Рішення № 139089560, 19.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 рокусправа № 380/12200/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідач, УПП у Львівській області ДПП), у якому просить:

- визнати дії Управління патрульної поліції у Львівській області департаменту патрульної поліції Національної поліції України протиправними щодо: відмови у задоволенні запиту від 02.12.2025 про надання публічної інформації; ненадання запитуваної інформації, зазначеної у запиті від 02.12.2025;

- зобов`язати Управління патрульної поліції у Львівській області департаменту патрульної поліції Національної поліції України у п`ятиденний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили повторно розглянути запит від 02.12.2025 та надати запитувану у ньому інформацію.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 02.12.2025 надіслала відповідачу запит про надання публічної інформації з проханням надати в електронному та паперовому вигляді копію штатного розпису УПП у Львівській області ДПП на 2025 рік, а також копію наказу, яким він був затверджений. Листом від 08.12.2025 №151зі/41/12/01-2025 відповідач відмовив у наданні запитуваної інформації з підстав її відсутності у розпорядника. Вважає таку відмову протиправною, оскільки відповідач є територіальним (відокремленим) структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції, наділеним статусом суб`єкта владних повноважень, а штатний розпис та наказ про його затвердження належать до офіційних документів, які створюються у процесі діяльності органу публічної влади. Наголошує, що функціонування органу державної влади без затвердженого штатного розпису неможливе, а тому твердження відповідача про відсутність запитуваної інформації є необґрунтованим. Зазначає, що у відмові відповідач не навів жодної з підстав, визначених ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», чим порушив її право на доступ до публічної інформації. З наведених підстав пред`явила цей позов.

Ухвалою судді від 22.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

01.07.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Свою позицію мотивує тим, що запит позивачки розглянутий у порядку та строки, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації», а за результатами розгляду 08.12.2025 надано письмову відповідь про відмову у задоволенні запиту на підставі п.1 ч.1 ст.22 цього Закону. Наголошує, що відповідач є територіальним (відокремленим) структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції, не є самостійною юридичною особою, не має власного відокремленого балансу та рахунків, а тому не наділений повноваженнями самостійно розробляти, затверджувати, змінювати чи зберігати такий кадровий документ, як штатний розпис. Стверджує, що окремого документа під назвою «Штатний розпис Управління патрульної поліції у Львівській області» юридично не існує, оскільки законодавством передбачено затвердження єдиного штатного розпису для юридичної особи - Департаменту патрульної поліції, а наказ про затвердження загального штату видається керівництвом Національної поліції України та зберігається у Департаменті патрульної поліції у м. Києві. Зазначає, що відповідач об`єктивно не міг надати документ, створення та існування якого не передбачено нормативними актами, що регулюють його діяльність, а тому відсутні правові підстави для визнання його дій протиправними або зобов`язання повторно розглянути запит. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Частиною 5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

02.12.2025 позивачка на офіційну електронну адресу відповідача надіслала запит про надання публічної інформації, у якому просила надати в електронному (сканованому в кольоровому форматі з оригіналу документа) та паперовому вигляді копію штатного розпису УПП у Львівській області ДПП на 2025 рік, а також копію наказу, яким він був затверджений. Зазначений запит зареєстровано відповідачем за вхідним №151зі/41/12/01-2025.

Листом від 08.12.2025 №151зі/41/12/01-2025 відповідач повідомив позивачці, що запитувана інформація не була отримана чи створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, а тому надати копії запитуваних документів не видається можливим у зв`язку з їх відсутністю у розпорядника.

Не погодившись із відмовою відповідача, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з відмовою відповідача у наданні позивачці запитуваної публічної інформації за запитом від 02.12.2025.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст.19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюються Законом України від 02.10.1992 №2657-XII «Про інформацію» (далі - Закон №2657-XII).

Відповідно до ч. 1, 2 ст.5 Закону №2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України від 13.01.2011 №2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VI).

Відповідно до ст.1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 13 Закону №2939-VI встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (ч.4 ст.13 Закону №2939-VI).

Відповідно до п. 6 ч.1 ст.14 Закону №2939-VI розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

За змістом ч. 1, 2 ст.19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на інформацію закріплений ч.1 ст.22 Закону №2939-VI, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Так, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит (п.1); інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч.2 ст.6 цього Закону (п.2); особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені ст.21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком (п.3); не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч.5 ст.19 цього Закону (п.4).

За змістом ч. 2 ст.22 Закону №2939-VI відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Згідно з ч. 3 ст.22 Закону №2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону №2939-VI у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; дату відмови; мотивовану підставу відмови; порядок оскарження відмови; підпис. Частиною 5 ст.22 цього Закону передбачено, що відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що на розпорядника публічної інформації покладено обов`язок надавати на запити зацікавлених осіб вже реально існуючу на момент отримання запиту інформацію, а відмова у задоволенні запиту є правомірною лише за наявності однієї з підстав, вичерпно визначених ч.1 ст.22 Закону №2939-VI, з обов`язковим дотриманням вимог щодо її форми та змісту, встановлених ч.4, 5 цієї статті.

Стосовно доводів відповідача про те, що він не є належним розпорядником запитуваної інформації, оскільки є територіальним (відокремленим) структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції, а не самостійною юридичною особою, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.1 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. За змістом ч.1 ст.13 цього Закону систему поліції складають, зокрема, центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції.

Наведене свідчить, що відповідач, будучи територіальним (відокремленим) структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції, здійснює владні управлінські функції у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку, а відтак є суб`єктом владних повноважень у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону №2939-VI та розпорядником публічної інформації. Та обставина, що відповідач не має статусу окремої юридичної особи, не звільняє його від обов`язків розпорядника інформації, оскільки за змістом ч. 4 ст. 13 Закону №2939-VI усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом. До того ж, саме до відповідача було адресовано запит, саме відповідач його зареєстрував та надав на нього відповідь по суті, чим фактично реалізував повноваження розпорядника інформації.

Стосовно характеру запитуваної інформації суд зазначає таке. Штатний розпис - це документ, який установлює на підприємстві, в установі, організації структуру, штати і посадові оклади працівників; він містить перелік посад із зазначенням їх кількості і розмірів посадових окладів. Такий документ створюється у процесі діяльності органу публічної влади, відображає його організаційну структуру та штатну чисельність, а тому є відображеною та задокументованою інформацією, отриманою або створеною в процесі виконання суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків, тобто публічною інформацією у розумінні ст.1 Закону №2939-VI.

Аналогічний за змістом висновок щодо належності відомостей штатного розпису до публічної інформації, доступ до якої не є обмеженим, викладено Верховним Судом у постанові від 19.09.2019 у справі №804/4781/17, у якій Суд зауважив, що оскільки штатний розпис не передбачає зазначення персональних даних осіб, які займають відповідні посади за цим штатним розписом, відомості, що містяться в ньому, не є конфіденційною інформацією або інформацією з обмеженим доступом, а розпорядник має обов`язок надати повну та вичерпну відповідь на запит про надання такої інформації.

Верховний Суд у постанові від 14.03.2018 у справі №815/1216/16 виснував, що у разі невизнання запитуваної інформації як публічної розпорядник, враховуючи положення ст.22 Закону №2939-VI, мав можливість відмовити у наданні такої інформації, а в разі неволодіння інформацією, але за умови, що йому відомо, до повноважень якого саме органу належить надання такої публічної інформації, розпорядник повинен був направити запит належному розпоряднику.

За змістом ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Наведені висновки Верховного Суду застосовні до обставин цієї справи.

Перевіряючи оскаржувані дії відповідача на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, суд керується таким.

Із матеріалів справи вбачається, що листом від 08.12.2025 №151зі/41/12/01-2025 відповідач відмовив позивачці у наданні запитуваної інформації, обмежившись відтворенням змісту ст.1 Закону №2939-VI та зазначенням, що запитувана інформація не була отримана чи створена відповідачем і надати копії документів не видається можливим у зв`язку з їх відсутністю у розпорядника. При цьому у зазначеному листі відповідач не навів жодної з підстав для відмови, вичерпно визначених ч.1 ст.22 Закону №2939-VI, зокрема не послався на п.1 ч.1 ст.22 цього Закону та не обґрунтував, що він не володіє і водночас не зобов`язаний відповідно до своєї компетенції володіти запитуваною інформацією. Так само у листі не зазначено прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту, і мотивовану підставу відмови, що є порушенням вимог ч.4 ст.22 Закону №2939-VI до змісту відмови.

