Рішення № 139089462, 18.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 рокусправа № 380/2784/26 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі позивачка) звернулася до суду з адміністративним позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ в Кіровоградській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач-2, ГУ ПФУ у Львівській області), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 30.12.2025 №134450011378 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» відповідно до заяви від 23.12.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ, врахувавши при обчисленні розміру пенсії відомості про заробітну плату на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 16.12.2025 № 06-40/21 та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 16.12.2025 № 06-40/22, з моменту подання заяви до відповідача ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області, тобто з 23.12.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зважаючи на досягнення пенсійного віку та наявність необхідного стажу державної служби, 23.12.2025 звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою щодо переведення на пенсію на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», відповідно до пунктів 10, 12 Розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» №889-VIII, до якої додала довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 16.12.2025 № 06-40/21, про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 16.12.2025 № 06-40/22. За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ в Кіровоградській області прийняло рішення від 30.12.2025 №134450011378, яким відмовлено у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». Підставою для відмови слугувало те, що посади, на яких присвоювалися персональні і спеціальні звання не підлягають зарахуванню до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України №3723.

Позивачка вважає відмову відповідача-1 протиправною та вказує на дотримання усіх умов, передбачених п. 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», ч. 1 ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», а саме: досягнення необхідного віку, наявність страхового стажу, стажу служби на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, понад 20 років станом на 01.05.2016, що у сукупності дає право на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». З метою поновлення порушеного права, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 23.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

04.03.2026 відповідач-1 подав до суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачкою обставин та правових підстав позову. Свою позицію мотивує тим, що 23.12.2025 ОСОБА_1 звернулася із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Стверджує, що основним критерієм, за яким визначається можливість зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 27 Закону №3723, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Наголошує, що Митним Кодексом передбачено присвоєння службовим, посадовим особам в митних органах/митній службі/органах доходів і зборів персональні звання та спеціальні звання. Зважаючи на це, періоди роботи в службових/посадових осіб в митних органах/митній службі/органах доходів і зборів на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Крім того звертає увагу, що до стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723, зараховується періоди роботи ОСОБА_1 з 06.06.1995 до 26.03.1996, з 31.10.2013 до 01.05.2016. З огляду на те, що стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців складає 3 роки 3 місяці 22 дня, відсутні підстави для переведення позивачки на пенсію відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ.

10.03.2026 представник позивачки подав відповідь на відзив, у якій виклав свої міркування та аргументи щодо наведених відповідачем-1 у відзиві на позовну заяву заперечень та мотиви їх відхилення.

25.03.2026 відповідач-2 подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень зазначає, що 23.12.2025 позивачка звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону №1058 на пенсію за віком згідно із Законом №889-VIII. За результатами розгляду заяви, за принципом екстериторіальності , ГУ ПФУ в Кіровоградській області прийняло рішення про відмову у переході на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу». Стверджує, що період перебування посадових осіб на посадах, в період перебування на яких були присвоєнні персональні чи спеціальні звання не зараховується до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Крім того вказує, що вимога позивачки щодо врахування довідок про заробітну плату під час обчислення пенсії є передчасною. З огляду на наведене, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивачка отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що не заперечується відповідачем.

Відповідно до записів трудової книжки від 13.09.1978 серії НОМЕР_1 позивачка має такий трудовий стаж:

- 01.03.1994 призначена інспектором Львівської митниці;

- 31.03.1997 звільнена з посади у зв`язку з ліквідацією Львівської митниці ;

- 01.04.1997 призначена на посаду інспектором Західної регіональної митниці; прийняла присягу державного службовця 06.06.1995;

- 17.04.2005 звільнена з посади інспектора Західної регіональної митниці відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України в порядку переведення в Львівську митницю;

- 18.04.2005 призначена на посаду старшого інспектора митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці;

- 31.12.2006 звільнена з посади старшого інспектора митного поста «Львів-аеропорт» відповідно до п. 5ст. 36 КЗпП У в порядку переведення у Західну регіональну митницю;

