Рішення № 139090747, 19.08.2026, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/1881/26 Єдиний унікальний № 748/1044/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі :

головуючого судді Хоменко Л.В.,

секретаря Базарної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №49/40919513 від 28 жовтня 2019 року у розмірі 33 280 грн. 00 коп. та судовий збір 2 662 грн. 40 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 жовтня 2019 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №49/40919513, відповідно до умов якого товариство надало позичальнику грошові кошти в розмірі встановленому договором, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки визначені Договором. В подальшому 28 грудня 2023 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (яке в подальшому змінило назву на ТОВ «СВЕА ФІНАНС»), було укладено Договір Факторингу №01.02-91/23, згідно із умовами якого ТОВ «Партнер Фінанс» відступив позивачу права грошової вимоги за кредитним договором. В тому числі за даним договором факторингу ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед первісним кредитором за договором №49/40919513 від 28 жовтня 2019 року на загальну суму 33 280 грн. 00 коп. У порушення зазначених умов договору відповідач своє зобов`язання не виконав належним чином, у зв`язку з чим станом на дату складання позову утворилась заборгованість, яка становить 33 280 грн. 00 коп., з яких 4 000 грн. 00 коп. заборгованість за основним боргом, 1 120 грн. 00 коп. заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, 28 160 грн. - пеня. Оскільки відповідачем кредитні зобов`язання не виконані, сума боргу підлягає примусовому стягненню.

18 травня 2026 року Чернігівським районним судом Чернігівської області ухвалено заочне рішення у справі №748/1044/26, провадження №2/748/1152/26, яким задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 , стягнуто заборгованість за Договором №49/40919513 від 28 жовтня 2019 року в розмірі 33 280 грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 2 662 грн. 40 коп.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 липня 2026 року за заявою ОСОБА_1 заочне рішення Чернігівського районного суду від 18 травня 2026 року скасовано та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників судового розгляду.

27 липня 2026 року від представника відповідача адвоката Замоздри В.В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечення обґрунтовує тим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження надання кредитних коштів за договором позики відповідачу. Зазначає, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, у зв`язку з чим стягнення неустойки в період перебування відповідача на військовій службі до 24 лютого 2022 року та в період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату та час повідомлений належним чином, клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Замоздра В.В. у судове засідання не з`явились, надали заяву про розгляд справи без їх участі.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Судом встановлено, що 28 жовтня 2019 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 49/40919513 (а.с.8).

Відповідно до Розділу 1 Договору Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у розмірі, встановленому цим Договором, а Позичальник зобов`язується повернути суму позики Позикодавцю та сплатити плату за Договором у порядку та строки, передбачені цим Договором.

Сума позики за Договором становить 4 000 грн. 00 коп. (п. 1.2. Договору). Строк на який надається позика 14 днів (до 10 листопада 2019 року) (п. 3.5. Договору).

Оскільки Договір є відплатним, ним передбачено нарахування наступних платежів на користь Позикодавця: плата за Договором у фіксованому розмірі 1 120 грн. 00 коп. (з розрахунку 2% від суми позики за кожен день користування в межах строку передбаченого п. 3.5. Договору).

За порушення Позичальником строків погашення грошових зобов`язань за цим Договором Позикодавець має право вимагати від позичальника сплатити Позикодавцю пеню. (п. 5.2. Договору).

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що у випадку нарахування Позикодавцем пені, така пеня нараховується у розмірі 2% від суми простроченого грошового зобов`язання за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості.

Відповідно до п. 5.6. Договору, сторони на підставі статті 625 Цивільного кодексу України досягли згоди, що у випадку прострочення сплати Позичальником своїх грошових зобов`язань за цим Договором, Позичальник зобов`язується на вимогу Позикодавця сплатити 732 проценти річних від простроченої суми грошового зобов`язання.

Згідно з п. 5.7. Договору сторони досягли згоди, що нарахування процентів згідно п. 5.6. цього Договору є правом, а не обов`язком Позикодавця. При цьому Позикодавець може нарахувати менший розмір відсотків ніж передбачено п.5.6.

Відповідно до розділу 3 Договору, Позикодавець надає позику Позичальнику шляхом передачі готівкових коштів Позичальнику в день укладення Договору. Підписанням цього Договору Позичальник підтвердив, що ним було отримано відповідну суму позики шляхом отримання готівкових коштів в день укладення Договору.

Таким чином на виконання умов зазначеного договору Позикодавець свої зобов`язання щодо видачі відповідних сум позики виконав повністю.

Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконував, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

28 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» і Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» було укладено Договір Факторингу №01.02-91/23, відповідно до умов якого, клієнт відступає (передає) фактору Права вимоги, а фактор набуває Права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення Прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору факторингу у порядку та у строки встановлені цим Договором. (а.с. 18-28).

Згідно з платіжною інструкцією № 9408 від 29 грудня 2023 року ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» перерахувало ТОВ «Партнер Фінанс» 1 100 076 грн. 09 коп. як плату за відступлення прав вимоги за договором факторингу №01.02-91/23 від 28 грудня 2023 року (а.с. 29).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01.02-91/23 від 28 грудня 2023 року ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 33 280 грн. 00 коп., з яких: 4 000 грн. 00 коп. - тіло кредиту; 1 120 грн. 00 коп.- заборгованість за платою; 28 160 грн. 00 коп. заборгованість за пенею (а.с. 30-32).

Відповідно до рішення від 25 березня 2024 року змінено назву (найменування) з «Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» на «Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС». (а.с. 33).

Згідно з розрахунком заборгованості до Договору №49/40919513 від 28 жовтня 2019 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» станом на дату подання позову, складає 33 280 грн. 00 коп., з яких: 4 000 грн. 00 коп. - тіло кредиту; 1 120 грн. 00 коп.- заборгованість за платою; 28 160 грн. 00 коп. заборгованість за пенею.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до його виконання.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

За положеннями п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Стаття 624 ЦК України передбачає, що якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 "...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Частиною другою ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором і взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачені в договорі строки грошові кошти (кредиту) та нараховані відсотки не повернув, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка не була сплачена ані первісному кредитору, ані позивачу.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача ОСОБА_1 нарахованої заборгованості за пенею суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції чинній на момент укладення кредитного договору, військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Як вбачається з копії військового квитка серії НОМЕР_1 у взаємозв`язку з довідкою В/Ч НОМЕР_2 №633 від 07 травня 2026 суд встановив, що, зокрема з 20 грудня 2019 року ОСОБА_1 прийнятий на військову службу за контрактом; військову службу проходить у військовій частині НОМЕР_2 (а.с. 99-104).

Судом встановлено, що в Україні з 17 березня 2014 року розпочався та триває особливий період, а з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. Відповідач, уклавши контракт зі Збройними Силами України, приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України як на період дії кредитного договору так і на даний час, відповідно на нього поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

При цьому п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення. Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду від 26.12.2018 у справі №522/12270/15, від 14.05.2021 у справі №502/1438/18, від 24.02.2022 у справі №591/4698/20, від 12.05.2022 у справі №336/512/18, від 18.01.2023 у справі №642/548/21.

Застосування приписів п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу. Положення п. 15 ст. 14 Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.

З огляду на пряму вимогу вказаного закону пеня у розмірі 28 160 грн. 00 коп. за кредитним договором №49/40919513 від 28 жовтня 2019 року стягненню не підлягає.

Отже, вирішуючи спір, суд, оцінивши надані сторонами докази та встановивши, що відповідач своєчасно не виконав, взяті на себе грошові зобов`язання, не сплатив заборгованість за кредитним договором від №49/40919513 від 28 жовтня 2019 року, у зв`язку із чим утворилась заборгованість, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС», заборгованості у сумі 5120 грн. 00 коп., з яких: 4 000 грн. 00 коп. - основний борг; 1 120 грн. 00 коп. заборгованість за відсотками, в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

З матеріалів справи, зокрема копії військового квитка встановлено, що відповідач є військовослужбовцем та учасником бойових дій.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволені частково, а відповідач, відповідно до Закону України «Про судовий збір» належить до переліку осіб, які звільнені від сплати судового збору, враховуючи положення ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, позивачу слід компенсувати за рахунок держави понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 409 грн. 48 коп. (2 662 грн. 40 коп. х 15,38 %), у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 526, 549, 550, 611, 613, 615, 627, 629, 631, 638, 639, 1048, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8) заборгованість за Договором №49/40919513 від 28 жовтня 2019 року в розмірі 5 120 (п`ять тисяч сто двадцять) грн. 00 коп.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_4 ) 409 грн. 48 коп. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 1511 від 31 березня 2026 року.

Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому не було вручено рішення у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Хоменко Л.В.