Рішення № 139090094, 19.08.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/3260/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Удовіченка С.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в якому просить:

Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України дій, оформлене протоколом № 1/2026 від 28.01.2026 в частині відмови у наданні статусу учасника бойових дій капітану ОСОБА_1 .

Зобов`язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України надати статус учасника бойових дій капітану ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення відповідача про відмову у видачі посвідчення учасника бойових дій, в якому вказується на відсутність відсутність підтверджуючих документів, без зазначення мотивів, без вказівки на те, яких саме документів і на підтверджень чого (участі в заходах, належності тої чи іншої діяльності до заходів необхідних для забезпечення оборони, перебування в районі бойових дій, виконання бойового розпорядження тощо), не можна вважати таким, що відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, зокрема щодо обґрунтованості. Крім того, така підстава як «відсутність підтверджуючих документів» в законодавстві взагалі відсутня.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

06.04.2026 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на позов. У відзиві відповідач зазначив, що на засіданні Комісії, начальником 3 ТВУЗ Держспецзв`язку було надано матеріали: довідка від 15.01.2026 № 20; витяги з Журналу БД ПУ 3 ТВУЗ Держспецзв`язку, інв. № 1303ДСК/РСО від 18.03.2025 (р.н. 54/06-154ДСК від 12.01.2026); інв. № 1304ДСК/РСО від 18.03.2025 (р.н. 54/06-155ДСК від 12.01.2026), витяг з наказу командувача ОУВ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.11.2022 № 118; від 01.02.2023 № 25 (по стройовій частині), наказ 3 ТВУЗ Держспецзв`язку від 07.11.2022 № 51/ДСК (про здійснення ротації), наказ 3 ТВУЗ Держспецзв`язку від 08.11.2022 № 17-В, від 04.02.2023 № 4-В (про відрядження), накази Головнокомандувача ЗСУ від 02.12.2022 № 311; від 02.01.2023 № 1, при цьому ним не наведено жодних додаткових відомостей щодо участі позивача у бойових діях. За результатами розгляду та дослідження Комісією документів щодо позивача, та відсутність будь-яких додаткових відомостей, Комісією було прийнято правоможне рішення щодо відмови у наданні статусу учасника бойових дій позивачу, яке було оформлене Протоколом засідання Комісії від 28.01.2026 № 1/2026. Повідомлення про прийняте рішення Комісії про відмову у наданні статусу учасника бойових дій позивачу було надіслано до 3 ТВУЗ Держспецзв`язку у встановленому порядку. Таким чином, Комісією в законний спосіб, який не суперечить жодному акту законодавства, що регулює правовідносини в зазначеній сфері, було досліджено документи та прийнято рішення про відмову у наданні статусу учасника бойових дій позивачу.

У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 позивач проходив військову службу в 3 Територіальному Одеському вузлу урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

12.01.2026 ОСОБА_1 подав рапорт першому заступнику Голови Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України Голові з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій осіб у Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Рішенням Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, оформлене протоколом від 28.01.2026 №1/2026 позивачу відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій.

Вважаючи рішення відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Не погоджуючись із вищевикладеним, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірних дій суб`єкта владних повноважень та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII) визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно з пунктом 19 частини першої статті 6 Закону №3551-XII військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №413 (далі - Порядок №413).

Пунктом 1 Порядку № 413 адміністративні акти, процедура прийняття яких визначається цим Порядком, приймаються з дотриманням вимог Закону України Про адміністративну процедуру з урахуванням особливостей, установлених Законом.

За приписами пункту 4 Порядку №413 для заявників з числа осіб, зазначених в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 Закону, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції та були залучені до її проведення на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування безпосередньо в районах її проведення, - довідка за формою згідно з додатком 1 та витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

Для заявників, які залучалися до проведення антитерористичної операції на строк менше ніж 30 календарних днів, - документи, зазначені в абзаці першому цього підпункту, витяги з бойових донесень, журналів бойових дій, які підтверджують факт безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів.

Пунктом 5 Порядку №413 визначено, що для надання статусу учасника бойових дій документи подаються: 1) командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації стосовно заявників, зазначених в пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону, або самостійно заявником з їх числа у разі неподання документів командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації; 2) командиром добровольчого формування, у складі якого заявники зазначені у пункті 21 або 25 частини першої статті 6 Закону, брали безпосередню участь в антитерористичній операції або у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, або самостійно заявником з числа осіб, зазначених у пунктах 21 або 25 частини першої статті 6 Закону, у разі неподання документів командиром добровольчого формування..

Пунктом 19 Порядку №413 встановлено, що рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій приймається: комісіями - стосовно заявників з числа осіб, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону; міжвідомчою комісією - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, та стосовно заявників з числа осіб, зазначених у пунктах 21 і 25 частини першої статті 6 Закону.

Рішення щодо утворення комісії та положення про неї затверджуються відповідним міністерством, центральним органом виконавчої влади та іншим державним органом, зазначеним в підпункті 3 пункту 2 цього Порядку.

Отже, саме на комісії покладено обов`язок з вивчення документів та прийняття рішення щодо надання статусу учасника бойових дій.

Наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України «Про затвердження Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та Інструкції про порядок видачі посвідчень учасників бойових дій, нагрудних знаків «Ветеран війни - учасник бойових дій» і листів талонів на право одержання ветераном війни проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості у Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України» від 06.02.2019 року №63 затверджено Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - Положення про Комісію).

Нормами пункту 1 розділу І Положення про Комісію передбачено, що вона створюється в Адміністрації Держспецзв`язку для розгляду матеріалів про визнання військовослужбовців Держспецзв`язку учасниками бойових дій.

Відповідно до пункту 4 розділу І Положення про Комісію до її складу входять: голова заступник Голови Держспецзв`язку відповідно до розподілу обов`язків, заступник голови заступник керівника кадрового підрозділу Адміністрації Держспецзв`язку, члени представники фінансового, юридичного підрозділів та керівники інших структурних підрозділів Адміністрації Держспецзв`язку, Головного управління урядового фельд`єгерського зв`язку Держспецзв`язку, секретар посадова особа кадрового підрозділу Адміністрації Держспецзв`язку.

Пунктом 7 розділу І Положення про Комісію визначено, що вормою роботи Комісії є засідання, які проводяться у разі наявності документів для розгляду. Періодичність проведення засідань визначає голова Комісії..

Пунктами 8-9 розділу І Положення про Комісію встановлено, що засідання Комісії веде її голова, а у разі відсутності голови Комісії заступник голови Комісії.

У разі відсутності голови Комісії та його заступника роботу Комісії на її засіданнях очолює член Комісії, якого головуючим обирає наявний на засіданні склад Комісії.

Рішення з питань, що розглядаються на засіданнях Комісії, вважаються правоможними за умови присутності на засіданні більше ніж двох третин її складу та якщо за них проголосувало не менше половини з присутніх на засіданні членів Комісії.

У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови Комісії (головуючого на засіданні Комісії). Секретар Комісії не бере участі у голосуванні.

Згідно з пунктом 10 розділу І Положення про Комісію рішення з усіх розглянутих Комісією питань оформлюється протоколом.

Протокол підписують голова Комісії або у разі його відсутності головуючий на засіданні Комісії, заступник голови Комісії, усі присутні на засіданні члени Комісії та секретар Комісії.

У разі незгоди з прийнятим рішенням член Комісії у письмовій формі викладає свої заперечення, які додаються до протоколу засідання і є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пунктів 12, 13 розділу І Положення про Комісію вона розглядає: рапорти (заяви) керівників підрозділів Держспецзв`язку щодо розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій військовослужбовців, які проходять військову службу у підпорядкованому підрозділі, до яких додаються рапорти цих військовослужбовців Держспецзв`язку про визнання їх учасниками бойових дій, довідки, які оформлені за формою згідно з додатками 1, 4 або 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, та документи, які є підставою для надання заявникам статусу учасника бойових дій та зазначені в пункті 1 розділу III цього Положення; заяви про визнання учасниками бойових дій, оформлені за формою згідно з додатком 8 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, від заявників із числа військовослужбовців Держспецзв`язку, які самостійно звернулися до Комісії або через їх законних представників чи уповноважених осіб; рапорти (заяви) про визнання учасниками бойових дій та інші документи заявників, їх законних представників або уповноважених осіб, питання щодо яких повторно виноситься на розгляд Комісії за рішенням Голови Держспецзв`язку або посадової особи, яка виконує його обов`язки; рапорти (заяви) осіб про позбавлення їх статусу учасника бойових дій із зазначенням причин та інші документи, передбачені в пункті 3 розділу V цього Положення.

Комісія має право: надсилати запити до органів державної влади та архівних установ з питань, що розглядаються Комісією; у разі потреби заслуховувати пояснення заявників, стосовно яких подані документи, та свідків; у разі неналежного оформлення документів та за відсутності підстав надання статусу учасника бойових дій повертати їх керівникам підрозділів Держспецзв`язку або заявникам, їх законним представникам чи уповноваженим особам у разі самостійного подання ними документів з метою подальшого доопрацювання та повторного подання їх на розгляд; подавати на розгляд міжвідомчої комісії документи зі спірних питань, які потребують міжвідомчого врегулювання.

Відповідно до пунктів 7,8 розділу ІІ Положення про Комісію у разі відсутності документів, передбачених пунктом 1 розділу III цього Положення, вони витребовуються Комісією в порядку, передбаченому пунктом 3 розділу III цього Положення.

Документи, зазначені в абзацах другому четвертому пункту 12 розділу І цього Положення, у разі надходження до Комісії обліковуються у журналі обліку рапортів (заяв) заявників із числа військовослужбовців Держспецзв`язку про визнання учасниками бойових дій, форму якого наведено в додатку 1 до цього Положення.

Документи, зазначені в абзаці п`ятому пункту 12 розділу І цього Положення, у разі надходження до Комісії обліковуються у журналі обліку документів, поданих до Держспецзв`язку для позбавлення статусу учасника бойових дій, форму якого наведено в додатку 2 до цього Положення.