- 01.01.2007 призначена на посаду старшого інспектора митного поста «Львів-аеропорт» Західної регіональної митниці;

- 30.04.2008 звільнена з займаної посади згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України у порядку переведення у Львівську митницю;

- 01.05.2008 призначена на посаду старшого інспектора митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці;

- 21.05.2009 переведена на посаду головного інспектора митного поста «Львів-аеропорт», як така що була зарахована до кадрового резерву на дану посаду;

- 01.05.2010 переведена на посаду старшого інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Рава-Руська»;

- 24.07.2010 переведена виконуючою обов`язки на посаді головного інспектора митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці;

- 23.09.2010 затверджена на посаду головного інспектора митного поста «Львів-аеропорт» Львівської Митниці;

- 28.11.2011 звільнена із займаної посади відповідно до п. 1 ст. 96 КЗпП України за угодою сторін;

- 08.12.2011 призначена виплата допомоги з безробіття;

- 03.09.2012 скорочено виплату допомоги з безробіття;

- 03.12.2012 прийнята на роботу на посаду консультанта з економічних питань;

- 30.10.2013 звільнена з посади консультанта з економічних питань відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін;

- 31.10.2013 призначена на конкурсній основі на посаду начальника відділу кадрової та організаційної роботи Департаменту фінансів ЛОДА;

- 21.02.2016 призначена на посаду заступника начальника відділу фінансового, організаційно-господарського забезпечення управління фінансів невиробничої сфери департаменту фінансів обласної державної адміністрації;

- 02.05.2016 переведена на посаду заступника начальника відділу інформаційно-комп`ютерного та кадрового забезпечення фінансів управління фінансів невиробничої сфери департаменту фінансів обласної державної адміністрації;

- 01.06.2024 призначена в порядку переведення на рівнозначну посаду, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби на посаду завідувача сектору управління персоналом департаменту фінансів облдержадміністрації.

Відомостями трудової книжки також підтверджено, що ОСОБА_1 присвоєно:

27.03.1996 персональне звання «Інспектор митної служби 2 рангу»

08.06.1998 персональне звання «Інспектор митної служби 1 рангу»;

01.04.2004 спеціальне звання «Інспектор митної служби 3 рангу»;

30.08.2005 спеціальне звання «Інспектор митної служби 2 рангу»;

27.11.2006 спеціальне звання «Інспектор митної служби 1 рангу»;

04.09.2009 спеціальне звання «Радник митної служби 3 рангу»;

31.10.2013 11 ранг державного службовця:

31.10.2015 10 ранг державного службовця;

01.05.2016 о 6 ранг державного службовця у межах посад державної служби категорії «Б» ;

01.05.2019 5 ранг державного службовця в межах класифікації посад державної служби «Б»;

01.05.2022 4 ранг державного службовця в межах посад державної служби категорії «Б»;

01.05.2025 3 ранг державного службовця в межах посад державної служби категорії «Б».

23.12.2025 позивачка звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою щодо переведення з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», відповідно до пунктів 10, 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №889-VIII, до якої додала довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду, якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 16.12.2025 №06-40/21 та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 16.12.2025 №06-40/22, видані Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації.

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення визначено ГУ ПФУ в Кіровоградській області.

За результатами розгляду заяви відповідач-1 прийняв рішення від 30.12.2025 №134450011378 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 23.12.2025 відповідно до Закону України «Про державну службу».

За змістом рішення «…Основним критерієм, за яким визначається можливість зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 27 Закону № 3723, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.

Статтею 588 глави 83 розділу ХХ Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ, статтею 90, підпунктом 1 пунктом 2 розділу ХІ Закону № 889, статтею 25 Закону № 3723, Митним кодексом України від 12.12.1991 № 1970-ХІІ, від 17.07.2002 № 92-ІV, від 13.03.2012 № 4495-VІ, було передбачено присвоєння службовим, посадовим особам в митних органах/митній службі/органах доходів і зборів персональні звання та спеціальні звання.

З огляду на вищевказані нормативно-правові акти, періоди роботи в службових/посадових осіб в митних органах/митній службі/органах доходів і зборів на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Періоди роботи працівників в митних органах/митній службі/органах доходів і зборів на посадах, в період перебування на яких були встановлені ранги державних службовців, зараховуються до стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної службовців.

Враховуючи зазначене, до стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723, зараховується період роботи ОСОБА_1 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 з 06.06.1995 по 26.03.1996 (з дня прийняття присяги державного службовця по день присвоєння персонального звання) та з 31.10.2013 по 01.05.2016 (з дня присвоєння рангу державного службовця по 01.05.2016).

Всього стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців складає 3 роки 3 місяці 22 дня, що недостатньо для переведення на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ».

Вважаючи рішення про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» протиправним, позивачка пред`явила цей позов.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із прийняттям рішення про відмову у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця згідно із Законом України «Про державну службу».

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 10 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною 3 ст. 45 Закону №1058-IV унормовано порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої цим Законом, на інший. Зокрема, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 регулювалися Законом України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII).

За правилами ч. 1 Закону № 3723-XII державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 3723-XII регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон №3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної досади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

01.05.2016 набрав чинності Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII).

Підпунктом 1 п. 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно з п. 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18).

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, та мають передбачені вік та страховий стаж.

Аналогічна правова позиція сформована у постановах Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №560/2398/19, від 22.05.2024 у справі №500/1404/23.

Згідно з оскаржуваним рішенням підставою для відмови позивачці у переході на пенсію за віком на підставі Закону №889-VIII слугувала відсутність необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, оскільки посадовим особам митних органів присвоюється спеціальні звання і, відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначений ст. 25 Закону України «Про Державну службу» №3723-XII.

У цьому контексті суд звертає увагу на таке.

Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889 обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - порядок № 283), та додатку до нього (діяли до 01.05.2016).

Згідно з п. 5 порядку № 283 обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії

Відповідно до п. 1 порядку № 283 цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

За приписами п. 4 порядку № 283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Скарги, пов`язані з визначенням стажу роботи державних службовців, розглядаються згідно з чинним законодавством.

Також за змістом п. 2 порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Частиною 17 ст. 37 Закону №3723-XII регламентовано, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Відповідно до ст. 408 Митного кодексу України (в редакції Закону від 11.07.2002 № 92-IV) (далі - МК України) правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, згаданим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».

Згідно з ч. 1 ст. 413 МК України у вказаній вище редакції, особи, які вперше зараховуються на посади державної служби у митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях, приймають Присягу державного службовця.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 569 МК України (у редакції Закону від 13.03.2012 № 4495-VI) посадовими особами митної служби України є працівники митних органів України, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності митної служби України і яким присвоєно спеціальні звання митної служби. Посадові особи митної служби України є державними службовцями.

Правове становище посадових осіб митної служби України визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

За змістом ч. 1 ст. 588 МК України (у редакції Закону від 13.03.2012 № 4495-VI) пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України «Про державну службу». Час служби зазначених осіб в митних органах зараховується до стажу державної служби, необхідного для призначення пенсії державного службовця.

Частиною 1 ст. 588 МК України (у редакції Закону №405-VII від 04.07.2013) передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Отже, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивачки, та яке діє дотепер, визначено, що посадові особи державної митної служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.

Як вже зазначено судом, обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 цього Закону і «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889, а саме: щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Суд установив, що на день звернення до відповідача-2 за пенсією позивачка досягнула віку 64 років, тобто пенсійного віку, що відповідає приписам ст. 37 Закону №3723-XII.

Відповідно до записів у трудовій книжці серії 13.09.1978 серії НОМЕР_1 позивачка у періоди з 01.03.1994 до 31.03.1997 працювала у Львівській митниці, з 01.04.1997 до 17.04.2005 - у Західній регіональній митниці; з 18.04.2005 до 31.12.2006 на митному пості «Львів-аеропорт» Львівської митниці, з 01.01.2007 до 30.04.2008 на митному пості «Львів-аеропорт» Західної регіональної митниці; з 30.04.2008 до 01.05.2008 у Львівській митниці; з 01.05.2008 до 01.05.2010 на митному пості «Львів-аеропорт», з 01.05.2010 до 24.07.2010 на митному пості «Рава-Руська», з 24.07.2010 до 28.11.2011 на митному пості «Львів-аеропорт» Львівської митниці.

Із системного аналізу наведеного нормативного регулювання суд виснує, що робота позивачки на посадах в митних органах (з 01.03.1994 до 28.11.2011 (17 років 8 місяців 28 днів) підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Крім того, як вбачається з оскаржуваного рішення від 30.12.2025 №134450011378, відповідачем-1 зараховано до стажу роботи державного службовця 03 роки 03 місяці 22 дні (з них 06.06.1995 до 26.03.1996 у митниці; з 31.10.2013 по 01.05.2016 працювала в Департаменті фінансів ЛОДА).

Присягу державного службовця прийняла 06.06.1995, 31.10.2013 присвоєно 11 ранг державного службовця, 31.10.2015 присвоєно 10 ранг державного службовця, 01.05.2016 присвоєно 6 ранг державного службовця у межах посад державної служби категорії «Б»; 01.05.2022 присвоєно 4 ранг державного службовця в межах посад державної служби категорії «Б»; 01.05.2025 присвоєно 3 ранг державного службовця в межах посад державної служби категорії «Б».

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що стаж роботи позивачки на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, на день набрання чинності Законом № 889, а саме 01.05.2016 становив більше 10 років; станом на вказану дату позивачка займала посаду державної служби, тож за сукупністю умов, про які судом зазначено вище, позивачка має право на переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Відтак, відмова відповідача в переведенні позивачки на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є неправомірною.

За змістом ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

У спірному випадку у позивачки право на переведення з одного виду пенсії на інший виникло з моменту звернення до пенсійного органу з відповідною заявою 23.12.2025.

Стосовно вимоги позивачки про зобов`язання пенсійного органу перевести на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду, якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 16.12.2025 №06-40/21 та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 16.12.2025 №06-40/22, видані Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації суд зазначає, що відповідачем відомості, наведені у вказаних довідках не оцінювались, а тому така вимога є передчасною та задоволенню не підлягає. Приймаючи спірне рішення відповідач відмовив позивачу у переведенні на інший вид пенсії у зв`язку з відсутністю у позивача необхідного стажу роботи на посадах державної служби.

Позовні вимоги про обрахунок пенсії з урахуванням конкретних довідок про складові заробітної плати в цілому є передчасним, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб`єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у ст. 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №560/8328/22 та від 19.12.2023 у справі №600/947/23-а.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пп. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Оцінюючи рішення відповідача-1, суд дійшов висновку, що воно не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України. Тому таке рішення суд визнає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

З урахуванням встановлених обставин справи та проведеного аналізу норм чинного законодавства України, з метою поновлення порушеного права позивачки суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача-1 перевести з 23.12.2025 з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону № 889-XIII.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів позивачки, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Приписами ч. 3 ст. 139 КАС України регламентовано, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення до суду з цим позовом позивачка сплатила судовий збір у сумі 1064,96 грн.

З урахуванням задоволення позову частково, на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 532,48 грн.

Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 30.12.2025 №134450011378 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 23.12.2025 відповідно до Закону України «Про державну службу».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перевести ОСОБА_1 з 23.12.2025 з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу».

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивачка ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач-1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (місцезнаходження: вул. Соборна, буд. 7А, м. Кропивницький, 25001; ЄДРПОУ 20632802).

Відповідач-2 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016; ЄДРПОУ 13814885).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна