Ухвала суду № 139093594, 16.08.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/8988/26 1-кс/335/3063/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції № 1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_6 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026082060000777 від 14 серпня 2026 року,про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Енергодар, Запорізької області, який має середньо-спеціальну освіту, офіційно не працевлаштованого, розлученого, який має на утриманні 14-ти річну дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 (підвальне приміщення), раніше судимого:

- 24.11.2017 Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки;

- 27.06.2022 Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185 КК України, призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки;

- 06.05.2025 направлено до суду з обвинувальним актом за ч. 4 ст. 185 КК України;

- 14.05.2026 направлено до суду з обвинувальним актом за ч. 4 ст. 186 КК України;

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий слідчого відділення відділу поліції № 1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області лейтенант поліції ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді із клопотанням, погодженим з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

В обґрунтування клопотання слідчий вказав, що досудовим розслідуванням встановлено, що Згідно з Указами Президента України, починаючи з 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради Національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який продовжено по теперішній час.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 14 серпня 2026 року у період часу з 15:22 по 15:52 хвилин, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись за адресою: м. Запоріжжя, площа Профспілок, буд. 5 у приміщенні Центрального відділу ДВС на 3 поверху, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу проник до незачиненого кабінету № 343 де діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, з метою особистого збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Redmi Note 9», об`ємом пам`яті 128 GB, в корпусі темно-синього кольору, вартістю 8 000 гривень, мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy J3», об`ємом пам`яті 8 GB, в корпусі золотистого кольору, вартістю 2 000 гривень, гаманець чорного кольору, який матеріальної цінності не представляє, в якому знаходились грошові кошти в розмірі 2 000 гривень, а також: службове посвідчення № 044767 видане 15.11.2023 року, 2 банківські картки банку «ПриватБанк» № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , 2 банківські картки банку «Монобанк» № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 з написом « ОСОБА_7 », банківську картку банку «Альфа-Банк» № НОМЕР_5 які матеріальної цінності не представляють та належать потерпілій ОСОБА_8 .

В подальшому, ОСОБА_4 покинув місце вчинення кримінального правопорушення утримуючи при собі викрадене майно, яким розпорядився на власний розсуд, тим самим завдавши потерпілій ОСОБА_8 матеріального збитку на загальну суму 12 000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке кваліфікується як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням в приміщення, вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

14.08.2026, ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

15.08.2026 ОСОБА_4 , в рамках кримінального провадження № 12026082060000777 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Слідчий вказує, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_9 може:

- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;

- незаконно впливати на свідків чи потерпілих у цьому кримінальному провадженні;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме злочин, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_4 , згідно ст.12 КК України, віднесено до категорії тяжких злочинів.

Під час слідства встановлено, що ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, тобто не має офіційного джерела доходу, у зв`язку з чим, слідство має достатні підстави вважати, що знаходячись на свободі, ОСОБА_4 може продовжити вчиняти корисливі злочини з метою особистого збагачення. Крім того, ОСОБА_4 неодноразово був засуджений за вчинення корисливих злочинів. Тобто, беручи до уваги вищевказані обставини, ОСОБА_4 належних висновків для себе не зробив, офіційно не працевлаштувався, на шлях виправлення та перевиховання не став, а продовжив займатися злочинною діяльністю, вчиняючи корисливі злочини, не дивлячись на факт вчинення останнім злочинів, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 4 ст. 196 КК України, які направлені до суду з обвинувальним актом маючи при цьому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Встановлено, що у ОСОБА_4 відсутні стійкі соціальні зв`язки. Крім того, слід зазначити, що знаходячись на свободі ОСОБА_4 , усвідомлюючи невідворотність покарання за скоєний ним злочин, буде мати можливість переховуватись від органів досудового розслідування (суду), що являється ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначене дає підстави вважати, що застосувавши до підозрюваного ОСОБА_4 , більш м`який запобіжний захід, або не застосувавши його взагалі, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, не маючи при цьому постійного місця мешкання.

Також при обрані запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, необхідно взяти до уваги те, що знаходячись на свободі ОСОБА_4 зможе перешкоджати кримінальному провадженню, а саме незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_8 з метою зміни показів, що може перешкоджати слідству встановити істину по справі, що вплине на швидке, повне та неупереджене проведення досудового розслідування та на встановлення обставин, які згідно ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, що являється ризиком, передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_4 на шлях виправлення та переховування не став, та, в зв`язку з тим, що ніде не працевлаштований та не має постійного місця мешкання, перебуваючи на волі буде займатися злочинною діяльністю та вчиняти аналогічні, корисливі злочини з метою отримання грошових коштів.

Аналізуючи особу ОСОБА_4 та приймаючи до уваги зібрані в ході досудового розслідування докази, слідство приходить до висновку, що ОСОБА_4 , будучи особою, яка вчиняла корисливі злочини, офіційно не працевлаштований, не має офіційного джерела прибутків та не маючи при цьому місця мешкання, перебуваючи на свободі продовжить свою злочинну діяльність, тим самим буде перешкоджати органу досудового розслідування, щодо подальшого розслідування вказаного кримінального провадження. Крім того, є достатньо підстав вважати, що вчинення ОСОБА_4 корисливих злочинів, є єдиним джерелом прибутку останнього.

Орган досудового розслідування вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав:

На думку сторони обвинувачення обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти вище зазначеним ризикам. Запобіжний захід у виді домашнього арешту не відповідає особі підозрюваного, такий запобіжний захід не завадить підозрюваному продовжувати вчиняти тяжкі корисливі злочини. Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання також не відповідає тяжкості інкримінованого правопорушення та особі підозрюваного та не покладає на підозрюваного ніяких обов`язків вчасно з`являтись до органу досудового розслідування та, в подальшому, до суду.

До теперішнього часу до слідства не надійшло заяви від будь-яких осіб, які б виявили бажання бути поручителями підозрюваного ОСОБА_4 , що виключає можливість застосування відносно неї запобіжного заходу особистої поруки, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 176 КПК України.

Зазначені вище факти свідчать про реальне та фактичне існування наведених ризиків, а також неможливість запобігання вказаним ризикам у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 , у зв`язку з чим, слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Захисник проти клопотання заперечувала, просила у задоволенні клопотання відмовити, вважає що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є жорстоким. Крім того, пояснила, що підозрюваний має бажання повернутися на військову службу. Тому, вважає, що достанім застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу не пов`язаного із позбавленням волі.

Підозрюваний підтримав думку захисника.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Перевіряючи доводи клопотання, слідчий суддя враховує, що долучені до клопотання матеріали кримінального провадження в їх сукупності, в достатній мірі свідчать про факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та дають вагомі підстави вважати про наявність обґрунтованої підозри у його вчиненні ОСОБА_4 .

Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість підозрюваного у скоєнні злочину, та правильність або не правильність кваліфікації дій підозрюваного, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки кримінальне провадження не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КПК України.

Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше. При цьому, слідчий суддя, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного тощо.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлено що ці доводи сторони обвинувачення є обґрунтованими.

Слідчий суддя враховує, що ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спроби протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Під час розгляду клопотання прокурором доведено наявність підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, ризики того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Оскільки ОСОБА_4 є особою яка неодноразово судима за корисливі злочині, не працює, крім того, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення після направлення до суду у відношенні нього обвинувальних актів у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених. 4 ст. 185 та ч. 4 ст. 196 КК України, слідчий суддя приходить до висновку, що він, враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування, вчинити інші кримінальні правопорушення.

Слідчий також погоджується із доводами прокурора щодо існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обізнаність про обставини кримінального правопорушення та особу потерпілої, свідків, дають достатні підстави вважати про вірогідність впливу на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні з метою зміни ними змісту або обсягу своїх свідчень, які вони будуть надавати під час досудового розслідування та в суді.

Отже, слідчий суддя погоджується з доводами прокурора, що ризики, передбачені п. 1, п. 3. п. 5 ч. 1 ст. 177 КК України існують.

Під час розгляду справи не отримано відомостей, які б свідчили про неможливість тримання ОСОБА_4 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Посилання захисту на намір служби підозрюваного в ЗСУ не створює сукупності процесуальних гарантій, яка б нейтралізувала ці ризики.

Слідчий суддя вважає, що до підозрюваного ОСОБА_10 в даному випадку не підлягають застосуванню інші запобіжні заходи у зв`язку з тим, що вони не будуть дієвими і не зможуть перешкодити настанню вищевказаним ризикам.

Таким чином, слідчий суддя з урахуванням сукупності встановлених обставин дійшов до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде дієвим і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, що виправдовує застосування до підозрюваного ОСОБА_10 найсуворішого запобіжного заходу

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, та визначаючи розмір застави, суд у відповідності до вимог закону повинен навести аргументи на користь того, що застава саме у такому розмірі спроможна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначаючи відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні слідчий суддя вважає, що ОСОБА_4 слід визначити заставу у співставленні з існуючими ризиками та даними про особу підозрюваного, у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2026 у розмірі 3328,00 грн., слідчий суддя вважає, що сума у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 66 560,00 грн., буде належною гарантією того, що у разі сплати його, ОСОБА_4 вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу.

На переконання суду, такий розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_4 , слідчий суддя не вбачає.

При цьому, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного наступні обов`язки у разі внесення застави, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора чи суду з місця його проживання; повідомляти про зміну місця проживання та місця роботи слідчого, прокурора або суд; утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілою у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Строк тримання під вартою слід обраховувати з моменту затримання підозрюваного в порядку ст. 208 КПК України, тобто з 14.08.2026.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193 194, 196, 197, 372, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції № 1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_6 задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, до 12.10.2026 включно, з утриманням в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

В задоволенні клопотання підозрюваного та захисника про застосування іншого запобіжного заходу відмовити.

Строк тримання під вартою підозрюваного рахувати з 14.08.2026.

Встановити розмір застави ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в сумі 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп., яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок (Код отримувача: (ЄДРПОУ) 26316700, Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA928201720355289002015001205. В призначенні платежу необхідно вказувати: вид платежу застава за ОСОБА_4 , номер справи (провадження), суд, в якому розглядається справа).

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора чи суду з місця його проживання;

- повідомляти про зміну місця проживання та місця роботи слідчого, прокурора або суд;

- утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілою у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк до двох місяців з моменту звільнення з-під варти.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 чи іншому заставодавцю відмінному від підозрюваного, обов`язки, що покладаються у зв`язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Визначити строк дії ухвали до 12.10.2026 включно.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16.08.2026.

Повний текст ухвали виготовлено 17.08.2026.

Слідчий суддя ОСОБА_1