Ухвала суду № 139101924, 13.08.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13443/23

1-кп/308/39/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,

за участі учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10

захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14

розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження за №12022070000000140 від 03.06.2022 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255-1 та ч.1 ст. 255-2 Кримінального кодексу України, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.255-2 Кримінального кодексу України, за № 12023070000000153 від 21.06.2023 за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.255-2 Кримінального кодексу України,

в с т а н о в и в:

У провадженні Ужгородського міськрайонного суду знаходяться матеріали об`єднаного кримінального провадження за №12022070000000140 від 03.06.2022 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255-1 та ч.1 ст. 255-2 Кримінального кодексу України, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.255-2 Кримінального кодексу України, за № 12023070000000153 від 21.06.2023 за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.255-2 Кримінального кодексу України.

Прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 у зв`язку продовженням існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції під час обрання та неодноразового продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В клопотанні прокурор зазначив, що обставини вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 1 ст. 255-2 КК України обґрунтовуються зібраними доказами, а саме: розсекреченими протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій: аудіо-відео контроль місця 26.01.2023 та 11.02.2023 в прогулянковому дворику № 5 Установи, висновками судових експертиз, показаннями свідків та іншими зібраними в ході проведення досудового розслідування доказами.

Наразі є необхідність в продовженні обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання його спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, та інших учасників, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Стороною обвинувачення зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування ризиків, передбачених статтею ст. 177 КПК України, зокрема щодо того, що ОСОБА_10 , з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе переховуватися від суду, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинені ним діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення останньому вини у вчинені вище вказаних злочинів, незаконно впливати на свідків, в даному кримінальному провадженні, з метою уникнення від покарання шляхом їх залякування, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, або вчинення ним іншого кримінального правопорушення.

Щодо ризику переховування від суду зазначив, що злочини, які інкримінуються ОСОБА_10 є особливо тяжкими і передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, це вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.

Крім того, під час перебування під вартою (дією запобіжного заходу у виді тримання під вартою у вказаній справі) ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та в подальшому обвинувальний акт щодо нього скеровано до суду. Справа на даний час перебуває на розгляді в Ужгородському міськрайонному суді.

Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_10 не має постійного джерела доходу, є обвинуваченим у вчиненні особливо тяжкого злочину, що в сукупності може вказувати на ризик, що останній, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарань, перебуваючи на волі, матиме реальну можливість переховуватись від суду та намагатись уникнути покарання.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків, та інших учасників кримінального провадження, то даний ризик обґрунтовано тим, що у вказаному кримінальному провадженні є необхідність у допиті осіб в якості свідків із обставин, що мають значення для кримінального провадження, які можуть бути відомі обвинуваченому, які на даний час судом безпосередньо не допитані.

У КПК України визначено процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Отже, на переконання сторони обвинувачення, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об`єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

Вказане дає підстави обґрунтовано припускати можливість незаконного впливу, на свідків, їх родичів, в тому числі із застосуванням психологічного та фізичного насильства або ж шляхом підкупу з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, дачі завідомо неправдивих показань, приховування їх від суду, що ускладнить встановлення дійсних обставин справи.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зазначив, що усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого злочину та перебуваючи поза межами Установи може підшуковувати осіб, які нададуть вигідні для нього неправдиві показання.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_10 , зазначає, що враховуючи неодноразове вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, останній може продовжити злочинну діяльність, в тому числі вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких обвинувачується.

Також, зауважує, що особливо тяжкий злочин, який інкримінується обвинуваченому вчинений на території Установи в умовах ізоляції від суспільства, більш того перебуваючи в Установі та будучи обвинуваченим у вчиненні цього злочину він вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України. Вказане свідчить про те, що ОСОБА_10 належних висновків не зробив, а тому визначення йому розміру застави або більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити його належну процесуальну поведінку.