Покликання відповідача у відзиві на те, що відмову надано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону №2939-VI, суд відхиляє, оскільки зі змісту самого листа від 08.12.2025 №151зі/41/12/01-2025 не вбачається, що така підстава була застосована; наведення відповідної правової підстави вперше у відзиві на позовну заяву не усуває дефектів оскаржуваної відмови, яка оцінюється судом за її змістом на момент прийняття.

Крім того, суд враховує, що застосування п.1 ч. 1 ст. 22 Закону №2939-VI як підстави для відмови можливе лише за одночасної наявності двох умов: фактичної відсутності запитуваної інформації у розпорядника та відсутності юридичного обов`язку розпорядника володіти відповідною інформацією згідно з його компетенцією. У разі відсутності хоча б однієї з цих умов відмова за наведеною підставою є неправомірною.

Доводи відповідача про те, що окремого документа під назвою «Штатний розпис Управління патрульної поліції у Львівській області» юридично не існує, а штатна чисельність та організаційна структура визначаються щодо Департаменту патрульної поліції як юридичної особи, не спростовують факту наявності у відповідача інформації про його структуру, штати та посадові оклади, яка становить зміст запитуваної інформації. Функціонування органу публічної влади (його територіального підрозділу) без визначеної штатної чисельності та переліку посад неможливе, а тому твердження про повну відсутність у відповідача запитуваної інформації є непереконливим. За таких обставин відповідач не був позбавлений можливості надати наявну у нього інформацію в частині, що його стосується, або, якщо він вважав, що відповідним документом володіє інший розпорядник (Департамент патрульної поліції, керівництво Національної поліції України), направити запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача в порядку ч.3 ст.22 Закону №2939-VI. Проте жодної з наведених дій відповідач не вчинив.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у взаємозв`язку з наведеними висновками Верховного Суду та встановленими обставинами справи дає підстави для висновку, що відмова відповідача у наданні позивачці запитуваної інформації, оформлена листом від 08.12.2025 №151зі/41/12/01-2025, є неправомірною, оскільки надана без наведення передбаченої ч.1 ст.22 Закону №2939-VI підстави для відмови, з порушенням вимог ч.4 ст.22 цього Закону до змісту відмови та без вчинення дій, визначених ч.3 ст.22 Закону №2939-VI.

Доводи відповідача про зворотне зводяться до нічим не підтверджених припущень і не спростовують висновків суду.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всякій несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи дії відповідача, які зумовили пред`явлення позивачкою цього позову, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у наданні запитуваної інформації не відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, та порушує право позивачки на доступ до публічної інформації. За таких обставин суд визнає протиправними дії відповідача щодо відмови у задоволенні запиту від 02.12.2025 про надання публічної інформації, оформленої листом від 08.12.2025 №151зі/41/12/01-2025.

Вирішуючи питання про належний спосіб захисту порушеного права позивачки, суд зазначає таке.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки суд не наділений повноваженнями підміняти собою суб`єкта владних повноважень у вирішенні питання про надання чи відмову в наданні публічної інформації, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачки у цій справі є зобов`язання відповідача повторно розглянути запит позивачки від 02.12.2025 та надати відповідь з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Такий спосіб захисту відповідає змісту та суті порушеного права позивача і забезпечує ефективний захист її прав та інтересів від порушень з боку відповідача.

Водночас позовна вимога про зобов`язання відповідача надати запитувану інформацію задоволенню не підлягає, оскільки питання про надання конкретної інформації за результатами розгляду запиту віднесено до дискреційних повноважень розпорядника інформації, а суд, зобов`язуючи відповідача повторно розглянути запит, не може наперед визначати зміст рішення, яке має бути прийняте за наслідками такого розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору за пред`явлення цього адміністративного позову, доказів понесення інших судових витрат вона до суду не подала, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо відмови у задоволенні запиту ОСОБА_1 від 02.12.2025 про надання публічної інформації, оформленої листом від 08.12.2025 №151зі/41/12/01-2025.

3. Зобов`язати Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України повторно розглянути запит ОСОБА_1 про надання публічної інформації від 02.12.2025 та надати відповідь з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивачка - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (місцезнаходження: вул. Перфецького, буд. 19, м. Львів, 79053; ЄДРПОУ 4010864646).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна