Рішення № 139096330, 19.08.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 607/7798/26

Провадження № 2/595/437/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2026 місто Бучач

Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Созанської Л.І.,

за участю секретаря судового засідання Швидкої Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», в інтересах якого діє представник - Хлопкова М.С., звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 189473 від 26.06.2025 в розмірі 15455,26 грн. Окрім того, просить стягнути з відповідачки на його користь судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

В обґрунтування позову посилається на те, що 26.06.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та відповідачкою було укладено кредитний договір № 189473 у формі електронного документу з використанням електронного підпису bc39e603. За умовами кредитного договору, відповідачка отримала кредит у розмірі 10811,00 грн. На виконання умов кредитного договору, 26.06.2025 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 (далі - платіжна картка) відповідачки, що в свою чергу засвідчує, що відповідачка прийняла пропозицію первісного кредитора. 10.10.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено Договір факторингу № 10102025. Відповідно до Реєстру прав вимог № 3 від 03.12.2025 до Договору факторингу та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 3 від 03.12.2025 до Договору факторингу, до позивача перейшло право вимоги до відповідачки. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) первісного кредитора зі сторони позивача згідно Договору факторингу саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимог № 3 від 03.12.2025 до Договору факторингу. Всупереч умов кредитного договору відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, що створило заборгованість у розмірі 17255,26 грн, з яких: 9598,70 грн - заборгованість по тілу кредиту, 5256,56 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, 600,00 грн - заборгованість по комісії, 1800,00 - заборгованість за штрафними санкціями. Позивач зауважує, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 15455,26 грн. За наведених обставин, просить позовні вимоги задовольнити.

