Ухвала суду № 139101060, 19.08.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/3135/26

Провадження № 2-з/541/18/2026

У Х В А Л А

Іменем України

19 серпня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Дністрян О.М.,

при секретарі Докуніній А.С.,

за участю заявниці та її представника - адвоката Руль М.І, представника Служби у справах дітей Миргородської міської ради - Кириченко Ю.С., представників Служби у справах дітей Гадяцької міської ради - Панасенко О.В., Ясницької І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

В с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до Виконавчого комітету Миргородської міської ради, третя особа - Служба у справах дітей Миргородської міської ради, про поновлення батьківських прав.

На забезпечення вищезазначеного позову 06 серпня 2026 року ОСОБА_2 подала заяву, в якій просила: забезпечити позов шляхом накладення заборони Відділу «Служба у справах дітей» Миргородської міської ради, Службі у справах дітей Гадяцької міської ради та Службі у справах дітей Полтавської ОВА на вчинення дій, спрямованих на усиновлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а якщо процес усиновлення розпочато, то зупинити такий процес до набрання законної сили рішенням у справі №541/3135/26 за її позовом про поновлення батьківських прав.

Заяву обґрунтовано тим, що наразі їй стало відомо, що стосовно її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснюються заходи, спрямовані на його усиновлення, тому існує реальна загроза завершення процедури усиновлення до ухвалення судом рішення у справі за її позовом про поновлення батьківських прав.

Враховуючи, що вирішення питання про забезпечення позову стосується прав малолітньої дитини, тому для з`ясування питань, що підтверджують необхідність забезпечення позову, судом відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 153 ЦПК України було викликано особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень, що підтверджують необхідність забезпечення позову, а після того судом було призначено розгляд заяви у судовому засіданні з викликом сторін.

В судовому засіданні заявниця та її представник заяву про забезпечення позову підтримали та просили задовольнити.

Представник Служби у справах дітей Миргородської міської ради в судовому засіданні пояснила, що на виконання рішення суду про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 їм була передана дитина для подальшого влаштування і дитина одразу після відібрання була влаштована до відповідного закладу в м. Гадяч, їх служба вела тільки особову справу на дитину, ніяких дій щодо усиновлення, щодо підготовки висновку вони не здійснювали і не могли здійснювати, оскільки дитина знаходиться на території м. Гадяч. Просила відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Представники Служби у справах дітей Гадяцької міської ради в судовому засіданні пояснили, що вони вже готували висновок щодо усиновлення дитини за заявою від потенційного усиновлювача, в липні вже навіть відбулося судове засідання щодо усиновлення, судом винесене відповідне рішення, дитина вже перебуває в родині, адаптувалася в сім`ї, готується до школи. Враховуючи, що всі дії про заборону яких заявлено позивачкою відбулися, просили відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Суд, вислухавши пояснення учасників та дослідивши надані докази, виходить з наступного.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною першою статті 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки воно є предметом перевірки судом під час розгляду справи по суті.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

У постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

Таким чином, встановивши в судовому засіданні, що всі дії про заборону яких заявлено позивачкою ОСОБА_2 в заяві про забезпечення позову вже відбулися, суд вважає, що відсутні підстави для забезпечення позову.

За таких обставин, заява позивачки не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 258, 260, 261 ЦПК України, суд -

У х в а л и в :

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: О. М. Дністрян