Рішення № 139082168, 19.08.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2026 р.

м. Київ

Справа № 911/1158/26

Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК альянс" (03061, місто Київ, вул. Шепелєва Миколи, будинок 6, код 44647721)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брилівські схили" (09434, Київська обл., Білоцерківський р-н, село Брилівка, вул.Вишнева, будинок 4, код 45335112)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "КМ логістик" (45004, Волинська обл., Ковельський р-н, село Воля-Ковельська, вулиця Молодіжна, будинок 15 А, код 41195403)

про стягнення 212161,51 грн,

ВСТАНОВИВ:

Історія розгляду справи.

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК альянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брилівські схили" про стягнення 212161,51 грн, у зв`язку з неналежним виконанням Договору транспортного експедирування від 19.05.2025 №000615.

Ухвалою суду від 29.04.2026 відкрито провадження у справи та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Через систему «Електронний суд» 26.05.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

З огляду на те, що поданий відповідачем відзив містить відомості щодо часткової оплати заявленої до стягнення заборгованості та до нього додано докази на підтвердження відповідних обставин, суд, з метою забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, вважає за необхідне прийняти відзив до розгляду з власної ініціативи, незважаючи на пропуск відповідачем встановленого судом строку для його подання. При цьому зазначені відомості мають значення для встановлення фактичного розміру заборгованості, заявленої позивачем до стягнення.

Через систему «Електронний суд» 31.05.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача заперечував проти доводів викладених у відзиві на позов, просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Обставини спірних правовідносин.

19.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВК АЛЬЯНС» (далі Позивач, Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БРИЛІВСЬКІ СХИЛИ» (далі Відповідач, Клієнт) укладено договір транспортного експедирування №000615 (далі Договір), відповідно до умов якого Експедитор зобов`язався за плату і за рахунок Клієнта виконати, а у разі необхідності організувати виконання послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу, а Клієнт прийняти та оплатити належним чином надані послуги.

Згідно з пунктом 1.2 Договору конкретний перелік послуг та інформація про них визначаються у заявці на перевезення вантажу, підписаній обома сторонами, яка є невід`ємною частиною Договору.

Пунктом 2.2 Договору передбачено обов`язки Клієнта, зокрема забезпечити своєчасне надання Експедитору повної, точної та достовірної інформації щодо вантажу, його властивостей та умов перевезення, а також документів, необхідних для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю; до прибуття транспортного засобу під завантаження забезпечити підготовку вантажу і товаросупровідних документів; оплатити належним чином надані послуги Експедитора та відшкодувати попередньо узгоджені й документально підтверджені додаткові витрати, понесені Експедитором в інтересах Клієнта.

Відповідно до пункту 2.3.2 Договору Експедитор має право на відшкодування додаткових витрат, які виникли при виконанні Договору, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах Клієнта та були попередньо з ним узгоджені.

Розділом 3 Договору сторони визначили порядок розрахунків. Зокрема, відповідно до пункту 3.1 оплата послуг Експедитора та додаткових витрат здійснюється Клієнтом у безготівковій формі в гривні на підставі рахунку та акта здачі-приймання наданих послуг. Пунктом 3.2 передбачено, що вартість послуг щодо забезпечення перевезення конкретного вантажу зазначається у заявці Клієнта та може бути змінена лише за письмовою згодою сторін. Згідно з пунктом 3.3 Клієнт зобов`язаний підписати акт здачі-приймання наданих послуг протягом двох робочих днів з моменту його отримання або у цей же строк надати мотивовану письмову відмову від прийняття послуг, а у разі відсутності такої відмови акт вважається прийнятим та підписаним Клієнтом. Пунктом 3.4 встановлено обов`язок Клієнта оплатити послуги та додаткові витрати протягом п`яти банківських днів після отримання сканованих копій відповідних документів.

Пунктом 4.2 Договору встановлено обов`язок Експедитора одночасно з актом приймання-передачі наданих послуг надати Клієнту оригінали документів, що підтверджують понесені в інтересах Клієнта витрати. Пунктом 4.8 передбачено, що у разі порушення Клієнтом строків оплати наданих послуг він зобов`язаний сплатити Експедитору пеню у розмірі, передбаченому чинним законодавством України, а також 3% річних та інфляційні втрати. Пунктом 4.11 Договору передбачено, що у разі простою транспортного засобу під завантаженням або розвантаженням понад встановлений строк з вини Клієнта останній сплачує Експедитору штраф у розмірі 100 євро за кожну почату добу простою за курсом НБУ на день завантаження, а також документально підтверджені збитки, пов`язані з таким простоєм.

05.06.2025 сторонами укладено та підписано Додаток 1 до Договору заявку про перевезення вантажу автомобільним транспортом №25-2129, відповідно до якої подача автомобіля під завантаження у Київській області, смт Ставище, була погоджена на 11.06.2025, а дата вивантаження автомобіля у Німеччині на 16.06.2025. Вартість послуг Експедитора сторони визначили у розмірі 3800 євро за курсом НБУ на дату завантаження, з оплатою на умовах постоплати відповідно до Договору.

З метою виконання зазначеної заявки Позивач 05.06.2025 уклав із ТОВ «КМ ЛОГІСТИК» договір-заявку №25-2129-1 про надання транспортних послуг у міжнародному сполученні. За умовами цієї заявки Перевізник мав здійснити перевезення вантажу за маршрутом: смт Ставище Київської області Берлін, Німеччина. Дата та час завантаження були визначені 11.06.2025, місце завантаження Україна, Київська область, смт Ставище, вул. Сергія Цимбала, 1, прикордонний перехід Ягодин, дата доставки 16.06.2025, адреса розвантаження 14532, Німеччина, Кляйнмахнов, Ringweg 21. Нормативний час очікування визначено 48 годин на завантаження та митне оформлення і 48 годин на розмитнення та вивантаження.

За твердженням Позивача, автомобіль було подано під завантаження 11.06.2025, однак у зв`язку з ненаданням Відповідачем повного пакету документів, необхідних для митного оформлення вантажу, завантаження було затримано до 26.06.2025. Позивач зазначає, що підготовка документів, необхідних для митного оформлення, відповідно до умов Договору належала до обов`язків Клієнта.

Позивач також зазначає, що до погодженої дати завантаження неодноразово звертав увагу Відповідача на необхідність своєчасної підготовки документів, а також пропонував змінити дату подачі автомобіля з метою уникнення додаткових часових та фінансових витрат. За твердженням Позивача, Відповідач погодив визначену у заявці дату завантаження.

30.06.2025 Позивач отримав від ТОВ «КМ ЛОГІСТИК» претензію, у якій Перевізник повідомив, що автомобіль НОМЕР_1 / НОМЕР_2 прибув під завантаження 11.06.2025, однак повний пакет документів було підготовлено лише 26.06.2025, у зв`язку з чим Перевізник заявив до сплати штрафні санкції за понаднормативний простій автомобіля у сумі 119757 грн згідно з рахунком №782600759 від 30.06.2025.

02.07.2025 ТОВ «КМ ЛОГІСТИК» листом гарантувало надання дозволу на розвантаження вантажу після сплати зазначених штрафних санкцій. У зв`язку з цим, як зазначає Позивач, 02.07.2025 він сплатив Перевізнику штрафні санкції за понаднормативний простій автомобіля за 14 діб згідно з рахунком №782600759 від 30.06.2025. При цьому у позовній заяві зазначено, що така сплата підтверджується платіжною інструкцією №3810 на суму 119747 грн.

У зв`язку з понесенням зазначених витрат Позивач направив Відповідачу вимогу про сплату штрафних санкцій за понаднормативний простій автомобіля у сумі 71854,20 грн згідно з рахунком №СФ-0000255 від 02.07.2025.

Разом з тим, за твердженням Позивача, щодо решти суми штрафних санкцій сторони погодили збільшення вартості послуг Експедитора, у зв`язку з чим було укладено додаткову заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом №25-2129 від 07.06.2025 на 4300 Євро. Позивач зазначає, що відповідні зміни були погоджені та підписані сторонами.

Після прибуття вантажу за адресою розвантаження 03.07.2025 Позивач направив Відповідачу акт надання послуг №ОУ-0000230 від 03.07.2025, рахунок-фактуру №СФ-0000253 від 03.07.2025 на суму 205982,05 грн та міжнародну товарно-транспортну накладну №0136122 з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу.

За твердженням Позивача, Відповідач акт наданих послуг не підписав, мотивованої письмової відмови від його прийняття не надав та рахунок-фактуру не оплатив.

13.08.2025 Відповідач направив Позивачу претензію, у якій, зокрема, вимагав скасувати претензію Експедитора від 02.07.2025 та відповідні рахунки, а також, посилаючись на пункт 4.9 Договору, відшкодувати пряму шкоду, яку, за твердженням Відповідача, було завдано Клієнту у зв`язку із затримкою. Зокрема, Відповідач зазначав про недоотримання 2000 євро з погоджених 5000 євро вартості доставки, розірвання замовником у Німеччині контракту на постачання серії будинків та втрати репутаційного характеру.

