Рішення № 139101176, 18.08.2026, Оржицький районний суд Полтавської області

543/417/26

2/543/449/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Попадюка С.С., за участю секретаря судового засідання Михалець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» - Грибанов Д.В. 01.05.2026 звернувся до суду із позовом, до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3104814333 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр Фінансових Рішень» та ОСОБА_1 13.07.2020 в розмірі 12421,16 грн, з яких: 7786,52 грн загальна заборгованість по тілу кредиту; 0,01 грн загальна заборгованість по відсотках; 4634,63 грн загальна заборгованість по комісії, мотивуючи тим, що відповідачем порушено договірні зобов`язання в частині своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків у повному обсязі у строки та на умовах, передбачених договором. Позивачем укладено договір факторингу, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК«ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги. Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 3104814333 від 13.07.2020 у розмірі 12421,16 грн та понесені судові витрати.

Ухвалою від 06.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 11 год. 30 хв. 04.06.2025 у приміщенні суду.

25.05.2026 від представника позивача адвоката Симоненка Т.В. до суду надійшов відзив на позов, у якому вказав, що вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення виходячи з наступного. Позивачем не надано належних та допустимих доказів переходу права вимоги за кредитним договором саме до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». Надані копії договорів факторингу та витягівне містять достатніх даних для ідентифікації конкретного зобов`язання відповідачки. Так, факт передачі боргу (відступлення права грошової вимоги) від первісного кредитора (клієнта) до фактора за договором факторингу підтверджується такими основними документами та діями: Договір факторингу: Основний правочин, який містить умови про відступлення. Акт прийому-передачі (акт приймання-передачі): Документ, який підписується обома сторонами після підписання договору та безпосередньо фіксує факт переходу права вимоги. До нього зазвичай додається Реєстр боржників або Реєстр договорів. Первинні та кредитні договори: Угоди, на підставі яких виникла заборгованість, разом з усіма додатковими угодами та графіками платежів. Докази оплати (платіжні інструкції): Оскільки факторинг є сплатним фінансуванням, підтвердженням також є платіжні доручення банку про перерахування коштів фактором клієнту за відступлене право. З урахуванням неповноти наданих позивачем письмових доказів не можливо встановити факт належного переходу права вимоги за боргом відповідчаки ОСОБА_1 позивачу. Позивач посилається на укладення кредитного договору в електронній формі, однак не надає належних доказів використання відповідачкою електронного підпису, одноразового ідентифікатора чи інших засобів підтвердження волевиявлення. Позивачем не надано повного та зрозумілого розрахунку заборгованості із деталізацією усіх проведених нарахувань та платежів. Розрахунок є внутрішнім документом позивача та не підтверджений первинними бухгалтерськими документами. Відповідачка систематично частково погашала кредитну заборгованість за договором №3104814333 від 13.07.2020 року. На підтвердження часткового погашення боргу надаються наступні квитанції: 12.10.2021 року - 1300,00 грн; 10.12.2021 року - 1300,00 грн; 01.12.2022 року- 1300,00 грн: 10.12.2022 року - 1300,00 грн; 12.06.2023 року - 1300,00 грн; 14.07.2023 року - 1300,00 грн; 18.08.2023 року - 1300,00 грн; 31.10.2023 року - 1300,00 грн; 01.12.2023 року - 1300,00 грн; 31.01.2024 року- 1300,00 грн. Наведені вище квитанції підтверджують факт внесення відповідачкою платежів на користь АТ «ТАСКОМБАНК» із прямим призначенням платежу - «ПОГАШЕННЯ КРЕДИТУ ПО ДОГ №3104814333 ВІД 13.07.2020». Разом з тим, позивачем не доведено, що зазначені платежі були враховані під час формування розрахунку заборгованості. Відсутність деталізованого руху коштів свідчить про необґрунтованість заявленої до стягнення суми. Також представник позивача зазначає, що заявлені позивачем до стягнення проценти та інші платежі підлягають критичній оцінці судом. З урахуванням викладеного просить суд: 1. Відмовити ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» у задоволенні позову у повному обсязі; 2. Долучити до матеріалів справи надані відповідачкою квитанції про часткове погашення кредитної заборгованості; 3. Судові витрати покласти на позивача.

03.06.2026 від представника позивача Зімороя Д.М. до суду надійшла відповідь на відзив, сформована засобами підсистеми «Електронний суд», у якій вказує, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» вважає відзив представника відповідача безпідставними, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідачем укладено договір щодо отримання кредитних коштів, а саме: кредитний договір №3104814333 від 13 липня 2020р. відповідно до якого 13 липня 2020р. ОСОБА_1 (далі Відповідач) уклав із ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» (далі - Первісний кредитор чи ТОВ «ФК «ЦФР» ідентифікаційний код: 35725063) Кредитний договір №3104814333 від 13 липня 2020р. Цей Договір, Паспорт кредиту та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ "ФК"ЦФР" (розміщені на сайті ТОВ "ФК"ЦФР" www.kreditmarket.ua та з якими Позичальник ознайомився до укладення Договору та до яких Позичальник приєднався підписавши Договір) складають єдиний кредитний договір. Цей Договір, Паспорт кредиту та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ "ФК"ЦФР" (розміщені на сайті ТОВ "ФК"ЦФР" www.kreditmarket.ua та з якими Позичальник ознайомився до укладення Договору та до яких Позичальник приєднався підписавши Договір) складають єдиний кредитний договір. На підставі Договору факторингу №171221 від 17.12.2021 укладеного між ТОВ «ФК «ЦФР» та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ТАСКОМБАНК» (АТ «ТАСКОМБАНК») Клієнт зобов`язується відступити Факторові за плату свої Права вимоги за Кредитними договорами, в обсязі та на умовах, визначених цим Договором. 5 грудня 2025р. між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ТАСКОМБАНК» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач) укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № НІ/11/34-Ф від 25.12.2025, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати (сплатити) АТ «ТАСКОМБАНК» суму фінансування, а АТ «ТАСКОМБАНК» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» Права Вимоги за Кредитними Договорами, Договорами Поруки в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги. Відповідно до Додатку № 1 до Договору факторингу №НІ/11/34-Ф від 25.12.2025 Реєстру Прав Вимог, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до Відповідача в сумі 12 421,16 грн., з яких: - 7 786,52 грн. загальна заборгованість по тілу кредиту; - 0,01 грн. загальна заборгованість по відсоткам; - 4 634,63 грн. загальна заборгованість по комісії; - 0,00 грн. загальна заборгованість по несанкціонованим овердрафтам; - 0,00 грн. пеня/штрафи Згідно п. 2.3. Відступлення Права Вимоги і всіх інших прав, належних АТ «ТАСКОМБАНК» за Кредитними Договорами, Договорами Поруки та їх перехід від АТ «ТАСКОМБАНК» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Прав Вимог згідно Додатку №2, але не раніше здійснення оплати ТОВ «ФК «ЄАПБ» згідно п. 3.1 цього Договору, після чого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» стає кредитором по відношенню до Позичальників стосовно Боргу та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Прав Вимог - підтверджує факт переходу від Клієнта до ТОВ «ФК «ЄАПБ» Прав Вимоги Боргу та є невід`ємною частиною Договору факторингу. Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором. Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до Відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ "ФК"ЄАПБ", ні на рахунки попереднього кредитора. Укладаючи Кредитний договір № 3104814333 від 13.07.2020 Відповідач була детально ознайомлена з усіма його умовами та погодилася з ними в повному обсязі, що засвідчується її особистим підписом. Зокрема, підписанням вказаного правочину та Паспорту споживчого кредиту, Відповідач беззастережно погодилася із: порядком та правилами повернення кредитних коштів; визначеною процентною ставкою, що застосовується при наданні кредиту; розміром щомісячних процентів за користування кредитними коштами; орієнтовною загальною вартістю кредиту за весь період його користування, яка чітко зазначена у п. 5 Паспорту кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» №4392810. Таким чином, Відповідач була належним чином поінформована про всі фінансові зобов`язання та усвідомлювала їхні правові наслідки. Наразі ж поведінка Відповідача свідчить про умисне намагання уникнути виконання свого законного зобов`язання. Відповідачем не спростовано розрахунки заборгованості надані позивачем до суду. На підставі наведеного просить суд: 1. Прийняти відповідь на відзив до розгляду та долучити до матеріалів справи. 2. Судові засідання проводити без участі представника ТОВ «ФК «ЄАПБ». 3. Позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 04.06.2026 розгляд справи відкладено на 15 год. 00 хв. 06.07.2026 та викликано відповідача ОСОБА_1 в судове засідання для надання особистих пояснень.

Ухвалою суду від 06.07.2026 розгляд справи відкладено на 09 год. 15 хв. 18.08.2026 та повторно викликано відповідача ОСОБА_1 в судове засідання для надання особистих пояснень.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в прохальній частині позовної заяви та у відповіді на відзив просить розгляд справи здійснювати за його відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення в даній справі.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяв чи клопотань до суду не подали.

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.

13.07.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр Фінансових Рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3104814333, за яким кредитодавець зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених в Паспорті кредиту №4814333, який є невід`ємною частиною цього Договору. Кредит надається позичальнику на наступних умовах: тип кредиту кредит; сума кредиту 14800,00 грн; строк, на який надається кредит 36. Кредитний договір та паспорт кредиту підписаний відповідачем власноручно (а.с.12-14).

З наданої позивачем виписки по особовому рахунку кредитного договору № НОМЕР_1 за період з 13.07.2020 по 25.12.2025 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 здійснювала платежі на погашення отриманого кредиту (а.с.18-35).

Факти сплати відповідачем коштів на погашення кредиту за договором №3104814333 підтверджується копіями квитанцій та платіжних інструкцій, згідно яких за період з 13.08.2020 по 31.01.2024 відповідач ОСОБА_1 здійснила 14 платежів, сплативши на погашення кредиту кошти на загальну суму 18200,00 грн (1300,00 грн*14)(а.с.75-82 та на звор.).

17.12.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр Фінансових Рішень» (Клієнт) та АТ «ТАСКОМБАНК» (Фактор) укладено Договір факторингу № 171221, у відповідності до умов Фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту суму фінансування, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, визначених цим Договором. Згідно витягу з Реєстру прав вимоги до Договору факторингу від 17.12.2021, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №3104814333 від 13.07.2020 складає 9213,04 грн, з яких: 7805,05 грн заборгованість за тілом кредиту; 0,01 грн заборгованість за відсотками; 114,58 грн заборгованість за щомісячними відсотками; 411,11 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту; 882,29 грн прострочена заборгованість за щомісячними відсотками (а.с.37-39).

25.12.2025 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №НІ/11/34-Ф, у відповідності до умов якого фактор зобов`язуються передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт відступити факторові права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги . Згідно Реєстру прав вимог від 25.12.2025 ОСОБА_1 за кредитним договором №3104814333 має заборгованість перед первісним кредитором у розмірі 12421,16 грн, з яких: 7786,52 грн заборгованість по тілу кредиту; 0,01 грн заборгованість по відсотках; 4634,63 грн заборгованість по комісії (а.с.41-49).

Відповідно до наданого представником позивача розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК«ЄАПБ» за кредитним договором №3104814333 від 13.07.2020 станом на 31.03.2026 становить 12421,16 грн, з яких: 7786,52 грн заборгованості по тілу кредиту; 0,01 грн заборгованість по відсотках; 4634,63 грн заборгованість по комісії (а.с.40).

Даних про погашення відповідачем вказаної заборгованості за договором матеріали справи не містять.

Вирішуючи спір суд виходить з такого.

Договір, укладений в електронній формі є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.

Висновки стосовно правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, зокрема, Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін (ст. 12 ЦПК України), в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. При цьому кожна сторона в силу статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимогами ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 21 липня 2021 року в справі 287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування з важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2022 року в справі 857/7/22).

Дослідивши надані сторонами докази, суд вважає доведеними факти укладення 13.07.2020 між первісним кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Центр Фінансових рішень» та ОСОБА_1 кредитного договору №3104814333, отримання відповідачем кредитних коштів на суму 14800,00 грн, часткове виконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором.

Водночас суд погоджується із доводами представника відповідача щодо недоведеності позивачем переходу до нього права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц).

При цьому, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі № 2221/2373/12).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Аналогічні висновки викладені і у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі № 2221/2373/12 тощо)

Суд зазначає, що представником позивача не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про перехід від первісного кредитора ТОВ «ФК «ЦФР» до АТ «ТАСКОМБАНК», права вимоги до відповідача за кредитним договором № 3104814333 від 13.07.2020.

Так, позивачем на підтвердження переходу права вимоги до відповідача ОСОБА_1 від ТОВ «ФК «ЦФР» до АТ «ТАСКОМБАНК», позивачем надано копію витягу з Реєстру прав вимоги до договору факторингу №171221 від 17 грудня 2021 (а.с.39).

Водночас, як вбачається з зі змісту п.2.1 Договору факторингу №171221, Реєстр прав вимог лише містить перелік позичальників, підстави виникнення права вимоги до позичальників, суму боргу на дату відступлення прав вимоги, формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною цього Договору та підписується одночасно з ним.

З аналізу вказаного пункту договору випливає, що саме лише складання реєстру прав вимоги за погодженою сторонами Договору формою не свідчить про факт переходу права вимоги за вказаними у ньому кредитними договорами, від клієнта до фактора.

При цьому суд звертає увагу, що згідно п 2.3 Договору факторингу №171221 від 17 грудня 2021, укладеного між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК», відступлення права вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за кредитними договорами, Договорами поруки та їх перехід від клієнта до фактора відбувається у момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Прав вимог згідно Додатку №2 цього Договору, але не раніше оплати фактором суми зазначеної в п.3.1 Договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно боргу та набуває всі права вимоги визначені цим договором та всі права вимоги за договорами поруки. Сторони підписують Акт прийому-передачі Реєстру прав вимог в день здійснення оплати суми фінансування згідно п.3.1 цього договору. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру прав вимог підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги боргу та є невід`ємною частиною цього Договору (а.с.37 на звор.).

Позивачем не надано ні копії Акту прийому-передачі Реєстру прав вимог до Договору факторингу №171221 від 17 грудня 2021, укладеного між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК», ні доказів сплати фактором суми фінансування, як обов`язкової передумови для підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру прав вимог, згідно п.2.3. Договору.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі і достатні докази переходу від первісного кредитора ТОВ «ФК «ЦФР» до АТ «ТАСКОМБАНК», а відтак і до позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 3104814333 від 13.07.2020.

Суд констатує, що припис ч. 2 ст. 83 ЦПК України зобов`язує позивача подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч.ч. 4, 5, 8 ст. 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Суд звертає увагу, що позивачем на заявлялося клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказів, чи про витребування доказів, у зв`язку із неможливістю надати їх самостійно.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Отже, позовні вимоги на основі належних, допустимих та достатніх доказів позивачем не доведено, а тому в задоволенні вказаного позову слід відмовити за недоведеністю.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, ухвалюючи рішення суд, зокрема вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача у разі відмови в позові на позивача.

Таким чином, згідно положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позов не підлягає до задоволення, тож судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 141, 247, 258, 259, 263-268, 280 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

За ч. 1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лишевступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 354 ЦПК України, учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, будинок 2, ЄДРПОУ 35625014;

- відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 18.08.2026 року.

Суддя Попадюк С.С.