Рішення № 139097035, 18.08.2026, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/879/2026

Справа № 679/739/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року м.Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Стасюка Р.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом, який сформовано в системі «Електронний суд», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.11.2020 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», укладено договір про надання кредиту № 155972-ХМ1-002. Відповідно до умов договору ТОВ «Бізнес Позика» на засадах строковості, поворотності, платності надало відповідачці кредитні кошти у розмірі 20000,00 гривень, а вона у свою чергу зобов`язалася повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування ними у порядку та на умовах, визначених Договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит. Сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,02438285 процентів за кожен день користування кредитом.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало відповідачці грошові кошти в розмірі 20000,00 гривень шляхом їх перерахування за реквізитами банківської картки зазначеної позичальником.

Однак, відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, що призвело до виникнення станом на 13.05.2026 заборгованості у загальному розмірі 9282,86 гривень, з яких: суми прострочених платежів по тілу кредиту 7213,66 гривень, суми прострочених платежів по процентах 2069,20 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідачки разом із сумою понесених судових витрат.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28.05.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Задоволено клопотання позивача про витребування у АТ «Державний ощадний банк України» доказів, що містять банківську таємницю.

09.06.2026 на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів надійшла запитувана інформація.

16.06.2026 до суду надійшов відзив відповідачки ОСОБА_1 на позовну заяву. У відзиві відповідачка просила у задоволенні позовних вимог відмовити, застосувавши до спірних правовідносин строк позовної давності, зважаючи на те, що строк дії договору закінчився 08.03.2021. Перебіг позовної давності за спірним договором розпочався з наступного дня після закінчення строку його дії, тобто з 09.03.2021 та повністю сплив у березні 2024 року. Позивач звернувся з позовом до суду лише у 2026 році тобто з пропуском строку давності на понад 2 роки.

Зважаючи на те, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін не надходило, суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами, що відповідає вимогам ч.5 ст. 279 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов висновку про таке.

Судом встановлено, що 16.11.2020 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 155972-ХМ1-002 про надання кредиту за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 20000,00 гривень на строк 16 тижнів до 08.03.2021, з фіксованою процентною ставкою 1,02438285 в день (п.2 договору).

У пункті 3 договору наведений графік платежів. Останній платіж в рахунок повернення боргу позичальник мав би сплатити 08.03.2021, загальний розмір платежів по кредитному договору складав 35200,00 грн, у тому числі: кредит 20000,00 гривень, проценти за користування кредитом 15200,00 гривень.

Договір про надання кредиту № 155972-ХМ1-002 від 16.11.2020 укладений між сторонами в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», через Особистий кабінет Позичальника на сайті Кредитодавця - https://my.bizpozyka.com/, підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором G-5301.

Укладення ТОВ «Бізнес позика» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним укладенню кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором № 155972-ХМ1-002 від 16.11.2020 про надання кредиту виконало повністю, перерахувавши на картковий рахунок вказаний позичальником № НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 20000,00 гривень, доказом чого є підтвердження платіжної системи FONDY № 304226689 від 16.11.2020.

Факт належності ОСОБА_1 банківського рахунку для банківської платіжної карти № НОМЕР_2 підтверджується наданою АТ «Державний ощадний банк України» на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів інформацією.

Відповідачка ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором № 155972-ХМ1-002 від 23.01.2022 належним чином не виконувала.

Згідно проведеного позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №155972-ХМ1-002 від 16.11.2020 станом на 13.05.2026 така складає 9282,86 гривень, з яких: заборгованості за кредитом 7213,66 гривень, заборгованості за відсотками 2069,20 гривень.

Із вказаного розрахунку вбачається, що за період кредитування з 16.11.2020 по 08.03.2021 (строк дії договору) ОСОБА_1 нараховано відсотків 19602,80 гривень, на погашення тіла кредиту позичальником проведено платежі на загальну суму 12786,34 гривень, на погашення відсотків 17533,60 гривень. Залишок заборгованості за тілом кредиту 7213,66 гривень, залишок заборгованості за відсотками 2069,20 гривень. Після закінчення строку дії договору 08.03.2021 кредитодавець не здійснював нарахування відсотків та штрафних санкцій.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Із положень частини першої статті 526 ЦК України слідує, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У силу статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зібрані у справі докази вказують на те, що 16.11.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика» в електронній формі, що не суперечить вимогам Закону України «Про електронну комерцію», укладено договір про надання кредиту № 155972-ХМ1-002 за умовами якого позичальник отримала кредитні кошти у розмірі 20000,00 гривень шляхом їх безготівкового перерахунку на вказану нею у договорі банківську картку, взявши на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами, у розмірі визначеному договором.

Після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 кредитні кошти та нараховані за користування ними проценти у повному розмірі не повернула чим припустилася порушення взятих на себе за договором зобов`язань.

Відповідачка не заперечила факт укладення вказаного кредитного договору та отримання кредитних коштів за ним.

Таким чином, оскільки відповідачкою не було належним чином виконано умови кредитного договору та не спростовано будь-якими доказами розрахунок заборгованості за кредитним договором, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у загальному розмірі 9282,86 гривень є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному розмірі.

Щодо заяви відповідачки про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності слід зазначити наступне.

Так, відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Разом з тим, Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Зазначений закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12 березня 2020 року до 31 жовтня 2020 року на всій території України карантин, дію якого неодноразово було продовжено до 01 липня 2023 року.

В той же час, з початком повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15 березня 2022 року, який набув чинності 17 березня 2022 року «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Отже, було запроваджено механізм, за якого позовна давність на період дії карантину, воєнного стану або надзвичайної ситуації продовжується на строк дії таких обставин. Суди під час аналізу вимог про застосування строків позовної давності зважають на те, що їх продовження в період дії карантину є безумовним та автоматичним в силу закону. А тому обґрунтування причин, за яких дія карантину не дала б змоги особі подати позов вчасно, не вимагається.

04.09.2025 набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX. Вказаний Закон скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

За вказаних обставин строк позовної давності у період з 02.04.2020 по 03.09.2025 було зупинено. Слід зазначити, що час, коли перебіг строку позовної давності був зупинений, просто випадає з розрахунку, а після його закінчення або поновлення перебіг строку продовжується далі з урахуванням уже минулого часу.

Зважаючи на те, що про порушення свого права позивач дізнався 08.03.2021 (закінчення строку дії договору), а у період з 02.04.2020 по 03.09.2025 строк позовної давності, який у спірних правовідносинах встановлено у три роки, було зупинено, звернення позивача з позовом до суду у травні 2026 року, не свідчить про порушення ним вказаного строку, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідачки про застосування строку позовної давності.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, тому суд враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Із матеріалів справи вбачається, що 15.05.2026 позивач уклав із АО «Правовий баланс» в особі керуючого партнера Глуховецького О.С. договір про надання професійної правничої допомоги, відповідно до умов якого. Відповідно до п. 4 договору розмір гонорару за підготовку позовної заяви є фіксованим та складає 10000,00 гривень за одну позовну заяву.

Відповідно до рахунку фактури № 05-155972-ХМ1-002 від 15.05.2026 вартість професійної правничої допомоги за надання правової допомоги з підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 наданої адвокатським об`єднанням становить 10000,00 гривень.

У правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 640/10548/19 наголошується, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд за клопотанням іншої сторони може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, якщо неспівмірність таких витрат буде доведена стороною, яка заявила таке клопотання (ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Водночас у правовому висновку, викладеному у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вирішуючи питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги ту обставину, що відповідачка не скористалася своїм правом заявити клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, понесеної позивачем, із посиланням на неспівмірність таких витрат, а тому відсутні підстави стверджувати про неспівмірність таких витрат.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 гривень підтверджується платіжною інструкцією № 15254 від 19.05.2026 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Враховуючи задоволення позовних вимог суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» слід стягнути судовий збір у розмірі 2662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором про надання кредиту №155972-ХМ1-002 від 16 листопада 2020 року в розмірі 9282 (дев`ять тисяч двісті вісімдесят дві) гривні 86 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 2662 гривні 40 копійок судового збору та 10000 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, всього 12662 (дванадцять тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18 серпня 2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», ЄДРПОУ 41084239, юридична адреса: бульвар Лесі Українки, 26, оф.411, м. Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Р.М. Стасюк