Рішення № 139084056, 19.08.2026, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/1293/26

Провадження №2/485/846/26

Заочне рішення

іменем України

19 серпня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Соловйова О.В.,

секретар судового засідання Гусарова І.М.,

за участю представника позивача Кілійник К.С. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії,

встановив:

У липні 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - ГУ ПФУ в Миколаївській області) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії, в обгрунтування якого вказано, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області та отримувала пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058), згідно заяви від 28.02.2024, на підставі виписки з акту медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 5137902, виданого 29.01.2024. На момент призначення пенсії відповідачка не була працевлаштована та була обізнана про обов`язок повідомити позивача про обставини, які можуть вплинути на пенсійне забезпечення, зокрема про працевлаштування. Головне управління отримало інформацію про працевлаштування відповідачки, що підтверджується витягом з підсистеми ІКІС ПФУ «Реєстр застрахованих осіб». Таким чином, відповідачка порушила обов`язок щодо повідомлення про працевлаштування, внаслідок чого Головним управлінням було надмірно виплачено останній пенсію по інвалідності за період 25.06.2024 по 31.03.2025 у сумі 3661,80 грн. На підставі рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 28.03.2025 №1400-0403-8/25833 з пенсійних виплат відповідачки щомісячно утримувалися 20%, починаючи з травня 2025 року. У зв`язку з закінченням строку виплати пенсії по інвалідності, виплата пенсії відповідачці була призупинена з 01.09.2025 та залишок переплати пенсії складає 2123,34 грн. Відповідачка в добровільному порядку кошти на рахунок управління не повернула, відтак розмір надміру виплаченої пенсії, станом на дату подання позовної заяви, складає 2123,34 грн, які позивач просить стягнути з відповідачки та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача Кілійник К.С. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення заперечень не мала.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з"явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації та через оголошення опубліковане на офіційному веб-сайті суду на порталі Судова влада України. Причини неявки суду невідомі. Відзив на позов не надійшов.

За наявності умов, визначених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, 28.02.2024 відповідачка звернулася до ГУ ПФУ в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності. Відповідачці призначено пенсію відповідно до Закону №1058 оскільки згідно виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №513790, виданої 29.01.2024 терміном по 01.01.2025, мала третю групу інвалідності (а.с. 12-14).

Відповідачка була ознайомлена про обов`язок повідомити Головне управління про обставини, які можуть вплинути на пенсійне забезпечення, що зазначено в заяві про призначення пенсії від 28.02.2024, яка нею підписана власноручно.

За відомостями про страхувальників застрахованої особи з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, відповідачка з 25.06.2024 була працевлаштована (а.с. 15-17).

Внаслідок порушення відповідачкою покладеного на неї обов`язку щодо повідомлення про обставини, які можуть вплинути на пенсійне забезпечення, а саме про працевлаштування, Головним управлінням їй надміру виплачено пенсію по інвалідності за період з 25.06.2024 по 31.03.2025 в сумі 3661,80 грн, що підтверджується довідкою про розмір переплати пенсії (а.с. 9).

На підставі рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 28.03.2025 року №1400-0403-8/25833 з пенсійних виплат відповідачки щомісячно утримувалися 20%, починаючи з травня 2025 року (а.с. 18 - зворот).

У зв`язку з закінченням строку виплати пенсії по інвалідності 01.09.2025, виплата пенсії відповідачці була призупинена та залишок переплати пенсії становить 2123,34 грн.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївської області від 23.09.2025 повідомлено, що надміру виплачені кошти у вищевказаній сумі необхідно повернути на рахунок позивача (а.с. 19).

Проте, відповідачкою грошові кошти в добровільному порядку повернуто не було, відтак розмір надміру виплаченої пенсії станом на дату подання позовної заяви складає 2123,34 грн.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення"; Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (ч. 1 ст. 4 Закону №1058).

Відповідно до ст.9 Закону №1058, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров`я, внаслідок: а) трудового каліцтва або професійного захворювання; б) загального захворювання (втому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи (ст. 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058 затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі за текстом Порядок № 22-1).

У розділі ІІ Порядку № 22-1 встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії. Згідно із п. 2.2. до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу, тобто документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; документи про стаж; індивідуальні відомості про застраховану особу, додані органом, що призначає пенсію; відомості про місце проживання особи.

Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК (абзац 2 п. 2.2. Порядку № 22-1).

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Згідно зі ч. 1 ст. 33 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується з дня зміни групи інвалідності. Якщо особі встановлено інвалідність нижчої групи, пенсія виплачується за попередньою групою до кінця місяця, в якому змінено групу інвалідності. У разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд, здоровою пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність.

Відповідно до пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» іншим особам, які отримують пенсію, не працюють (не провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою для нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) та в яких щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім пенсій за особливі заслуги перед Україною, доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі, передбаченому статтею 45 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік), та щомісячної державної адресної допомоги, встановленої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. № 265 Деякі питання пенсійного забезпечення громадян (Офіційний вісник України, 2008 р., № 25, ст. 785), не досягає 3038 гривень, надається щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсій.

Згідно із ст. 102 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788) пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Частинами 1 та 4 ст. 103 Закону № 1788 встановлено, що суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров`я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону № 1058 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб для існування, якщо їх виплата проведена фізичною чи юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Як роз`яснив Верховний Суд в постанові від 21 лютого 2020 року у справі №173/424/17, обов`язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника. При цьому, порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений статтею 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статтею 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за правилами яких суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів ПФУ чи в судовому порядку (не більше як 20 % пенсії). Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які було відомо пенсіонеру. Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов`язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - у разі не повідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів. Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

Відповідно до п. 3 Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними, до стягнення, затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України № 6-4 від 21 березня 2003 року із змінами, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Отже ст.50 Закону №1058 встановлено дві підстави для повернення пенсіонером сплачених йому пенсійних виплат: коли має місце зловживання з боку самого пенсіонера, який надав недостовірні дані, що впливають на призначення пенсії; або коли такі дані були наданні страхувальником.

Зловживанням є умисні протиправні дії пенсіонера, спрямовані на безпідставне отримання пенсій, або отримання пенсії у більшому, ніж визначено законом, розмірі.

Згідно зі ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров`я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону №1788-ХІІ є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.

Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити, що факт переплати пенсії, що враховуються при її обчисленні, відбувся у зв`язку із поданням пенсіонером завідомо недостовірних відомостей.

Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, суду слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.

Відповідно до п. 2.21 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове пенсійне страхування , затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, у разі працевлаштування (початку діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладання трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи підприємця, продовження незалежної професійної діяльності) шляхом подання відповідної заяви згідно з цим Порядком.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В даному випадку в розумінні вимог чинного законодавства для встановлення законності проведених нарахувань визначальним є саме підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та сам факт здійснення надміру виплаченої пенсії, здійснено внаслідок поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачка перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області та отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з неповідомленням про працевлаштування відповідачці була надмірно виплачена пенсія.

Відповідачка не надала даних, що свідчать про повернення надміру виплаченої пенсії у добровільному порядку, не надала беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав її звільнення від її сплати.

З огляду на викладене, встановивши фактичні обставини у справі, суд вважає позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У разі задоволення позову в повному обсязі, судовий збір, що сплачений за подання позовної заяви покладається на відповідача.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача держави слід стягти судові витрати.

Керуючись ст.ст. 259, 264, 265 ЦПК України, суд

Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159, адреса: вул. Морехідна, буд. 1, м. Миколаїв, 54008). надміру виплачену пенсію за період з 25.06.2024 по 31.03.2025 в розмірі 2123,34 грн (дві тисячі сто двадцять три грн 34 к.) та судові витрати пов`язані зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 к.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 19.08.2026.

Суддя О. В. Соловйов