22.05.2026 ухвалою суду прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

09.07.2026 відповідачкою ОСОБА_1 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідачка просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу. Зазначає, що не визнає позовні вимоги у повному обсязі, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Позивач стверджує, що договір укладено в електронній формі з ідентифікатором bc39e603, а кошти перераховано на картку (маска 5355-28XX-XXXX-6386), однак не надав достатніх доказів належної ідентифікації позичальника та фактичного акцепту оферти. У позовній заяві та клопотанні про витребування доказів позивач сам визнає відсутність первинних банківських документів і просить їх витребувати у АТ «ПУМБ» (Додаток №2, №7, №8). Це свідчить про неналежне доказування виконання зобов`язання первісним кредитором (ст. 81, 1054 ЦК України). У матеріалах справи зазначено, що загальний розмір кредиту становить 10811 грн, водночас у клопотанні про витребування доказів позивач просить підтвердити лише зарахування на картку відповідача 5418,42 грн. Таким чином існує очевидна різниця між сумою кредиту та сумою фактичного перерахування. Позивач не надав належних доказів того: з яких підстав частина коштів не була перерахована відповідачці; чи здійснювався взаємозалік; за яким саме попереднім договором; яким документом підтверджується згода відповідача на такий взаємозалік; як саме було сформовано тіло кредиту. Наявність лише внутрішніх документів кредитора без первинних банківських документів не може безумовно підтверджувати передачу всієї заявленої суми кредиту. Право вимоги перейшло 03.12.2025 за Договором факторингу №10102025 та Реєстром №3. Ланцюжок відступлення вимагає перевірки на відповідність ст. 512, 514, 1077 - 1078 ЦК України (фінансування, належне оформлення реєстрів). В позовній заяві вказано, що заборгованість підтверджується випискою за період з 03.12.2025 по 20.02.2026. Проте, згідно з п. 2.6 підписаного договору: загальний строк кредитування становив 98 днів. Чітко визначені рамки: з 26.06.2025 по 02.10.2025. Позивач стверджує, що набув права вимоги лише 03.12.2025 (через два місяці після того, як строк дії договору повністю закінчився). Будь-які нарахування поза межами строку кредитування (якщо вони проводилися первісним кредитором) є незаконними відповідно до сталої практики Верховного Суду. В Індивідуальній частині договору первісний кредитор двічі вказав Відповідача, як " ОСОБА_1 " (пропущено літеру "р"). Це свідчить про неуважність при верифікації даних. Невідповідність дат платіжних документів: позов підписано вихідним номером від 23.06.2026. Проте додана платіжна інструкція про сплату судового збору № 37749 датована 08.04.2026. Тобто судовий збір сплачено за два з половиною місяці до формування самого позову, використовуючи якийсь старий або заздалегідь заготовлений платіж. Позивачем у позовній заяві вказано недостовірну інформацію щодо адреси проживання відповідачки зазначено: АДРЕСА_1 , замість АДРЕСА_2 . Зазначення позивачем неправдивих відомостей призвело до штучного створення перешкод в отриманні судової кореспонденції відповідачкою вчасно. Відповідно до п. 2.6 Договору, строк кредитування складав 98 днів і чітко обмежений рамками: з 26.06.2025 по 02.10.2025. Згідно зі сталою правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, право кредитора нараховувати передбачені договором відсотки та комісії припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Позивач стверджує, що заборгованість розрахована за період з 03.12.2025 по 20.02.2026, тобто поза межами строку дії договору, який закінчився ще 02.10.2025. Будь-яке нарахування відсотків та комісій після 02.10.2025 є незаконним. Належний помісячний чи поденний розрахунок у позові відсутній, що унеможливлює перевірку правомірності заявлених сум. Відповідачка частково виконувала зобов`язання та здійснювала платежі на користь первісного кредитора. позивач не врахував (або неправильно врахував) ці платежі у розрахунку (Додаток №13). Заявлена сума є необґрунтованою. Загальна сума заявлених платежів (17255,26 грн до урізання) суттєво перевищує розумні межі. Просила суд визнати нарахування відсотків та комісій частково або повністю недійсними (або зменшити їх до розумного розміру) та провести перерахунок заборгованості з урахуванням фактично сплачених коштів. Позивач нараховує відсотки за ставкою 360% річних (фіксована). Така ставка є явно надмірною, такою, що порушує принципи справедливості, добросовісності та розумності. Комісія за надання кредиту 2810,86 грн та комісія 600 грн потребують окремого обґрунтування та підтвердження. Відповідачка заперечує проти стягнення 7000 грн витрат на правничу допомогу з таких підстав. Надані позивачем докази не підтверджують необхідність та обґрунтованість заявленого обсягу робіт. Розмір витрат є завищеним та не відповідає критеріям розумності та співмірності. У разі часткового або повного задоволення позову витрати мають бути зменшені або покладені на позивача пропорційно.

