Рішення № 139082769, 19.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2089/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н. А.

розглянувши без виклику учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства «ЛН ТРАНС» (18028, місто Черкаси, вулиця Самійла Кішки 202, офіс 42, код ЄДРПОУ 38305393)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНГВАРТРАНС» (62418, Харківська область, Харківський район, селище Пісочин, вулиця Автомобільна, 8, код ЄДРПОУ 22610456)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 169 442,64 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ЛН ТРАНС» (позивач по справі) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНГВАРТРАНС» (відповідач по справі), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 169 442,64 грн.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що: 02 березня 2026 року Приватне підприємство «ЛН ТРАНС» (ПП «ЛН ТРАНС» або Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНГВАРТРАНС» (ТОВ «ІНГВАРТРАНС» або Відповідач) підписали Заявку-договір № 100, відповідно до якої ПП «ЛН ТРАНС» прийняло від Товариства з додатковою відповідальністю «ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНОЇ ВОДИ «КУЯЛЬНИК» для доставки за маршрутом Одеса-Дніпро продукцію (товар), а саме: мінеральна вода у кількості 12 804 (дванадцять тисяч вісімсот чотири) пляшки на загальну суму 169 442,64 грн.; згідно Заявки на транспортування вантажу № 524-03-26 від 02.03.2026 Позивач є експедитором та зафрахтував у ТОВ «ІНГВАРТРАНС» як кінцевого перевізника вантажний спеціалізований сідельний тягач VOLVO FH 42T, д.н.з. НОМЕР_2 , зі спеціалізованим напівпричепом - фургоном-рефрижератором SCHMITZ SKO 24, д.н.з. НОМЕР_3 ; 03.03.2026 о 09 год. 30 хв. на трасі Н-11 26 км + 77,30 м, Кам`янського району, Затишнянської сільської ради, водій ТОВ «ІНГВАРТРАНС» ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом VOLVO FH 42T, д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом SCHMITZ SKO 24, д.н.з. НОМЕР_3 , допустив розірвання колеса та виїхав в крайню ліву смугу, створив аварійну обстановку, що призвело до ДТП з транспортним засобом Infiniti Q50, чим змусив водія останнього різко змінити швидкість та напрямок руху, після чого транспортний засіб Infiniti Q50, знаходячись в аварійній ситуації, виїхав за межі дороги та скоїв наїзд на перешкоду у вигляді дерева, а сам транспортний засіб VOLVO FH 42T з напівпричепом SCHMITZ SKO 24 скоїв наїзд на перешкоду у вигляді дорожнього огородження та перекидання транспортного засобу; в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, що встановлено Криничанським районним судом Дніпропетровської області у справі № 178/694/26; гарантійним листом від 03.03.2026 відповідач повідомив, що внаслідок перекидання автомобіля пошкоджено вантаж, частина товару зазнала механічних пошкоджень та стала непридатною для подальшої реалізації; Постановою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 у справі № 178/694/26 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП; на адресу позивача надійшла Претензія ТОВ «КОРПОРАЦІЯ «УКРАЇНСЬКІ МІНЕРАЛЬНІ ВОДИ» (Корпорація) вих. № 14/26 від 11.03.2026 з вимогою перерахувати на розрахунковий рахунок Замовника перевезення вартість завданої шкоди, спричиненої ДТП у сумі 169 442,64 грн., що є вартістю товару відповідно до товарно-транспортної накладної № КОР-455 від 02.03.2026 та видаткової накладної № КО455 від 02.03.2026; платіжними інструкціями № 4951 від 13.03.2026 № 5150 від 01.05.2026 підтверджується перерахування позивачем вартості товару на розрахунковий рахунок Корпорації; позивач звернувся до ТОВ «ІНГВАРТРАНС» із Претензією вих. № 2 від 01.04.2026 про перерахування вартості зіпсованого товару внаслідок ДТП у сумі 169 442,64 грн у термін до 20.04.2026, яка направлена з копіями Заявки договору № 100, товарно-транспортної накладної № КОР-455 та видаткової накладної № КО455 відповідно до вимог розділу 16 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (Правила № 363); проте станом на день подання позовної заяви відповідач жодних документів на адресу позивача не надавав, перерахувань для задоволення претензії не здійснював.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.06.2026 позовну заяву Приватного підприємства «ЛН ТРАНС» (вх. № 2089/26 від 10.06.2026) залишено без руху; встановлено позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня вручення ухвали, позивачу у встановлений строк необхідно подати до Господарського суду Харківської області: документ, що підтверджує наявність банківського рахунку позивача; документальні докази в підтвердження викладених у позовній заяві обставин, зокрема, гарантійний лист ПП «ЛН ТРАНС» (зазначений в додатку до претензії від 11.03.2026 вих. № 14/26) та договір № 29 від 23.06.2020 року; належним чином відскановані в повному обсязі та належної якості оригінали товарно-транспортної накладної від 02.03.2026 та видаткової накладної від 02.03.2026; роз`яснено позивачу, що за умовами ч. 3, ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

23.06.2026 (вх. № 15206/26) на адресу Господарського суду Харківської області надійшла заява Приватного підприємства «ЛН ТРАНС» про усунення недоліків, якою усунено недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 15.06.2026.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.06.2026 прийнято до розгляду позовну заяву Приватного підприємства «ЛН ТРАНС» (вх. № 2089/26 від 10.06.2026); відкрито провадження у справі № 922/2089/26; вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву та заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження разом із доказами їх надіслання (надання) позивачу згідно зі ст. 250, 251 ГПК України; встановлено позивачу строк 5 днів з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив разом із доказами його надсилання (надання) відповідачу згідно зі ст. 251 ГПК України; встановлено відповідачу строк 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень на відповідь на відзив разом із доказами їх надсилання (надання) позивачу згідно зі ст. 251 ГПК України; роз`яснено учасникам справи, що у випадку неподання відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також у разі неподання позивачем відповіді на відзив, відповідачем - заперечень на відповідь на відзив протягом строків, встановлених цією ухвалою, розгляд справи може бути здійснений за наявними у справі матеріалами після спливу зазначених строків та в межах строків, встановлених ст. 248 ГПК України; повідомлено учасникам справи, що заяви по суті справи, а також заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів можуть бути ними подані в електронному вигляді через особистий кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС або в паперовому вигляді через канцелярію суду чи на офіційну поштову адресу суду.

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 23.06.2026 отримано позивачем та його представником 23.06.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в електронний кабінет відповідних осіб в ЄСІТС.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі, надіслана двічі на адресу відповідача, визначену згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась на адресу господарського суду з відміткою відділення пошти про те, що адресат відсутній за вказаною адресою та за закінченням встановленого терміну зберігання.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.06.2026 клопотання Приватного підприємства «ЛН ТРАНС» про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача задоволено; залучено до участі у справі № 922/2089/26 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); вирішено залученій третій особі встановити десятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання господарському суду письмових пояснень по суті спору по даній справі; суд звернув увагу відповідача на його обов`язок зареєструвати свій електронний кабінет відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами (частина сьома статті 42 ГПК України).

Ухвалу суду про залучення до участі у справі третьої особи від 24.06.2026 отримано позивачем, його представником та третьою особою 24.06.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в електронний кабінет відповідних осіб в ЄСІТС.

Ухвала суду про залучення до участі у справі третьої особи, надіслана двічі на адресу відповідача, визначену згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась на адресу господарського суду з відміткою відділення пошти про те, що адресат відсутній за вказаною адресою та за закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як унормовано ч. 1, 2, 4 ст. 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Отже, відомості про місцезнаходження відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак, в силу п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, третя особа письмових пояснень по суті спору не надала, враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.06.2026, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Частиною 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

02 березня 2026 року Приватне підприємство «ЛН ТРАНС» (ПП «ЛН ТРАНС» або позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНГВАРТРАНС» (ТОВ «ІНГВАРТРАНС» або відповідач) підписали Заявку-договір № 100, відповідно до якої ПП «ЛН ТРАНС» прийняло від Товариства з додатковою відповідальністю «ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНОЇ ВОДИ «КУЯЛЬНИК» для доставки за маршрутом Одеса-Дніпро продукцію (товар), а саме: мінеральна вода у кількості 12 804 (дванадцять тисяч вісімсот чотири) пляшки на загальну суму 169 442,64 грн.

Згідно Заявки на транспортування вантажу № 524-03-26 від 02.03.2026 позивач є експедитором та зафрахтував у ТОВ «ІНГВАРТРАНС» як кінцевого перевізника вантажний спеціалізований сідельний тягач VOLVO FH 42T, д.н.з. НОМЕР_2 , зі спеціалізованим напівпричепом - фургоном-рефрижератором SCHMITZ SKO 24, д.н.з. НОМЕР_3 .

03.03.2026 о 09 год. 30 хв. на трасі Н-11 26 км + 77,30 м, Кам`янського району, Затишнянської сільської ради, водій ТОВ «ІНГВАРТРАНС» ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом VOLVO FH 42T, д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом SCHMITZ SKO 24, д.н.з. НОМЕР_3 , допустив розірвання колеса та виїхав в крайню ліву смугу, створив аварійну обстановку, що призвело до ДТП з транспортним засобом Infiniti Q50, чим змусив водія останнього різко змінити швидкість та напрямок руху, після чого транспортний засіб Infiniti Q50, знаходячись в аварійній ситуації, виїхав за межі дороги та скоїв наїзд на перешкоду у вигляді дерева, а сам транспортний засіб VOLVO FH 42T з напівпричепом SCHMITZ SKO 24 скоїв наїзд на перешкоду у вигляді дорожнього огородження та перекидання транспортного засобу. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, що встановлено Криничанським районним судом Дніпропетровської області у справі № 178/694/26.

Гарантійним листом від 03.03.2026 відповідач повідомив, що внаслідок перекидання автомобіля пошкоджено вантаж, частина товару зазнала механічних пошкоджень та стала непридатною для подальшої реалізації.

Постановою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 у справі № 178/694/26 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

На адресу Позивача надійшла Претензія ТОВ «КОРПОРАЦІЯ «УКРАЇНСЬКІ МІНЕРАЛЬНІ ВОДИ» (Корпорація) вих. № 14/26 від 11.03.2026 з вимогою перерахувати на розрахунковий рахунок Замовника перевезення вартість завданої шкоди, спричиненої ДТП у сумі 169 442,64 грн., що є вартістю товару відповідно до товарно-транспортної накладної № КОР-455 від 02.03.2026 та видаткової накладної № КО455 від 02.03.2026.

Платіжними інструкціями № 4951 від 13.03.2026 № 5150 від 01.05.2026 підтверджується перерахування позивачем вартості товару на розрахунковий рахунок Корпорації.

Позивач звернувся до ТОВ «ІНГВАРТРАНС» із Претензією вих. № 2 від 01.04.2026 про перерахування вартості зіпсованого товару внаслідок ДТП у сумі 169 442,64 грн. у термін до 20.04.2026, яка направлена з копіями Заявки договору № 100, товарно-транспортної накладної № КОР-455 та видаткової накладної № КО455 відповідно до вимог розділу 16 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (Правила № 363).

Проте станом на день подання позовної заяви відповідач жодних документів на адресу позивача не надавав, перерахувань для задоволення претензії не здійснював, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду із даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані до матеріалів справи та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

В силу ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст.6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, загальні умови перевезення вантажів визначаються цими кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються у встановленому порядку.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 919 ЦК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Згідно із ч. 1 ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

П. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Ст. 924 ЦК України зберігає раніше прийняті в цивільному праві України принципи майнової відповідальності перевізника: він відповідає при наявності його вини (ч. 1 ст. 924 ЦК України) і в межах вартості перевезеного вантажу і багажу (ч. 2 ст. 924 ЦК). Понад вартість вантажу і багажу перевізник повертає клієнту відповідну провізну плату.

Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.

Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.

Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: 1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання слід тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення, він не несе обов`язку усунення зазначених обставин; 2)перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Таким чином слід зробити висновок про те, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила.

Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до ч. 1 ст. 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Відповідна позиція викладена у постанові Верховного суду від 11.06.2019р. у справі №907/603/17.

Матеріалами справи не підтверджено того, що пошкодження вантажу сталося не з вини відповідача або внаслідок обставин, яким він не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Зокрема, як свідчать матеріали справи, 03.03.2026 о 09 год. 30 хв. на трасі Н-11 26 км + 77,30 м, Кам`янського району, Затишнянської сільської ради, водій ТОВ «ІНГВАРТРАНС» ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом VOLVO FH 42T, д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом SCHMITZ SKO 24, д.н.з. НОМЕР_3 , допустив розірвання колеса та виїхав в крайню ліву смугу, створив аварійну обстановку, що призвело до ДТП з транспортним засобом Infiniti Q50, чим змусив водія останнього різко змінити швидкість та напрямок руху, після чого транспортний засіб Infiniti Q50, знаходячись в аварійній ситуації, виїхав за межі дороги та скоїв наїзд на перешкоду у вигляді дерева, а сам транспортний засіб VOLVO FH 42T з напівпричепом SCHMITZ SKO 24 скоїв наїзд на перешкоду у вигляді дорожнього огородження та перекидання транспортного засобу. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, що встановлено Криничанським районним судом Дніпропетровської області у справі № 178/694/26.

Гарантійним листом від 03.03.2026 відповідач повідомив, що внаслідок перекидання автомобіля пошкоджено вантаж, частина товару зазнала механічних пошкоджень та стала непридатною для подальшої реалізації.

Постановою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 у справі № 178/694/26 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

На адресу Позивача надійшла Претензія ТОВ «КОРПОРАЦІЯ «УКРАЇНСЬКІ МІНЕРАЛЬНІ ВОДИ» (Корпорація) вих. № 14/26 від 11.03.2026 з вимогою перерахувати на розрахунковий рахунок Замовника перевезення вартість завданої шкоди, спричиненої ДТП у сумі 169 442,64 грн., що є вартістю товару відповідно до товарно-транспортної накладної № КОР-455 від 02.03.2026 та видаткової накладної № КО455 від 02.03.2026. Платіжними інструкціями № 4951 від 13.03.2026 № 5150 від 01.05.2026 підтверджується перерахування Позивачем вартості товару на розрахунковий рахунок Корпорації.

Позивач звернувся до ТОВ «ІНГВАРТРАНС» із Претензією вих. № 2 від 01.04.2026 про перерахування вартості зіпсованого товару внаслідок ДТП у сумі 169 442,64 грн у термін до 20.04.2026, яка направлена з копіями Заявки договору № 100, товарно-транспортної накладної № КОР-455 та видаткової накладної № КО455 відповідно до вимог розділу 16 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (Правила № 363). Проте станом на день подання позовної заяви відповідач жодних документів на адресу позивача не надавав, перерахувань для задоволення претензії не здійснював.

При цьому відповідач відзив на позовну заяву не надав, як не надала й жодних пояснень третя особа на вимогу ухвали суду.

Згідно зі ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Ст. 617, 924 ЦК України передбачені підстави звільнення від відповідальності особи, яка порушила зобов`язання, однак відповідачем не доведено наявності жодної із зазначених у цих статтях підстав звільнення відповідача від відповідальності за спричинення позивачу збитків внаслідок пошкодження вантажу.

З врахуванням вищевикладеного та того, що виконавець не виконав своїх зобов`язань згідно заявки-договору, а саме, не доставив прийнятий до перевезення вантаж вантажоодержувачу, не забезпечив збереження вантажу відповідно до вимог чинного законодавства, що регулює перевезення вантажів автомобільним транспортом, суд приходить до висновку, що мало місце неналежне виконання зобов`язань відповідачем.

В даних правовідносинах не існує загального (генерального) делікту, оскільки позивач не є власником товару, який зазнав пошкодження в результаті ДТП, а лише вирішується питання про стягнення збитків за договором перевезення.

Згідно договору перевезення, під час перевезення вантажу на відповідача було покладено повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу (втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу) з моменту завантаження до перевезення та до моменту вивантаження автомобіля.

Таким чином, відповідачем порушено договірні зобов`язання, оскільки відповідач не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, що спричинило його пошкодження та, як результат - неможливість подальшого його використання.

Свої вимоги позивач обґрунтовує положеннями договору перевезення, посилаючись при цьому на норми, які регулюють порядок відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням умов договору, і в даному випадку, спір не стосується загального (генерального) делікту.

Суд дійшов до висновку про те, що факт пошкодження та непридатності до реалізації вантажу є належним чином зафіксованим та доведеним позивачем, оскільки протилежного відповідачем не доведено, водночас поданими позивачем доказами, не запереченими жодним належним чином відповідачем, доведено обґрунтованість заявлених вимог.

Беручи до уваги умови договору перевезення відносно того, що саме на відповідача було покладено повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу (втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу) з моменту завантаження до перевезення та до моменту вивантаження автомобіля, враховуючи, що відповідач не виконав своїх зобов`язань згідно заявки-договору, а саме, не доставив прийнятий до перевезення вантаж вантажоодержувачу, не забезпечив збереження вантажу відповідно до вимог чинного законодавства, що регулює перевезення вантажів автомобільним транспортом, суд приходить до висновку, що мало місце саме неналежне виконання зобов`язань відповідачем, при цьому факт пошкодження та непридатності до реалізації вантажу є належним чином зафіксованим та доведеним позивачем, оскільки протилежного відповідачем не доведено, відтак поданими позивачем доказами, не запереченими жодним належним чином відповідачем, доведено обґрунтованість заявлених вимог, а отже суд дійшов до переконливого висновку про те, що поданими до суду документальними доказами підтверджуються понесені позивачем збитки в розмірі 169 442,64 грн. (що є вартістю товару відповідно до товарно-транспортної накладної № КОР-455 від 02.03.2026 та видаткової накладної № КО455 від 02.03.2026), водночас відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, з якими законодавець пов`язує звільнення перевізника від відповідальності за пошкодження вантажу, а отже позовні вимоги про стягнення збитків в розмірі 169 442,64 грн. є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, в зв`язку із чим господарський суд позов задовольняє повністю.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на відповідача, оскільки спір по справі виник саме з його вини.

На підставі викладеного та керуючись ст. 73-74, 76-80, 123, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНГВАРТРАНС» (62418, Харківська область, Харківський район, селище Пісочин, вулиця Автомобільна, 8, код ЄДРПОУ 22610456) на користь Приватного підприємства «ЛН ТРАНС» (18028, місто Черкаси, вулиця Самійла Кішки 202, офіс 42, код ЄДРПОУ 38305393) збитків в розмірі 169 442,64 грн., а також 2 662,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256, 257 ГПК України рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.08.2026.

СуддяН.А. Новікова