Рішення № 139090336, 18.08.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/1657/26

2/583/1045/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Семенової О.С.,

з участю секретаря

судового засідання Гайдейчук К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження з повідомлень сторін в залі судових засідань № 1 в м. Охтирка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» /далі ТОВ «Споживчий центр»/ через свого представника Сарана А.О. 02 квітня 2026 року звернувся до суду із позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 23.06.2024-100001887 від 24.06.2024 у розмірі 10565,16 гривень. Позовна заява мотивована тим, що 24 червня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою було укладено кредитний договір № 23.06.2024-100001887, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 4000,00 грн. строком на 98 днів, дата повернення (виплати) кредиту 29 вересня 2024 року; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,35% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит; розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту 15% від суми Кредиту та дорівнює 600,00 грн; неустойка- 40,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Відповідачка свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 10565,16 грн., що складається з: тіла кредиту 4000,00 грн; процентів 4536,00 грн; комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 149,16 грн; неустойки 1880,00 грн, що і стало підставою для звернення до суду.

05 червня 2026 року від представниці відповідачки, адвоката Сікорської І.С., надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнали в повному обсязі, мотивуючи тим, що будь-яких належних та достовірних доказів, які свідчать про те, що Кредитний договір (оферти) № 23.06.2024-100001887 від 24.06.2024 р. підписаний Яковлєвою А.В. та що вона погодилася з його умовами, у матеріалах справи відсутні. Роздруківки пропозиції (оферти), заявки та підтвердження є односторонніми документами Позивача, складеними ним самостійно, і самі по собі не засвідчують волевиявлення Відповідача на укладення кредитного договору саме на зазначених у позові умовах. Позивачем не надано доказів реєстрації Відповідачки в інформаційно-телекомунікаційній системі, доказів фактичного надсилання Відповідачці на її номер мобільного телефону одноразового ідентифікатора та його використання саме Відповідачкою для підписання Кредитного договору, в яких було б зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій сторін щодо укладання електронного договору. Отже, факту укладення між Позивачем і ОСОБА_1 договору на умовах, зазначених Позивачем, не доведено, оскільки ним не надано належних, допустимих та достатніх доказів щодо виникнення з Відповідачкою зобов`язальних правовідносин, зокрема щодо відсоткової ставки за користування кредитними коштами, комісії та неустойки. Окремої уваги заслуговує те, що Позивач не довів факту фактичного перерахування 4000,00 грн. саме на банківський рахунок (картку) ОСОБА_1 , що є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові. Надана Позивачем квитанція про перерахунок коштів від 24.06.2024 р., сформована через сторонній сервіс інтернет-еквайрингу, не містить прізвища, імені та по батькові отримувача коштів, не містить номера банківського рахунку отримувача, а містить лише знеособлений (замаскований) номер платіжного інструменту. Зазначене не дозволяє встановити, що отримувачем коштів є саме ОСОБА_1 , а не інша особа, та що платіжна картка, реквізити якої зазначені в договорі (5168-74ХХ-ХХХХ-3064), належить саме Відповідачці. Виписку з банківського рахунку Відповідачки, яка б підтверджувала надходження саме 4000,00 грн. за вказаною операцією, Позивачем не надано. Позивачем на підтвердження своїх вимог не надано належних та допустимих доказів (письмових та/або електронних) перерахування грошових коштів саме на користь ОСОБА_1 , які б відповідали вимогам процесуального закону та положенням Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, та Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів України». Щодо посилань Позивача на часткову сплату коштів як на визнання боргу. Позивач посилається на нібито здійснену Відповідачкою часткову сплату за кредитним договором у сумі 1 326,84 грн. від 10.07.2024 р. як на дії, що свідчать про визнання боргу, з посиланням на постанову Верховного Суду у справі № 916/2403/18 від 10.09.2019 р. Однак ці посилання є безпідставними щодо обставин даної справи. Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що часткова оплата у зазначеній сумі була здійснена саме Відповідачкою ОСОБА_1 . У матеріалах справи відсутні платіжні документи (платіжні інструкції, виписки з рахунку платника, квитанції), які підтверджували б, з якого саме рахунку, ким, коли і в якому розмірі здійснено такий платіж. Сама по собі вказівка у розрахунку заборгованості на здійснення часткової оплати не може замінити належні докази про здійснення такого платежу саме Відповідачкою за цим договором.

Нарахований Позивачем розмір процентів є явно неспівмірним із сумою основного боргу, становить надмірний майновий тягар для Відповідача та порушує принципи добросовісності, розумності та справедливості.

Сума заявлених процентів (4 536,00 грн.) перевищує суму тіла кредиту (4 000,00 грн.), а разом із комісією (149,16 грн.) та неустойкою (1 880,00 грн.) загальний розмір заявленої компенсації (6 565,16 грн.) у понад 1,6 рази перевищує саму суму наданого кредиту. Звернула увагу на те, що процентна ставка за договором становить 1,35 % за кожен день користування кредитом, що у річному вимірі складає 492,75 % річних. Встановлення сторонами договору розміру процентів у такому розмірі є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності та свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Законодавець визначив чіткий орієнтир непропорційності понад п`ятдесят відсотків вартості продукції (тіла кредиту), тобто гранична межа суми компенсації не може перевищувати 50% від тіла кредиту. Сума заявлених процентів (4 536,00 грн.) перевищує половину суми тіла кредиту (50 % від 4 000,00 грн. становить 2 000,00 грн.) у понад 2,2 рази, що свідчить про непропорційність нарахованої компенсації.