10.07.2026 до суду представником позивача подано відповідь на відзив, у якому представник зазначає, що, ознайомившись з відзивом на позовну заяву, вважає заперечення представника відповідача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав. 10.10.2025 ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу №10102025, згідно умов якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №189473 від 26.06.2025. Відповідно до вищезгаданого договору клієнт відступив фактору Права Вимоги за укладеним кредитним договором згідно Реєстру прав вимог, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення Прав Вимоги. Таким чином, відповідно до витягу з Реєстру Боржників (Реєстр №3 від 03.12.2025) за Договором факторингу №10102025 від 10.10.2025 від ТОВ «ФК «Кредіплюс» до позивача перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 17 255,26 грн (копія долучена до позовної заяви). Даний факт підтверджується Актом приймання-передачі Реєстру №3 від 03.12.2025 та платіжною інструкцією №745 від 09.12.2025, яка свідчить про виконання фактором своїх обов`язків за вищевказаним Договором факторингу. Сума фінансування за Реєстром №3 за боргом відповідача склала 1535,79 грн. В ході передачі прав вимоги за факторинговим договором, право вимоги за Договором №10102025 від 10.10.2025 перейшло до позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача в розмірі 17255,26 грн. Зазначає, що ідентифікація та верифікація проводиться на підставі інформації та ідентифікаційних документів отриманих особисто від позичальника та/ або через Систему BankID НБУ(п. 5.7 Кредитного договору). ТОВ «ФК «Кредіплюс», перед прийняттям рішення щодо видачі кредитних коштів та укладання Договору, перевірило не лише особисті дані відповідачки з метою ідентифікації, а і платіжну картку, а саме: приналежність платіжної картки позичальнику. Зауважує, що без верифікації, без здійснення входу на сайт товариства, отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення кредитний договір між первісним кредитором та відповідачкою вважався б неукладеним. Таким чином, у вказаному кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. З урахуванням наведеного, встановивши, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та за відсутності належних доказів про те, що договори укладено іншою особою, можна дійти обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідних договорів недійсними. Електронний підпис одноразовий ідентифікатор bc39e603 відправлено на номер телефону НОМЕР_2 відповідачки та введено нею 26.06.2025 о 15:21:58, зокрема дана інформація підтверджується Додатком №3 до позовної заяви та на кожній сторінці індивідуальної частини кредитного договору № 189473 від 26.06.2025 Вважає, що відповідачка підписала Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримала свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з Договором на Сайті товариства в Особистому кабінеті. Враховуючи вищевикладене, позивач надав беззаперечні докази того, що відповідачка підписала Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Посилаючись на вищевикладені факти, враховуючи повну цивільну дієздатність відповідачки, відповідність кредитного договору законодавчим актам та відсутність жодних підтверджень доводам відповідачки, позиція останньої щодо недоведеності укладання кредитного договору є неаргументованою та невмотивованою, а лише є намаганням ввести суд в оману та небажання сплачувати заборгованість. 26.06.2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено Договір споживчого кредиту №189473. Відповідно до умов Договору (пункт 2.2.1 Договору) сторони погодили, що частина суми кредитних коштів зараховується як погашення суми боргу існуючого кредитного зобов`язання між сторонами (взаємозалік). Зазначене зумовлено тим, що на момент укладення Договору у позичальника існувала непогашена заборгованість за попереднім кредитним договором №182175 від 11.05.2025 (далі - "Попередній договір"). Таким чином, частина грошових зобов`язань кредитодавеця за новим договором, за погодженням сторін, виконані шляхом проведення погашення існуючого, на день підписання Договору, кредитних зобов`язань позичальника перед ТОВ «ФК «Кредіплюс». Сума (загальний розмір) кредиту становить 10811,00 грн, надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 2581,72 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №182175 від 11.05.2025 укладеним з кредитодавцем; у розмірі 5418,42 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_3 , у національній валюті (далі - рахунок позичальника); у розмірі 2810,86 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини. (відповідно до п. 2.2.1.). Згідно з ч. 1 ст. 601 ЦК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Взаємозалік заборгованостей - це спосіб розрахунків між сторонами, за якого взаємні грошові вимоги (заборгованості) погашаються частково або повністю шляхом зарахування. Таким чином, із наданої відповідачці суми кредиту, 2581,72 грн зараховано для погашення заборгованості за раніше укладеним кредитним договором. Враховуючи наведені умови кредитного договору, дані кошти фактично не перераховувались відповідачці, а тому твердження суду про необхідність надання доказів їх перерахування відповідачу є безпідставними. У матеріалах справи міститься підтвердження факту акцепту індивідуальної частини договору позичальником, тобто наявне волевиявлення сторін щодо укладення договору. По-друге, умови договору прямо передбачають, що сума кредиту (10 811,00 грн) надається позичальнику в різних формах, а саме: 2 581,72 грн - шляхом перерахування на погашення попереднього кредиту; 2 810,86 грн - на сплату комісії; 5 418,42 грн - безпосередньо на рахунок позичальника. Разом із тим, позивачем неодноразово зазначено, що вся сума кредитних коштів, з яких лише залишок у розмірі 5418,42 грн , зарахований на рахунок відповідача, а решта суми пішла на погашення заборгованості за попереднім кредитом. Відразу після підписання договору, 26.06.2025 відповідачці перераховано грошові кошти в сумі 5418,42 грн на вказану нею банківську карту, що в свою чергу, слугує доказом того, що відповідачка прийняв пропозицію ТОВ «ФК «Кредіплюс». З аналізу умов кредитного договору вбачається, що наданий кредит має ознаки ануїтетного кредиту, тобто кредиту, який погашається рівними періодичними платежами, що включають в себе як частину основної суми кредиту (тіло), так і проценти за користування ним. нарахованих процентів, комісій та загальної заборгованості знаходиться в межах погоджених сторонами умов і не перевищує відповідних значень, передбачених кредитним графіком та договором. На правах позивача, нарахувань за кредитним договором не здійснювалось. Таким чином, у підсумку загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №189473 від 26.06.2025 на момент подачі позовної заяви становить 15455,26 грн. Позивачем надано беззаперечні докази щодо надання йому професійної правничої допомоги з обґрунтованими розрахунками.

