Рішення № 139102764, 18.08.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/16711/26

Провадження № 2/127/4752/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Сичука М.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 30460-12/2025 від 13 грудня 2025 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 13 грудня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про надання кредиту № 30460-12/2025.

За умовами кредитного договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 10 000,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та інші платежі, передбачені договором, у строки та на умовах, визначених договором і графіком платежів.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином та 13 грудня 2025 року перерахував відповідачу кредитні кошти у розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується наданими до суду доказами.

Відповідач належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим станом на дату здійснення розрахунку утворилася заборгованість у загальному розмірі 23 100,00 грн, яка, за розрахунком позивача, складається з 10 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 8 100,00 грн заборгованість за процентами; 0,00 грн заборгованість за комісією; 5 000,00 грн заборгованість за штрафними санкціями.

У зв`язку з невиконанням відповідачем договірних зобов`язань позивач просить стягнути з нього на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 100,00 грн.

Крім того, позивач просить вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Ухвалою суду від 20.05.2026 року у справі відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами було направлено відповідачу в установленому законом порядку.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами було направлено відповідачу в установленому законом порядку.

Відзив на позовну заяву, заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили. Надісланий конверт із ухвалою суду відповідач отримав про що власноручно поставив підпис у рекомендованому повідомленні, а тому вважається належним повідомленням особи про розгляд справи.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.113 Розділу V Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.

Відповідно до наказу ДСА «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» від 20.08.2019 № 814, у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, складання внутрішнього опису здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому суд звертає увагу, що розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та ненадання відповідачем відзиву не змінюють загальних правил доказування. Саме на позивача покладається обов`язок довести існування заявленого ним права вимоги, факт виникнення відповідного зобов`язання, його порушення відповідачем, а також розмір заборгованості, який підлягає стягненню.

Судом встановлено, що 13 грудня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту № 30460-12/2025.

Як убачається з матеріалів справи, кредитний договір укладено в електронній формі дистанційно, із використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця.

Позивач зазначає, що відповідач пройшов передбачену договором процедуру оформлення кредиту, ознайомився з паспортом споживчого кредиту та умовами договору, після чого підтвердив свою згоду на укладення договору шляхом використання одноразового ідентифікатора.

З наданих суду матеріалів убачається, що договір містить персональні дані відповідача, умови кредитування, розмір кредиту, строк його надання, порядок нарахування процентів, порядок повернення кредиту, а також наслідки порушення позичальником своїх договірних зобов`язань.

Відповідно до частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, у тому числі в електронній формі.

За змістом частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин може бути підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Матеріалами справи підтверджується, що кредитний договір був укладений сторонами в електронній формі, а доказів його недійсності, розірвання або припинення суду не надано.

За таких обставин суд виходить із презумпції правомірності правочину, встановленої статтею 204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, суд вважає доведеним факт виникнення між сторонами кредитних правовідносин на підставі Договору про надання кредиту № 30460-12/2025 від 13 грудня 2025 року.

За умовами договору позивач зобов`язався надати відповідачу кредит, а відповідач повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та строки, визначені договором.

Факт виконання позивачем свого обов`язку щодо надання кредитних коштів підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією про перерахування коштів за кредитним договором, відповідно до якої 13 грудня 2025 року відповідачу було перераховано 10 000,00 грн.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, з моменту укладення кредитного договору у відповідача виник обов`язок повернути отриману суму кредиту та виконувати інші передбачені договором грошові зобов`язання у встановлені договором строки.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим станом на дату здійснення розрахунку виникла заборгованість.

За розрахунком позивача, загальна сума заборгованості становить 23 100,00 грн та складається з 10 000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту, 8 100,00 грн заборгованості за процентами, 5 000,00 грн штрафних санкцій та 0,00 грн комісії.

Вирішуючи питання щодо стягнення заборгованості за основною сумою кредиту, суд виходить із того, що факт отримання відповідачем 10 000,00 грн кредитних коштів підтверджений належними доказами, а доказів їх повернення в повному обсязі або часткової сплати суду не надано.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом подати відзив на позовну заяву, не надав доказів виконання кредитного зобов`язання, не спростував факту отримання кредитних коштів та не подав власного контррозрахунку заборгованості.

За таких обставин вимога про стягнення 10 000,00 грн основної суми кредитної заборгованості є обґрунтованою та доведеною.

Щодо заборгованості за процентами суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом статті 1054 ЦК України обов`язок позичальника сплатити проценти за користування кредитом є складовою його основного договірного обов`язку.

Укладеним між сторонами договором передбачено фіксовану процентну ставку, а також порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами за кожен день фактичного користування кредитом у межах строку кредитування.

Матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту та кредитний договір, у яких визначено розмір кредиту, строк кредитування, процентну ставку, порядок її нарахування та сплати.

Позивачем також надано розрахунок заборгованості, відповідно до якого заборгованість відповідача за процентами становить 8 100,00 грн.

Суд, перевіривши наведений позивачем розрахунок у межах наданих доказів, не встановив обставин, які б свідчили про безпідставність нарахування заявленої суми процентів за користування кредитними коштами.