Факт укладення кредитного договору та факт видачі кредитних коштів саме Відповідачці належними доказами не підтверджені, відсутні й підстави для нарахування та стягнення будь-якої неустойки, а за наявності відповідних підстав її розмір підлягає зменшенню на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України /а.с. 39-46/.

05 червня 2026 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, якою заперечує щодо відзиву та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з мотивів викладених у ній /а.с. 49-61/.

Представник позивача в судове засідання не прибув, в позовній заяві просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи /а.с. 62/.

Відповідачка та її представник в судове засідання не прибули, представниця у відзиві заявила про розгляд справи без їх участі /а.с. 46/.

Суд з урахуванням думки сторін по справі вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.

Згідно із ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, оцінюючи їх, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 24 червня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 23.06.2024-100001887, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит на суму 4000,00 грн, зобов`язавшись повернути його та сплатити проценти за користування кредитом, а також комісію з надання кредиту та неустойку; строк, на який надається кредит, становить 98 днів з дня його надання, дата повернення (виплати) кредиту 29 вересня 2024 року /а.с. 18-23/.

Відповідно до цього договору дата повернення (виплати) кредиту 29 вересня 2024 року.

Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,35% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка").

Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 1,13% = (4447,85 / 4000)/98 х 100%.

Проценти (економічна сутність плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку.

Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія", економічна сутність плата за надання Кредиту) 15% від суми Кредиту та дорівнює 600 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту

Неустойка 40,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Відповідно до п. 3.1 Договору За цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію(ї) (якщо комісія (ї) встановлена(і) договором). Як зазначено в п. 3.2. Договору Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

В заявці, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), з якою позичальник ознайомилася 24 червня 2024 року за посилання на офіційному сайті позикодавця, зазначено, що реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами: № 5168-74ХХ-ХХХХ-3064, контактний номер телефону вказаний НОМЕР_1 .

Вказаний договір укладено та підписано сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт. ОСОБА_1 договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е135.

Кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами даного правочину.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, не доведено, що вона не використовувала одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

Відповідно до повідомлень ТОВ «УПР» від 19 березня 2026 року на виконання кредитного договору № 23.06.2024-100001887 позивачем було перераховано грошові кошти в сумі 4000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_2 , яку відповідачка вказала у заяві про надання кредиту /а.с. 12/, картка належить відповідачці, зарахування на картку відповідачки підтверджується також випискою по рахунку, яка надана АТ КБ «Приватбанк» /а.с. 87-88/.

Доводи сторони відповідача щодо не отримання кредитних коштів спростовуються вказаними доказами, з яких вбачається, що банківська картка, яка була вказана в кредитному договорі та номер мобільного телефону, належить саме відповідачці.

Таким чином позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в загальній сумі 4000,00 грн.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № 23.06.2024-100001887 від 23 червня 2024 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 10565,16 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 4000,00 грн; сума заборгованості по процентах 4536,00 грн, сума заборгованості за комісією 149,16 грн, неустойки 1880,00 грн, заборгованість розрахована з 23 червня 2024 року до 29 вересня 2024 року в межах дії договору /а.с. 14/.

Суд вважає неспроможними доводи сторони відповідача про несправедливість умов укладеного договору в частині розміру відсотків за користування кредитними коштами, оскільки відповідачка із вимогами про визнання умов договору недійсним у частині визначення розміру процентів у зв`язку з його невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» не зверталася, а відповідно до положень ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що зміст зобов`язання в наведеному договорі викладено досить зрозуміло, що дає підстави дійти висновку про те, що волевиявлення сторін договору зводилося до отримання коштів, які позичальниця зобов`язана повернути позикодавцю.

Відповідача ознайомилася з наданою у договорі інформацією, що засвідчила електронним підписом, вибрала та погодилася з конкретними умовами щодо сплати процентів, комісії за користування кредитними коштами, штрафних санкцій та уклала кредитний договір. Тобто, таким чином висловила своє волевиявлення щодо укладення кредитного договору за конкретних умов, з розміром процентів за користування кредитними коштами.

Проценти та штраф передбачені умовами кредитного договору, які просить стягнути позивач на свою користь, за своєю суттю є платою за користування кредитом, а не компенсацією у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Правильність зазначеного розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідачем не спростована.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно з вимогами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст.626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В ч. 1 ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями ст. 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За приписами ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

За приписами ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

В ч.ч. 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з вимогами ч. 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19.

Згідно з вимогами ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За приписами ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

З наведеного вбачається, що кредитний договір було укладено з відповідачкою у спосіб подання її згоди на надання їй відповідної суми грошових коштів. Вказані дії сторін не суперечать загальним засадам цивільного законодавства щодо способу укладання договору, а, відтак, породжували відповідні договірні зобов`язання для сторін по справі.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

З огляду на положення ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Фактично порушене право кредитора залишилось незахищеним, а тому підлягає захисту в судовому порядку.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідачки на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором № 23.06.2024-100001887 від 24 червня 2024 року у розмірі 10565,16 грн.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесений ним документально підтверджений судовий збір в сумі 2662,40 грн /а.с. 8/.

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 247, 263-265, 353 ЦПК, ст.ст. 526, 527, 530, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр».

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 23.06.2024-100001887 від 24 червня 2024 року у розмірі 10565,16 грн, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн, всього до стягнення підлягає 13227,56 грн /тринадцять тисяч двісті двадцять сім гривень 56 копійок/.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи /вирішення питання/ без повідомлення /виклику/ учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», юридична адреса: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 37356833/.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , виданий 08 липня 2019 року, рнокпп НОМЕР_4 .

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області О.С. Семенова