Ухвала суду № 139085560, 05.08.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/13911/25

Провадження № 1-кп/204/652/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

представника потерпілого (ВКЗ) ОСОБА_7 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження №12025042140001427, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 грудня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Чечелівським районним судом міста Дніпра здійснюється судовий розгляд вищевказаного кримінального провадження.

Прокурором подано до суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою. Клопотання прокурора обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді довготривалого позбавлення волі, що в свою чергу може спонукати обвинуваченого до спроб переховування, з метою уникнення відповідальності. Крім того, на думку прокурора, існує ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України щодо вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений легального джерела доходу не має, раніше судимий, інкримінований йому злочин вчинив період умовно-дострокового звільнення, що свідчить про можливість вчинити інше кримінальне правопорушення. На підставі викладеного, прокурор вважає, що з урахуванням реальної наявності вказаних ризиків, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, можливо лише при продовженні застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, запобігання вищевказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим.

Захисником ОСОБА_5 було подано клопотання, яке він підтримав у судовому засіданні, про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на більш м`який запобіжний захід, а саме на домашній арешт у нічний час доби, або зменшення розміру застави. Своє клопотання обґрунтував тим, що прокурором не наведено належного, конкретного та індивідуалізованого обґрунтування необхідності подальшого тримання обвинуваченого під вартою та не доведено існування актуальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. На думку сторони захисту, самі по собі тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та можливість призначення суворого покарання не можуть бути самостійними підставами для продовження тримання особи під вартою. Захисник вказав, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, досудове розслідування завершено, матеріали кримінального провадження відкриті сторонам, письмові докази зібрані та досліджуються судом, а тому ризики незаконного впливу на свідків, знищення чи спотворення доказів істотно зменшилися або відсутні. При цьому прокурором не наведено конкретних фактів, які б свідчили про вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на переховування від суду, незаконний вплив на учасників провадження чи перешкоджання кримінальному провадженню. Крім того, сторона захисту посилається на те, що обвинувачений має постійне місце проживання, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв`язків, є військовослужбовцем, який добровільно став на захист України під час повномасштабної збройної агресії. Зазначені обставини, на думку захисника, свідчать про відсутність наміру ухилятися від суду та належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Окремо захисник звернув увагу на стан здоров`я обвинуваченого, який потребує належного медичного спостереження та лікування. Тривале перебування під вартою, на думку сторони захисту, негативно впливає на стан його здоров`я та створює необхідність забезпечення відповідного лікування і реабілітації. Сторона захисту також зазначила, що відповідно до вимог КПК України суд при вирішенні питання щодо запобіжного заходу зобов`язаний оцінити можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу. На переконання захисника, прокурором не доведено, що саме тримання під вартою є єдиним заходом, здатним забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а також не наведено конкретних обставин, які б свідчили про неможливість застосування домашнього арешту. Також, захисник зазначив щодо розміру застави, визначеної як альтернативи триманню під вартою, зазначаючи, що прокурором не обґрунтовано необхідність саме такого її розміру та не доведено, що застава у меншому розмірі не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. З огляду на викладене сторона захисту вважає, що подальше тримання обвинуваченого під вартою не відповідає принципам необхідності та пропорційності, а мета застосування запобіжного заходу може бути досягнута шляхом застосування більш м`якого заходу. У зв`язку з цим просив змінити обвинуваченому запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт у нічний (вечірній) час із покладенням передбачених законом процесуальних обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 та його представник - адвокат ОСОБА_7 покладались на розсуд суду.

Вислухавши клопотання прокурора, думку учасників процесу, суд доходить наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Слід зазначити, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу або в майбутньому.

Ризик має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій, які можуть зашкодити кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Оцінюючи наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. На думку суду вже лише ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що кореспондується з позицією ЄСПЛ щодо необхідності оцінки ризику втечі у світлі фактів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Таким чином, наявний ризик можливого переховування обвинуваченого від суду.

Крім того, наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, на думку суду, не свідчить про наявність таких міцних соціальних зв`язків, які були б достатнім стримуючим фактором, який би спростовував ризик переховування обвинуваченого від суду.

Судом також береться до уваги й той факт, що на території України, починаючи, з 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан, а тому у обвинуваченого збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості в повному обсязі виконувати органами влади свої повноваження на певних територіях, що в свою чергу погіршує можливість здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого.

Існування ризику передбаченого п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що обвинувачений будучи раніше неодноразово судимим за вчинення кримінальних правопорушень, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та продовжив вчиняти кримінальні правопорушення. Окрім цього, обвинувачений є особою у якої відсутнє офіційне джерело доходу, на утриманні нікого не маючий, а тому судом приймається до уваги те, що в разі перебування на більш м`якому запобіжному заході останній може вдатися до дій щодо свого незаконного збагачення шляхом продовження вчинення кримінальних правопорушень.

Суд вважає, що обраний та продовжений відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м`який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив.

Що стосується клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, суд вважає, що інший більш м`який запобіжний захід є таким, що не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 та усунути ризики, які наявні та є дійсними на даний час, тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

Тому ризики передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого, не змінилися та мають місце й в теперішній час, що вказує на недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу і продовження існування ризиків, а тому обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на те, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави має стимулюючий характер дотримання покладених на нього обов`язків та запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, ураховуючи кількість покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків та співвідношення з існуючими ризиками їх невиконання, а також особу обвинуваченого, суд уважає, що раніше визначений розмір застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідає критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), буде достатнім для забезпечення процесуальної поведінки обвинуваченого, забезпечить справедливий баланс інтересів особи та суспільства, не суперечитиме Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, клопотання сторони захисту про зменшення розміру застави задоволенню не підлягає.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного стосовно ОСОБА_4 відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України на 60 днів, з визначенням застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133120 гривень, з покладенням на обвинуваченого у відповідності до ст. 194 КПК України певних обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 193-194, 197, 331, 369- 372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 03 жовтня 2026 року включно.

Визначити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно складає 133 120,00 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади у разі наявності свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу залишити без задоволення.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4», для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1