Рішення № 139084059, 18.08.2026, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/671/26

Провадження №2/485/496/26

РІШЕННЯ

іменем України

18 серпня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі

головуючої судді Бодрової О.П.,

за участі секретаря судового засідання Літвінової Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Снігурівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Снігурівська міська рада про визнання права власності на частку житлового будинку в порядку спадкування за законом,

установив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2026 року ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа Снігурівська міська рада про визнання права власності на частку житлового будинку в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина на 1/3 частку житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Із заявами про прийняття спадщини звернулись як позивач так і відповідач. Позивач фактично прийняв спадщину після смерті батька шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки на момент смерті батька був зареєстрований разом з ним. Місцевий суд Снігурівського району Миколаївської області своїм рішенням від 10 квітня 2022 року встановив факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті його батька ОСОБА_4 . Апеляційний суд Миколаївської області своїм рішенням від 19 січня 2016 року визнав за братом позивача - ОСОБА_3 право власності на 1/6 частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Посилаючись на те, що позивач був зареєстрований в спірному будинку, просив визнати за ним право власності на 1/6 частку житлового будинку, розташованого за вищевказаною адресою в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 .

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд ухвалити рішення на розсуд суду. При ухваленні рішення суду просив врахувати те, що рішення суду у справі (провадження 22ц/784/805/15) скасовано.

Інші процесуальні дії у справі

Суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області своєю ухвалою від 16 квітня 2026 року позовну заяву прийняла до розгляду, відкрила провадження у справі та постановила розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.

Снігурівський районний суд Миколаївської області своєю ухвалою від 01 липня 2026 року закрив підготовче судове засіданні та призначив справу до судового розгляду.

Позиції учасників справи

Позивач та його представниця у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, представник позивача надала суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити, судові витрати просили залишити за позивачем.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином і своєчасно, у відзиві просив суд справу розглянути у його відсутність, ухвалити рішення на розсуд суду.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Суду надав заяву, в якій просив суд справу розглянути у його відсутність, не заперечують проти задоволення позову.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за можливе провести розгляд справи у судовому засіданні за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів та, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, матеріали справ №485/2028/15ц та №2-344/02, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке.

Суд встановив, що батьками позивача є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 11 травня 1964 року ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_6 будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (у 1987 році змінено нумерацію будинку з 85 на 79) і складається із трьох кімнат та інших надвірних споруд).

Рішенням №23 виконавчого комітету Снігурівської міської ради від 11 грудня 1964 року ОСОБА_4 було відведено під індивідуальне будівництво земельну ділянку площею 600 кв.м. та зобов`язано останнього отримати до 31 грудня 1964 року від Снігурівської групи технічного бюро всю технічну документацію на право будівництва будинку на цій земельній ділянці.

15 грудня 1964 року між Снігурівською групою технічного бюро та ОСОБА_4 укладався договір №27 надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, з кількістю кімнат від однієї до п`яти включно. За умовами цього договору ОСОБА_4 зобов`язаний був побудувати одноповерховий кам`яний житловий будинок житловою площею 37.77 кв.м., у кількості три кімнати, на відстані 2 м від червоної лінії забудови та господарські споруди: сарай, погріб, літню кухню та басейн (п.2).

З технічного паспорту на спірний будинок вбачається рік його будівництва - 1964 рік.

Рішенням Снігурівського районного народного суду від 06 квітня 1983 року визнано за ОСОБА_5 право власності на 2/3 частини будинку та підсобних приміщень за АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .

Отже, після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належну йому 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_4 заведено спадкову справу №249/2014.

З матеріалів спадкової справи слідує, що 05 серпня 2014 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про прийняття спадщини.

Постановою державного нотаріуса Снігурівської державної нотаріальної контори Коваль Ю.В. від 15 квітня 2016 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право спадщини за законом на 1/6 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

12 листопада 2014 року ОСОБА_3 звернувся з заявою про прийняття спадщини. ОСОБА_3 звертався до суду з позовом до Снігурівської міської ради, ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/3 частку житлового будинку з господарськими спорудами в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 . Апеляційний суд Миколаївської області своїм рішенням від 19 січня 2016 року скасував рішення суду першої інстанції, позов задовольнив частково та визнав за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В зазначеному рішенні суд апеляційної інстанції встановив, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є його діти: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . Як вбачається із копії будинкової книги, та не заперечується сторонами в суді першої інстанції, на час відкриття спадщина за спірною адресою, крім інших осіб, були зареєстровані позивач ОСОБА_3 з квітня 1986 року по теперішній час та відповідач ОСОБА_1 з 29 червня 1990 року по 05 квітня 1996 року. Отже, в силу ч.1 ст.549 ЦК України вони є такими, що прийняли спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4 , так як вступили у фактичне володіння майном.

