Рішення № 139081830, 12.08.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/59/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2026 Справа №908/1126/26

м. Запоріжжя, Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І.,

за участю секретаря судового засідання Данилейко К.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» (адреса юридична адреса: 69084, Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Кольорова, будинок 7 поштова адреса: 69014, м. Запоріжжя, а/с 4802; ідентифікаційний код юридичної особи 39380838)

до відповідача: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ідентифікаційний код ВП 19355964)

про стягнення коштів

за участю представників учасників справи:

від позивача: Хілько Альона Василівна (в залі суду), адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №ЗП002415 від 22.10.2019, ордер серії АР №1302228 від 03.03.2026;

від відповідача: Балацький Ярослав Анатолійович (в режимі відеоконференції), самопредставництво юридичної особи, витяг з ЄДР.

РУХ СПРАВИ.

08.05.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариство з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» (скорочене найменування ТОВ «Елтранс Україна») до відповідача Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (скорочене найменування АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ») в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення заборгованості за договором поставки товару №53-121-13-21-10472 від 19.07.2021 в сумі 43758,00 грн, інфляційні збитки в розмірі 26972,89 грн, три проценти річних в розмірі 5517,10 грн. судові витрати у справі просить покласти на відповідача.

Одночасно було заявлено клопотання (вх.№10288/08-08/26 від 08.05.2026) про витребування доказів від Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків, а саме: інформацію та документальне підтвердження про те, що АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ЄДРПОУ 24584661) (код філії-01) сформовано податковий кредит (внесено суму податку до податкового кредиту) за фактом операцій з придбання у ТОВ «ЕЛТРАНС Україна» товарів з податком на додану вартість (за договором поставки товару №53-121-13-21-10472 від 19.07.2021), за податковою накладною №32 від 16.12.2021, за якою були зареєстровані в ЄРПН ТОВ «ЕЛТРАНС Україна» із зазначенням конкретних сум податкового кредиту, обсягу придбання, ІПН, ЄДРПОУ постачальника, покупця, періоду складання податкових накладних, дат подання податкових декларацій.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2026 справу №908/1126/26 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 13.05.2026 відкрито провадження у справі №908/1126/26; присвоєно справі номер провадження 3/59/26; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

У порядку підготовки справи до розгляду витребувано від Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків інформацію з документальним підтвердженням щодо включення до податкового кредиту Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код ВП 19355964) суми, на які Товариством з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» (ідентифікаційний код юридичної особи 39380838) поставлено товар на адресу АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії ВП «Запорізька АЕС» за договором поставки товару №53-121-13-21-10472 від 19.07.2021, відповідно до податкової накладної №32 від 16.12.2021 сума 43758,00 грн, квитанція про реєстрацію ПН в ЄРПН від 16.01.2022, реєстраційний номер 9420267068.

Встановлено строк надання витребуваних документів до 03.06.2026.

27.05.2026 від відповідача АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» надійшов відзив на позовну заяву. З підстав, викладених у відзиві, просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зменшити заявлений розмір 3% річних та інфляційних втрат у разі задоволення позову до мінімально можливого розміру. Також просить зменшити заявлених розмір правничої допомоги, судові витрати у справі покласти на позивача.

29.05.2026 через систему «Електронний суд» надійшла заява від Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на виконання ухвали суду про витребування інформації. У заяві ДПС зазначає, що неможливо документально підтвердити (або спростувати) інформацію щодо включення податкової накладної від 16.12.2021 №32, виписаної ТОВ «Елтранс Україна» п.н. 39380838 на адресу АТ НАЕК «Енергоатом», п.н. НОМЕР_1 , до складу податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість. Зазначене питання може бути досліджено тільки в ході проведення документальної планової/ позапланової виїзної перевірки.

03.06.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив.

03.06.2026 позивачем також подано клопотання про долучення доказів оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 за 4 квартал 2021р. та за 1 квартал 2022р., оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 за 4 квартал 2021р. та за 1 квартал 2022р., копії рахунку №430 від 08.12.2021, копії видаткової накладної №409 від 16.12.2021.

03.06.2026 від позивача також надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Клопотання обґрунтоване тим, що у зв`язку із необхідністю повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, зібрання відповідних доказів, з метою сприяння учасникам судового процесу в реалізації їх процесуальних прав, для справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спору, вважає за необхідне розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначити підготовче засідання.

03.06.2026 відповідач подав заперечення на клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Просить залишити без розгляду клопотання ТОВ «Елтранс Україна» із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження. За умов наявності обставин для його розгляду залишити без задоволення.

03.06.2026 відповідач також надав заперечення на клопотання позивача про долучення доказів, в якому зазначив з посиланням на приписи ч. 8 ст. 80 ГПК України, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Заявлені позивачем документи були в наявності у останнього на дату подання позову. Своїм посиланням на зміну правової позиції відповідача позивач фактично намагається завести суд в оману з метою отримання власної результативності, оскільки норми процесуального законодавства взагалі не містять як поняття зміни правової позиції відповідача на стадії подання позову, так і наслідків викладення правової позиції відповідача, відмінної від позиції позивача, у вигляді поновлення процесуального строку. Крім того, позивач викладає недостовірні доводи суду, оскільки той факт, що про відсутність належним чином оформлених сторонами Договору видаткових накладних та ТТН на товар позивачу було відомо достеменно на стадії підготовки позовних вимог. Про дану обставину свідчить і той факт, що позивачем додано до позову клопотання про витребування доказів у ДПС, інших доказів позивачем не витребовувалось. Просить відмовити у задоволенні клопотання позивача про долучення доказів.

Ухвалою суду від 05.06.2026 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» (вх.№12115/08-08/26 від 03.06.2026) про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Постановлено здійснювати розгляд справи №908/1126/26 за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи здійснювати зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання у справі №908/1126/26 призначено на 24.06.2026 о/об 12:30 год.

05.06.2026 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

12.06.2026 від позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: відповідь на адвокатський запит, оборотно-сальдові відомості за рахунками 6312 (за серпень, вересень, грудень 2021 року, січень 2022 року) в електронному вигляді за договором №53-121-13-21-10472 від 19.07.2021.

15.06.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява від представника відповідача Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Балацького Ярослава Анотолійовича про участь у вищезазначеному судовому засіданні у справі №908/1126/26 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів у системі ЄСІТС.

Ухвалою суду від 16.06.2026 задоволено заяву представника відповідача Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Балацького Ярослава Анотолійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи відеоконференцзв`язку.

17.06.2026 від відповідача до суду надійшли заперечення на клопотання від 11.06.2026 про долучення доказів.

24.06.2026 від позивача до суду надійшло клопотання про доручення доказів, а саме: адвокатський запит №3 від 11.06.2026, відповідь на адвокатський запит від 18.06.2026, пояснення головного бухгалтера зі справи №908/996/26.

У судовому засіданні 24.06.2026 суд долучив до матеріалів справи:

- докази позивача, а саме: оборотно-сальдову відомість по рахунку 281 за 4 квартал 2021р. та за 1 квартал 2022р., оборотно-сальдову відомість по рахунку 361 за 4 квартал 2021р. та за 1 квартал 2022р., копію рахунку №430 від 08.12.2021, копію видаткової накладної №409 від 16.12.2021.

- докази позивача, а саме: відповідь на адвокатський запит, оборотно-сальдові відомості за рахунками 6312 (за серпень, вересень, грудень 2021 року, січень 2022 року) в електронному вигляді за договором №53-121-13-21-10472 від 19.07.2021.

Ухвалою суду від 24.06.2026 відкладено підготовче судове засідання до 15.07.2026 о 10:00 год.

15.07.2026 до суду від відповідача надійшли заперечення на клопотання від 23.06.2026 про долучення доказів.

У судовому засіданні 15.07.2026 суд долучив до матеріалів справи:

- докази позивача, а саме: адвокатський запит № 3 від 11.06.2026, відповідь на адвокатський запит від 18.06.2026, пояснення головного бухгалтера зі справи №908/996/26.

Ухвалою суду від 15.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.08.2026 о 12:00 год.

У судовому засіданні 12.08.2026 технічна фіксація здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов повністю, просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, навів доводи, викладені у відзиві та в інших заявах по суті справи, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні 12.08.2026 судом безпосередньо досліджені докази, які наявні в матеріалах справи.

У судовому засіданні 12.08.2026 суд визнав наявні документи достатніми для об`єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого після переходу до стадії ухвалення судового рішення, в судовому засіданні, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини) та повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

19 липня 2021 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (далі-Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» (далі - Позивач) було укладено Договір поставки товару №53-121-13-21-10472.

На виконання умов Договору з боку Позивача було поставлено товар за Видатковою накладною №140 від 16.12.2021р. на суму 43758 грн 00 коп.

Відповідно до п.3.2. Договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п.1.1. Договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Проте, в порушення взятих на себе зобов`язань, Покупець оплату за Товар поставлений згідно умов укладеного договору не здійснив в повному обсязі.

Через порушення відповідачем умов договору поставки №53-121-13-21-10472 від 19.07.2021 та положень чинного законодавства в частині оплати за поставлений товар у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 43758 грн 00 коп. У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, позивачем на підставі положень ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу інфляційні втрати в розмірі 26972,89 грн та в 3% річних сумі 5517,10 грн, які позивач просить стягнути разом з основною заборгованістю.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач проти позову заперечив. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що договір поставки продукції №150(5)21УК/53-121-13-21-10472 від 19.07.2021, укладений між Позивачем та філією ВП «Запорізька АЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом», яка знаходиться на тимчасово окупованій території.

Позивачем не надано суду належним чином оформленої сторонами Договору видаткової накладної на товар, додані до позову документи, на підтвердження поставки товару не підписані Відповідачем та не містять жодних ознак оформленого документу, як доказу постачання товару, що в свою чергу свідчить про неналежність поданих доказів.

Отже, прострочення з боку Відповідача не доведене Позивачем.

Оплата Відповідачем/Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Позивачем/Постачальником належним чином оформленої електронної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.3 Договору).

Строк для оплати вартості поставленого товару (у розмірі ПДВ від суми поставки 53308,80 грн 8884,80 грн) не настав взагалі.

Відповідач заперечує щодо здійснених Позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат.

Заявляє, що строк позовної давності щодо пред`явлення вимог про стягнення вартості товару за Договором в розмірі 43758,00 грн та річних і інфляційних витрат, нарахованих на цю суму, сплив 16.02.2025.

Звертає увагу суду, що договір №150(5)21УК/53-121-13-21-10472 від 19.07.2021 був укладений за результатами проведення спрощеної закупівлі відповідно до вимог ЗУ «Про публічні закупівлі», отже всі правовідносини мають регулюватись, в тому числі, спеціальним нормативним актом, що регулює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Додатковою угодою №1 від 30.09.2021 та №2 від 24.12.2021 внесено зміни до п. 1.2 розділу 1 Договору в частині зміни строку поставки товару та п. п. 1.1 в частині кількості товару, який поставляється, що не відповідає пропозиції учасника закупівлі. Вказана обставина беззаперечно доводить факт нікчемності як додаткової угоди №1 від 30.09.2021; №2 від 24.12.2022, так і договору №150(5)21УК/53-121-13 21-10472 від 19.07.2021 в цілому.

Зазначає, що АТ «НАЕК «Енергоатом» належить до державного сектору економіки, діяльність якого спрямована на виробництво електроенергії та її реалізації у спосіб визначений законодавством України, що є обставиною яка ускладнює виконання зобов`язань.

Просить, у разі задоволення позову, зменшити розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних до мінімально можливого рівня.

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ. Стислий виклад.

Позивач надав відповідь на відзив у якому зазначив, що позивачем до матеріалів справи надано: акт звіряння взаєморозрахунків, підписаний уповноваженими представниками обох сторін без зауважень; довідку СХІДНОГО ОФІСУ ДЕРАУДИТСЛУЖБИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ, якою підтверджується наявність заборгованості відповідача за спірним договором; належним чином зареєстровані податкові накладні за відповідними господарськими операціями.

У сукупності надані позивачем докази підтверджують факт поставки товару, прийняття товару відповідачем, наявність заборгованості за поставлений товар, дату здійснення поставки товару.

Позивач з урахуванням вимог п. 201.10 статті 201 ПК України зареєстрував податкову накладну 32 від 16.12.2021, що підтверджується квитанцією про її реєстрацію які були надані разом з позовною заявою.

Тобто позивачем виконано всі умови договору і поставка товару і реєстрація податкових накладних.

Доводи відповідача про неправомірне нарахування 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним.

Зазначає про зупинення перебігу строків позовної давності під час карантину та воєнного стану.

Посилання відповідача на нікчемність договору про закупівлю відповідно до пункту 2 частини 1 статті 43 Закону України «Про публічні закупівлі» є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а також нормам матеріального права.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив зазначив, що підтримує свою позицію, викладену у відзиві.

Зазначає, що акт звірки та довідка Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області не є належним доказом у цій справі.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості за договором поставки товару №53-121-13-21-10472 від 19.07.2021 в розмірі 43758 грн 00 коп, інфляційних збитків за несвоєчасне виконання зобов`язань в розмірі 26972,89 грн, трьох процентів річних в розмірі 5517,10 грн.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи був поставлений позивачем товар, на яку суму; в які строки і якому розмірі поставлений товар мав бути оплачений), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи був оплачений відповідачем поставлений товар), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

29.12.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1420 «Про утворення Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», якою утворено Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661); затверджено статут Товариства, Положення про наглядову раду товариства, Положення про принципи формування наглядової ради товариства.

Пунктом 3 цієї постанови встановлено, що Товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства; відокремлені підрозділи Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації Товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи Товариства (філії, представництва).

11.01.2024 відбулась державна реєстрація Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Таким чином, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» (ідентифікаційний код ВП 19355964), відповідач у справі, є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (ідентифікаційний код ВП 19355964)Покупця за Договором.

19 липня 2021 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (далі-Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» (далі - Позивач) було укладено договір поставки товару №53-121-13-21-10472 (надалі Договір).

Відповідно до умов Договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, перелік якого наведено в цьому пункті 1.1. Договору, на загальну суму 54550,80 грн з ПДВ. Строк поставки товару: липень вересень 2021 року. Товаром, зокрема, є «пісок з відсіву дроблення фр.0,3 мм у кількості 100т» (п., п. 1.1, 1.2 Договору).

Відповідно до умов п. 3.2. Договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п.1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Відповідно до умов п. 3.3. Договору оплата Покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Умовами п. 4.1 Договору визначено, що Поставка товару відбувається на умовах відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDP м. Енергодар, Вантажоодержувач товару 3В ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом», м. Енергодар.

Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» (п. 4.4 Договору).

За змістом п. 12.1 Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє один рік.

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.

30.09.2021 сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору поставки товару №53-121 13-21-10472 від 19.07.2021, якою змінено строк поставки товару на грудень 2021 року.

24.12.2021 сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору поставки товару №53-121 13-21-10472 від 19.07.2021, якою змінено пункти 1.1. та 3.1. Договору.

Відповідно до умов додаткової угоди №2 Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити наступний товар:

- пісок з відсіву дроблення фр.0,3 мм, кількість 97,24 т, сума без ПДВ 36 465,00 грн;

- пісок кварцовий фр. 1,5-1,7 мм, кількість 1,5 т, сума без ПДВ 7 959 грн.

Сума договору складає 44424 грн 00 коп., крім того ПДВ 20%: 8884 грн 80 коп., загальна вартість складає 53308 грн 80 коп. (а.с. 14).

За твердженням позивача на виконання умов Договору з боку Позивача було поставлено товар, який не оплачено відповідачем видатковою накладною №140 від 16.12.2021 на суму 43758 грн. 00 коп.

Назва товару пісок з відсіву дроблення фр.0,3 мм, кількість 97,24 т.

Видаткова накладна підписана з боку позивача. Підпис у графі «отримав» з боку відповідача відсутній (а.с. 15).

Як вбачається із відзиву на позовну заяву, відповідачем факт отримання від позивача товару за видатковою накладною №140 від 16.12.2021 не заперечується, а зазначається про відсутність доступу до первинних документів у зв`язку з тимчасовою окупацією м. Енергодар, Запорізької області, та відсутність у матеріалах справи доказів самої поставки товару.

Відповідно до видаткової накладної №409 від 16.12.2021 ТОВ «Елтранс Україна» (позивач у справі) отримало від ТОВ «Фіделія-19» пісок з відсіву дроблення фр.0,3 мм, кількість 97,24 т, загальною вартістю 43116,22 грн, та відобразило цю операцію у своєму бухгалтерському обліку на рахунку №281 (а.с. 98, 108).

Відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 20.11.2025, який підписаний сторонами, та скріплено печатками підприємств, відповідно до якого за бухгалтерського обліку філії «ВП ЗАЕС» за договором №53-121 13-21-10472 від 19.07.2021 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 53308,80 грн з ПДВ, а відповідачем оплачено товар на суму 9550,80 грн, а заборгованість за видатковою накладною №140 від 16.12.2021 складає 43758,00 грн (а.с. 24-27).

Матеріали справи містять податкову накладу №32 від 16.12.2021 на суму поставки 43758 грн 00 коп., складену та зареєстровану позивачем, в якій отримувачем (покупцем) зазначений відповідач (квитанція №1, документ доставлено до центрального рівня ДПС України 15.01.2022, а.с. 16-17).

Відповідно до заяви від Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на виконання ухвали суду про витребування інформації, яка надійшла до суду через систему «Електронний суд» 29.05.2026, «…неможливо документально підтвердити (або спростувати) інформацію щодо включення податкової накладної від 16.12.2021 №32, виписаної ТОВ «Елтранс Україна», п.н. 39380838 на адресу АТ НАЕК «Енергоатом», п.н. НОМЕР_1 , до складу податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість. Зазначене питання може бути досліджено тільки в ході проведення документальної планової/ позапланової виїзної перевірки…» (а.с. 67).

У відповідь на адвокатський запит представника позивача відповідач за підписом т.в.о. генерального директора Дмитра Вербицького надав відповідь №21-4257/28 від 08.06.2026, до якої додав оборотно-сальдові відомості за рахунком 6312 за договором №53-121 13-21-10472 від 19.07.2021 за серпень, вересень, грудень 2021 року, січень 2022 року.

Відповідно до «Оборотно-сальдової відомості по організаціях, балансовий рахунок: 6312 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за матеріали за договором №150(5)21УК/53-121 13-21-10472 Елтранс Україна ТОВ за грудень 2021р.» в графі «всього по кредиту грн» значиться сума - 43758,00, в графі «Сальдо на кінець» значиться сума 53308,00 (а.с. 136, 139).

15 грудня 2025 року позивачем була направлена відповідачу претензія за №1/10472 про погашення заборгованості за поставлений товар та сплату штрафних санкцій.

У відповіді на претензію вих№.21-415/28 від 16.01.2026 відповідач підтвердив факт укладення договору поставки №53-121-13-21-10472 від 19.07.2021, зазначив, що первинні документи, листування виконання за договором №53-121-13-21-10472 від 19.07.2021 знаходяться на тимчасово окупованій території і доступ до них втрачено, повідомив, що претензійні вимоги можуть бути розглянуті філією «ВП ЗАЕС» після деокупації міста Енергодар та закінчення або скасування воєнного стану в Україні.

Доказів погашення заборгованості відповідач не надав.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Щодо суми основного боргу.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

ТОВ «Елтранс Україна» (позивач у справі), як на підставу своїх позовних вимог щодо здійснення належної поставки на адресу відповідача товару та відсутності оплати за цього, посилається на:

- укладений договір поставки №53-121-13-21-10472 від 19.07.2021 на поставку товару на суму 54550,80 грн;

- додаткову угоду №2 від 24.12.2021 до договору поставки товару №53-121-13-21-10472 від 19.01.2021, якою змінено пункти 1.1. та 3.1. договору, зокрема, загальну суму договору на суму 53308,80 грн, в тому числі вартість піску з відсіву дроблення фр.0,3 мм на суму 43758 грн 00 коп. з ПДВ;

- видаткову накладну №409 від 16.12.2021, за якою ТОВ «Елтранс Україна» (позивач у справі) отримало від ТОВ «Фіделія-19» пісок з відсіву дроблення фр.0,3 мм, кількість 97,24 т, загальною вартістю 43116,22 грн;

- видаткову накладну №140 від 16.12.2021 на суму 43758 грн 00 коп. (яка підписана лише позивачем);

- акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 20.11.2025, який підписаний сторонами, та скріплено печатками підприємств, відповідно до якого за бухгалтерського обліку філії «ВП ЗАЕС» за договором №53-121-13-21-10472 від 19.07.2021 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 53308,80 грн з ПДВ, а відповідачем оплачено товар на суму 9550,80 грн, а заборгованість за видатковою накладною №140 від 16..12.2021 складає 43 758,00 грн;

- складену та зареєстровану позивачем податкову накладу №32 від 16.12.2021 на суму поставки 43758 грн 00 коп., складену та зареєстровану позивачем, в якій отримувачем (покупцем) зазначений відповідач (квитанція №1, документ доставлено до центрального рівня ДПС України 15.01.2022);

- інформацію з оборотно-сальдових відомостей бухгалтерського обліку позивача та відповідача;

- інші докази в їх сукупності.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог з мотивів їх недоведеності, вважає, що «…Позивачем не надано суду належним чином оформленої сторонами Договору видаткової накладної на товар, додані до позову документи, на підтвердження поставки товару не підписані Відповідачем та не містять жодних ознак оформленого документу, як доказу постачання товару, що в свою чергу свідчить про неналежність поданих доказів…», проте не заперечує, з наданням відповідних доказів, сам факт поставки товару за спірним договором. Не спростовує відповідач і факт підписання ним Акту звірки взаємних розрахунків.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Отже доказами в господарському судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження факту поставки товару відповідачу за договором №53-121-13-21-10472 від 19.07.2021 на суму 43758 грн 00 коп. 16.12.2021 є більш вірогідними, ніж заперечення (фактично твердження) відповідача про недоведеність такої поставки.

При цьому суд враховує хронологію подій: укладення 19.07.2021 договору №53-121-13-21-10472 на поставку товару, зокрема «пісок з відсіву дроблення фр.0,3 мм у кількості 100т»; отримання ТОВ «Елтранс Україна» 16.12.2021 від ТОВ «Фіделія-19» товару - пісок з відсіву дроблення фр.0,3 мм, кількість 97,24 т; складання та реєстрацію позивачем податкової накладної №32 від 16.12.2021 на суму поставки 43758 грн 00 коп.; підписання сторонами додаткової угоди №2 від 24.12.2021, в якій кількість товару, що підлягає поставці змінена зі 100 т на 97,4 т, що відповідає кількості товару, яка була придбана позивачем у ТОВ «Фіделія-19»; підписання відповідачем акту звіряння взаємних розрахунків, відповідно до якого наявна заборгованість відповідача за видатковою накладною від 16.12.2021 в розмірі 43758,00 грн.

Суд не бере до уваги та не враховує пояснення головного бухгалтера філії «ВП ЗАЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом» Тіхомірової О.М. щодо підписання акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 20.11.2025 за даними бухгалтерського обліку між ТОВ « Елтранс Україна» та філією «ВП ЗАЕС», які надані у господарській справі №908/996/26, оскільки вони по суті пояснюють загальновідомий підхід до звіряння рахунків підприємствами та правила ведення бухгалтерського обліку, а тому не мають значення для вирішення цієї справи (а.с. 164).

Суд враховує інші докази наявні в матеріалах справи у їх сукупності та з урахуванням стандарту доказування «вірогідність доказів» суд висновує, що позивачем був поставлений відповідачеві товар пісок з відсіву дроблення фр.0,3 мм, у кількості 97,24 т на суму 43758,00 грн з ПДВ - 16.12.2021.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, умовами пункту 3.2 Договору сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки всього товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Товар поставлено 16.12.2021.

Отже, з моменту поставки останньої партії товару та встановленого п. 3.2 Договору строку оплати кінцевим терміном сплати за весь поставлений обсяг товару є 15.02.2022.

Доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за поставлену продукцію у сумі 43758,00 грн відповідачем не надано.

Невиконане зобов`язання за договором у сумі 43758,00 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за поставлену продукцію у сумі 43758,00 грн відповідачем не надано.

Доводи відповідача стосовно того, що умовами договору №53-121-13-21-10472 від 19.07.2021 сторони розмежували строки сплати ПДВ за поставлений товар та вартість самого товару, тобто вартість товару сплачується протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару всього обсягу товару, зазначеного в п. 1.1 Договору, а ПДВ сплачується після реєстрації Постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.3 Договору), з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України судом відхиляються як необґрунтовані з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку і може завдати покупцю збитків.

Обов`язок реєстрації податкової накладної не перебуває в площині господарських правовідносин та не може слугувати підставою господарської відповідальності сторони договору.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Тобто, відповідач, як покупець товару, має можливість отримати з Єдиного реєстру податкових накладних повідомлення про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Сторонами у пункті 3.1 договору визначено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, який був поставлений 16.12.2021.

Положення п. 3.3 Договору щодо оплати Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після реєстрації Постачальника податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку не змінює строку щодо оплати повної вартості товару, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню.

З матеріалів справи вбачається, що позивач дотримався обов`язку щодо складання податкових накладних, а саме склав та зареєстрував податкову накладу №32 від 16.12.2021 на суму поставки 43758 грн 00 коп. (квитанція №1, документ доставлено до центрального рівня ДПС України 15.01.2022, а.с. 16-17).

Враховуючи вищевикладене, наведені заперечення відповідача не звільняють його, як покупця, від обов`язку здійснити оплату за поставлений товар. При цьому, суд враховує, що безпосередньо факт отримання товару відповідач не заперечив.

Також суд звертає увагу, що статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Позивач, уклавши Договір і передавши товар відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки, а відповідач, уклавши цей договір, свідомо прийняв на себе зобов`язання щодо своєчасного і повного розрахунку з позивачем за отриманий товар. При цьому суд зауважує, що умовами Договору сторони узгодили відстрочку платежу протягом 60 календарних днів з моменту отримання всього обсягу товару.

Щодо тверджень відповідача відносно того, що додатковою угодою №1 від 30.09.2021 та №2 від 24.12.2021 внесено зміни до п. 1.2 розділу 1 Договору в частині зміни строку поставки товару та п. п. 1.1 в частині кількості товару, який поставляється, що не відповідає пропозиції учасника закупівлі, а тому вказана обставина підтверджує факт нікчемності як додаткової угоди №1 від 30.09.2021; №2 від 24.12.2022, так і Договору №150(5)21УК/53-121-13 21-10472 від 19.07.2021 в цілому, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання сторонами зобов`язань у повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника або інших обставин, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної договором.

Як вбачається з матеріалів справи Додатковою угодою №1 від 30.09.2021, на яку посилається відповідач, було змінено виключно строк виконання зобов`язань, при цьому: предмет закупівлі; технічні, функціональні та якісні характеристики товару; ціна договору не змінювались та фактичної заміни предмета закупівлі не відбулося.

Додатковою угодою №2 від 24.12.2021 змінено у бік зменшення кількість товару, який поставляється, зі 100 т на 97,24 т з відповідним зменшенням загальної вартості товару за договором.

Суд констатує, що пунктом 1.3. Договору передбачено право Покупця зменшити обсяг закупівлі товару з урахуванням фактично обсягу своїх видатків.

При цьому суд враховує, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що продовження строків виконання зобов`язань, як і зменшення обсягів закупівлі, було здійснено без належного обґрунтування або з порушенням вимог частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

З огляду на викладене, суд не погоджується з доводами відповідача щодо нікчемності додаткової угоди №1 від 30.09.2021 та додаткової угоди №2 від 24.12.2021 до договору №53-121-01-21-10472 від 19.07.2021.

Крім того, навіть за умови встановлення порушення вимог частини 5 статті 41 Закону при укладенні додаткових угод, наслідком не може бути визнання недійсним основного договору та відмова від оплати поставленого на його підставі товару.

Сам по собі факт укладення додаткової угоди щодо продовження строків виконання зобов`язань не свідчить про нікчемність договору та не є підставою для застосування наслідків недійсності правочину.

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 43758,00 грн належним чином доведена, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 43 758,00 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у такого боржника в силу закону (ч.2 ст.625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

З огляду на наведене, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання позивач правомірно нараховує 3% річних та інфляційні втрати.

Позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати в розмірі 26972,89 грн та три проценти річних у розмірі 5517,10 грн, які розраховані за загальний період 16.02.2022 по 30.04.2026.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі «Ліга:Закон», зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що розрахунок виконано у відповідності до положень діючого законодавства, є обґрунтованими та арифметично правильним, а тому вимоги позивача про стягнення нарахувань в указаних сумах підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача щодо здійснених позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням сум ПДВ судом відхиляються з мотивів, наведених у попередніх розділах цього рішення.

Розглядаючи клопотання відповідача щодо зменшення розміру інфляційних втрат та трьох процентів річних до мінімально можливого рівня суд враховує:

Щодо зменшення розміру заявлених до стягнення інфляційних втрат у законодавстві відсутні підстави для їх зменшення. Ця позиція є усталеною (постанови КГС ВС від 05.11.2024 у справі №902/43/24, від 05.11.2024 у справі №902/43/24.

Щодо зменшення розміру заявлених до стягнення процентів річних суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24.

Так, уп.п.116-118 постанови ВП ВС від 02 липня 2025 року у справі №903/602/24 зазначено, що суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволені клопотання відповідача щодо зменшення розміру інфляційних втрат та трьох процентів річних як безпідставного.

Щодо інших аргументів відповідача.

Стосовно посилань відповідача, щодо того, що оскільки відповідач належить до державного сектору економіки, то це унеможливлює своєчасне виконання ним грошового зобов`язання за договором, то суд зауважує, що зазначена обставина не спростовує факту не виконання відповідачем умов договору та не звільняє АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП «Запорізька АЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом» від відповідальності за не виконання зобов`язань за договором.

Також суд звертає увагу, що введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому відповідачем боргу за Договором.

Щодо застосування позовної давності суд зауважує наступне.

Постановою Кабінету Міністрів Украі?ни від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на територіі? Украі?ни гостроі? респіраторноі? хвороби COVID-19, спричиненоі? коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всіи? територіі?? Украі?ни було встановлено карантин.

Законом Украі?ни від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Украі?ни, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантіи? у зв`язку з поширенням коронавірусноі? хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Украі?ни доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час діі? карантину, встановленого Кабінетом Міністрів Украі??ни з метою запобігання поширенню коронавірусноі? хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк діі? такого карантину. Цеи? Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом №540-IX.

Подібнии? правовии? висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі №910/18489/20 (провадження №12-46гс22).

Строк діі? карантину неодноразово продовжувався, а відмінении? він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів Украі?ни від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всіи? територіі? Украі?ни карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на територіі? Украі?нигостроі? респіраторноі? хвороби COVID-19, спричиненоі? коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час діі? карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Поряд із цим Указом Президента Украі?ни від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Украі?ні» було введено воєннии? стан в Украі??ні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з віи?ськовою агресією росіи?ськоі? федераціі? проти Украі?ни. Надалі строк діі? воєнного стану в Украі?ні неодноразово продовжувався Указами Президента Украі?ни, цеи? стан триває до теперішнього часу, а саме до 06.05.2026.

Законом Украі?ни від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу Украі?ни та інших законодавчих актів Украі?ни щодо діі? норм на період діі? воєнного стану» (далі - Закон №2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Украі?ни доповнено пунктом 19, згідно з яким у період діі? в Украі?ні воєнного, надзвичаи?ного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк и?огодіі?. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом Украі?ни від 08 листопада 2023 року №3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу Украі?ни щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Украі?ни викладено в новіи? редакціі?, відповідно до якоі? у період діі? воєнного стану в Украі?ні, введеного Указом Президента Украі?ни «Про введення воєнного стану в Украі?ні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом Украі?ни від 24 лютого 2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента Украі?ни «Про введення воєнного стану в Украі?ні», перебіг позовноі? давності, визначении? цим Кодексом, зупиняється на строк діі? такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах діі? воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинявся. Відновлено обчислення строків позовноі? давності лише 04.09.2025 із набуттям чинності Закону Украі?ни «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Украі?ни щодо поновлення перебігу позовноі? давності» від 14.05.2025 №4434-IX.

За таких обставин звернення до суду з позовними вимогами про стягнення суми основного боргу, інфляціи?них втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з 16.02.2022 по 30.04.2026, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором поставки товару №53-121-01-21-10472 від 19.07.2021 з додатковими угодами(а.с.10-14), рахунком на оплату, видатковою та податковою накладною (а.с.15-17), претензією №1/10472 від 15.12.2025 (а.с.19-22), відповіддю на претензію від 16.01.2026 (а.с.23), актом звіряння (а.с.24-28), оборотно-сальдові відомості бухгалтерського обліку позивача та відповідача (а.с.84-106, 137-140), видатковою накладною №409 від 16.12.2021 ТОВ «Фіделія-19» (а.с. 108), розрахунком штрафних санкцій, листуванням сторін та іншими доказами в їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ідентифікаційний код ВП 19355964)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» (адреса юридична адреса: 69084, Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Кольорова, будинок 7 поштова адреса: 69014, м. Запоріжжя, а/с 4802; ідентифікаційний код юридичної особи 39380838) суму 43 758,00 (сорок три тисячі сімсот п`ятдесят вісім гривень 00 коп.) основного боргу, 26 972,89 грн (двадцять шість тисяч дев`ятсот сімдесят дві гривні 89 коп.) інфляційних втрат та 5 517,10 грн (п`ять тисяч п`ятсот сімнадцять гривень 10 коп.) трьох процентів річних за договором поставки товару №53-121-13-21-10472 від 19.07.2021. Видати наказ.

Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ідентифікаційний код ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» (адреса юридична адреса: 69084, Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Кольорова, будинок 7 поштова адреса: 69014, м. Запоріжжя, а/с 4802; ідентифікаційний код юридичної особи 39380838) суму 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 19.08.2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.І. Педорич