Ухвала суду № 139085561, 05.08.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/4617/25

Провадження № 1-кп/204/518/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

представника малолітнього потерпілого (ВКЗ) адвоката ОСОБА_6 ,

розглядаючи у підготовчому судовому клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.301-1 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024040000000274, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 березня 2024 року, -

ВСТАНОВИВ:

В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_5 . Крім того, прокурор просив, відповідно до ст.183 КПК України, визначити обвинуваченому розмір застави у вигляді трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Клопотання прокурора обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає виключне покарання у вигляді позбавлення волі строком від дев`яти до п`ятнадцяти років. Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обвинувачений ОСОБА_5 , усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, а тому, з метою уникнення відповідальності, може переховуватися від суду. Також, прокурор вказує, що на користь зазначеного ризику також свідчать ті обставини, що обвинувачений не має постійного місця роботи, мешкав у знайомого через конфлікти з родичами, тобто відсутні соціальні важелі впливу на нього. Крім того, на думку прокурора існує ризик того, що обвинувачений може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки маючи доступ до інтернет-аккаунтів, які знаходяться на технічних засобах, може знищити інформацію яка має значення для кримінального провадження. Крім того, на думку прокурора існує ризик незаконного впливу обвинуваченим на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні у зв`язку з обізнаністю їх анкетних даних, оскільки вони є його знайомими, шляхом їх залякування, умовляння, пропонування неправомірної вигоди, з метою уникнення відповідальності за особливо тяжкий злочин. Крім того, існує ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, a саме створити штучні докази своєї невинуватості, враховуючи, що вчинення кримінального правопорушення здійснено за допомогою мережі інтернет, соціальних мереж для спілкування, тому перебуваючи на волі ОСОБА_5 матиме можливість вільного доступу до цих мереж та створення штучних обставин, начебто, вчинення кримінального правопорушення іншими особами.

Ураховуючи факт, що обвинувачений не має постійного джерела доходу окрім, як дохід отриманий ним від розповсюдження та збуту дитячої порнографії, останній перебуваючи на свободі може вчиняти інші кримінальні правопорушення з метою отримання прибутку, або продовжити кримінальне правопорушення з тією ж метою.

На підставі викладеного, прокурор вважає, що з урахуванням реальної наявності вказаних ризиків, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, можливо лише при продовженні застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також враховуючи особу обвинуваченого, запобігання вищевказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим.

В судовому засіданні представник малолітнього потерпілого ОСОБА_6 підтримав клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому.

Захисник ОСОБА_4 заперечував щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 та зазначив про необґрунтованість доводів прокурора щодо наявності вказаних ризиків. Ризик переховування недоведений. Щодо ризику передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України вказав, що досудове розслідування вже завершено, справа перебуває на розгляді, всі докази долучені до кримінального провадження. Те, що обвинувачений може знищити якусь інформацію, прокурором не доведено, як саме технічно це можливо зробити. Ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого втратив свою актуальність, оскільки покази вже було зафіксовано під час проведення слідчих дій. Що стосується ризику передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України захисник зазначив, що його підзахисний є раніше не судимим, має місце проживання. Бабуся з якою він проживав є особою з інвалідністю та має позитивну характеристику. Обвинувачений не має майна, раніше працював на будівництві вантажником, тому визначений розмір застави є непомірним для нього. Просив змінити обвинуваченому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт або зменшити розмір визначеної застави.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, передбачені ст.178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Так, відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

При розгляді клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , судом оцінюються усі ризики зазначені прокурором у своєму клопотанні у сукупності.

Суд виходить з вірогідності причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.

Оцінюючи ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що обвинувачений може переховуватися від суду, окрім цього існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301-1 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, а тому з великою ймовірністю обвинувачений може вчиняти дії щодо уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення, враховує, що така оцінка стосується перспективних фактів, тому суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Надаючи оцінку ризику переховування, судом враховується, що наявність у обвинуваченого місця проживання та бабусі з інвалідністю не є таким, що суттєво зменшує ризик переховування особи у співставленні з суворістю покарання, яке загрожує обвинуваченому.

Судом також береться до уваги й той факт, що на території України, починаючи, з 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан, а тому у обвинуваченого збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості в повному обсязі виконувати органами влади свої повноваження на певних територіях, що в свою чергу погіршує можливість здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого.

Аналізуючи наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд виходить з того, що обвинувачений, у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, ураховуючи, що злочин у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 вчинено з використанням мобільних телефонів та мережі Інтернет, ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Крім того, перевіряючи наявність ризику впливу обвинуваченого ОСОБА_5 на малолітнього потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Ризик впливу на свідків, існує не лише під час зібрання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань від вказаних осіб та дослідження їх судом.

Оскільки, на даний час триває стадія підготовчого судового провадження свідки, судовий розгляд не розпочато, ще не були допитані судом, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченого на малолітнього потерпілого та свідків, вони можуть надавати неправдиві свідчення або ж відмовитись від їх надання, а тому існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином слід ураховувати мету, спосіб, обстановку кримінального правопорушення у вчиненні, якого обвинувачується ОСОБА_5 , а саме обвинувачений може створити штучні докази своєї невинуватості, враховуючи, що вчинення кримінальних правопорушень здійснено за допомогою мережі інтернет, соціальних мереж для спілкування, отже маючи можливість вільного доступу до цих мереж обвинувачений має можливість створення штучних обставин вчинення кримінальних правопорушень іншими особами.

Оцінюючи наявність ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, суд виходить з того, що обвинувачений ОСОБА_5 не працював, тобто характеризується відсутністю постійного, законного джерела доходу, а отже наявний ризик вчинення ним інших кримінальних правопорушень або продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Отже, встановлені під час розгляду клопотання обставини у своїй сукупності дають достатні підстави стверджувати, що наявні ризики, у достатній мірі виправдовують подальше застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а більш м`які запобіжні заходи нездатні забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Суд вважає, що обраний та продовжений відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м`який.

Доводи сторони захисту про те, що обвинувачений має постійне місце проживання, за яким характеризується виключно позитивно, має бабусю, яка є інвалідом і потребує догляду і піклування, не є достатньо вагомими і не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки вказані обставини існували на час вчинення інкримінованого злочину та не є достатнім стримуючим фактором на даний час.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив, а отже підстави для зміни запобіжного заходу на більш м`який відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 5 ст. 182 КПК України, передбачено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

При визначенні розміру застави суд, враховує положення ст.ст. 182, 183 КПК України та практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. Оцінивши в сукупності тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , а також особу обвинуваченого, встановлені ризики, суд вважає, суд вважає, що раніше визначений судом розмір застави у сумі 998400 гривень, що відповідно становить 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним покладених процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Таким чином, суд приходить до переконання, що строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 належить продовжити, згідно ст. 197 КПК України, строком на 60 днів з визначеним розміром застави у розмірі 998400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 193-194, 197, 314, 369- 372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 03 жовтня 2026 року включно.

Визначити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно складає 998 400,00 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м`який відмовити.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4», для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1