При цьому суд враховує положення ч.4 ст.82 ЦПК України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформаційна довідка 484019793 від 30.06.2026 вбачається, що за ОСОБА_3 зареєстровано 1/6 частки житлового будинку на підставі рішення суду (485/2028/15ц Апеляційний суд Миколаївської області). Загальна площа житлового будинку 72,4 кв.м., житлова 35,8 кв.м.

ОСОБА_1 звертався до Снігурівського місцевого суду з заявою про встановлення факту прийняття спадщини.

Місцевий суд Снігурівського району Миколаївської області своїм рішенням від 10 квітня 2002 року задовольнив заяву ОСОБА_1 , встановив факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті батька ОСОБА_4 у вигляді 1/3 частини домоволодіння з підсобними приміщеннями АДРЕСА_2 .

Апеляційний суд Миколаївської області своєю ухвалою від 16 квітня 2015 року рішення від 10 квітня 2022 скасував, заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду (справа 2-344/02).

З довідки №335 від 08.04.2026 слідує, що ОСОБА_4 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 знятий з реєстрації місця проживання, як померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом з ним на день смерті за вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_3 , 1965 року народження з 28.07.1989 року по т.ч., ОСОБА_7 1964 року народження по т.ч. та ОСОБА_1 ,1969 року народження з 1990 по 05.04.1996 рік.

Норми права, що застосовуються судом

Відповідно до приписів ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного чи невизнаного права у разі його порушення чи невизнання.

Згідно з правилами диспозитивності (ст.11 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до Цього кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

При цьому, слід враховувати, що норми п.5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, згідно з якими цей ЦК України застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм ст.ст. 529 - 531 ЦК УРСР.

При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК України 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Оскільки спадкодавець помер у вересні 1991 року, відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України на вказані правовідносини поширюється дія ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Системний аналіз положень Розділу VІІ «Спадкове право» ЦК УРСР в редакції 1963 року свідчить, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як вбачається із матеріалів справи 485/2028/15-ц, з 1982 року по день смерті ОСОБА_4 проживав в с.Павлівка Снігурівського району Миколаївської області сам, зареєстрованих осіб разом з ним на той час не було, що підтверджено довідкою Павлівської сільської ради №855 від 14.

Після його смерті відкрилася спадщина на належну йому 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

В силу ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР (1963 року) прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 529 ЦК України (1963 року) при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки.

За вказаних вище обставин, спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є його діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

За рішенням суду за відповідачем у справі визнано право власності на 1/6 частку спадкового будинку.

За приписами ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР спадкоємець вважається таким що прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Рішенням суду апеляційної інстанції, яке має преюдиціальне значення встановлено, що ОСОБА_1 з 29 червня 1990 року по 05 квітня 1996 року був зареєстрований в спадковому будинку та в силу ч.1 ст.549 ЦК України він є такими, що прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4 , так як вступив у фактичне володіння майном.

Відповідно до п.п.123, 124 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року (яка була чинною на час відкриття спадщини) (далі - Інструкція) видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 Цивільного кодексу УРСР). Доказом вступу в управління чи володіння майном можуть бути: довідка управління будинками, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взяте майно спадкодавця; довідка фінансового органу, органу держстраху чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому окладному страхуванню або збори; квитанція про сплату податку, платежу, збору; копія рішення суду, яке вступило в законну силу, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис в паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку в період шести місяців після дня смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Таким чином, вказаними нормами передбачається можливість прийняття спадщини шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном тими спадкоємцями, які на час смерті спадкодавця були постійно прописані в спадковому будинку в період шести місяців після дня смерті спадкодавця.

Як зазначалось вище постановою державного нотаріуса позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/6 частку спадкового майна.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Приймаючи до уваги, що позивач, в зв`язку з відмовою нотаріуса, позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі, то його право на спадкування підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання за ним права власності на майно спадкодавця.

Отже, вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно підлягають задоволенню, визнавши за ним право власності в порядку спадкування на 1/6 частку спірного будинку.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Позивачем при подачі позову сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

На прохання позивача, суд не стягує з відповідача понесені судові витрати.

На підставі викладеного, ст.549 ЦК Української РСР та керуючись ст.12,13,81,263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Снігурівська міська рада про визнання права власності на частку житлового будинку в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 18 серпня 2026 року.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа - Снігурівська міська рада, ЄДРПОУ 04056581, адреса: Миколаївська область, Баштанський район, м.Снігурівка, вул.Жовтнева, буд.124.

Суддя О.П.Бодрова