У зазначеній претензії Відповідач посилався, зокрема, на те, що брокер, рекомендований Експедитором для оформлення сертифіката EUR.1, отримав документи до подання автомобіля під завантаження, однак не здійснив необхідних дій з оформлення сертифіката, у зв`язку з чим Клієнт був змушений звернутися до іншого виконавця. Також Відповідач зазначав, що після оформлення EUR.1 Експедитор вимагав оформлення фітосанітарного сертифіката, що, на думку Відповідача, спричинило додатковий простій автомобіля та витрати.

Крім того, Відповідач зазначав, що залучений Експедитором Перевізник відмовився надати дозвіл на розвантаження до сплати штрафу, а також посилався на листування, в якому представник Перевізника вимагав здійснити оплату до розвантаження.

Відповідач також вказував на пропозицію збільшити вартість перевезення з погоджених 3800 до 4300 євро та розцінював таке збільшення як фактичну компенсацію штрафних санкцій.

Позивач, заперечуючи наведені Відповідачем обставини, зазначає, що за умовами Договору його обов`язком було організувати перевезення вантажу, тоді як підготовка документів для митного оформлення покладалася на Клієнта. Щодо брокера Позивач вказує, що лише повідомив Відповідача про можливість звернення до відповідного брокера, не укладав із ним договору та не залучав його як субпідрядника, агента чи представника, а тому не вважає себе відповідальним за дії або бездіяльність такого брокера.

Стосовно фітосанітарного сертифіката Позивач зазначає, що повідомляв Відповідача про можливі ризики перевезення вантажу без такого документа, зокрема ризик відмови митних органів у перетині державного кордону, та зазначав, що остаточне рішення щодо необхідності оформлення такого сертифіката належить до компетенції відповідних фахівців у сфері митного оформлення. За твердженням Позивача, остаточне рішення щодо оформлення фітосанітарного сертифіката прийняв саме Відповідач, усвідомлюючи можливість додаткового простою автомобіля.

Щодо вимоги про сплату штрафних санкцій до розвантаження вантажу Позивач зазначає, що така вимога була зумовлена виникненням понаднормативного простою автомобіля та положеннями пункту 4.11 Договору. Позивач вважає, що передбачені цим пунктом штрафні санкції не є додатковими витратами у розумінні пункту 2.3.2 Договору, а тому порядок оплати, визначений пунктом 3.1 Договору, до них не застосовується.

15.08.2025 Позивач направив Відповідачу претензію у зв`язку з невиконанням останнім, за твердженням Позивача, своїх договірних зобов`язань та відмовою оплатити надані Експедитором послуги.

У відповідь Відповідач запропонував досудове врегулювання спору на умовах, за якими Позивач мав відмовитися від претензій щодо штрафних санкцій, які, на думку Відповідача, не передбачені Договором та не були погоджені сторонами, а Відповідач мав сплатити вартість перевезення у розмірі 3800 євро та відмовитися від вимог щодо компенсації збитків, завданих неналежним виконанням Договору Експедитором.

Позивач зазначає, що запропоновані Відповідачем умови не були ним прийняті, натомість він запропонував сплатити на його користь 4000 євро, з яких 3800 євро становила вартість послуг з перевезення вантажу, а 200 євро вартість послуг залученого юриста. При цьому, за пропозицією Позивача, раніше сплачені Відповідачем 71854 грн мали бути зараховані як компенсація суми, сплаченої Експедитором Перевізнику. За твердженням Позивача, Відповідач у подальшому повідомив через Viber, що його пропозиція залишається чинною, а всі інші варіанти залишає на розгляд суду.

Позивач зазначає, що виконання ним зобов`язань за Договором підтверджується, зокрема, міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №0136122 з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем.

З урахуванням викладеного Позивач звернувся до господарського суду та просить суд стягнути з ТОВ «БРИЛІВСЬКІ СХИЛИ» на користь ТОВ «ВК АЛЬЯНС» заборгованість за договором транспортного експедирування №000615 від 19.05.2025 у розмірі 205982,05 грн основного боргу та 6179,46 грн пені відповідно до пункту 4.8 Договору.

Відповідач у відзиві на позовну, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що ТОВ «ВК Альянс» звернулося до суду з вимогою про стягнення з ТОВ «Брилівські схили» 212161,51 грн заборгованості за договором транспортного експедирування №000615 від 19.05.2025, з яких 205982,05 грн основна заборгованість та 6179,46 грн пеня відповідно до пункту 4.8 Договору.

Щодо вимоги про стягнення основної заборгованості Відповідач посилається на положення статей 11, 526, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України та зазначає, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, строки та порядку, встановлених договором.

Відповідач зазначає, що 03.07.2025 ТОВ «ВК Альянс» виставило на адресу ТОВ «Брилівські схили» рахунок-фактуру №СФ-0000253 на суму 205982,05 грн за міжнародне перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом с. Ставище м. Берлін (Німеччина), автомобілем № НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . За твердженням Відповідача, зазначена сума відповідала вартості перевезення у розмірі 4300 євро за офіційним курсом НБУ на дату завантаження 19.06.2025.

Водночас Відповідач зазначає, що 03.07.2025 ним було сплачено на рахунок Позивача 73699,20 грн із призначенням платежу «за міжнародні перевезення згідно рахунку-фактури №СФ-0000253 від 03.07.2025 року».

Посилаючись на те, що рахунок-фактура був виставлений на підставі Договору транспортного експедирування №000615 від 19.05.2025 та заявки на перевезення вантажу №25-2129 від 07.06.2025, за умовами якої вартість перевезення була визначена сторонами у розмірі 4300 євро, Відповідач вважає, що розмір заборгованості за Договором становить 132282,85 грн, тобто 205982,05 грн за вирахуванням сплачених 73699,20 грн.

Щодо вимоги про стягнення пені у розмірі 6179,46 грн Відповідач вказує, що Позивач у позовній заяві та додатках до неї не навів розрахунку заявленої до стягнення пені, не зазначив норму законодавства, на підставі якої здійснено її розрахунок, розмір відсоткової ставки, від якої здійснювалося нарахування, а також період, за який нараховано пеню.

Щодо викладених у відзиві заперечень стосовно розміру основної заборгованості Позивач зазначає, що у зв`язку з невиконанням Відповідачем умов Договору щодо забезпечення підготовки вантажу та товаросупровідних документів для перевезення, що, за твердженням Позивача, спричинило простій автомобіля та нарахування Перевізником штрафних санкцій, Позивач направив Відповідачу вимогу про сплату штрафних санкцій за понаднормативний простій автомобіля у сумі 71854,20 грн згідно з рахунком №СФ-0000255 від 02.07.2025.

Позивач зазначає, що кошти, сплачені Відповідачем є саме штрафною санкцією за понаднормативний простій автомобіля та не включаються до загальної вартості послуг Експедитора. За твердженням Позивача, відповідне призначення платежу зазначено у рахунку-фактурі №СФ-0000255 від 02.07.2025.

Водночас Позивач посилається на умови заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом №25-2129 від 07.06.2025, яка є Додатком №1 до Договору, та зазначає, що загальна вартість послуг Експедитора за цією заявкою становить 4300 євро.

Позивач зазначає, що в межах погодженої сторонами вартості послуг у розмірі 4300 євро, після прибуття вантажу до місця розвантаження та виконання ним взятих на себе зобов`язань, 03.07.2025 відповідно до пункту 2.1.9 Договору він направив Відповідачу акт надання послуг №ОУ-0000230 від 03.07.2025, рахунок-фактуру №СФ-0000253 від 03.07.2025 на суму 205982,05 грн та міжнародну товарно-транспортну накладну №0136122 з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу.

За твердженням Позивача, у зв`язку з несплатою Відповідачем рахунку-фактури №СФ-0000253 від 03.07.2025 на суму 205982,05 грн та непідписанням акта надання послуг №ОУ-0000230 від 03.07.2025 виникла необхідність звернення до суду з відповідним позовом.

Позивач вказує, що у зв`язку з невиконанням Відповідачем обов`язку щодо оплати послуг Експедитора виникла необхідність нарахування пені, яку, за твердженням Позивача, розраховано від суми заборгованості, узгодженої сторонами за Договором та визначеної у рахунку-фактурі №СФ-0000253 від 03.07.2025 у розмірі 205982,05 грн.

Висновки господарського суду

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Щодо заявленої позивачем пені, відповідно до частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно зі статтею 550 цього Кодексу право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Дослідивши матеріали справи, надані докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено, що між ТОВ «ВК Альянс» та ТОВ «Брилівські схили» виникли договірні правовідносини на підставі договору транспортного експедирування від 19.05.2025 №000615, відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати відповідачу послуги, пов`язані з організацією та забезпеченням перевезення вантажу автомобільним транспортом, а відповідач оплатити надані послуги на умовах та в порядку, визначених договором.