З огляду на викладене, з урахуванням характеру та тяжкості діяння, яке інкримінуються обвинуваченому, обставини їх вчинення, особи обвинуваченого, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винним, сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає меті, з якою він застосовується. Даний запобіжний захід позбавляє можливості обвинуваченого перешкодити кримінальному провадженню, ухилитися від суду, а також мати можливість незаконно впливати на учасників провадження під час судового розгляду.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_14 зазначила, що клопотання є необґрунтованим. Заявила клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_10 на запобіжний захід у виді домашнього арешту.

В обґрунтування клопотання зазначила, що з 19.07.2024 року Ужгородським міськрайонним судом продовжується те, що продовжувати явно неможливо і однозначно протиправно.

Так, Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.04.2024 було задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 та ОСОБА_10 строк тримання під вартою без визначення застави у рамках кримінального провадження № 11-кп/4806/282/24 на строк до 18 червня 2024 року.

Ця ухвала оскаржувалася захисником, проте апеляційне провадження за цією скаргою закрито у зв`язку з відмовою захисника від апеляційної скарги тобто ухвала від 30.04.2024 набрала законної сили та залишається єдиною правовою підставою тримання ОСОБА_6 під вартою. 04.06.2024, ще до спливу зазначеного строку, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області, об`єднавши кримінальні провадження в одну справу № 308/13443/23, постановив нову ухвалу, якою продовжив ОСОБА_6 та ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на період судового розгляду, але не більше ніж на 60 днів по 01 серпня 2024 року, визначивши альтернативу у вигляді застави в розмірі 908 400 грн.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 03.07.2024 за апеляційними скаргами прокурора та захисника ОСОБА_10 скасувала ухвалу від 04.06.2024 повністю і постановила нову, якою клопотання прокурора від 03.06.2024 задовольнила і продовжила ОСОБА_6 строк тримання під вартою без визначення застави застосований ухвалою суду від 30.04.2024 не в межах строку дії попередньої ухвали суду, визначений до 18.06.2024, до 20 липня 2024, що є незаконним позбавленням волі.

Підставою скасування колегія визначила істотне порушення вимог КПК України, передбачене статтею 412 цього Кодексу, а саме 1) відсутність у матеріалах контрольного провадження диска зі звукозаписом судового засідання суду першої інстанції від 04.06.2024, що є безумовною підставою для скасування судового рішення незалежно від впливу цього порушення на його суть (пункт 7 частини другої статті 412 КПК України).

Крім того, апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції не навів жодних мотивів на підтвердження можливості визначення застави та не дослідив дані про особу обвинуваченого. Відтак, скасувавши ухвалу суду першої інстанції від 04.06.2024 у повному обсязі з мотивів істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, Закарпатський апеляційний суд фактично перейшов до нового вирішення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.

При цьому таке повноваження апеляційного суду не є необмеженим у часі.

Предметом нового вирішення залишалося саме клопотання прокурора про продовження вже існуючого запобіжного заходу, а не питання про первинне обрання нового запобіжного заходу. На момент подання та розгляду відповідного клопотання чинною була попередня ухвала суду, якою строк тримання під вартою було визначено до 18.06.2024 включно.

Отже, апеляційний суд, скасувавши ухвалу першої інстанції, міг вирішувати питання про продовження запобіжного заходу виключно в межах строку дії попередньої ухвали до 18.06.2024, оскільки саме існування чинного строку тримання під вартою є необхідною передумовою його «продовження».

Станом на 03.07.2024, коли Закарпатський апеляційний суд постановляв нову ухвалу, строк дії попереднього запобіжного заходу вже був закінчений. За таких обставин юридичний об`єкт, строк якого можна було продовжити, на момент апеляційного розгляду вже не існував. Кримінальний процесуальний закон не передбачає можливості суду апеляційної інстанції ретроспективно поновлювати або «продовжувати» строк тримання під вартою, який уже закінчився, тим більше створювати новий строк позбавлення свободи шляхом постановлення ухвали після спливу попередньої часової межі. Саме тому після повного скасування ухвали суду першої інстанції від 04.06.2024 апеляційний суд мав оцінити клопотання прокурора станом на момент власного розгляду.

Оскільки на 03.07.2024 строк тримання під вартою, визначений попередньою ухвалою до 18.06.2024, уже сплив, продовжити його було юридично неможливо.

Відповідно, за відсутності чинного строку запобіжного заходу, який міг бути продовжений, апеляційний суд був зобов`язаний відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою . Інше тлумачення фактично означало б визнання за судом права заднім числом відновлювати закінчені строки позбавлення свободи та створювати новий період тримання під вартою поза межами строку, який був предметом первісного клопотання прокурора.

Такий підхід суперечить самій правовій природі продовження запобіжного заходу: продовжити можливо лише строк, який на момент ухвалення відповідного рішення ще триває. Строк, який уже закінчився, не може бути продовжений він може лише бути встановлений заново в іншій передбаченій законом процесуальній процедурі та за наявності окремих правових підстав. Отже, постановивши 03.07.2024 нову ухвалу про тримання під вартою до 20.07.2024 після того, як попередньо встановлений строк закінчився 18.06.2024, Закарпатський апеляційний суд фактично не «продовжив» існуючий запобіжний захід, а створив новий строк позбавлення свободи поза часовими межами клопотання прокурора та поза межами чинного на той момент строку запобіжного заходу.

Саме в цьому полягає принципове порушення права особи на свободу та особисту недоторканність: позбавлення свободи не може ґрунтуватися на судовому рішенні, яким заднім числом продовжено строк, що на момент постановлення такого рішення вже припинив свою дію. Особливої тяжкості цьому порушенню надає те, що йдеться про фундаментальне право людини, гарантоване статтею 29 Конституції України та статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У питаннях позбавлення свободи суд не вправі виходити із припущення, доцільності або необхідності «перекрити» певний часовий проміжок судовою ухвалою. На кожний момент фактичного тримання особи під вартою повинна існувати чітка, чинна та передбачена законом правова підстава.

Визнавши ухвалу від 04.06.2024 такою, що підлягає повному скасуванню з безумовних підстав, колегія суддів фактично встановила: станом на 18.06.2024 (дату закінчення дії останньої безспірної ухвали від 30.04.2024) достовірної, юридично спроможної судової санкції на подальше тримання ОСОБА_10 під вартою не існувало.

Єдиний документ, який формально покривав період після 18.06.2024, ухвала від 04.06.2024 визнаний самою колегією ураженим вадою (ЄСПЛ), що є грубим і очевидним процесуальним порушенням (grave and obvious irregularity) у розумінні статті 5 § 1(c) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Постановляючи 03.07.2024 нову ухвалу, колегія суддів апеляційного суду не могла покликаючись на власне повноваження за частиною третьою статті 407 КПК України «скасувати ухвалу і постановити нову» усунути наслідки того, що клопотання прокурора від 03.06.2024 не було вирішено в межах строку, встановленого частиною другою статті 331 КПК України (до закінчення дії запобіжного заходу, тобто до 18.06.2024), належним, юридично спроможним судовим рішенням.

Постановлення 03.07.2024 нової ухвали, яка продовжує тримання під вартою до 20.07.2024, без визнання і без усунення того факту, що період з 18.06.2024 не мав дійсної судової санкції, є самостійним істотним порушенням процесуальних прав обвинуваченого, гарантованих статтею 29 Конституції України та статтею 5 §§ 1(c), 4 Конвенції. Додатковою і самостійною вадою є те, що, скасувавши ухвалу першої інстанції саме через неможливість перевірити, які докази й дані про особу обвинуваченого досліджувалися 04.06.2024, колегія апеляційного суду під час постановлення власної нової ухвали не здійснила самостійного, свіжого дослідження обставин, що виправдовують подальше тримання під вартою станом на 03.07.2024, а обґрунтувала висновок про збереження ризиків посиланням на низку більш ранніх ухвал (від 23.05.2023, 04.03.2024, 02.05.2024, 26.01.2024, 12.03.2024), постановлених в інших контрольних провадженнях. Таким чином колегія відтворила у власному рішенні той самий дефект недостатньої індивідуалізації, за який скасувала рішення суду першої інстанції, що є абсолютно незаконно.