10.07.2026 ухвалою суду за клопотанням представника позивача витребувано з АТ «ПУМБ» інформацію: чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) платіжна картка (платіжні картки): маска Карти: НОМЕР_5 -XXXX-6386 / чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ); про зарахування коштів на платіжну Карту (маска Карти) 5355-28XX-XXXX-6386 за період від 26.06.2025 до 01.07.2025 в сумі 5418,42 грн; емітент Карти - АТ «ПУМБ»; чи є/був номер телефону НОМЕР_6 фінансовим номером телефону за платіжною карткою (платіжними картками): маска Карти: НОМЕР_5 -XXXX-6386 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ); у випадку, якщо номер телефону: НОМЕР_6 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) за платіжною картою маска Карти: 5355-28XX-XXXX-6386, надати номери телефонів, що знаходяться/знаходились в анкетних даних клієнта банку за платіжною карткою маска Картки 5355-28XX-XXXX-6386; у разі підтвердження зарахування коштів на картковий рахунок - маска Карти НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) за період 26.06.2025 - 01.07.2025 в сумі 5418,42 грн, надати первинні документи бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію; повний номер рахунку маска Карти НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ); у випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска Карти позичальника); у випадку, якщо картковий рахунок - маска Карти 5355-28XX-XXXX-6386 не належить позичальнику ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), надати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок - маска Карти НОМЕР_1 . За клопотанням відповідачки ОСОБА_1 витребувано у ТОВ «Юніт Капітал» належним чином засвідчені копії наступних документів: первинних банківських документів про перерахування кредитних коштів; повної виписки з особового рахунку з урахуванням усіх платежів відповідачки; архіву даних з особистого кабінету відповідачки на сайті https://finx.com.ua; договорів факторингу, реєстрів прав вимог, актів та платіжних документів.

13.07.2026 до Бучацького районного суду Тернопільської області представником ТОВ «Юніт Капітал» Куксою К.О. на виконання ухвали суду від 10.07.2026, надано заяву про виконання ухвали. У заяві представник зазначає, що відповідно до умов кредитного договору, первинний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання та платіжним дорученням ініціювало переказ коштів в загальній сумі 5418,42 грн на картковий рахунок відповідачки. На підтвердження позовних вимог позивачем довідку від 16.01.2026 з відміткою кредитодавця. Платіжне доручення містить всі необхідні реквізити електронного розрахункового документа: дату і номер; назву, код платника та номер його рахунку; код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача; суми цифрами; призначення платежу, що відповідає вимогам чинного законодавства. Таким чином, порядок видачі коштів в безготівковій формі первинним кредитором не порушено. Отже, вказане платіжне доручення є електронним документом та є оригіналом. Зазначає, що ТОВ «ФК "Кредіплюс» не є банківською фінансовою установою. Товариство в межах виконання умов укладеного договору здійснюють розрахунки заборгованості, де чітко відображено нарахування відсотків, погашення заборгованості, залишок суми богу. Зокрема, проте не виключно, доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним Договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». З наданих позивачем документів вбачається, що вони повністю відповідають вимогам законодавства України, адже мають всі необхідні реквізити. Дані документи є належними, повними та вичерпними доказами заборгованості, оскільки вони охоплюють всі необхідні обчислення сум, які стягуються. Зокрема, містять таблиці з даними та обчисленнями, з яких можна зрозуміти яким чином отримано результат відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України. Наголошує, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеними договорами, позивач не здійснив жодних додаткових нарахувань і не застосував жодних штрафних санкцій до боржника. Отже, розрахунок заборгованості, долучений до матеріалів справи в сукупності з платіжним дорученням про перерахування коштів є беззаперечними доказами факту заборгованості, а отже позовні вимоги доведені позивачем в повній мірі. У розпорядженні товариства наявні лише засвідченні копії зазначених документів, які надані попереднім кредитором, та подані до суду разом із позовною заявою. Водночас в позовній заяві позивачем повідомлено, що оригінали вищезазначених документів перебувають у попередніх кредиторів - ТОВ «ФК «Кредіплюс». У разі необхідності суд може витребувати зазначені оригінали безпосередньо у первинного кредитора. При поданні позовної заяви позивач надав всі оригінали додатків, а саме: оригінал договору факторингу; оригінал витягу з Реєстру прав вимог; платіжну інструкцію про оплату за право грошової вимоги. З огляду на викладене представник просив прийняти заяву про виконання ухвали суду.

20.07.2026 та 27.07.2026 до Бучацького районного суду Тернопільської області АТ «ПУМБ», на виконання ухвали суду від 10.07.2026, надано запитувану інформацію.

У судове засідання представник ТОВ «Юніт Капітал» не з`явилася, однак у прохальній частині позовної заяви просила розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, хоч належно повідомлялася про розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст. 12, ч. 1 та ч. 2 ст.13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 26.06.2025 між ТОВ ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором укладено договір про споживчий кредит № 189473. Підписавши одноразовим ідентифікатором bc39e603 договір про споживчий кредит, відповідачка погодилася з усіма його істотними умовами.

Відповідно до п. 1.1 договору (індивідуальна частина) договір складається з цієї індивідуальної частини договору про споживчий кредит, графіку(ів) платежів, які містять персональні умови кредитування позичальника та загальної для всіх клієнтів кредитодавця публічної частини договору про споживчий кредит, що розміщені на веб-сайті кедитодавця. позичальник укладає договір, приєднується до публічної частини, приймає умови індивідуальної частини та графіку(ів) платежів, як невід`ємних частин кредитного договору, шляхом підписання цієї індивідуальної частини/акцепту, як це передбачено розділом V цієї індивідуальної частини. З моменту підписання цієї індивідуальної частини/акцепту, Договір про споживчий кредит набуває чинності.

Згідно п. 2.1. Договору (індивідуальна частина) кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 2.6 Договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 2.2.1 Договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п. 2.6. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника та інші не заборонені законодавством цілі. Типом кредиту є кредит (п. 2.2. Договору).

Сума (загальний розмір) кредиту становить 10811,00 грн надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 2581,72 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №182175 позичальника № НОМЕР_3 , у національній валюті (далі - рахунок позичальника); у розмірі 2810,86 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини (п. 2.2.1 Договору).

Згідно п. 2.3 Договору, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 360,00% річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Відповідно до п. 2.4 договору, знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 грн. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Згідно з п. 2.5 Договору, комісія за надання кредиту складає 2810,86 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 26,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1. індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Загальний строк кредитування за цим Договором складає 98 днів - з 26.06.2025 (дата надання кредиту) по 02.10.2025 (п. 2.6 Договору).

Відповідно до п. 2.6.1 Договору, строк на який надається кредит встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів.

Згідно п. 2.7. Договору, загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 9571,33 грн.

Згідно п. 2.7.1. Договору денна процентна ставка складає 0,9034%.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (сума загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом) складає 20382,33 грн (п. 2.9.1 Договору).

