Рішення № 139100377, 22.06.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1351/26

Провадження 2-а-41/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року м. Обухів

Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Сташків Т.Г.,

за участю секретаря судового засідання Павлик А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Обухів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі відповідач, ГУ НП в Київській області), у якому просить: поновити позивачу строк на подання адміністративного позову; визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 6568962 від 26.01.2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 26.01.2026 року інспектором Обухівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області старшим лейтенантом поліції Сердюком Олексієм Олександровичем прийнято постанову серії ЕНА № 6568962 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення від 26.01.2026 року серії ЕНА № 6568962 винесена незаконно та за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Згідно оскаржуваної постанови, підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП стало твердження інспектора поліції про те, що він керував транспортним засобом Volkswagen Polo д.н.з. НОМЕР_1 без посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, чим на думку інспектора поліції порушив п. 2.1а, 2.1 6 ПДР.

Однак, вказані обставини не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_2 не керував транспортним засобом. За кермом автомобіля перебувала його дружина - ОСОБА_3 . Сам ОСОБА_1 перебував на задньому пасажирському сидінні разом із малолітньою дитиною.

Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 . У постанові не зазначено: жодного свідка; жодного технічного засобу відеофіксації; жодних інших доказів.

Позивач звертає увагу, що в оскаржуваній постанові не зазначено доказів, які б підтверджували факт вчинення цього правопорушення (п. 7 постанови). Тому не зрозуміло на підставі яких доказів інспектор поліції встановив порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху передбачених п. 2.1.

Отже, висновок про те, що ОСОБА_1 керував автомобілем без посвідчення водія та реєстраційних документів на автомобіль, зроблений виключно на підставі припущення працівника поліції, а не на підставі доказів.

Крім того, оскаржувана постанова була винесена без повідомлення ОСОБА_1 про її складання, без роз`яснення йому прав, передбачених чинним законодавством, без надання можливості надати пояснення та заперечення, без з`ясування всіх обставин справи та фактично за його відсутності, що є грубим порушенням порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення та порушення права на захист.

На обґрунтування поновлення строку на оскарження спірної постанови позивач зазначив, що зміст став відомий ОСОБА_1 лише 24.02.2026 року після отримання матеріалів адміністративної справи у Обухівському районному суді Київської області за ст. 130 КУпАП. До цього часу постанову серії ЕНА № 6568962 від 26.01.2026 року ОСОБА_1 не надсилали та не вручали.

Таким чином, десятиденний строк на оскарження постанови слід обчислювати з наступного дня після фактичного отримання доступу до постанови - з 25.02.2026 року.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 10.03.2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляд за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ.

31.03.2026 представник відповідача Жеребят`єв Д.С. надав до суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що оскаржувана постанова є правомірною. Відповідач зазначає, що з матеріалів справи вбачається, 26.01.2026 року в місті Українка по вул. Промильова, біля ТЕЦ було зупинене автомобіль Volkswagen Polo, який продовжив рух ще приблизно 100 метрів, після вимоги поліцейського зупинитись. Після чого поліцейським було помічено, що водій який керував автомобілем, пересів на задні сидіння свого авто. В ході спілкування з водієм були виявленні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю с порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння водій відмовився та мав наміри піти з місця подій, щоб уникнути відповідальності. Враховуючи те, що ОСОБА_1 , не зміг обґрунтовано пояснити, чому саме спонукало його на керування транспортним засобом не маючи права керування позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та складено постанову серії ЕАН № 6568962 та протокол серії ЕПР1 № 575798.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав суду заяву про слухання справи за відсутності позивача та за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив, правом подання відзиву не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексурозгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що 26.01.2026 року поліцейським Обухівського РУП ГУ НП в Київській області була винесена постанова серії ЕНА № 6568962 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Polo д.н.з. НОМЕР_1 без посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, чим на думку інспектора поліції порушив п. 2.1а, 2.1 6 ПДР.

