№ 139081898, 19.08.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/768/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гули У. І. розглянувши без виклику представників сторін заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РУБІС" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "РУБІС"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС"

про стягнення заборгованості у розмірі 375 198,5 грн.

в с т а н о в и в:

до Господарського суду Івано-Франківської області через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява ТОВ "РУБІС" до ТОВ "ЛІГОС" про стягнення заборгованості у розмірі 375 198,5 грн, в тому числі основний борг, пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2026 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГОС» (код ЄДРПОУ 20547427) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РУБІС» (код ЄДРПОУ 22604365) заборгованість за Договором № Б/н від 18 серпня 2025 року в сумі 220 000,00 грн основного боргу, пеню нараховану станом на 14 червня 2026 року у сумі 75 284,51 грн, 3% річних нараховані станом на 17 травня 2026 року у сумі 10 509,20 грн, інфляційні втрати нараховані станом на 17 травня 2026 року у сумі 17 140,00 грн, та 5 327,97 грн судового збору; у задоволенні позову в іншій частині щодо стягнення пені відмовлено; в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 20 000,00 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору провадження закрито.

Через систему "Електронний суд" 10.08.2026 від представника ТОВ "РУБІС" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій останній просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

У поданій заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 200,00 грн.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.08.2026 суд прийняв до розгляду заяву ТОВ "РУБІС" про ухвалення додаткового рішення у справі № 909/768/26, встановив ТОВ "ЛІГОС" строк для подання письмових пояснень чи заперечень стосовно клопотання про ухвалення додаткового рішення до 18.08.2026 (включно).

Відповідач 18.08.2026 подав суду письмові заперечення щодо клопотання про ухвалення додаткового рішення, вважає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 21 200,00 грн неспівмірним зі складністю справи та ціною позову, виконаною адвокатом роботою та фінансовим станом обох сторін, просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 10 000,00 грн.

У відповідності до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до положень частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Судом встановлено, що між ТОВ «РУБІС» та адвокатом Гонтою Миколою Степановичем укладено Договір про надання правничої допомоги від 20 квітня 2026 року. Умовами Договору передбачено, що за надання правничої допомоги у суді першої інстанції Клієнт виплачує Адвокату гонорар у розмірі 20 000,00 гривень (пункт 3.2 Договору). Отже, сторонами Договору встановлено розмір гонорару адвоката у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником, а отже є визначеним.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що гонорар, визначений пунктом 3.2 цього Договору, може бути змінений але не більше, ніж на 10 відсотків з ініціативи адвоката та сплачується клієнтом у безготівковій формі на підставі виставленого адвокатом рахунку.

ТОВ «РУБІС» та адвокатом Гонтою Миколою Степановичем підписано Акт прийому - передачі правничих послуг від 07.08.2026 на суму 21 200,00 грн.

Згідно з рахунку № 03/2026-юо від 14.07.2026 вартість послуг визначено в розмірі 21 200,00 грн. Відповідно до платіжної інструкції від 14.07.2026 ТОВ "Рубіс" перерахувало ФОП Гонта М.С. 21 200,00 грн. згідно рахунку № 03/2026-юо від 14.07.2026

Також, у матеріалах справи містяться ордер серія ВО № 1143744 від 22.06.2026 виданий адвокату Гонта М.С., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 418 від 24.03.2006.

Судом встановлено, що під час розгляду даної справи від позивача, за підписом адвоката позивача, було подано наступні зави по суті спору: позов, відповідь на відзив .

За приписами статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно зі статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові 16.11.2022 по справі 922/1964/21 та об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформували правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, який судом враховується при розподілі судових витрат в межах даної справи.

Зокрема, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу слід зазначити, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2026 року у справі №911/969/24, а також постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19, додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі № 914/2355/21.

У разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен (постанова ВС/КАС у справі № 640/18402/19 від 28.12.2020).

У даному випадку, розмір фактичних витрат позивача на правову допомогу адвоката підтверджений належними доказами та співмірний із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Щодо вартості витрат позивача на правничу допомогу за представлення інтересів в суді у розмірі 21 200,00 грн, на думку суду така не є завищеною, враховуючи предмет спору, розмір заявлених позовних вимог (стягнення 375 198,50 грн) та обсяг виконаної адвокатом роботи. Витрати в такому розмірі є обґрунтованими, необхідними, реальними та пропорційними до предмета спору.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У статті 130 ГПК України передбачено порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

Також судом враховується, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судових витрат, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, тобто, витрати на правову допомогу належить покласти на відповідача без урахування суми зменшеної пені.

Враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги частково, оскільки провадження у справі в частині стягнення 20 000,00 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору закрито, зменшення судом неустойки на 30% від заявленої позивачем суми, до стягнення з відповідача в користь позивача належить 21 200,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 13, 73, 74, 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РУБІС" про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.

Ухвалити у справі № 909/768/26 додаткове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГОС» (адреса 76018, Україна, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, буд. 192, ЄДРПОУ 20547427) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РУБІС» (адреса 46021, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Тернопіль, бульвар Тараса Шевченка, 11, ЄДРПОУ 22604365) 21 200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту додаткового рішення.

Повне додаткове рішення складено 19.08.2026.

Суддя У.І.Гула