Крім того, сторони узгодили в письмовій формі графік платежів за кредитним договором, що становить додаток до договору про споживчий кредит № 189473 від 26.06.2025.

Відповідачка також підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором Паспорт споживчого кредиту, який містить вичерпну інформацію щодо умов кредитування.

Пунктом 5.3 Договору про споживчий кредиту № 189473 від 26.06.2025 (індивідуальна частина) визначено, що, приймаючи пропозицію кредитодавця про укладання кредитного Договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів) Договору в цілому та підтверджує, що: він до моменту підписання цієї індивідуальної частини/акцепту ознайомився з Публічною частиною, Правилами, паспортом споживчого кредиту, графіком платежів за кредитом, усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись їх умов.

Також в матеріалах справи наявний Паспорт споживчого кредиту до Договору № 189473 від 26.06.2025.

На виконання умов вказаного Договору ТОВ ФК «Кредіплюс» перерахувало на платіжну картку № НОМЕР_3 грошові кошти в розмірі 5418,42 грн згідно договору № 189473 від 26.06.2025, що підтверджується довідкою ТОВ ФК «Кредіплюс».

Як вбачається з листа АТ «ПУМБ» № КНО-07.8.5/12252БТ від 13.07.2026, наданого на виконання вимог ухвали суду, в банку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) була випущена банківська платіжна картка НОМЕР_7 до рахунку НОМЕР_8 у гривні. Операція на суму 5418,42 грн 26.06.2025 о 15:22:04 проведена через сервіс іншого банку.

Згідно довідки №940/09-03 від 09.03.2026 ТОВ «ФК «Кредіплюс» на підтвердження факту проведення взаємозаліку зобов`язань між сторонами в межах виконання умов кредитних договорів засвідчує, що сума перерахована на погашення заборгованості за договором взаємозаліку 182175 від 11.05.2025 становить 2581,72 грн.

У карті обліку виконання договору № 189473 від 26.06.2025, який складеним представником ТОВ ФК «Кредіплюс», вбачається, що у відповідачки наявна заборгованість 17255,26 грн, з яких: сума заборгованості за тілом 9598,70 грн, сума заборгованості за відсотками 5256,56 грн, сума заборгованості за пенею 1800,00 грн, сума заборгованості за комісією 600,00 грн.

Отже, ТОВ ФК «Кредіплюс» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 за кредитним договором виконало. Доказів, що відповідачка свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів у визначений строк виконала, матеріали справи не містять.

10 жовтня 2025 року між ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (клієнт) було укладено Договір факторингу № 10102025, відповідно до п. 2.1 якого Клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно п. 4.1 цього договору право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог та акту приймання-передачі реєстру, по формі встановленій у відповідних додатках.

Згідно Акта приймання-передачі реєстру прав вимог № 3 від 03 грудня 2025 року до договору факторингу № 10102025 від 10 жовтня 2025 року клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 1036, загальна сума заборгованості 19 827 711,71 грн.

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу №10102025 від 10 жовтня 2025 року Реєстру прав вимог № 3 від ТОВ ФК «Кредіплюс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 189473 від 26.06.2025 на загальну суму 17255,26 грн.

До позову надана виписка з особового рахунку за кредитним договором № 189473 від 26.06.2025, сформована представником ТОВ «Юніт Капітал», згідно якої заборгованість ОСОБА_1 становить: за тілом кредиту 9598,70 грн; за відсотками - 5256,56 грн, заборгованість за штрафними санкціями 1800,00 грн; заборгованість за комісією - 600,00 грн; яка станом на 20.02.2026 не погашена.

Позивач, в свою чергу, просить суд стягнути з відповідачки заборгованість в розмірі 15455,26 грн, не заявляючи вимог щодо стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд встановив, що Договір № 189473 від 26.06.2025 був укладений в електронній формі, сума наданого кредиту склала 10811,00 грн, строк кредиту - 98 днів, орієнтована загальна вартість кредиту 20382,33 грн, з яких розмір процентів та комісії 9571,33 грн.

Відтак, у межах строку кредитування до 02.10.2025 відповідачка мала, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти.

Волевиявлення позичальника на час укладення договору підтверджено вчиненням фактичних дій, направлених на ознайомлення із умовами кредитування, складанням відповідних документів і внесенням до них конфіденційної інформації, відомої тільки відповідачці.

Без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, використання аналога власноручного підпису, кредитний договір (анкета - заява на кредит ) не міг би бути укладеним.

Також про виникнення зобов`язання відповідачки перед позивачем свідчить та обставина, що кошти, визначені в електронному договорі, надійшли в розпорядження ОСОБА_1 на належний їй банківський рахунок.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18).

Відповідачка не спростувала розмір заборгованості за договором про споживчий кредит № 189473 від 26.06.2025 в розмірі 14855,26 грн, з яких: заборгованість за кредитом 9598,70 грн, заборгованість за відсотками 5256,56 грн.

Таким чином, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал», як набувача права вимоги до цього боржника, на підставі Договору факторингу № 10102025 від 10.10.2025, укладеного між ТОВ ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал», заборгованості за кредитом договором № 189473 від 26.06.2025.

Щодо комісії, то відповідно до п. 2.4 Договору, знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 грн. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Водночас у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі N 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Також Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (справа № 204/224/21 від 06 листопада 2023 року).

Виходячи з вищезазначеного, положення Договору № 189473 від 26.06.2025 про комісію за управління та обслуговування кредитом, суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів» і Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемними з моменту укладення договору.

Відтак, у задоволенні вимоги позивача до відповідачки про стягнення заборгованості по комісії у розмірі 600,00 грн слід відмовити. Суд не встановив, які саме послуги надано позичальнику за таку комісію.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 не повернула отримані нею від ТОВ ФК «Кредіплюс» кредитні кошти, на користь позивача (нового кредитора) підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 189473 від 26.06.2025 в розмірі 14855,26 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті № 37749 від 08.04.2026.

Отож, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 2559,04 грн (14855,26 х 2662,40 : 15455,26), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

З аналізу ч. 3 ст. 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

За загальним правилом, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони в разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, за власної ініціативи.

Такі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21.

Водночас у ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Наведені висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23.

У постановах від 19 лютого 2022 року в справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з урахуванням конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

В позовній заяві представник позивача М.Хлопкова просила стягнути з відповідачки на користь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн, які пов`язані з розглядом справи в суді.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничої допомоги у суді було надано: копію договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, копію Додаткової Угоди № 25771506291 до Договору про надання правничої допомоги № № 20/01/26-02 від 20.01.2026; копію протоколу погодження вартості послуг до вказаного договору; довіреність від 12.02.2026; копію акту прийому-передачі наданих послуг від 20.02.2026; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4267/10 від 26.08.2010; ордер серії АІ № 2115421 від 30.01.2026.

Із копії акту прийому - передачі наданих послуг від 20.02.2026 вбачається перелік наданих правових та юридичних послуг: 1) складання позовної заяви у даній справі (2 год.) - вартість послуг 5000 грн; 2) вивчення матеріалів справи (2 год.) - вартість послуг 1000 грн; 3) підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування коштів на рахунок позичальника ОСОБА_1 (1 год.) - вартість послуг 500 грн; 4) підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника (1 год.) - вартість послуг 500 грн, всього 7000,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, розмір якої не перевищує тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тому справа є малозначною в силу вимог закону.

За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу позивача за розгляд справи в суді у розмірі 7000 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідачки, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Дослідивши докази щодо розміру понесених витрат позивачем на правничу допомогу, враховуючи заперечення відповідачки щодо стягнення витрат на правову допомогу, зважаючи на складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути із ОСОБА_2 на корить ТОВ «Юніт Капітал» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 274, 279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 189473 від 26 червня 2025 року в розмірі 14855 (чотирнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) грн 26 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору в розмірі 2559 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн 04 коп, а також судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя: Л. І. Созанська