Як вбачається із позовної заяви, позивач ОСОБА_1 категорично заперечує обставини викладені у вищевказаній постанові.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 затверджено Правила дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 2.4 а ПДР України встановлено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Згідно пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон); у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції, крім випадків встановлення проблискових маячків оранжевого кольору на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, на механічних транспортних засобах дорожньо-експлуатаційної служби, на транспортних засобах спеціального, спеціалізованого призначення та на транспортних засобах із розпізнавальним знаком Діти; на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог, встановлених Законами України Про автомобільний транспорт, Про дорожній рух та Про перевезення небезпечних вантажів; чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат Зелена картка (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування Зелена картка; у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака Водій з інвалідністю - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).

Аналогічні положення закріплені законодавцем також у ст.16 Закону України «Про дорожній рух», а саме, водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

В рішенні по справ і «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ст. 222 КпАП України органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, правил дорожнього руху (ч. ч. 1, 2, 4 ст. 126 КУпАП).

Суд, дослідивши надані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено право поліції використовувати автоматичну фото- і відеотехніку, а також інформацію, отриману за допомогою такої техніки, зокрема з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Положення вказаного Закону надають право працівникам поліції використовувати відеозапис як доказ наявності або відсутності факту адміністративного правопорушення.

У постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 зроблено висновок, що візуальне спостереження працівника поліції за дотриманням Правил дорожнього руху може бути доказом лише у випадку його фіксації у встановленому законом порядку.

Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, відповідачем не додано до постанови будь-які докази, які б підтверджували факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 . У постанові не зазначено: жодного свідка; жодного технічного засобу відеофіксації; жодних інших доказів.

За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити обставини, покладені в основу оскаржуваної постанови, зокрема встановити, чи пред`явив позивач на вимогу працівника поліції документи, передбачені п. 2.1 Правил дорожнього руху України, а також перевірити дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

При цьому саме по собі викладення фабули адміністративного правопорушення в постанові без підтвердження належними та допустимими доказами не може свідчити про доведеність вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Суд враховує положення Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018, відповідно до якої строк зберігання відеозаписів з портативних відеореєстраторів становить 30 діб.

Разом з тим, наявність встановленого підзаконним нормативним актом строку зберігання відеозаписів не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку довести правомірність прийнятого рішення в суді.

Ненадання відповідачем відеозаписів, на які міститься посилання в оскаржуваній постанові, не є безумовною підставою для задоволення позову, однак у сукупності з відсутністю інших належних та достатніх доказів позбавляє суд можливості дійти переконливого висновку про доведеність факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Аналогічний підхід щодо оцінки доказів викладений у п. 65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» від 21.07.2011 (заява №39598/03), відповідно до якого доведення має випливати із сукупності достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою доказів або неспростовних презумпцій факту.

Матеріали справи не містять інших належних, допустимих та достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували факт непред`явлення позивачем документів, передбачених п. 2.1 ПДР України, та, відповідно, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, повному, всебічному та об`єктивному дослідженні.

У постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №537/2088/17 зазначено, що правомірність постанови у справі про адміністративне правопорушення має ґрунтуватися на доведеності факту правопорушення та дотриманні встановленої законом процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а тому оскаржувана постанова серії ЕНА №6568962 від 26.01.2026 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на недоведеність факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови серії ЕНА №6568962 від 26.01.2026 року із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Щодо поновлення строку.

Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

На обґрунтування поновлення строку на оскарження спірної постанови позивач зазначив, що зміст став відомий ОСОБА_1 лише 24.02.2026 року після отримання матеріалів адміністративної справи у Обухівському районному суді Київської області за ст. 130 КУпАП. До цього часу постанову серії ЕНА № 6568962 від 26.01.2026 року ОСОБА_1 не надсилали та не вручали.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що строк для звернення до суду, пропущено з поважної причини.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати в розмірі 665,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Київській області.

Керуючись ст. 222, 245, 251, 258, 268, 280, 286 КУпАП, ст. 6-10, 121, 122, 241-246, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Поновити строк ОСОБА_1 строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити.

Скасувати постанову інспектора Обухівського РУП ГУНП в Київській області серії ЕАН № 6568962 від 26.01.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області (ЄДРПОУ - 40108616) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо протягом тридцять днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Т.Г. Сташків