Рішення № 139084550, 19.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 755/11153/25

Провадження №: 2/752/3159/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючої судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування,

У С Т А Н О В И В :

У червні 2025 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (далі - ПАТ «СК «АРКС», Товариство) звернулось до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування у загальному розмірі 15707,08 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 23.09.2024 близько 14 год. 40 хв. по вул.Митрополита А.Шептицького, в м.Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Mitsubishi Pajero Sport», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 , та автомобіля «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_2 , унаслідок чого вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року по справі №755/17134/24 відповідача було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На момент дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси власника транспортного засобу «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_2 , були застраховані позивачем згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №160а24ц7 від 31.07.2024. У подальшому страхувальник за вищевказаним договором добровільного страхування звернувся до позивача із відповідною заявою про виплату страхового відшкодування разом із усіма необхідними документами. У зв`язку із цим ПАТ «СК «АРКС» у встановленому порядку здійснило розрахунок розміру страхового відшкодування, яке на підставі страхового акту №ARX4261963 було визначено у розмірі 68959,04 грн.

У своїй позовній заяві позивач вказував на те, що на момент вказаної вище пригоди, цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПАТ «СК «Уніка», яке разом з позивачем є учасниками Угоди про пряме врегулювання збитків по обов`язковому страхуванню цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. В ході процедури прямого врегулювання збитків між страховими компаніями було погоджено виплату в розмірі 53251,96 грн, що склало суму відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту його фізичного зносу. Вказана сума була виплачена позивачем потерпілому.

Окрім того, оскільки позивач, як страховик, за умовами договору добровільного страхування майна здійснює відшкодування у розмірі, що дорівнює розміру відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, то ним на підставі розрахунку страхового відшкодування, складеного страхового акту №ARX4261963 від 04.10.2024 було здійснено доплату суми страхового відшкодування потерпілому в розмірі 15707,08 грн.

Отже, оскільки позивач на виконання умов договору добровільного страхування виплатив власнику застрахованого транспортного засобу суму страхового відшкодування, то до нього на підставі статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 27 Закону України «Про страхування» перейшло право вимоги на отримання від винної особи компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику застрахованого автомобіля.

Відтак, враховуючи той факт, що відповідач у добровільному порядку не відшкодовує позивачеві понесені матеріальні збитки, які складають фактичну різницю між вартістю сплаченого страхового відшкодування та врегульованої із страховиком відповідача сумою страхового відшкодування, то ПАТ «СК «АРКС» змушене було звернутися до суду із вказаним позовом, відповідно до вимог якого просило суд стягнути зі ОСОБА_1 понесені витрати на виплату страхового відшкодування у розмірі 15707,08 грн, а також вирішити питання про розподіл судових витрат у справі.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року позовну заяву ПАТ «СК «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування було передано за територіальною підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025 для розгляду цивільної справи №755/11153/25 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 27 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу у 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду подати суду відзив на позов.

Відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень щодо суті спору, а також заява про проведення розгляду справи з повідомленням учасників справи, або ж повідомлення про адресу іншого місця проживання, від відповідача на адресу суду не надходило. Відповідач повідомлялась про розгляд справи належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції на адресу її зареєстрованого місця проживання рекомендованим листом з повідомленням, який повернувся на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до положень пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на те, що на поштовому повідомленні проставлено відмітку «адресат відсутній за вказаною адресою», тобто за зареєстрованим місцем проживання відповідача, в силу положень пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається, що поштове відправлення вручено відповідачеві та вона є повідомленою про розгляд справи.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Згідно постанов Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі №465/6147/18, від 30 листопада 2022 року у справі №759/14068/19, від 30 листопада 2022 року у справі №725/486/22, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Згідно вимог частини тринадцятої статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до вимог частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не подала до суду відзив на позовну заяву, тому суд на підставі частини восьмої статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «СК «АРКС» підлягають задоволенню з огляду на таке.

Положеннями статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому,що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом, 23.09.2024 близько 14 год. 40 хв. по вул.Митрополита А.Шептицького, у м.Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Мітсубісі», д.н.з. НОМЕР_1 , та «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_2 .

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року по справі №755/17134/24 ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено на неї адміністративне стягнення.

За змістом описової та мотивувальної частини вказаної постанови суду, яка набрала законної сили, 23.09.2024 близько 14 год. 40 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Мітсубісі», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул.Митрополита А.Шептицького, у м.Києві не була уважна, не стежила за дорожньою обстановкою, не дотрималась безпечного інтервалу та здійснила зіткнення з автомобілем «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками (а.с.5-6).

Відповідно до положень частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки згадана вище постанова суду, якою була установлена вина водія автомобіля «Мітсубісі», д.н.з. НОМЕР_1 , у скоєнні ДТП набрала законної сили, то вона в силу частини четвертої статті 82 ЦПК України має преюдиціальне значення. Відтак у даному випадку вина відповідача у завданні власнику застрахованого позивачем матеріальних збитків встановлена та не підлягає доведенню.

Крім того, як убачається з матеріалів справи та установлено судом, 31.07.2024 між ПАТ «СК «АРКС» (попередня назва ПАТ «СК «АХА Страхування») та ТОВ «Реккіт Бенкізер Хаусхолд Енд Хелс Кер Україна» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №160а24ц7, предметом якого стала передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування страховки на умовах, визначених цим договором. Об`єктом страхування за даним договором у період з 01.08.2024 по 31.07.2025 був, зокрема, автомобіль «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_2 (а.с.6-21).

Станом на момент укладення договору про добровільне страхування та настання події, що має ознаки страхового випадку, відносини у сфері страхування були врегульовані Законом України «Про страхування» №1909-IX від 18.11.2021.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства.

Цією ж нормою визначено, що страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства; франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством.

Частиною шостою та сьомою статті 94 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхові виплати здійснюються у порядку, визначеному страховим продуктом та договором страхування, якщо інше не передбачено законодавством України. Страхова виплата не може перевищувати розмір прямого збитку, заподіяного страхувальнику та/або іншій особі, передбаченій договором страхування

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 92 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.

Відповідно до пункту 23.2.2 вказаного вище договору добровільного страхування наземного транспорту будь-які пошкодження або знищення транспортного засобу, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належить до страхових ризиків.

Згідно умов пункту 27.12 договору добровільного страхування наземного транспорту при пошкодженні транспортного засобу внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення транспортного засобу (кошторису, збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, що підлягають заміні, без урахуванням експлуатаційного зносу, а також вартість матеріалів та ремонтних робіт. Кошторис збитків складається Страховиком виходячи з відновлення пошкодженого транспортного засобу на базі СТО на підставі рахунків з СТО.

Відповідно з пунктом 27.23 договору до страховика, що виплатив страхове відшкодування, переходить в межах виплаченої суми право вимоги, яке страхувальник (або інша особа, що одержала страхове відшкодування) мають до особи, відповідальної за завдання збитків.

З матеріалів справи вбачається, що 25.09.2024 власник застрахованого позивачем транспортного засобу «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_2 , звернувся до ПАТ «СК «АРКС» із заявою про подію та на виплату, де повідомив останнього про настання страхового випадку та просив здійснити виплату страхового відшкодування на рахунок СТО (а.с.21-22).

25.09.2024 пошкоджений автомобіль «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_2 , було оглянуто та відповідно складено Акт огляду транспортного засобу (а.с.23-24).

Згідно рахунку №НК1377 від 04.10.2024, складеного ТОВ «Богдан Авто», вартість відновлювального ремонту вказаного вище пошкодженого транспортного засобу з ПДВ визначена в сумі 68959,04 грн (а.с.27).

Відповідно до наданих суду копій розрахунку суми страхового відшкодування та страхового акта №ARX4261963 від 04.10.2024 вартість відновлювального ремонту становить 68959,04 грн, в рамках прямого врегулювання сплачено 53251,96 грн, сума страхового відшкодування становить 15707,08 грн (а.с.27-28).

У відповідності до наданих суду копії платіжних доручень №1089703 та №1089688 від 07.10.2024, ПАТ «СК «АРКС» перерахувало на рахунок СТО - ТОВ «Богдан Авто» грошові суму в розмірі 53251,96 грн та 15707,08 грн.

З матеріалів справи убачається, що цивільно-правова відповідальність відповідача станом на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПАТ «СК «Уніка» на підставі полісу №218206083.

Так, відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким був чинним на момент виникнення дорожньо-транспортної пригоди, об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Частиною першою статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», різновидом шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, є шкода, пов`язана з пошкодженням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до статті 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Суд уважає, що право вимоги, яке виникає в порядку та на умовах передбачених статтею 993 ЦК України, а також статтею 108 Закону України «Про страхування», є суброгаційним, а відповідний обов`язок відшкодування шкоди винною особою, з огляду на положення статті 1166 ЦК України є деліктним зобов`язанням.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 27 постанови від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика, суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Так, у випадку суброгації, відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні, із збереженням самого зобов`язання, на підставі договору страхування, а також ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування». У випадку регресу, одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється нормами статті 1191 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц в аналогічних правовідносинах зроблено висновок про те, що за вимогами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому в деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Суд ураховує і правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц про те, що відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі №359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Звертаючись до суду із позовом у цій справі, позивач посилався на те, що він та страховик відповідача - ПАТ «СК «Уніка» є учасниками Угоди про прямо врегулювання збитків по обов`язковому страхуванню цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яка діє з 01.12.2016. Відповідно до даної Угоди страховими компаніями було проведено пряме врегулювання збитків та погоджено страховиком відповідача виплату в розмірі 53251,96 грн, що становить вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту його фізичного зносу. Тому, оскільки позивач, як страховик застрахованого транспортного засобу, який було пошкоджено з вини відповідача, здійснив виплату вартості його відновлювального ремонту, то до нього на підставі наведених вище норм законодавства перейшло право вимоги до ОСОБА_1 у вигляді різниці між вартістю реально понесеними збитками (68959,04 грн) та погодженою із страховиком відповідачем сумою страхового відшкодування (53251,96 грн), що складає 15707,08 грн.

Так, за змістом статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі №359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

З урахуванням встановлених у даній справі обставин та керуючись наведеними вище нормами матеріального права, суд дійшов висновку, що у зв`язку з виплатою ПАТ «СК «АРКС» потерпілому страхового відшкодування, що полягало в оплаті вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, до позивача перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди власнику застрахованого автомобіля за договором добровільного страхування.

Суд ураховує і те, що відносини між відповідачем та його страховиком регулюються умовами, визначеними в договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким зокрема передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем доведене те, що різниця між виплаченою позивачу страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком відповідача, а саме врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Згідно з положеннями частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами статтей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У ході судового розгляду відповідач не скористалася своїм процесуальним правом на подання до суду відзиву на позовну заяву із викладом будь-яких заперечень проти позову, не оспорила визначену вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_2 , правильність застосування до неї коефіцієнту фізичного зносу, а також узгоджену страховими компаніями суму страхової виплати на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відтак, з урахуванням положень статтей 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, статті 993 ЦК України, статті 108 Закону України «Про страхування», статтей 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПАТ «СК «АРКС» має право на відшкодування за рахунок ОСОБА_1 виплаченого страхового відшкодування у розмірі 15707,08 грн. У зв`язку із цим, заявлені ПАТ «СК «АРКС» позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно вимог статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

З матеріалів справи убачається, що при зверненні до суду із позовом у цій справі ПАТ «СК «АРКС» сплатило судовий збір у загальному розмірі 3028 грн.

Втім, відповідно до вимог частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору

Відтак, ураховуючи той факт, що позивачем було подано до суду позовну заяву в електронній формі через підсистему «Електронний суд», а за подачу позову підлягав сплаті судовий збір саме у розмірі 2422,40 грн, то відповідно до приписів частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 15707,08 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

1. Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС», адреса: 04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок №8, код ЄДРПОУ - 20474912;

2. Відповідач - ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - в матеріалах справи відсутній.

Повне рішення складено 19.08.2026.

Суддя А.О. Митрофанова