Колегія апеляційного суду, замість самостійного та свіжого обґрунтування станом на 03.07.2024, послалася на констатації з попередніх, тимчасово віддалених ухвал 20232024 років.

Захисником ОСОБА_14 подано до Закарпатського апеляційного суду клопотання про роз`яснення ухвали Закарпатського апеляційного суду від 03.07.2024.

Окрім того, згідно ст. 184 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. До клопотання додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу; 3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.

11.08.2026 до суду надійшло клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури, про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

До клопотання прокурора до суду - не надано доказів підтвердження того, що обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Клопотання прокурора подане без додержання вимог повертається прокурору без розгляду.

Окрім того, відповідно до ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Дане клопотання прокурора ОСОБА_5 подане 11.08.2026., тобто з порушенням імперативного строку, визначеного ст. 199 КПК України, про що просить повідомити КДКП.

Окрім того, ОСОБА_10 незаконно позбавлений волі з 24.01.2024 року, тобто 2 роки 6 місяців 2 тижні. Впродовж його незаконного тримання під вартою, йому не вручалися клопотання про продовження строку тримання під вартою, а те, що надсилалося до ДУ «Закарпатська УВП № 9» не передбачено законом.

Так, згідно інформації ДУ «Закарпатська УВП № 9» зазначеної в листі від 31.07.2026 № 12/6-2481 до ДУ «Закарпатська УВП (№9)» починаючи з 01.01.2022 надходили наступні клопотання: Вх..№ 1391 від 11.04.2025 клопотання Закарпатської обласної прокуратури від 11.04.2025 вих №16-240-25 для ОСОБА_10 ; Вх..№ 2595 від 28.04.2025 клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_16 для ОСОБА_10 ; Вх..№ 3789 від 23.09.2025 клопотання Закарпатської обласної прокуратури від 22.09.2025 для ОСОБА_10 , (№ 12023070000000153 від 21.06.2023); Вх..№ 4352 від 18.11.2025 клопотання Закарпатської обласної прокуратури без вихідного номеру для ОСОБА_10 , (№ 12023070000000153 від 21.06.2023); Вх. № 56 від 12.01.2026 клопотання Закарпатської обласної прокуратури від 12.01.2026 вих. №16-140-26 для ОСОБА_10 ; Вх..№ 2443 від 12.06.2026 клопотання Закарпатської обласної прокуратури від 12.06.2026 вих №16-199-26 для ОСОБА_10 , (№ 12023070000000153 від 21.06.2023); 18.03.2024 клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_16 для ОСОБА_10 (№ 12023070000000153 від 21.06.2023); 06.09.2024 клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_16 для ОСОБА_10 (№ 12023070000000153 від 21.06.2023);- 25.10.2024 клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_16 для ОСОБА_10 (№ 12023070000000153 від 21.06.2023); 12.12.2024 клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_16 для ОСОБА_10 (№ 12023070000000153 від 21.06.2023); 03.02.2025 клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_16 для ОСОБА_10 (№ 12023070000000153 від 21.06.2023);- 24.03.2025 клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_16 для ОСОБА_10 (№ 12023070000000153 від 21.06.2023); 13.06.2025 клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_16 для ОСОБА_10 (№ 12023070000000153 від 21.06.2023);- 28.07.2025 клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_16 для ОСОБА_10 (№ 12023070000000153 від 21.06.2023);- 22.09.2025 клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_16 для ОСОБА_10 (№ 12023070000000153 від 21.06.2023).

Засобами електронного зв`язку надійшли наступні клопотання: 18.03.2024 клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_16 для ОСОБА_10 (№ 12023070000000153 від 21.06.2023);- 06.09.2024 клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_16 для ОСОБА_10 (№ 12023070000000153 від 21.06.2023);- 25.10.2024 клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_16 для ОСОБА_10 (№ 12023070000000153 від 21.06.2023); 12.12.2024 клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_16 для ОСОБА_10 (№ 12023070000000153 від 21.06.2023); 03.02.2025 клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_16 для ОСОБА_10 (№ 12023070000000153 від 21.06.2023); 24.03.2025 клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_16 для ОСОБА_10 (№ 12023070000000153 від 21.06.2023); 13.06.2025 клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_16 для ОСОБА_10 (№ 12023070000000153 від 21.06.2023);- 28.07.2025 клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_16 для ОСОБА_10 (№ 12023070000000153 від 21.06.2023);- 22.09.2025 клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_16 для ОСОБА_10 (№ 12023070000000153 від 21.06.2023). Поштовим зв`язком надійшли наступні клопотання: Вх..№ 1391 від 11.04.2025 клопотання Закарпатської обласної прокуратури від 11.04.2025 вих №16-240-25 для ОСОБА_10 ;- Вх..№ 2595 від 28.04.2025 клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_16 для ОСОБА_10 ;- Вх..№ 3789 від 23.09.2025 клопотання Закарпатської обласної прокуратури від 22.09.2025 для ОСОБА_10 , (№ 12023070000000153 від 21.06.2023);- Вх..№ 4352 від 18.11.2025 клопотання Закарпатської обласної прокуратури без вихідного номеру для ОСОБА_10 , (№ 12023070000000153 від 21.06.2023);- Вх. № 56 від 12.01.2026 клопотання Закарпатської обласної прокуратури від 12.01.2026 вих №16-140-26 для ОСОБА_10 ;- Вх..№ 2443 від 12.06.2026 клопотання Закарпатської обласної прокуратури від 12.06.2026 вих №16-199-26 для ОСОБА_10 , (№ 12023070000000153 від 21.06.2023).

В матеріалах особової справи ОСОБА_10 відсутні документи, які підтверджують факт особистого вручення прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою, стверджує ДУ «Закарпатська УВП № 9» Працівники ДУ «Закарпатська УВП (№9)» здійснювали вручення вищезазначених клопотань прокурора про продовження строку тримання під вартою, однак облік працівників, які здійснюють вручення кореспонденції, яка надійшла для ув`язнених та засуджених в установі не ведеться.

Між Закарпатської обласною прокуратурою та ДУ «Закарпатська УВП (№9)» відсутні будь-які угоди, домовленості або листування щодо передачі функцій вручення процесуальних документів прокурора працівниками установи.

Тобто, клопотання, подані прокурором до ДУ «Закарпатська УВП № 9» про продовження строку тримання під вартою, подані не у спосіб, визначений КПК України, а відтак ОСОБА_10 тримається під вартою свавільно, незаконно, з порушенням фундаментального права на захист. Тобто, не у спосіб визначений законом, прокурором по даному провадженні було надіслано до УВП № 9 14 клопотань про продовження строку тримання ОСОБА_10 , жодне з яких не було вручене ОСОБА_10 .

Обов`язок суду ж був перевірити чи вручались дані клопотання обвинуваченому ОСОБА_10 у спосіб, визначений законом.

В даному випадку, в майбутньому щодо ОСОБА_10 однозначно не буде обвинувального вироку суду, адже жодного документу, навіть Витягу з ЄРДР матеріали справи не містять, жодних НСРД щодо ОСОБА_10 не здійснювалося в рамках кримінального провадження №12023070000000153 від 21.06.2023 року по обвинуваченню ОСОБА_10 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст 255-2 КК України, жодного оригіналу документу кримінальне провадження щодо ОСОБА_10 не містить, тобто тримання під вартою ОСОБА_10 навіть не є прелюдією до завчасного можливого в майбутньому вироку про позбавлення волі, воно просто є свавільним, деспотичним, незаконним

Такі докази щодо ОСОБА_10 неможливо досліджувати вони є очевидно недопустимими доказами.

