійснивши платежі на загальну суму 19 822,39 грн. Останній платіж здійснено 21 грудня 2019 року.

При цьому доказів повного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, погашення заборгованості в повному обсязі або належного виконання графіка платежів матеріали справи не містять.

Згідно з наданою суду довідкою-розрахунком заборгованості, сформованою первісним кредитором АТ «Ідея Банк» станом на 16 листопада 2023 року, заборгованість відповідача за кредитним договором № Z06.00601.004850878 становить 80 073,80 грн, з яких 48 473,40 грн заборгованість за основним боргом та 31 600,40 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами.

Зазначений розрахунок узгоджується з даними виписки по рахунку відповідача за період з 28 січня 2019 року по 16 листопада 2023 року та умовами кредитного договору.

Оцінюючи зазначені докази в сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для підтвердження розміру заборгованості відповідача.

При цьому суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений, зокрема, у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, відповідно до якого банківські виписки з рахунків позичальника можуть бути належними та допустимими доказами руху коштів за конкретним рахунком та підтвердженням здійснених банківських операцій.

Судом також враховано, що позивач не заявляє до стягнення проценти за користування кредитом після закінчення строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначила, що після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, а права кредитодавця у відповідних правовідносинах забезпечуються, зокрема, положеннями частини другої статті 625 ЦК України.

У цій справі строк кредитування закінчився 28 січня 2022 року, а нарахування процентів, як убачається з наданого позивачем розрахунку, здійснювалося лише в межах строку кредитування.

Отже, вимога про стягнення 48 473,40 грн заборгованості за основним боргом та 31 600,40 грн заборгованості за процентами є обґрунтованою.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.

За змістом статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Заміна кредитора у зобов`язанні відповідно до статті 516 ЦК України здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи боржника.

Судом встановлено, що 16 листопада 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» укладено договір факторингу № 16/11-23.

Згідно з умовами зазначеного договору АТ «Ідея Банк» відступило ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» права вимоги до боржників за первинними договорами, перелік яких визначено у реєстрі боржників.

З наданого суду витягу з друкованого реєстру боржників до договору факторингу № 16/11-23 вбачається, що до переліку відступлених прав вимоги включено право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z06.00601.004850878 від 28 січня 2019 року.

Виконання фактором своїх зобов`язань за договором факторингу підтверджується наданими платіжними інструкціями № 566 від 17 жовтня 2023 року та № 608 від 17 листопада 2023 року.

Таким чином, суд доходить висновку, що ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» набуло право вимоги до відповідача за спірним кредитним договором.

У подальшому, 29 грудня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» та ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 29/12-23.

Відповідно до умов цього договору ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» відступило ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами, визначеними у відповідному реєстрі боржників.

З наданого суду витягу з друкованого реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 29/12-23 вбачається, що до ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» перейшло, зокрема, право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z06.00601.004850878 від 28 січня 2019 року.

Виконання умов договору факторингу № 29/12-23 підтверджується наданими позивачем платіжними інструкціями № 13 від 29 грудня 2023 року, № 1 від 28 лютого 2024 року, № 3 від 29 лютого 2024 року, № 4 від 29 лютого 2024 року та № 5 від 29 лютого 2024 року на загальну суму 2 933 447,18 грн.

Отже, судом встановлено послідовний перехід права вимоги за спірним кредитним договором від АТ «Ідея Банк» до ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ», а в подальшому до ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ».

З огляду на положення статей 512516, 1077, 1078 ЦК України суд вважає, що ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» є належним кредитором за зобов`язанням відповідача та має право вимагати виконання останнім обов`язку з погашення заборгованості за кредитним договором.

Посилання позивача на Закон України «Про споживче кредитування» також відповідає характеру спірних правовідносин, оскільки укладений між сторонами кредитний договір є договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі.

Матеріалами справи підтверджено укладення сторонами кредитного договору у відповідній формі, а також ознайомлення відповідача з умовами кредитування, паспортом споживчого кредиту та відповідними умовами договору.

Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав належним чином свого обов`язку щодо повернення кредиту та сплати процентів, його зобов`язання є простроченим, а тому позивач як належний кредитор має право вимагати його виконання.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до умов кредитного договору строк його дії закінчився 28 січня 2022 року, а тому з 29 січня 2022 року відповідач перебував у простроченні виконання грошового зобов`язання.

Разом з тим пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено спеціальне правове регулювання щодо відповідальності позичальників за кредитними договорами у період дії воєнного стану.

Зазначеним положенням передбачено звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування.

З огляду на те, що воєнний стан в Україні введено з 24 лютого 2022 року, вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних після 23 лютого 2022 року за таким кредитним зобов`язанням не підлягали б задоволенню. Водночас позивач заявив до стягнення зазначені платежі лише за період з 29 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року включно, тобто за період, що передував введенню воєнного стану.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних перевірений судом та відповідає періоду прострочення і розміру основної заборгованості.

Так, за період з 29 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року включно розмір трьох процентів річних від суми простроченого основного боргу становить 171,12 грн, а інфляційні втрати 1 281,18 грн.

Отже, вимоги позивача про стягнення 1 281,18 грн інфляційних втрат та 171,12 грн трьох процентів річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У даному випадку строк виконання кредитного зобов`язання був визначений до 28 січня 2022 року включно, а тому право кредитора на звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості виникло у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання у встановлений договором строк.

Разом з тим пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у редакції, чинній у відповідний період, було передбачено зупинення перебігу позовної давності на строк дії воєнного стану.

Зазначене положення було виключено Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX, який набрав чинності 04 вересня 2025 року.

Отже, перебіг позовної давності за спірною вимогою підлягав врахуванню з урахуванням періоду її зупинення.

Позов у цій справі подано 10 лютого 2026 року, тобто після набрання чинності Законом № 4434-IX, однак з урахуванням періоду, протягом якого перебіг позовної давності був зупинений законом, трирічний строк позовної давності на момент звернення позивача до суду не сплив.

Крім того, відповідач заяви про застосування позовної давності до суду не подавав.

Відповідно до частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення.

Таким чином, підстав для застосування позовної давності та відмови у задоволенні позову з цих підстав суд не вбачає.

Оцінюючи заперечення та процесуальну поведінку відповідача, суд враховує, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, однак відзиву на позовну заяву, доказів на спростування доводів позивача, доказів погашення заборгованості чи доказів неправомірності переходу права вимоги до суду не подав.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому неподання відповідачем відзиву саме по собі не є підставою для автоматичного задоволення позову, однак у цій справі позовні вимоги підтверджуються сукупністю досліджених судом письмових доказів, а відповідачем їх належними та допустимими доказами не спростовано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» довело факт існування у відповідача заборгованості за кредитним договором № Z06.00601.004850878 від 28 січня 2019 року, її розмір, належність позивачу права вимоги та правомірність заявлених до стягнення сум.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» 48 473,40 грн заборгованості за основним боргом, 31 600,40 грн заборгованості за процентами, 1 281,18 грн інфляційних втрат та 171,12 грн трьох процентів річних, а всього 81 526,10 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Матеріалами справи підтверджується сплата ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» судового збору в розмірі 2 662,40 грн, у зв`язку з чим зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Матеріалами справи підтверджується укладення між ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» та Адвокатським об`єднанням «АЛЬЯНС ДЛС» договору про надання правничої допомоги № 1/04 від 01 квітня 2024 року, а також надання правничої допомоги у цій справі та її вартість у розмірі 7 200,00 грн.

Враховуючи складність справи, характер спірних правовідносин, обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, необхідність підготовки позовної заяви та доданих до неї матеріалів, співмірність заявленої суми із предметом спору, а також відсутність заперечень відповідача щодо розміру таких витрат, суд вважає витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 200,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

При цьому суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, відповідно до яких розмір витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом на підставі умов договору та доказів щодо обсягу наданих послуг і їх вартості, а відсутність надмірної формалізації опису виконаних робіт не може сама по собі бути підставою для відмови у їх відшкодуванні за умови підтвердження відповідних витрат.

Щодо витрат на поштове відправлення суд зазначає, що такі витрати належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, та підлягають відшкодуванню за умови їх документального підтвердження.

З наданого позивачем розрахункового документа вбачається понесення витрат на поштове відправлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів у розмірі 1248 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, зазначені документально підтверджені витрати також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн, витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 200,00 грн та документально підтверджених витрат на поштове відправлення у розмірі 1248 грн.

З огляду на встановлені судом обставини та наведені норми матеріального і процесуального права суд дійшов висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у повному обсязі.

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 89, 133, 137, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, статтями 509, 512-516, 525, 526, 530, 626, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, статтями 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» заборгованість у загальному розмірі 81 526 (вісімдесят одна тисяча п`ятсот двадцять шість) гривень 10 копійок, що складається із заборгованості за основним боргом у розмірі 48 473 (сорок вісім тисяч чотириста сімдесят три) гривні 40 копійок; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками у розмірі 31 600 (тридцять одна тисяча шістсот) гривень 40 копійок; інфляційних втрат у розмірі 1 281 (одна тисяча двісті вісімдесят одна) гривня 18 копійок; трьох процентів річних у розмірі 171 (сто сімдесят одна) гривня 12 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок; витрати на оплату послуг поштового зв`язку у розмірі 1 248 (одна тисяча двісті сорок вісім) гривень 00 копійок; витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7 200 (сім тисяч двісті) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 273 ЦПК України.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ», ідентифікаційний код 43575686, адреса: Україна, 49005, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Сімферопольська, будинок 21, 5-й поверх, приміщення 68, 69.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 18 серпня 2026 року.

Суддя