Рішення № 139084061, 19.08.2026, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/1152/26

Провадження №2/485/759/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

19 серпня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі

головуючої судді Бодрової О.П.,

за участі секретаря судового засідання Літвінової Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Снігурівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

установив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 10 454,40 грн та понесені судові витрати.

Позовну заяву мотивовано тим, що 03 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» (далі - ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС») та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір № 6925011, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у сумі 5000,00 грн на узгоджений у договорі строк та зі сплатою процентів за користування кредитом. 29 листопада 2021 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір № 29/11-1 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором, укладеним із ОСОБА_1 10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором, укладеним із ОСОБА_1 . Відповідач свого зобов`язання щодо повернення кредитних коштів не виконала, внаслідок чого допустила заборгованість за договором № 6925011 від 03 вересня 2021 року у розмірі 10 454,40 грн, яка складається з: заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) в розмірі 4999,70 грн, заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 5242,05 грн, нараховані 3% річних в розмірі 35,75 грн та інфляційні збитки 176,90 грн.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 10 454,40 грн та понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Інші процесуальні дії у справі

Суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області своєю ухвалою від 02 липня 2026 року відкрила провадження у справі, постановила розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи /а.с.77/.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, у позовній заяві, просив про розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав повністю, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином та своєчасно, про причини неявки до суду не повідомила.

За наявності умов, визначених у ч.1 ст.280 ЦПК України, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Суд встановив, що 03 вересня 2021 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 6925011, відповідно до якого відповідачу було надано кредиту в сумі 5000,00 грн строком на 15 днів (основний строк А) до 18 вересня 2021 року, що узгоджується п. 1.3, 1.4, 1.5 договору, відповідно /а.с.25-26/.

Відповідно до п. 1.6. Договору, з 1-го по 15-й день позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 0,0010%.

Згідно п. 1.7 договору, сторони домовилися, що загальний строк надання кредиту може бути автоматично продовжений (пролонгований) у разі невиконання позичальником в повному обсязі зобов`язань зі сплати процентів згідно п.1.6 та повернення кредиту у визначений в п.1.5 термін (після спливу строку А). У такому разі строк надання кредиту автоматично пролонгується на строк 13 календарних днів (строк Б), а зазначена в п.1.5 договору дата повернення кредиту продовжується на відповідну кількість днів. Під час пролонгованого строку позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 4,95 % від суми кредиту за кожний день пролонгованого строку.

Згідно з п. 1.8 договору, сторони домовилися, що строк надання кредиту може бути продовжений та змінена дата повернення кредиту (п.1.5 або з урахуванням пролонгації та подовжень згідно п.1.7, 1.8) у разі виконання певних дій позичальником, а саме:

1.8.1 подовження строку надання кредиту після спливу основного строку здійснюється в термін, визначений в п.1.5 шляхом погашення позичальником всіх нарахованих процентів протягом строку А. У такому разі термін надання кредиту вважається продовженим на 15 днів (строк В), а вказана в п.1.5 договору дата повернення кредиту подовжується на відповідну кількість днів. Під час подовженого строку (строку В) позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 1,99% від суми кредиту за кожний день подовженого строку.

1.8.2 подовження строку надання кредиту протягом пролонгованого (строку Б) здійснюється шляхом сплати позичальником суми днів (строк В), а вказана в п.1.5 (з урахуванням пролонгації згідно п.1.7) дата повернення кредиту продовжується на відповідну кількість днів. Під час подовженого строку В позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 1,99% від суми кредиту за кожний день подовженого строку.

1.8.3 у разі невиконання позичальником в повному обсязі зобов`язань зі сплати процентів, нарахованих протягом строку В згідно п.1.8.1/1.8.2 та повернення кредиту після спливу строку В, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується (пролонгується) на строк 30 днів (строк Г), а вказана в п.1.5 договору дата повернення кредиту (з урахуванням пролонгації згідно п.1.7 та подовження згідно п.1.8) подовжується на відповідну кількість днів. Під час пролонгованого строку Г позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 2,50% від суми кредиту за кожний день пролонгованого строку Г.

1.8.4 подовження строку надання кредиту протягом строку В здійснюється шляхом погашення позичальником всіх нарахованих процентів на дату такого погашення. У такому разі термін надання кредиту вважається подовженим на кількість днів, за які погашені нараховані проценти, на умовах, передбачених п.1.8.1, а вказана в п.1.5 договору дата повернення кредиту (з урахуванням пролонгацій та подовжень) подовжується на відповідну кількість днів.

1.8.5. подовження строку надання кредиту протягом пролонгованого строку Г здійснюється шляхом сплати позичальником суми нарахованих процентів протягом строку В та строку Г. У такому разі термін надання кредиту вважається подовженим на 15 днів (строк В), на умовах, передбачених п.1.8.1 договору, а вказана в п.1.5 договору дата повернення кредиту (з урахуванням пролонгацій та подовжень) подовжується на відповідну кількість днів.

Пунктом 1.12 договору сторони узгодили строк дії договору до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, але не більше одного календарного року.

Як убачається із кредитного договору, він підписаний сторонами шляхом вчинення електронного підпису, зокрема відповідачем договір підписано одноразовим ідентифікатором В-780206.