Спір у цій справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання з повної оплати вартості наданих позивачем послуг з міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору сторонами була погоджена заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом №25-2129 від 05.06.2025, відповідно до якої загальна вартість послуг експедитора становила 3800 євро.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що у процесі виконання перевезення сторонами було погоджено збільшення вартості послуг експедитора до 4300 євро у зв`язку із затримкою перевезення, яка виникла під час виконання заявки. Еквівалент зазначеної суми у національній валюті України становив 205982,05 грн, що відповідає сумі, зазначеній позивачем у рахунку-фактурі.

Після виконання перевезення та надання обумовлених договором послуг позивач 03.07.2025 виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000253 на суму 205982,05 грн за послугу з міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом за погодженим сторонами маршрутом.

Судом встановлено, що відповідачем 03.07.2025 здійснено оплату на користь позивача у розмірі 73699,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 54 від 03.07.2025. У призначенні платежу зазначено: «За міжнародні перевезення згідно Рахунок-фактура № СФ-0000253 від 3 Липня 2025 р.».

Отже, з урахуванням здійсненої відповідачем оплати, розмір несплаченої вартості наданих послуг становить 132282,85 грн (205982,05 грн - 73699,20 грн).

При цьому зазначена обставина щодо здійснення відповідачем оплати у розмірі 73699,20 грн та її розміру фактично не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Суд не бере до уваги доводи позивача, викладені у відповіді на відзив, щодо того, що сплачені відповідачем 73699,20 грн є оплатою штрафної санкції за понаднормативний простій автомобіля та не включаються до вартості послуг експедитора, оскільки такі доводи спростовуються змістом платіжної інструкції (призначення платежу) №54 від 03.07.2025.

Так, у зазначеній платіжній інструкції чітко визначено призначення платежу «За міжнародні перевезення згідно Рахунок-фактура № СФ-0000253 від 3 Липня 2025 р.», тобто платіж безпосередньо пов`язаний з оплатою міжнародного перевезення за рахунком-фактурою № СФ-0000253. Натомість посилання на оплату штрафних санкцій за понаднормативний простій у призначенні цього платежу відсутнє.

Таким чином, з урахуванням встановленого судом факту надання позивачем послуг, погодженої сторонами їх вартості у розмірі 205982,05 грн та здійснення відповідачем часткової оплати у розмірі 73699,20 грн, суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за надані послуги у розмірі 132282,85 грн.

Відповідно, позовні вимоги у частині стягнення основної заборгованості підлягають задоволенню лише у розмірі 132282,85 грн.

Принагідно суд звертає увагу на те, що питання щодо підставності стягнення та розміру нарахувань за простій при завантаженні на розгляд суду в межах даного провадження позивачем не передавалось, а тому не досліджується судом з огляду на межі судового розгляду.

Щодо вимоги про стягнення 6179,46 грн пені, суд зазначає таке.

Позивач, заявляючи вимогу про стягнення пені, посилається на пункт 4.8 договору транспортного експедирування № 000615 від 19.05.2025, яким передбачено обов`язок клієнта у разі порушення строків оплати наданих послуг сплатити експедитору пеню у розмірі, передбаченому чинним законодавством України, а також 3% річних та інфляційні втрати.

Водночас, як правильно зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, позивачем не наведено належного та зрозумілого розрахунку заявленої до стягнення пені у розмірі 6179,46 грн, зокрема не зазначено періоду, за який здійснено її нарахування, суми заборгованості, на яку нараховано пеню, кількості днів прострочення та розміру відсоткової ставки, застосованої при такому розрахунку.

За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити правильність визначення позивачем заявленої до стягнення суми пені, встановити період її нарахування, а також перевірити відповідність здійсненого розрахунку умовам договору та вимогам законодавства.

При цьому саме на позивача як особу, яка заявляє вимогу про стягнення пені, покладається обов`язок обґрунтувати її розмір та надати суду розрахунок, який дає можливість перевірити правильність заявленої до стягнення суми.

З огляду на відсутність належного розрахунку пені та неможливість перевірити правильність її нарахування, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення 6179,46 грн пені.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брилівські схили» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Альянс» 132282,85 грн основної заборгованості, у задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Вирішення питання щодо судових витрат.

Судові витрати по сплаті судового збору, у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, суд покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 1660 грн [(132282,85 грн * 2662,40 грн)/ 212161,51грн].

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брилівські схили" (09434, Київська обл., Білоцерківський р-н, село Брилівка, вул.Вишнева, будинок 4, код 45335112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК альянс" (03061, місто Київ, вул. Шепелєва Миколи, будинок 6, код 44647721) 132282,85 грн основного боргу та витрати зі сплати судового збору 1660 грн.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 19.08.2026.

Суддя А.Ф. Черногуз