Рішення № 139100380, 04.08.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3400/26

Провадження 2-о-93/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року Обухівський районний суд Київської області у складі :

головуючого судді Сташків Т.Г.,

за участю секретаря судового засідання Павлик А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Обухівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту розірвання шлюбу на тимчасово окупованій території,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Обухівського районного суду Київської області із заявою встановлення факту розірвання шлюбу на тимчасово окупованій території, який було укладено 21.11.2006 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрований Свердловським міським відділом РАЦС Луганської області, про що у Книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис № 502.

Заявлені вимоги мотивує тим, що 28.09.1989 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який зареєстровано Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Житомирської області, актовий запис № 393 від 28.09.1989 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00058193756 від 06.05.2026 року.

Відповідно до зазначеного витягу, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано Свердловським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луганської області, актовий запис № 502, на підставі рішення у справі № 2-2311 від 29.06.2006 року.

19.05.2026 року представник заявника - адвокат Ігнатенко В.М. звернувся до Шахтарського міського суду Дніпропетровської області із адвокатським запитом щодо наявності в архіві суду цивільної справи № 2-2311 від 29.06.2006 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Листом від 27.05.2026 року Шахтарський міський суд Дніпропетровської області повідомив, що судом отримано лише електронну базу документообігу Свердловського міського суду Луганської області, при цьому матеріали цивільної справи № 2-2311 у базі відсутні. Також повідомлено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень документи та рішення у зазначеній справі відсутні, а паперові матеріали справ Свердловського міського суду Луганської області до Шахтарського міського суду Дніпропетровської області не передавалися.

Крім того, заявник зазначає, що зверталася до Обухівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану з метою державної реєстрації розірвання шлюбу, однак отримала лише Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00058193756 від 29.05.2026 року, який не є документом, що підтверджує факт розірвання шлюбу для проведення відповідної державної реєстрації.

Таким чином, отримати належним чином завірене рішення суду про розірвання шлюбу у позасудовому порядку неможливо, оскільки матеріали справи залишилися на тимчасово окупованій території України та фактично є недоступними.

Встановлення факту розірвання шлюбу необхідне заявнику для держаної реєстрації нового шлюбу та реалізації своїх особистих немайнових прав.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 05.06.2026 року відкрито окреме провадження у справі.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 та її представник не з`явились, про день, час, місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку, представник заявника подав до суду заяву, у якій просив розглянути справу без їх участі, вимоги заяви підтримали у повному обсязі, просили задовольнити.

Представник заінтересованої особи до судового засідання не з`явилась, про день, час, місце розгляду справи повідомлена належним чином, до суду подала заяву, у якій просила розглядати справу відповідно до вимог чинного законодавства без участі представника Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи невідкладність розгляду даної категорії справ, встановлену ч. 2 ст. 317 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності учасників судового процесу.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що 28.09.1989 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюб, який зареєстровано Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Житомирської області, актовий запис № 393 від 28.09.1989 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00058193756 від 06.05.2026 року.

Відповідно до зазначеного витягу, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано Свердловським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луганської області, актовий запис № 502, на підставі рішення у справі № 2-2311 від 29.06.2006 року.

Розпорядженням Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 року № 27/0/38-14 «Про визначення територіальної підсудності справ», розгляд справ, підсудних Свердловському міському суду Луганської області, визначено за Біловодським районним судом Луганської області.

У подальшому, відповідно до ч. 8 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя судами під час воєнного стану, Розпорядженням Верховного Суду від 06.03.2022 року № 1/0/9-22 територіальну підсудність судових справ, що перебували у провадженні Біловодського районного суду Луганської області, змінено та визначено за Першотравенським міським судом Дніпропетровської області.

25.04.2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» від 26.02.2025 року № 4273-IX, відповідно до якого Першотравенський міський суд Дніпропетровської області перейменовано на Шахтарський міський суд Дніпропетровської області.