Відповідачем розрахунок позивача не спростований, власного розрахунку не надано, доказів сплати нарахованих процентів матеріали справи не містять.

Таким чином, вимога про стягнення 8 100,00 грн заборгованості за процентами також підлягає задоволенню.

Разом із тим суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення 5 000,00 грн штрафних санкцій.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Разом із тим правовідносини сторін виникли з договору про споживчий кредит, укладеного 13 грудня 2025 року, тобто в період дії воєнного стану в Україні.

Законодавцем на період дії воєнного стану встановлено спеціальні правила щодо відповідальності позичальника за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором.

Так, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено спеціальне правове регулювання відповідальності позичальника у період дії воєнного стану.

Зазначене правове регулювання спрямоване на захист позичальників від нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за кредитними договорами в умовах воєнного стану.

Отже, у спірних правовідносинах підлягають застосуванню не лише загальні положення ЦК України щодо виконання кредитних зобов`язань та відповідальності за їх порушення, а й спеціальні приписи законодавства, які мають пріоритет у частині регулювання відповідальності споживача за прострочення виконання кредитного договору.

Судом встановлено, що кредитний договір № 30460-12/2025 укладено між сторонами 13 грудня 2025 року, тобто після введення в Україні воєнного стану.

Пунктом 5.3 кредитного договору передбачено нарахування штрафу у разі прострочення відповідачем виконання зобов`язань за договором.

Проте умови договору не можуть застосовуватися всупереч імперативним приписам законодавства, чинним на момент виникнення та виконання відповідного зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але при цьому вони не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в них прямо встановлено обов`язковість таких положень.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, передбачене договором право кредитодавця на застосування штрафних санкцій не може бути реалізоване у спосіб, який суперечить спеціальним нормам законодавства, що регулюють відповідальність позичальника в умовах воєнного стану.

Крім того, законодавством про споживче кредитування передбачені спеціальні гарантії захисту споживача кредитних послуг, у тому числі обмеження відповідальності за порушення умов договору про споживчий кредит.

З огляду на те, що прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання та заявлене позивачем нарахування штрафу припадають на період дії воєнного стану, застосування до відповідача передбаченої договором відповідальності у вигляді штрафу є таким, що суперечить імперативним приписам законодавства.

За таких обставин нарахована позивачем сума штрафних санкцій у розмірі 5000,00 грн не підлягає стягненню з відповідача.

При цьому суд звертає увагу, що відмова у стягненні штрафних санкцій не звільняє відповідача від обов`язку виконати основне грошове зобов`язання за кредитним договором та сплатити проценти за користування кредитними коштами, якщо такі нараховані відповідно до умов договору та вимог закону.

Отже, вимога позивача про стягнення 5 000,00 грн штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача, становить 18 100,00 грн, з яких 10 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 8 100,00 грн заборгованість за процентами.

При цьому суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на підтвердження повного або часткового виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, не спростовано факту отримання кредитних коштів та не наведено обставин, які б свідчили про припинення відповідного зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними в частині стягнення 18 100,00 грн заборгованості за кредитним договором, а в частині стягнення 5 000,00 грн штрафних санкцій такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із положень статті 141 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Позивачем заявлено майнові вимоги на загальну суму 23 100,00 грн, з яких суд задовольняє вимоги на суму 18 100,00 грн.

Таким чином, задоволено 78,354978 % заявлених позовних вимог (18 100,00 грн / 23 100,00 грн ? 100).

Відповідно, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 2 086,01 грн.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

На підтвердження понесення таких витрат позивачем до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги, додаткову угоду, акт про надання правничої допомоги та детальний опис виконаних адвокатом робіт.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Водночас при визначенні розміру витрат, що підлягають компенсації, суд враховує не лише факт їх заявлення, а й положення частини четвертої статті 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, а також ціною позову та значенням справи для сторони.

Ураховуючи, що судом задоволено 78,354978 % позовних вимог, а заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу становить 6 000,00 грн, пропорційна частина таких витрат становить 4 701,30 грн.

Оскільки позов задоволено частково, витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 701,30 грн.

Загальний розмір судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 6 787,31 грн, з яких 2 086,01 грн судовий збір та 4 701,30 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 89, 133, 137, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, статтями 509, 512-516, 525, 526, 530, 626, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, статтями 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» заборгованість за Договором про надання кредиту № 30460-12/2025 від 13 грудня 2025 року в загальному розмірі 18 100 (вісімнадцять тисяч сто) гривень 00 копійок, з яких 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок заборгованість за основною сумою кредиту; 8100 (вісім тисяч сто) гривень 00 копійок заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» про стягнення з ОСОБА_1 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок штрафних санкцій відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 086 (дві тисячі вісімдесят шість) гривень 01 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 701 (чотири тисячі сімсот одна) гривня 30 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницький апеляційний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 273 ЦПК України.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», ЄДРПОУ 44022416, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 72.

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 18 серпня 2026 року.

Суддя