Рішення № 139093584, 12.08.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 12.08.2026

Справа № 334/3898/26

Провадження № 2/334/3152/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді Козлової Н.Ю., за участю секретаря Александрової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

в с т а н о в и в :

Позивач в особі АТ «АКЦЕНТ-БАНК» звернувся до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя з позовом про стягнення з ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 70998,34 гривень, в якому зазначив, що 26.12.2014 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 38.40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.

АТ «АКЦЕНТ-БАНК» свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань по кредитному договору, станом на 27.04.2026 року виникла заборгованість у сумі 70998,34 грн, яка складається з наступного: 46280,29 грн. заборгованість за кредитом; 24718,05 грн. заборгованість по відсоткам; 0,00 грн пеня, 0,00 грн. штраф.

Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 27.04.2026 року, справа надійшла у провадження судді Козловій Н.Ю. Відводів, самовідводів не заявлено.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 10.06.2026 року.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, разом з копією позовної заяви та додатками до нього направлено відповідачу з роз`ясненням права на подання відзиву на позовну заяву.

Скориставшись своїм правом, відповідачка ОСОБА_1 в особі свого представника надіслала суду відзив на позовну заяву, в якому просила суд заявлені позовні вимоги залишити без задоволення.

Обґрунтовуючи свої заперечення відповідачка зазначала, що нею не були погоджені умови платності за користування карткою та встановленим на неї кредитним лімітом, що судом визнається слушним. Так, анкета-заява не містить жодних договірних умов, а у її змісті фактично наводяться лише персональні дані клієнта, який виражає намір отримати одну з переліку послуг банку. При цьому, у вказаній анкеті зазначено, що клієнт згоден з тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами між мною і банком складають договір про надання банківських послуг.

У судове засідання представник позивача не з`явився, просив про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі в разі неявки відповідача.

Відповідач повідомлений про розгляд справи шляхом надіслання ухвали про відкриття провадження на адресу його реєстрації. З позовом не погодилась, через свого представника адвоката Кузьмінова Д.В. надала відзив на позовну заяву, у якому вказує на безпідставність вимог та просить позов залишити без задоволення.

У судове засідання представником відповідача надано клопотання про розгляд справи за їх відсутності, проти позову заперечують на підставах, які викладені у відзиві на позов, просять справу розгляду за відсутності відповідача.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Дослідивши письмові докази подані в обґрунтування позову та обґрунтування заперечень проти нього, суд прийшов до висновку, про відсутність підстав для незадоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 26.12.2014 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Акцент-Банк» із анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, у якій висловила бажання отримати кредитну картку «Універсальна» з бажаним кредитним лімітом у розмірі 300,00 грн.

Згідно з наданою позивачем довідкою, відповідач ОСОБА_1 отримала платіжну картку та доступ до кредитного ліміту, що не заперечується сторонами та відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначила, що при підписанні анкети-заяви між сторонами не були погоджені істотні умови договору щодо платності за користування кредитними коштами (розмір відсоткової ставки) та нарахування комісійних винагород.

Дослідивши зміст анкети-заяви від 26.12.2014 року, суд встановив, що вона не містить визначення розміру відсоткової ставки за користування кредитом, розміру комісій, неустойки (штрафів, пені) чи інших умов фінансової відповідальності відповідача. У тексті заяви наводяться виключно персональні дані клієнта та його намір отримати банківський продукт. При цьому в анкеті-заяві міститься стандартне застереження про те, що клієнт згоден з тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають договір про надання банківських послуг. Позивач додав до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифи, які не містять підпису відповідача ОСОБА_1 .

Спірні правовідносини регулюються положеннями Цивільного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин (грудень 2014 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Розділ V ЦК України визначає загальні положення про зобов`язання та договір, зокрема свободу договору (ст. 627 ЦК України) та вимогу щодо погодження сторонами всіх істотних умов договору в належній формі (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Форма кредитного договору обов`язково має бути письмовою (ч. 1 ст. 1055 ЦК України). Договір вважається укладеним у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, підписаних сторонами (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Обґрунтовуючи правомірність нарахування відсотків та комісії, позивач посилається на умови та правила надання банківських послуг як на невіддільну частину договору. Суд відхиляє ці аргументи з огляду на таке.

Умови та Правила надання банківських послуг, які містяться на офіційному сайті банку, за своєю правовою природою є договором приєднання (ст. 634 ЦК України). Проте, щоб такий документ став складовою частиною конкретного правочину, має бути доведено беззаперечний факт волевиявлення позичальника на приєднання саме до цих конкретних умов.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) сформулювала обов`язковий до застосування правовий висновок: витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника, не можуть вважатися складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки їх мінливий характер не дає змоги стверджувати, що саме ці умови були чинними на момент підписання заяви та що клієнт погодився саме з цими тарифами.

Зважаючи на відсутність підпису ОСОБА_1 на доданих до позову Умовах та Тарифах, суд констатує, що сторони при укладенні договору 26.12.2014 року не погодили в письмовій формі умови щодо платності кредиту (нарахування відсотків та комісій).

За відсутності узгоджених сторонами умов про розмір відсотків та комісій, Банк відповідно до статей 526, 611, 1054 ЦК України мав право вимагати від боржника лише повернення фактично отриманого тіла кредиту.

Згідно з вимогами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши надану Позивачем виписку по рахунку відповідача та деталізований розрахунок заборгованості, судом встановлено, що протягом всього періоду обслуговування карткового рахунку Банк систематично здійснював нарахування відсотків за користування лімітом та стягував комісійну винагороду. Такі дії Позивача повністю суперечать обсягу фактичних договірних відносин між сторонами.

Крім того, матеріалами справи та випискою підтверджується факт неправомірного застосування Банком механізму складних відсотків (анатоцизму). Позивач щомісячно включав нараховані відсотки та комісії до загального сальдо кредиту (тіла кредиту), після чого у наступних періодах здійснював нарахування нових відсотків на вже збільшену суму. Описані дії безпідставно збільшували базу нарахування, що прямо суперечить ч. 2 ст. 548 ЦК України, відповідно до якої нарахування процентів на проценти (анатоцизм) забороняється, якщо інше не встановлено договором або законом.

Перевіривши математичну та правову коректність наданих розрахунків, суд встановив, що Позивач без належних правових підстав нарахував відповідачу відсотки у загальному розмірі 162 542,86 грн., з яких: 137 824,81 грн. безпідставно направлено банком у сальдо кредиту (шляхом капіталізації); 24 718,05 грн. виокремлено банком та безпосередньо заявлено до стягнення у позові.

Також без належних правових підстав (за відсутності письмової згоди клієнта) Банком було нараховано та включено до сальдо кредиту комісію в розмірі 6 085,81 грн.

Загальна сума безпідставного збільшення заборгованості відповідача за рахунок неправомірного нарахування відсотків та комісій становить 168 628,67 грн. (137 824,81 + 24 718,05 + 6 085,81).

Здійснивши аналіз фінансових операцій за умовою належного та правомірного адміністрування рахунку (виключивши всі неправомірно нараховані відсотки та комісії), суд встановив відсутність будь-якої заборгованості ОСОБА_1 перед банком за тілом кредиту.

Більше того, порівняння фактично внесених відповідачем грошових коштів на рахунок із сумою реального використання кредитного ліміту (з урахуванням базових норм ст. 1054 ЦК України) свідчить про наявність факту переплати з боку відповідача у розмірі 97 630,33 грн.

Оскільки на момент звернення з позовом реальна заборгованість ОСОБА_1 перед Позивачем повністю відсутня, а вимоги Банку ґрунтуються на недоведених та правомірне не погоджених нарахуваннях, позовні вимоги є необґрунтованими. Заявлені позивачем вимоги не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами у розумінні статей 7780 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід відмовити у повному обсязі за безпідставністю позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 223, 259, 263, 264, 265, 268, 280-284, 289 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 527, 615, 625, 1054 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя: Козлова Н. Ю.