Рішення № 139082003, 18.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.08.2026Справа № 910/2287/26За заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Європейський будинок № 16»

про ухвалення додаткового рішення

в справі № 910/2287/26

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Європейський будинок № 16»

до Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

про стягнення 37 434, 90 грн

Суддя Карабань Я.А.

Без виклику представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Європейський будинок № 16» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 37 434, 90 грн, з яких: 32 390, 91 грн основний борг, 3 760, 75 грн інфляційні втрати та 1 283, 24 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 позов задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Європейський будинок № 16» 29 169, 54 грн основного боргу, 1 247, 60 грн 3% річних, 3 730, 32 грн інфляційних втрат та 3 035, 74 грн судового збору, у задоволенні іншої частини позову відмовлено.

27.07.2026 до суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення, а саме останній просить суд стягнути з відповідача 9 000, 00 грн понесених витрат на правову допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2026 прийнято до розгляду заяву позивача про ухвалення додаткового рішення в справі №910/2287/26 та встановлено відповідачу строк для подання письмових пояснень чи заперечень стосовно заяви про ухвалення додаткового рішення в даній справі до 06.08.2026 (включно).

30.07.2026 від представника відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у яких останній просить суд відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги не підтверджено належними та допустимими доказами, а заявлений розмір витрат є необґрунтованим та неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг і затраченим ним часом. Також відповідач зазначає, що спір у даній справі не є складним ні з фактичної, ні з правової точки зору, не потребував дослідження значного масиву доказів, законодавства та судової практики, призначення експертиз, виклику свідків чи вчинення інших складних процесуальних дій, а подані представником позивача процесуальні документи є типовими за змістом. Крім цього, у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, відповідач просить зменшити заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу на 90%.

У зв`язку з перебуванням судді Карабань Я.А. у відпусті в період з 03.08.2026 по 16.08.2026, розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення здійснюється після виходу судді з відпустки.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із ч. 3, 5 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Враховуючи, що вирішується питання лише питання про судові витрати у справі №910/2287/26, суд вважає за необхідне розглянути заяву позивача про стягнення витрат у справі без виклику сторін.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами 4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (надалі - Закон), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями частини 1 статті 1 Закону договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Так, у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала наступні висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу до матеріалів справи позивачем долучено: копію договору про надання професійної правничої допомоги від 22.01.2026, укладеного між позивачем та адвокатом Ковальовою Оленою Олександрівною; додаток до договору про надання професійної правничої допомоги від 22.01.2026, яким сторонами погоджено вартість послуг виконавця у розмірі 3 000, 00 грн за одну годину роботи; довіреність від 25.02.2026, видану на ім`я Ковальової Олени Олександрівни; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №6241, виданого 25.10.2018 на ім`я адвоката Ковальової Олени Олександрівни; копію акта виконаних робіт від 24.07.2026 відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги від 22.01.2026, згідно з яким загальна вартість наданих у межах справи №910/2287/26 послуг становить 9 000, 00 грн.

Частина 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України ).

Згідно з приписами ч.2 ст.16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частини 1 та 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Відповідно до приписів ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Таку правову позицію, щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Відповідачем надано заперечення щодо стягнення витрат правову допомогу, у яких останній просить суд відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги не підтверджено належними та допустимими доказами, а заявлений розмір витрат є необґрунтованим та неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг і затраченим ним часом. Також відповідач зазначає, що спір у даній справі не є складним ні з фактичної, ні з правової точки зору, не потребував дослідження значного масиву доказів, законодавства та судової практики, призначення експертиз, виклику свідків чи вчинення інших складних процесуальних дій, а подані представником позивача процесуальні документи є типовими за змістом. Крім цього, у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, відповідач просить зменшити заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу на 90%.

Суд відхиляє доводи відповідача в частині необхідності підтвердження позивачем фактичної сплати заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом Ковальовою Оленою Олександрівною врегульовані договором про надання професійної правничої допомоги від 22.01.2026.

Відповідно до додатку до договору про надання професійної правничої допомоги від 22.01.2026 сторони погодили вартість надання консультацій з правових та інших питань діяльності замовника, підготовки листів, заяв, скарг, позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, а також представництва інтересів замовника, у тому числі в суді будь-якої інстанції, у розмірі 3 000,00 грн за одну годину роботи.

24.07.2026 між позивачем та адвокатом Ковальовою Оленою Олександрівною підписано акт виконаних робіт відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги від 22.01.2026, згідно з яким виконавцем надано замовнику такі послуги:

- підготовка та подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви в інтересах ОСББ «Європейський будинок №16» до АТ «Укртрансгаз» про стягнення заборгованості - 1 година, вартість 3 000, 00 грн;

- підготовка та подання відповіді на відзив у справі №910/2287/26 - 1 година, вартість 3 000,00 грн;

- представництво інтересів ОСББ «Європейський будинок №16» у судових засіданнях у справі №910/2287/26 24.06.2026 та 21.07.2026 - 1 година, вартість 3 000, 00 грн.

Загальна вартість наданих послуг відповідно до акта становить 9 000,00 грн.

При цьому в акті встановлено, що зазначена сума підлягає оплаті в строк, що не перевищує трьох днів з дня набрання судовим рішенням у справі №910/2287/26 законної сили.

Таким чином, судом установлено наявність між позивачем та адвокатом договірних правовідносин щодо надання професійної правничої допомоги, погодження сторонами погодинного порядку обчислення гонорару та його розміру, а також документальне оформлення обсягу наданих у межах даної справи послуг.

Отже, доводи відповідача про те, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги не підтверджений належними доказами, судом відхиляються.

Разом із тим, суд зазначає, що подані позивачем документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування їх у заявленому розмірі з відповідача, оскільки відповідний розмір має бути не лише визначений договором та документально підтверджений, а й відповідати критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що: «не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 910/15787/21.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд також враховує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з іншої сторони не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, та не може становити для неї додаткового способу отримання доходу.

Відповідачем у даній справі заявлено клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та наведено заперечення щодо їх співмірності, а тому суд надає оцінку заявленому позивачем розміру витрат з урахуванням критеріїв, установлених статтями 126 та 129 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши обсяг виконаних представником позивача робіт та їх фактичний зміст, суд зазначає таке.

Щодо заявлених позивачем витрат у розмірі 3 000, 00 грн за підготовку та подання позовної заяви суд зазначає, що факт складення та подання представником позивача відповідної позовної заяви підтверджується матеріалами справи. При цьому, відповідно до акта виконаних робіт, на підготовку такого процесуального документа адвокатом визначено одну годину роботи. Зважаючи на обсяг позовної заяви, характер спірних правовідносин та необхідність викладення фактичних обставин справи, формування правової позиції і відповідного нормативного обґрунтування заявлених вимог, суд не вбачає підстав вважати одну годину часу, визначену адвокатом для підготовки позовної заяви, очевидно завищеною або неспівмірною з фактично виконаною роботою.

Аналогічно суд не вбачає підстав для зменшення витрат у сумі 3 000, 00 грн, заявлених за підготовку та подання відповіді на відзив. Матеріалами справи підтверджується факт підготовки та подання представником позивача відповіді на відзив, а визначений в акті час на її підготовку становить одну годину. При цьому доводи відповідача щодо типового характеру відповідних процесуальних документів самі по собі не свідчать про те, що визначена позивачем тривалість їх підготовки є надмірною, тоді як відповідачем не наведено конкретного розрахунку іншого об`єктивно необхідного часу для виконання зазначених робіт та не спростовано фактичного їх виконання адвокатом.

Водночас щодо включення позивачем до складу витрат на професійну правничу допомогу 3 000, 00 грн за представництво його інтересів у судових засіданнях 24.06.2026 та 21.07.2026 суд зазначає наступне.

Як убачається з акта виконаних робіт від 24.07.2026, позивачем та адвокатом визначено загальний час надання зазначеної послуги - одна година та її вартість - 3 000,00 грн.

Разом із тим, із протоколів судових засідань у справі №910/2287/26 убачається, що судове засідання 24.06.2026 тривало 5 хвилин, тоді як судове засідання 21.07.2026 - 45 хвилин.

Отже, фактична сукупна тривалість участі представника позивача в судових засіданнях у даній справі становила 50 хвилин, а не одну годину, як зазначено в акті виконаних робіт.

Суд ураховує, що сторонами договору погоджено саме погодинну форму оплати професійної правничої допомоги в розмірі 3 000, 00 грн за одну годину роботи.

Як наголошено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, при погодинній формі гонорару підставою для визначення його розміру є саме кількість часу, витраченого на надання відповідної послуги, помножена на погоджену сторонами вартість однієї години роботи адвоката.

При цьому ані договором про надання професійної правничої допомоги, ані додатком до нього не передбачено, що неповна година участі адвоката в судовому засіданні округлюється до повної години або що мінімальна вартість участі у судових засіданнях у будь-якому випадку становить 3 000, 00 грн незалежно від фактично витраченого часу.

Акт виконаних робіт також не містить відомостей про включення до зазначеної однієї години будь-якого іншого часу, крім безпосереднього представництва інтересів позивача у судових засіданнях 24.06.2026 та 21.07.2026, зокрема, часу на підготовку до засідань, очікування їх початку, дорогу до суду чи вчинення інших пов`язаних із представництвом дій.

За таких обставин, з огляду на погодинний порядок визначення вартості професійної правничої допомоги, суд приходить до висновку, що обґрунтована вартість участі представника позивача у судових засіданнях має визначатися виходячи з фактично витраченого на таку участь часу.

Отже, виходячи з погодженої сторонами вартості однієї години роботи адвоката - 3 000,00 грн та фактичної тривалості судових засідань - 50 хвилин, вартість зазначеної послуги становить: 2 500, 00 грн (3 000,00 грн / 60 хвилин) х 50 хвилин).

Відтак заявлені позивачем витрати на представництво його інтересів у судових засіданнях у сумі 3 000,00 грн є обґрунтованими в частині 2 500, 00 грн, тоді як витрати в сумі 500, 00 грн не відповідають фактичному часу надання відповідної послуги та критерію співмірності, встановленому частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг і зміст підготовлених та поданих представником позивача процесуальних документів, фактичний час участі представника у судових засіданнях, а також критерії реальності адвокатських витрат, їх необхідності та розумності, суд приходить до висновку, що обґрунтованими є витрати позивача на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 8 500, 00 грн, а саме:

1) 3 000,00 грн - підготовка та подання позовної заяви;

2) 3 000,00 грн - підготовка та подання відповіді на відзив;

3) 2 500,00 грн - представництво інтересів позивача у судових засіданнях 24.06.2026 та 21.07.2026.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу на 90% суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності таких витрат відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України покладається саме на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.

Разом із тим відповідач, посилаючись на малозначність справи, її незначну складність та типовість процесуальних документів, не навів жодного розрахунку, який би обґрунтовував необхідність зменшення заявлених витрат саме на 90%, та не зазначив, який конкретно час, на його думку, був достатнім та необхідним для підготовки позовної заяви і відповіді на відзив.

Відповідачем також не надано доказів того, що погоджена сторонами вартість однієї години роботи адвоката в розмірі 3 000, 00 грн сама по собі є явно завищеною або такою, що очевидно не відповідає характеру наданих послуг.

Факт підготовки представником позивача позовної заяви, відповіді на відзив та його участі у двох судових засіданнях відповідачем не спростовано.

Зменшення заявлених витрат на 90% фактично означало б визначення вартості всього обсягу наданої позивачу професійної правничої допомоги у розмірі 900, 00 грн, що за встановлених судом обставин не відповідає обсягу фактично виконаних адвокатом робіт та не ґрунтується на будь-якому об`єктивному розрахунку.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу на 90%, водночас ураховує його заперечення в частині необхідності співвіднесення заявленої вартості представництва в судових засіданнях з фактично витраченим адвокатом часом.

Отже, на підставі наданих позивачем доказів та з урахуванням заперечень відповідача суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу є обґрунтованими в розмірі 8 500, 00 грн.

Водночас, відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом позов задоволено частково, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають покладенню на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому підлягають стягненню з відповідача в сумі 7 753, 55 грн (34 147, 46 грн х 8 500, 00 грн) / 37 434, 90 грн).

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 240-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Європейський будинок № 16» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1 ідентифікаційний код 30019801) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Європейський будинок № 16» (02222, місто Київ, вулиця Миколи Лаврухіна, будинок 16, ідентифікаційний код 42260296) 7 753 (сім тисяч сімсот п`ятдесят три) грн 55 коп. витрат на правову допомогу.

3. У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

5. Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань