Рішення № 139093433, 19.08.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/1225/26

Провадження №: 2/332/2137/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Марченко Н.В.,

при секретарі судового засідання: Волкові Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Лазорка Романа Йосифовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Лазорка Романа Йосифовича звернулася до Заводського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позову зазначено, що Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною12.03.2021 був вчинений виконавчий напис №17542 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості за Кредитним договором №569225635 від 28.08.2019 у розмірі 12542,91 грн. та 1200,00 грн. за вчинення виконавчого напису. Загальна сума, що підлягає стягненню становить 13742,91 грн. 30.08.2021 Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Лесею Вікторівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66643367.Позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з грубим порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами. За таких підстав, у позові позивач просить суд визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню та стягнути на свою користь понесені судові витрати.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін, справу призначено до розгляду.

10.04.2026 від представника відповідача надійшла заява, в якій останній зазначає, що ціни за надані адвокатом послуги встановлені довільно, без урахування об`єктивних факторів, що впливають на їх вартість: ціна за представництво в суді в розмірі 4 000,00 грн. є завищеною, оскільки справа розглядається в спрощеному провадженні та не відповідає середньоринковим цінам на такі послуги; ціна за зустріч з клієнтом, надання правової консультації 500 грн.; вивчення документів наданих клієнтом, відповідних нормативно нормативних актів у розмірі 500 грн.; вивчення правової позиції та судових перспективи вирішення питання клієнта у розмірі 500 грн. є неспівмірним, оскільки не відповідає складності справи та обсягу наданих послуг. Адвокатом до матеріалів справи додано платіжну інструкцію, який нібито підтверджує фактично понесені витрати Позивачем на правничу професійну допомогу у розмірі 4 000,00 грн., проте, дана копія квитанції не відповідає загальним вимогам затвердженим Правлінням Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15 грудня 2004 року. Правлінням Національного Банку України затверджено типову форму до прибуткового касового ордеру - Додаток №2 до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (пункту 26 розділу III). Обов`язковими реквізитами при заповненні «корінця» і відривної квитанції цього бланка є: назва підприємства, податковий код підприємства, порядковий номер документа, дата складання документа, кореспондуючий рахунок бухгалтерського обліку, що використовується при проведенні даної операції, сума, яка вноситься до каси підприємства (проставляється цифрами), найменування організації або прізвище, ім`я та по батькові того, від чийого імені вноситься готівка в касу підприємства, сума прописом (дублюється отримана сума прописом), назва документа, на підставі якого вноситься готівка, підписи уповноважених на це осіб (касира підприємства або особи, що здійснює його функції і головного бухгалтера підприємства). Водночас, у вищезазначеному товарному чеку (корінці) відсутні податковий код підприємства та кореспондуючий рахунок бухгалтерського обліку, сума, яка вноситься до каси підприємства (проставляється цифрами), підписи уповноважених на це осіб (касира підприємства або особи, що здійснює його функції і головного бухгалтера підприємства), що використовується при проведенні даної операції, проте загальні вимоги затверджені Правлінням Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15 грудня 2004 року № 637 вимагають обов`язкову наявність назви підприємства, податкового коду підприємства, порядкового номеру документа та кореспондуючого рахунку бухгалтерського обліку, що використовується при проведенні даної операції. Таким чином, платіжна інструкція кредитного переказу коштів, про сплату Позивачем правничої допомоги адвокатом не можливо вважати належним доказом понесення судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн., у звязку з чим просить суд задоволенні позовних вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвокату з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» розмірі в загальній сумі 4 000 грн. відмовити.

23.04.2026 від представника позивача надійшли заперечення на заяву від 10.04.2026, в яких зазначено, що Позивач категорично не погоджується з клопотанням про зменшення витрат на правничу допомогу, так як Відповідачем вчинено неправомірні дії щодо звернення до недобросовісного нотаріуса шляхом отримання виконавчого напису в неправовий спосіб та подання даного напису приватному виконавцю для виконання. Відповідачем не вчинено дій щодо звернення Відповідача до приватного виконавця з заявою про закриття виконавчого провадження. Позивач жодних кредитів та договорів з Відповідачем, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» не укладала та грошові кошти у Відповідача, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» не отримувала, а тому вимушена було звернутися до суду за захистом свої порушених прав. Також жодного належного та допустимого доказу, в розумінні законодавства, що підтверджував би виникнення кредитного зобов`язання, Відповідачем не надано. Крім того, Відповідачем не було додано до зазначеного клопотання належного та допустимого доказу, на підтвердження існування боргу та його розміру у Позивача перед Відповідачем, а саме укладеного нотаріально посвідченого договору та належних і допустимих доказів отримання Позивачем у Відповідача грошових коштів. В заяві Відповідачем не наведено жодного належного та допустимого доказу щодо неспівмірності у порівнянні з обсягом виконаних робіт адвокатом, складності справи та ринковими цінам, а лише зазначено загальні фрази, що справа не є складною, а спірні правовідносини не новими в судовій практиці. Крім того, вартість наданих правових послуг адвокатом Позивачу, також є невисокою у порівнянні з витраченим часом роботи адвоката, а також для спростування аргументів викладених у клопотанні про зменшення витрат на правову допомогу, адвокату необхідно додатково витрачати час на складання заперечення, заяви про збільшення позовних вимог, що збільшує обсяг робіт та вартість правових послуг. Посилання відповідача на те, що платіжну інструкцію кредитового переказу коштів від 17.02.2026 року про оплату Позивачем правничої допомоги адвоката неможливо вважати належним доказом, не відповідає дійсності, адже дана платіжна інструкція є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує оплату правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 12 від 09.02.2026 року Зважаючи на викладене, Позивач вважає клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем в позовній заяві чітко викладено зміст позовних вимог, зазначені та додані докази про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає задоволенню, також позивачем в позовній заяві зазначено розрахунок судових витрат, що підтверджені належними доказами.

Позивач у судове засідання не з`явилася, від її представника надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судового засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору в судове засідання не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, про день та час слухання справи повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі наявних у справі доказів, прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.03.2021 Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівноюбув вчинений виконавчий напис №17542 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості за Кредитним договором №569225635 від 28.08.2019 у розмірі 12542,91 грн. та 1200,00 грн. за вчинення виконавчого напису. Загальна сума, що підлягає стягненню становить 13742,91 грн.

30.08.2021 Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Лесею Вікторівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66643367 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Онлайн Фінанс» заборгованості у розмірі 13742,91 грн.

Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом.

Виходячи з положень ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п.1.1, 3.1, 3.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Таким чином, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен відмовити у здійсненні виконавчого напису.

З урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, що зазначено в правовій позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду України у справі №6-887цс17 від 05 липня 2017 року.

Для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд повинен перевірити у такому спорі доводи боржника в повному обсязі та установити, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Велика Палата Верховного Суду, у Постанові від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц, провадження № 14-83цс18, не відступила від наведених вище висновків Верховного Суду України щодо застосування статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат».

Водночас контекстний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме у такому розмірі.

У відповідності до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлений інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Виконавчий напис вчинено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», як кінцевого правонаступника усіх прав та обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» , але позивач не отримував жодного документу про кінцеве правонаступництво Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» усіх прав та обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та, відповідно, нових реквізитів для сплати грошового зобов`язання.

Ч. 2 ст. 516 ЦК України визначено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризики настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ч.2 ст.517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Приписами ч.2 ст. 518 ЦК України встановлено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Отже, в даному випадку, приватний нотаріус перед вчиненням виконавчого напису повинен був пересвідчитися чи повідомлений належним чином боржник про заміну кредитора внаслідок правонаступництва, в результаті чого перевірити і наявність/відсутність у боржника заперечень проти вимог нового кредитора, чим встановити факт безспірності заборгованості.

Крім того, відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року (№К/800/7651/17), визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», в тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Отже, вказаний пункт 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року, на підставі якого вчинявся виконавчий напис за № 20051 від 15.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості у розмірі 20889,53 грн. визнано незаконним та нечинним.

Таким чином, постановою суду, яка набрала законної сили, було визнано незаконним та нечинним положення правової норми щодо можливості вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, не посвідченому нотаріально.

Постановою Верховного суду від 29.01.2019 № 910/13233/17 зазначається, що в зв`язку з визнанням судом нечинною Постанови Кабінету міністрів України N 662 від 26.11.2014 р. до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів №1172.

З Кредитного договору №569225635 від 28.08.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 вбачається, що його укладання відбулося без нотаріального оформлення.

Відповідачем не було спростовано такий факт та не доказано суду відповідних доказів, а отже виконавчий напис було вчинено на підставі нормативного акту, який було визнано незаконним та нечинним з моменту його прийняття.

Враховуючи, що станом на час вчинення виконавчого напису зазначена у ньому заборгованість не була безспірною, нотаріусом при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису застосовано не чинні на той момент норми, які регулюють вчинення виконавчих написів по кредитних договорах, укладених у простій письмовій формі, суд доходить висновку, що спірний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п. 1 ч. 3ст. 133ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Так, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Верховний Суд в постанові від 13.02.2019 року у справі N 756/2114/17 звернув увагу на наступне. Враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-цзроблено висновки, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 року у справі N 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до ч. 8 ст. 141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137ЦПК України).

У клопотанні про зменшення судових витрат на правничу допомогу від 05.11.2025 представник відповідача просила відмовити ОСОБА_2 у стягненні з відповідача витрат на правничу допомогу.

В силу положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п.п.268, 269).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано: Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 01.03.2019, серія ЛГ №00214; Договір про надання правничої допомоги №12 від 09.02.2026, у кладений між ОСОБА_1 та адвокатом Лазорко Р.Й.; Детальний опис робіт ( наданих послуг), виконаних адвокатом від 23.02.2026; Платіжну інструкцію кредитного переказу №ПНМ2563 від 17.02.2026, відповідно до якою ОСОБА_1 було оплачено 4000,00 грн. ОСОБА_3 за договором №12 від 09.02.2026.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг адвокатом, оцінюючи співмірність витрат зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, виходячи із засад розумності та справедливості та, суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом для їх виконання та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому зазначена сума, яка є видом судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У відповідності ст. 141 ЦПК, у зв`язку із задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 158, 263-265, 268 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Лазорка Романа Йосифовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №17542 від 12.03.2021 року, вчинений Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівноюпро стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості в розмірі 13742,91 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», ЄДРПОУ 42254696, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Верховної Ради, 34, офіс 511 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», ЄДРПОУ 42254696, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Верховної Ради, 34, офіс 511 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 19.08.2026.

Суддя Н.В. Марченко