Комісія у місячний строк із дня надходження документів до неї та їх облікування розглядає їх, заслуховує у разі потреби пояснення заявників та приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій.

За відсутності підстав надання статусу учасника бойових дій Комісія повертає документи до підрозділів Держспецзв`язку з метою їх подальшого доопрацювання та повторного подання на розгляд Комісії протягом 10 календарних днів.

Згідно з пунктами 1-3 розділу ІV Положення про Комісію вона відмовляє заявнику у наданні статусу учасника бойових дій у разі: 1) відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій; 2) відсутності необхідних документів, визначених пунктом 1 розділу III цього Положення; 3) подання недостовірної інформації; 4) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення заявником умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

У разі усунення виявлених підстав для відмови у наданні статусу учасника бойових дій заявник, його законний представник або уповноважена особа може повторно ініціювати винесення питання про надання зазначеного статусу (за процедурою, визначеною цим Положенням) на розгляд Комісії шляхом подання рапорту (заяви) Голові Держспецзв`язку або посадовій особі, яка виконує його обов`язки.

Рішення Комісії про відмову у наданні заявнику статусу учасника бойових дій може бути оскаржене відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» та/або в судовому порядку.

Судом встановлено, що позивач проходить військову службу в 3 Територіальному Одеському вузлу урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

15.01.2026 начальником 3ТВУЗ Держспецзв`язку супровідним листом від 15.01.2026 № 54/08179ДСК було подано до Комісії документи для розгляду зокрема: довідка від 15.01.2026 № 20; витяги з Журналу БД ПУ 3 ТВУЗ Держспецзв`язку, інв. № 1303ДСК/РСО від 18.03.2025 (р.н. 54/06-154ДСК від 12.01.2026); інв. № 1304ДСК/РСО від 18.03.2025 (р.н. 54/06-155ДСК від 12.01.2026), витяг з наказу командувача ОУВ Чернігів від 09.11.2022 № 118; від 01.02.2023 № 25 (по стройовій частині), наказ 3 ТВУЗ Держспецзв`язку від 07.11.2022 № 51/ДСК (про здійснення ротації), наказ 3 ТВУЗ Держспецзв`язку від 08.11.2022 № 17-В, від 04.02.2023 № 4-В (про відрядження), накази Головнокомандувача ЗСУ від 02.12.2022 № 311; від 02.01.2023 № 1,

28.01.2026 відбулось засідання Комісії на якій, серед іншого, розглядались документи стосовно позивача.

За результатами вивчення поданих документів, Комісією прийнято рішення, оформлене протоколом № 1/2026 від 28.01.2026 про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойовий дій у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів.

Аналізуючи оскаржуване рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе рішення повинно бути вмотивованим.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Водночас, оскаржуване рішення не містять жодних обґрунтувань відмови позивачу у наданні статусу учасника бойових дій. Також вони не містять посилання на норми чинного законодавства щодо відмови позивачу у наданні статусу учасника бойових дій.

Також враховуючи, що рішення комісії приймаються з дотриманням вимог Закону України Про адміністративну процедуру (далі Закон № 2073-ІХ), суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до частини 3 статті 8 цього Закону, адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.

За приписами статті 72 Закону № 2073-IX у мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються:

1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

Відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.

Наслідки передбачені частини 3 статті 85 № 2073-IX: у разі якщо адміністративний акт не містить мотивувальної частини, у випадку, якщо відповідно до цього Закону вона є обов`язковою, такий акт скасовується.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України дій, оформлене протоколом № 1/2026 від 28.01.2026 в частині відмови у наданні статусу учасника бойових дій капітану ОСОБА_1 не ґрунтується на вимогах законодавства, прийнято без врахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України надати статус учасника бойових дій капітану ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання статусу учасника бойових дій є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Відтак, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача відповідно до встановлених у справі обставин та висновків суду, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України дій, оформлене протоколом № 1/2026 від 28.01.2026 в частині відмови у наданні статусу учасника бойових дій капітану ОСОБА_1 та зобов`язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України повторно розглянути матеріали щодо надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки наданої судом.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

На підтвердження наявності підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвокату Руденко І.І. в сумі 8500 грн позивачем надано до суду такі документи: копія договору про надання правничої допомоги від 24.02.2026; додаткова угода №1 до договору про надання правничої допомоги від 24.02.2026; акт прийому наданих послуг від 18.03.2026; платіжна інструкція № 904708589.1 від 24.02.2026.

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України виходить із наступного:

- дана справа відноситься до незначної складності;

- розгляд справи проведено без участі сторін за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши надані документи на підтвердження обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що розмір витрат у заявленому розмірі 8500 грн не є співмірним із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним у акті наданих послуг.

Враховуючи вищезазначене та з огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності та пропорційності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 3500 грн.

Керуючись статтями 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (ідентифікаційний код 34620942, вул. Солом`янська, буд. 13, м. Київ, 03110) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України дій, оформлене протоколом № 1/2026 від 28.01.2026 в частині відмови у наданні статусу учасника бойових дій капітану ОСОБА_1 .

Зобов`язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України повторно розглянути матеріали щодо надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки наданої судом.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Удовіченко