19.05.2026 року представник заявника - адвокат Ігнатенко В.М. звернувся до Шахтарського міського суду Дніпропетровської області із адвокатським запитом щодо наявності в архіві суду цивільної справи № 2-2311 від 29.06.2006 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Листом від 27.05.2026 року Шахтарський міський суд Дніпропетровської області повідомив, що судом отримано лише електронну базу документообігу Свердловського міського суду Луганської області, при цьому матеріали цивільної справи № 2-2311 у базі відсутні. Також повідомлено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень документи та рішення у зазначеній справі відсутні, а паперові матеріали справ Свердловського міського суду Луганської області до Шахтарського міського суду Дніпропетровської області не передавалися.

Крім того, заявник зазначає, що зверталася до Обухівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану з метою державної реєстрації розірвання шлюбу, однак отримала лише Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00058193756 від 29.05.2026 року, який не є документом, що підтверджує факт розірвання шлюбу для проведення відповідної державної реєстрації.

Таким чином, отримати належним чином завірене рішення суду про розірвання шлюбу у позасудовому порядку неможливо, оскільки матеріали справи залишилися на тимчасово окупованій території України та фактично є недоступними.

Відповідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 2 ст. 1 даного Закону датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19.02.2014 року.

Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 07.04.2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.

Відповідно ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:

1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях;

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України.

4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

Відповідно ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Постановою Верховної Ради України № 254-VIII від 17.03.2015 року «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» надано статус «тимчасово окупованих» територіям окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, що знаходяться на територіях, які розташовані між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена Постановою ВР України №252-VIII від 17.03.2015 року (згідно додатку), яка набрала чинності 08.04.2015 року.

Указом Президента України «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» № 32/2019 від 07.02.2019 року затверджено межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, відповідно до якого місто м. Довжанськ (до 2016 року місто Свердловськ) віднесено до переліку тимчасово окупованих у Луганській області.

Згідно Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р (додаток 1) Довжанський район Луганської області (у тому числі м. Довжанськ) віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

За таких обставин, м. Довжанськ на час розгляду справи судом віднесено до території, тимчасово окупованої Російською Федерацією. У вказаному населеному пункті органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Частинами 3, 4 ст. 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з роз`яснень, викладених у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, суди можуть встановлювати факти реєстрації розірвання шлюбу, якщо в органах реєстрації актів громадянського стану не зберігся відповідний запис чи відмовлено в його відновлення, або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акту громадянського стану.

Згідно ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 року № 2398-VІ державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Положеннями ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

У практиці Європейського суду з прав людини розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.

При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.10.2018 року у справі № 235/2357/17.

Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо реєстрації шлюбу/розірвання шлюбу, з метою захисту прав і свобод громадян України на тимчасово окупованих територіях, ніяким чином не легітимізує таку владу.

Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. У той же час держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.

Документи, видані органами та установами (зокрема, закладами реєстрації актів цивільного стану), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку статті 315 ЦПК України.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.11.2022 року у справі № № 759/1443/22.

Враховуючи, що шлюб розірвано на тимчасово окупованій території, у заявника не було іншої можливості підтвердити факт розірвання шлюбу, аніж звернутися до суду із заявою про встановлення юридичного факту.

У зв`язку із розірванням шлюбу на тимчасово окупованій території заявник не міг отримати рішення суду про розірвання шлюбу на підконтрольній Україні території із внесенням відповідного актового запису у Державний реєстр актів цивільного стану як підтвердження розірвання шлюбу на державному рівні.

З огляду на зазначені положення законодавства, заявник позбавлений можливості в позасудовому порядку здійснити реєстрацію розірвання шлюбу із тих підстав, що документи про розірвання шлюбу видані на території де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Зважаючи на вищевикладені обставини, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд вважає встановленим факт розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , на підставі доказів, що достовірно свідчать про розірвання даного шлюбу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 265, 268, 293, 294, 315 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Обухівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту розірвання шлюбу на тимчасово окупованій території - задовольнити.

Встановити факт розірвання шлюбу, укладеного між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстровано Свердловським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луганської області, актовий запис № 502, на підставі рішення Свердловського міського суду Луганської області у справі № 2-2311 від 29.06.2006 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.Г. Сташків