Ухвала суду № 139084998, 19.08.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 629/718/22

(1-кп/199/85/26)

УХВАЛА

19.08.2026 місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:

судді ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі дистанційного судового провадження в залі суду кримінальне провадження № 12018220730000228 відносно:

ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_2 ,

УСТАНОВИВ:

Прокурор ОСОБА_4 звернувся до суду із клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки на цей існують ризики, передбачені п. 1), 3), 4), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема, прокурор зазначає, що обвинувачений ОСОБА_2 неодноразово, без поважних причин, не з`являвся на виклик до суду, виїхав за кордон до Республіки Польща та до України не повертався, на зв`язок із судом не виходив, був оголошений у міжнародний розшук, у зв`язку із чим ризик переховування обвинуваченим від суду існує та є обґрунтованим; володіючи відомостями щодо анкетних даних свідків сторони обвинувачення, які не допитані, ОСОБА_2 може вплинути на них з метою відмови від дачі показів чи зміни показів; оскільки обвинувачений ОСОБА_2 переховувався від суду, відповідно за його відсутності не було можливим допитати свідків, дослідити письмові докази у кримінальному провадженні, тому обвинувачений ОСОБА_2 своїми діями перешкоджав кримінальному провадженню; на думку прокурора обвинувачений ОСОБА_2 , з урахуванням обсягу обвинувачення, може вчинити новий злочин.

Вказані обставини разом із тяжкістю можливого покарання, що загрожує ОСОБА_2 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, на думку прокурора, є достатніми підставами для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який відповідає характеру та тяжкості діяння, що йому інкримінуються, відповідає особі обвинуваченого та позбавить його можливості і далі перешкоджати інтересам правосуддя.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, захисник зазначив, що за наслідком дослідження письмових доказів сторона захисту вбачає, що обвинувачення ОСОБА_2 ґрунтується на недопустимих доказах, відповідно це вказує на зменшення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, тому сторона захисту просила змінити обвинуваченому запобіжний захід на такий, що не пов`язаний з обмеженням особистої свободи ОСОБА_2 .

Суд, вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та зміст клопотання прокурора, вважає, що на цей час є всі підстави для задоволення клопотання прокурора, виходячи з наступного.

На цей час ОСОБА_2 продовжує обвинувачуватися у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, а саме:пропозиції та наданні неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданого службового становища, зо що передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від 4 до 8 років з конфіскацією майна або без такої.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає такі доводи обґрунтованими, оскільки заявлені ризики об`єктивно існують і для їх запобігання слід продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи з наступного.

Згідно п. 1) ч. 7 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений зобов`язаний: прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб.

Явка обвинуваченого до суду є обов`язковою, що слідує з вимог ч. 2 ст. 318 КПК України.

Так, 17.08.2018 на підставі ухвали слідчого судді Близнюківського районного суду Харківської області відносно ОСОБА_2 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внести заставу у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 123340 гривень.

24.10.2018 кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 вперше надійшло на судовий розгляд до Лозівського міськрайонного суду Харківської області.

26.12.2018 ОСОБА_6 внесла за ОСОБА_2 заставу та останній був звільнений з-під варти.

Проте обвинувачений ОСОБА_2 в судові засідання, призначені на 20.01.2022, 03.02.2022, 09.02.2022 в Лозівському міськрайонному суді Харківської області не з`явився, у зв`язку із чим ухвалою цього суду від 09.02.2022 був оголошений у розшук, а матеріали відносно ОСОБА_2 виділені в окреме судове провадження, яке було зупинено до розшуку обвинуваченого.

З 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні запроваджено воєнний стан, дія якого продовжена по цей час.

У відповідності до розпорядження Голови Верховного Суду від 06.04.2022 № 16/0/9-22 у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя під час воєнного стану територіальна підсудність справ Лозівського міськрайонного суду Харківської області була визначена Амур-Нижньодніпровському районному суду міста Дніпропетровська.

На підставі вищевикладеного кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 17.06.2022 надійшло на судовий розгляд до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська, який на цей час має назву: Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.

Проте обвинувачений ОСОБА_2 , знаючи про свій статус обвинуваченого, у підготовчі судові засідання даного суду як особисто, так і в режимі відеоконференції (дистанційне судове провадження) не з`являвся, про причини своєї неявки суд не повідомляв.

В подальшому, як встановив суд, ОСОБА_2 перетнув державний кордон України на виїзд 31.01.2022 о 22:55 годині через пункт пропуску «Грушів» та станом на 25.12.2024 до України не повертався.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_2 ухилився від суду та переховувався від правосуддя за межами України.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 25.12.2024 оголошено міжнародний розшук обвинуваченого ОСОБА_2 .

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 25.12.2024 обрано відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 25.12.2024 зупинено судове провадження у вказаному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 до міжнародного розшуку обвинуваченого.

23.10.2025 суд отримав листи виконувача обов`язків начальника відділу міжнародно-правового співробітництва Харківської обласної прокуратури ОСОБА_7 від 20.10.2025 та директора Департаменту міжнародної правової допомоги Міністерства юстиції України ОСОБА_8 від 22.10.2025 про затримання 19.10.2025 на території Республіки Польща ОСОБА_2

23.10.2025 ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра з метою вирішення питань, передбачених статтею 575 КПК України та приписами Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року, для підготовки документів про видачу обвинуваченого ОСОБА_2 з території Республіки Польща поновив судове провадження у кримінальних провадженнях: № 12018220730000157 та № 12018220730000228.

У період з 23.10.2025 по 09.04.2026 здійснювалися заходи, визначені статтею 575 КПК України та приписами Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року, щодо екстрадиції обвинуваченого ОСОБА_2 в Україну.

17.03.2026 Міністерство юстиції України повідомило суд, що Міністерство юстиції Республіки Польща прийняло рішення про видачу до України ОСОБА_2 для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України. При цьому польською стороною відмовлено у видачі ОСОБА_2 для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

09.04.2026 обвинувачений ОСОБА_2 екстрадований в Україну.

Таким чином, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 ухилився від суду та переховувався від правосуддя за межами України в Республіці Польща, є наявним ризик, передбачений п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України запобігання спробам переховуватися від суду.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_2 вжив реальних заходів щодо ухилення від суду, відповідно, володіючи відомостями щодо анкетних даних свідків сторони обвинувачення, які не допитані, може вплинути на них з метою схилення до зміни показів чи відмови від показів взагалі, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 3) ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_2 переховувався від суду, відповідно за його відсутності було не можливим допит свідків та дослідження письмових доказів у кримінальному провадженні, тобто здійснювати правосуддя у даному кримінальному провадженні, тому обвинувачений ОСОБА_2 своїми діями перешкоджав кримінальному провадженню, відповідно наявний ризик, передбачений п. 4) ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

У той же час суд вважає непідтвердженим ризик, передбачений п. 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, даних про його притягнення до інших видів юридичної відповідальності суду не надано, як і не надано доказів, які б свідчили про схильність обвинуваченого до вчинення нових кримінальних правопорушень.

При вирішенні питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд також враховує дані, що характеризують особу ОСОБА_2 , який розлучений, не є особою з інвалідністю, не страждає на тяжкі захворювання.

Протягом перебування обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою суду не надано будь-яких відомостей, які б могли вказувати на неможливість його перебування в умовах ізоляції від суспільства.

З урахуванням викладеного суд вважає, що прокурор довів в судовому засіданні те, що тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, прокурор також довів, що інший, менш суворий запобіжний захід, не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України, і тримання ОСОБА_2 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу,

Такі висновки суду ґрунтуються на тому, що станом на 26.12.2018 ОСОБА_2 був звільнений з-під варти під заставу, а згідно ч. 4 ст. 202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Відповідно з моменту звільнення 26.12.2018 ОСОБА_2 з-під варти у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_2 вважався таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У подальшому ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 10.11.2023 було задоволено клопотання прокурора ОСОБА_4 та звернуто заставу, визначену обвинуваченому ОСОБА_2 в сумі 123340 грн., що перебуває на депозитному рахунку ТУ ДСА в Харківській області, в дохід держави, перерахувавши її на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України.

Тому доводи сторони захисту щодо можливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 інших, більш м`яких запобіжних заходів, є необґрунтованими, оскільки відносно ОСОБА_2 обирався альтернативний та більш м`який запобіжний захід у вигляді застави, але обвинувачений порушив умови застосування даного запобіжного заходу, ухилився від суду, що стало підставою для оголошення його у розшук.

Згідно п. 3) ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

З урахуванням приписів п. 3) ч. 4 ст. 183 КПК України суд, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, не визначає розмір застави, оскільки щодо ОСОБА_2 у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був ним порушений.

Керуючись ст. 176-179, 183, 193, 194, 199, 331, 369, 371, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити клопотання прокурора ОСОБА_4 .

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 17.10.2026 включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, прокурором безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а ОСОБА_2 , який перебуває під вартою, - з моменту вручення йому копії ухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суддя: ОСОБА_1