Отже, договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України "Про електронну комерцію" прирівнюється до письмової форми.

Видача кредитних коштів в сумі 6000,00 грн підтверджується квитанцією № 6a3aa1da-ee57-4287-a900-a90ae57b2df_637662788007455030 від 03 вересня 2021 року, відповідно до якої на карту НОМЕР_1 03 вересня 2021 року було перераховано грошові кошти у сумі 5000,00 грн /а.с.55/.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 6925011 від 03 вересня 2021 року, складеного первісним кредитором ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС», станом на дату відступлення прав вимоги, заборгованість складала 10 241,75 грн, з яких: 4999,70 грн заборгованість за тілом кредиту, 5242,05 грн - заборгованість за відсотками /а.с.56/.

29 листопада 2021 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір відступлення № 29/11-1 у відповідності до умов якого ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» передав (відступив) ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» прийняв належні ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників /а.с.7-11/.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору відступлення № 29/11-1 від 29 листопада 2021 року, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 6925011 від 03 вересня 2021 року в сумі 10 241,75 грн, з яких: 4999,70 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5242,05 грн - заборгованість за відсотками /а.с.16/.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено Договір факторингу № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором № 6925011 від 03 вересня 2021 року укладеним із ОСОБА_1 .

Згідно витягу з Додатку №3 до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги за договором № 6925011 від 03 вересня 2021 року у сумі 10 454,40 грн, з яких 4999,70 грн заборгованість за тілом кредиту, 5242,05 грн заборгованість за нарахованими процентами, 212,65 грн відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст.625 ЦК України /а.с.32/.

За даними розрахунку заборгованості за кредитним договором № 6925011 від 03 вересня 2021 року, заборгованість ОСОБА_1 складає 10 454,40 грн,з яких: заборгованість за тілом кредиту 4999,70 грн; заборгованість за нарахованими процентами 5242,05 грн; 3% річних (з 29.11.2021 по 23.02.2022) 35,75 грн; інфляційні збитки (з 01.12.2021 по 23.02.2022) 176,90 грн /а.с.52/.

Норми права використані судом

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, та заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а також вчинення правочину у формі, встановленій законом.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини третьої статті 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У силу частини першої статті 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статей 7, 8 Закону України «Про електронну комерцію», продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов`язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до інформації про себе, визначену законодавством, а покупець, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Після прийняття відповідачем умов кредитних договорів, останній, уклав із первісними кредиторами кредитні договори, які були підписані відповідно до вимог ст. 6, 8, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема кредитними коштами банку, передбачені статтями 1048 та 1056-1 ЦК України.

Зокрема, частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка.

У разі незгоди позичальника із збільшенням процентної ставки позичальник зобов`язаний погасити заборгованість за договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної ставки. З дня погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі зобов`язання сторін за таким договором припиняються. При цьому до моменту повного погашення заборгованості, але не більше 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про збільшення процентної ставки, застосовується попередній розмір процентної ставки.

У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне визначення розміру процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору.

Кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Що стосується договорів факторингу, суд зазначає наступне. Відповідно до вимог статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України передбачено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 7 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору.

В порушення вимог Закону, відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборгованої суми не повернув.

Щодо інфляційних втрат та трьох процентів річних

Так, згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до положень ст.625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (пункт 8.35).

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX (набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Відтак, нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України підлягають стягненню з відповідача, оскільки нараховані за період з 29 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року, у розмірі 212,65 грн, з яких 176,90 грн інфляційні збитки, 35,75 грн 3% річних.

Надані позивачем докази є належними, достатніми та допустимими, подані з дотриманням вимог щодо їх засвідчення відповідно до положень національного стандарту щодо оформлення документів та ст. 83, 95 ЦПК України, а тому можуть бути прийняті судом до уваги, а протилежне було б ознакою надмірного формалізму з боку суду.

В свою чергу відповідачем не надано в судове засідання доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, які б спростовували суми заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Виходячи з викладеного, з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №6925011від 03.09.2021 у загальній сумі 10 454,40 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01 липня 2024 року, укладеного ТОВ «Коллект Центр» з Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», перелік послуг та їх ціни, заявку про надання юридичної допомоги №756 від 01 травня 2026 року, якою погоджено надання позивачу правових послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а саме: надання усної консультації з вивченням документів - 2 год на суму 3000 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 2 год на суму 6000 грн, та витяг з Акту №22 про надання юридичної допомоги від 29 травня 2026 року.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд встановив, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, суд прийшов до висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 4000,00 грн судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.

Щодо судових витрат

Розподіляючи судові витрати, суд враховує, що позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 2662,40 грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2662,40 грн на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.4, 13, 81,141, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр»заборгованість за кредитним договором №6925011від 03.09.2021 у загальному розмірі 10 454,40(десять тисяч чотириста п`ятдесят чотири гривні сорок копійок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» судові витрати у загальному розмірі 6662,40 (шість тисяч шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) грн, які складаються з: судового збору 2662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 (чотири тисячі) гривень.

У решті витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Повне рішення складено 19 серпня 2026 року.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», 01133, м.Київ, вул.Мечнікова, буд.3, оф.306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя О.П.Бодрова