Так, постановою про виділення матеріалів досудового розслідування прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_16 від 21.06.2023., останній постановив виділити з матеріалів кримінального провадження №12022070000000140 від 03.06.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255-1 та ч.1 ст. 255-2 Кримінального кодексу України, матеріали досудового розслідування відносно не встановлених на даний час досудовим розслідування осіб за ч. 1 ст.255-2 Кримінального кодексу України в наступному обсязі в копіях в нове кримінальне провадження.

Тобто, всупереч недвозначним, імперативним вимогам ч. 3 ст 217 КПК України, Постановою про виділення матеріалів досудового розслідування прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_16 від 21.06.2023. виділені матеріали кримінального провадження щодо невстановлених осіб, отже дана Постанова від 21.06.2023 року є такою, що винесена не у спосіб та порядку, встановленому КПК України», тому в силу ст. 86 КПК України (доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом), та сформованим плодам докрити «отруйного дерева» всі подальші дії з виконання Постанови прокурора про виділення матеріалів дії та процесуальні документи складені в рамках виділеного з кримінального провадження №12022070000000140 від 03.06.2022 кримінального провадження №12023070000000153 від 21.06.2023 року по обвинуваченню ОСОБА_10 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст 255-2 КК України, є протиправними, незаконними та підлягають визнанню очевидно недопустимими доказами. Тому просить, визнати Постанову про виділення матеріалів досудового розслідування прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_16 від 21.06.2023. такою, що винесена не у спосіб, визначений КПК України.

Враховуючи, що Постанова про виділення матеріалів досудового розслідування прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_16 від 21.06.2023. такою, що винесена не у спосіб, визначений КПК України, відповідно досудове розслідування кримінального провадження №12023070000000153 від 21.06.2023 року по обвинуваченню ОСОБА_10 не могло розпочинатись, прокурор не мав повноважень надати слідчому доручення щодо його проведення та здійснення слідчих дій, в тому числі вручення Повідомлення про підозру від 24.01.2024. ОСОБА_10 у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.255-2 Кримінального кодексу України.

Отже, враховуючи вимоги ст. 86, 217 КПК України, однозначно ОСОБА_10 не набув статусу підозрюваного.

Вказані вище обставини, вказують на відсутність у ОСОБА_10 відповідного процесуального статусу підозрюваного, а відтак обвинувальний акт складено в кримінальному провадженні відносно особи, яка не набула, в силу положень КПК України, статусу підозрюваної особи КПК України встановлює чіткий порядок отримання статусу обвинуваченого тільки після отримання статусу підозрюваного в установленому законом порядку. Недотримання стороною обвинувачення вимог ч. 3 ст. 217 КПК України, унеможливило початок та проведення досудового розслідування №12023070000000153 від 21.06.2023 року по обвинуваченню ОСОБА_10 і це має правові наслідки - така особа не вважається притягнутою до кримінальної відповідальності.

Враховуючи, що ОСОБА_10 , не набув статусу підозрюваного, відповідно не набув статусу обвинуваченого, до нього неможливо застосувати будь-який запобіжний захід.

Твердження прокурора про відсутність міцних соціальних зв`язків нічим не обґрунтований та не відповідає дійсності. ОСОБА_10 довготривалий період проживає з ОСОБА_17 , яка зареєстрована як ФОП та здійснює підприємницьку діяльність у спосіб, визначений законом, відповідно їх сім`я буде мати кошти на проживання, мають двох дітей. У зв`язку з викладеним, враховуючи норми національного та міжнародного права, враховуючи заяву-повідомлення ЄСПЛ від 25.11.2025 за заявою ОСОБА_6 № 31315/25 в даній справі, беручи до уваги тривалий час 2 роки 6 місяців 2 тижні (з 26.01.2024) перебування обвинуваченого ОСОБА_10 під вартою, враховуючи, що хоч останній обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, вважаю, що наявні ризики відносно ОСОБА_10 значно знизилися.

Вищевказаним ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, можливо запобігти, шляхом заборони обвинуваченому залишати житло за місцем його проживання та покладення відповідного контролю на органи внутрішніх справ.

Обвинувачений ОСОБА_10 в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 та захисники ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 підтримали позицію захисника адвоката ОСОБА_14 .

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з положеннями ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.

Так, запобіжні заходи загалом, в тому числі тримання під вартою як один з їх видів, застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого з метою запобігти спробам ухилитися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого тощо, знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, обвинувачується.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, які передбачені вказаною статтею.

Оцінюючи аргументацію сторін щодо наявності чи відсутності ризиків, які є підставою тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_10 , суд приходить до висновку, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які були в основі обрання даного виду запобіжного заходу, не відпали.

Так, прокурором доведено продовження існування таких ризиків, як переховування від суду, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, вчиненню іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.

Колегія судів бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_10 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарань, перебуваючи на волі, матиме реальну можливість переховуватись від суду та намагатись уникнути покарання. Також, оскільки свідки не допитані в кримінальному провадженні, наявні обґрунтовані підстави припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на свідків. Перебуваючи поза межами ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» зможе підшукувати осіб, які нададуть вигідні для нього неправдиві показання, зможе продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, оскільки він є неодноразово судимим.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім наявності ризиків, зазначених у статті 177, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров`я, розмір майнової шкоди, майновий стан, наявність родини та утриманців, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.

Вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 суд враховує, що такий обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину за ч.1 ст.255-2 КК України, що характеризуються значною суспільною небезпечністю та передбачають покарання виключно у виді позбавлення волі.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_10 встановлено, що він раніше неодноразово судимий, протягом перебування в ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» характеризувався нейтрально. Під час перебування під вартою (дією запобіжного заходу у виді тримання під вартою) останньому вручено підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 332 КК України під час перебування в ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)». В подальшому направлено обвинувальний акт до суду.

Виходячи з сутності обвинувачення, тяжкості покарання, яке загрожуватиме ОСОБА_10 у разі визнання його винними, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, ризики того, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні продовжують існувати. Також в ухвалах Закарпатського апеляційного суду, зокрема від 03.07.2024, 04.09.2024, 23.10.2024, 18.12.2024, 17.02.2025, 06.08.2025, 03.11.2025,13.01.2026, 01.07.2026 колегією суддів апеляційної інстанції підтверджено існування встановлених ризиків, передбачених п.п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час не відпали і продовжують існувати.

Враховуючи викладене, а саме тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину, його суспільну небезпечність, а також виходячи з сукупності обставин, що характеризують особу обвинуваченого, а також процесуальну поведінку, суд приходить до переконання, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, наведеним прокурором у клопотанні.

Саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні. А тому клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Судом не встановлено, що зі спливом часу ризики зменшилися на стільки, що таким зможе запобігти інший більш м`який запобіжний захід.

Оцінка тривалого розгляду кримінального провадження та тривалого терміну перебування під вартою надавалася неодноразово апеляційним судом. Запобіжний захід щодо ОСОБА_10 саме у даному кримінальному провадженні, з урахуванням його тривалості та у співвідношені із тяжкістю обвинувачення і складністю кримінального провадження, поведінкою учасників кримінального провадження та технічною можливістю забезпечення проведення судових засідань, що на даний час не виходить за межі розумного строку, кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними КПК України, конкретними підставами і метою його застосування.

Щодо клопотання адвоката ОСОБА_14 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи зі змісту ст. 201 КПК України, підставою для зміни запобіжного заходу за клопотанням обвинуваченого чи захисника є, в тому числі, наявність нових обставин, які не були предметом судового розгляду, або зміна обставин обвинувачення, зменшення встановлених в провадженні ризиків, що пов`язано з плином досудового розслідування чи судового розгляду.

Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_10 та існування в провадженні передбачених ст. 177 КПК України ризиків були встановлені судом при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Зазначені обставини неодноразово перевірялися під час апеляційного перегляду рішень.

Як підставу для зміни запобіжного заходу захисник покликається на те, що обвинувачений ОСОБА_10 не набув статусу підозрюваного та обвинуваченого і стосовно нього не може бути застосований будь-який запобіжний захід, через те що постанова про виділення матеріалів кримінального провадження в порушення вимог КПК України. Разом з тим в супереч своїм твердженням, що ОСОБА_10 не є обвинуваченим у даному кримінальному провадженні, просить обрати відносно нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Також як на підставу зміни запобіжного заходу покликається на очевидну недопустимість доказів по справі, що на думку сторони захисту не надає можливості в майбутньому постановлення обвинувального вироку та прийняття заяви ОСОБА_6 проти України в Європейському суді з прав людини.

Аналогічні підстави були наведені захисником обвинуваченого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_14 у клопотанні про зміну запобіжного заходу у всіх попередніх клопотаннях, які були розглянуті в судових засіданнях.

Судом повторно наголошується, що твердження сторони захисту про те що ОСОБА_10 не є обвинуваченим спростовується наявним на розгляді в суді обвинувальним актом, оцінку якого було зроблено на підготовчому судовому засіданні, зокрема щодо його відповідності вимогам КПК України та його належного врученню, а оцінка доказам, зокрема їх належності та допустимості буде надано на відповідній стадії судового розгляду. Відомостей про оскарження підозри на досудовому розслідування стороною захисту не надано.

Решта доводів сторони захисту зводиться до незгоди з прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції.

Доводи сторони захисту, які б свідчили на користь зменшення раніше встановлених ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинувачених, судом під час розгляду клопотання не встановлені. Зазначені доводи сторони захисту неодноразово були предметом розгляду як Ужгороодським міськрайонним судом Закарпатської області так і Закарпатським апеляційним судом.

Таким чином, наведені прокурором ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, є обґрунтованими, об`єктивно існують та можуть бути реалізовані обвинуваченими без застосування до них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. З огляду на що, колегія суддів приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 . Застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, в даному випадку, не зможе запобігти наявним ризикам та досягнути мети застосування запобіжного заходу, а забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Щодо посилання сторони захисту на наявність порушень ч. 1 ст. 199 КПК України при зверненні з клопотанням, то такі не можуть слугувати підставою для відмови у задоволенні клопотання з огляду на наступне.

Так, стаття 199 КПК України, яка регламентує порядок продовження строку тримання під вартою, покладає на слідчого, прокурора певні обов`язки, у тому числі, подати клопотання про продовження строку тримання під вартою до суду не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч. 1 ст. 199 КПК України).

Слідчий суддя, суд зобов`язані розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 199 КПК України). Дана норма є імперативною.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у ч. 3 ст. 199 КПК України, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (ч. 5 ст. 199 КПК України).

Таким чином, ст. 199 КПК України встановлює два процесуальних строки: 1) п`ятиденний строк на звернення з клопотанням про продовження строків тримання під вартою; 2) строк розгляду клопотання слідчим суддею, судом, які є строками виконання обов`язку.

При цьому, передбачений наведеною вище статтею п`ятиденний строк на звернення з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, носить виключно процедурний (організаційно-забезпечувальний) характер і ч. 5 ст. 199 КПК України не пов`язує обов`язок слідчого судді, суду відмовити у продовженні строку тримання під вартою у зв`язку з його недотриманням.

Такі висновки повністю узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 263/15845/2019 (номер провадження 51-6165км19) від 08 квітня 2020 року.

Крім того, положеннями чинного КПК України не передбачено можливість постановлення слідчим суддею ухвали про повернення без розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 176-178,183, 194,199, 201, 331, 369-372 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_10 - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначений ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 03.07.2024, обвинуваченому ОСОБА_10 на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів до 09 жовтня 2026 року включно без визначення розміру застави.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_14 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Копію ухвали надіслати начальнику Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)».

Оголошення повного тексту ухвали 18 серпня 2026 року о 13 год. 30 хв.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3