Рішення № 139082915, 19.08.2026, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

19 серпня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/223/22(743/1559/25) Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика"

до відповідача: ОСОБА_1

про стягнення 11 398,01грн

у межах справи №927/223/22

за заявою боржника: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

учасники справи:

кредитор: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032, ел. пошта: 35625014@mail.gov.ua

кредитор: Акціонерне товариство "Банк Форвард" АТ "Банк Форвард", вул. Саксаганського, буд. 105, м. Київ, 01032, ел. пошта: Info@forward-bank.com

без повідомлення (виклику) сторін

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Чернігівської області перебуває справа №927/223/22 про неплатоспроможність фізичної особи фізичної особи ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2022 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією боржника арбітражну керуючу Белінську Н.О.; попереднє засідання призначено на 26.07.2022.

17.05.2022 на офіційному вебпорталі судової влади України оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за №68689.

Ухвалою суду від 30.08.2022, зокрема, визнано кредитором у справі № 927/223/22 по відношенню до фізичної особи - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ): Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (код ЄДРПОУ 35625014) з грошовими вимогами на суму 62312,00грн, з яких 4962,00грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 57350,00грн - вимоги другої черги.

Ухвалою суду від 13.10.2022, зокрема, визнано кредитором у справі № 927/223/22 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - Акціонерне товариство "Банк Форвард" (код 34186061) з грошовими вимогами на суму 31003,14грн, з яких 4962,00грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 26041,14грн - вимоги другої черги.

Ухвалою суду від 08.12.2022, зокрема, затверджено план реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 , припинено повноваження керуючої реструктуризацією - арбітражної керуючої Белінської Наталії Олександрівни.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" звернулось до Ріпкинського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 11 398, 01грн боргу.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору позики від 26.07.2021 № 363539-КС-001.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 02.12.2025 відкрито провадження у справі №743/1559/25; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено 06.02.2026 о 09:00 год..

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 02.06.2026 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про закриття провадження у справі; постановлено цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики передати до Господарському суду Чернігівської області.

26.06.2026 до Господарського суду Чернігівської області надійшли матеріали справи №743/1559/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.07.2026 прийнято справу №743/1559/25 до розгляду в межах справи №927/223/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі №927/223/22(743/1559/25); постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Вказана вище ухвала суду від 21.03.2025 доставлена до електронного кабінету позивача та відповідача - 03.07.2026, що підтверджується довідками Господарського суду Чернігівської області про доставку електронного листа.

Відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

На адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

26.07.2021 між TOB "Бізнес Позика" (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник, Відповідач) укладено Договір №363539-КС-001 про надання кредиту (надалі - Договір),

Зазначений Договір було укладено з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

За умовами п.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 6 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика".

Відповідно до пункту 2 Договору строк, на який надається кредит - 24 тижні; стандартна процентна ставка за кредитом: в день 0,86590029%, фіксована. Комісія за видачу кредиту: 900,00грн. Термін дії Договору до 10.01.2022. Мета (цілі) отримання кредиту - для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Цей кредит є споживчим кредитом.

Пунктом 2 Договору затверджено графік платежів.

Згідно пункту 4 у разі прострочення Позичальником дати сплати чергового платежу , визначеного графіком платежів, Кредитодавець, має право нарахувати штраф за кожний випадок порушення строків сплати на початок наступного дня після дня обов`язкового платежу, визначеного графіком платежів, що встановлюється у розмірах, що наведені та відповідно Розділу 5 Правил.

У пункті 7 Договору зазначено, що позичальник підтверджує про ознайомлення з Договором про надання кредиту та Правилами, текст якого розміщено на сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погодження не ухильно дотримуватись їх, укладаючи Договір.

Даний Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором G-9324.

Платіжним дорученням від 28.07.2021 № 30109 ТОВ «Бізнес Позика» перерахувала на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 6 000грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами та в яких виник спір, суд виходить з такого:

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За правилами ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно з ч.12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Судом встановлено, що договір про надання споживчого кредиту від 26.07.2021 № 363539-КС-001 підписаний сторонами, що свідчить про набрання ним чинності. Факт укладання даного договору сторонами не оспорюється.

Із змісту договору вбачається, що на його підставі між сторонами виникли кредитні правовідносини.

Відповідно до ст. 1046, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Пунктом 1 частини першої статті 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що TOB " Бізнес Позика" належним чином виконало умови договору, надало кредит у сумі 6 000, 00 грн. Відповідач порушив договірні зобов`язання, не повернув кредит та не сплатив проценти в установлений Кредитним договором строк.

Заборгованість відповідача по Кредитному договору становить 11 398, 01грн, з якої 5 100, 00 грн - сума основного боргу, 5 718, 76 - відсотки та 579, 25 грн. - прострочених платежів за комісією.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст.1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор)передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

На момент вирішення даного спору доказів погашення заборгованості відповідач не надав.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Тобто, обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Натомість суд констатує, що всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України жодних належних, допустимих та вірогідних доказів на спростування правових та фактичних підстав для задоволення позову відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

За частинами 1 та 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві повідомлено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат становить сплачену суму судового збору - 2 422,40грн.

Пунктами 2, 4 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем за подання даного позову до суду відповідно до платіжної інструкції від 25.11.2025 сплачено 2 422,40грн судового збору.

Таким чином, оскільки заявлений позов задоволено повністю, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 2 422,40грн.

Керуючись ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 123, 129, 165, 233, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (код ЄДРПОУ 41084239, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133) 11 398,01 грн заборгованості та 2 422,40 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор