Рішення № 139081674, 11.08.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026м. ДніпроСправа № 904/2147/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства "Криворізька міська лікарня №1" Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Гармонія КР", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у загальному розмірі 1 204 057,16 грн.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився.

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Комунальне підприємство "Криворізька міська лікарня №1" Криворізької міської ради (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Гармонія КР" (далі - відповідач) заборгованість у загальному розмірі 1 204 057,16 грн.

Ціна позову складається з наступних сум:

- за Договором № 4 про відшкодування витрат на надання комунальних послуг та енергоносіїв від 04.01.2023 у розмірі 339 239,82 грн.;

- за Договором № 11 на відшкодування витрат на комунальні послуги теплопостачання, водопостачання та водовідведення, електропостачання, утримання прибудинкових територій від 01.01.2024 за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 з урахування інфляційних збитків та 3% інфляції становить 381 673,03 грн., яка складається із суми боргу за договором 335 647,90 грн., сума інфляційних збитків 32 893,49 грн. та сума 3% річних становить 13 131,64 грн.;

- за Договором № 7 на відшкодування витрат на комунальні послуги теплопостачання, водопостачання та водовідведення, електропостачання, утримання прибудинкових територій від 08.01.2025 за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 з урахування інфляційних збитків та 3% річних та пені становить 347 007,67 грн., яка складається із суми боргу за договором 311 133,55 грн., сума інфляційних збитків 5 289,27 грн. та сума 3% річних становить 2 838,56 грн. та пені - 27 746,29 грн.;

- за Договором № 10 на відшкодування витрат на комунальні послуги теплопостачання, водопостачання та водовідведення, електропостачання, утримання прибудинкових територій від 12.01.2026 за період за січень 2026 та лютий 2026 заборгованість у розмірі 136 136,64 грн.

Ухвалою від 21.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 12.05.2026.

12.05.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі позивача та його представника.

В судовому засіданні 12.05.2026 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи для врегулювання спору мирним шляхом.

Позивач свого представника не направив, про дату та час повідомлений належним чином. Підготовче засідання відкладено на 09.06.2026.

09.06.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 09.06.2026 представник позивача надав усні пояснення.

Відповідач свого представника не направив, про дату та час повідомлений належним чином. Підготовче засідання відкладено на 23.06.2026.

В судовому засіданні 23.06.2026 відповідач заявив клопотання про відкладення судового засідання. Позивач проти задоволення клопотання про відкладення судового засідання заперечив, наполягав на закритті підготовчого провадження.

Ухвалою від 23.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 28.07.206.

27.07.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про проведення засідання без позивача та його представника.

27.07.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засіданні 28.07.2026 позивач та відповідач не з`явились, свого представника не направили, про дату та час повідомлені належним чином.

Ухвалою від 28.07.2026 відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 11.08.2026.

10.08.2026 від позивача надійшла заява про проведення засідання без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

10.08.2026 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку іі перебуванням директора на лікарняному.

11.08.2026 сторони в судове засідання не з`явились.

Суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з ненаданням належних та допустимих доказів неможливості явки в судове засідання представника відповідача, оскільки листок непрацездатності видано Смірновій Д.С. з 27.07.2026 по 29.07.2026.

Доказів продовження лікарняного суду не надано. Крім того, ухвалою від 28.07.2026 суд взнав явку повноважних представників сторін в судове засідання 11.08.2026 необов`язковою.

В судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

11.08.2026 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГПК України, прийнято рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору № 4 від 04.01.2023, договору № 11 від 01.01.2024, договору № 7 від 08.01.2025 та договору № 10 від 12.01.2026 в частині повної та своєчасної оплати на відшкодування витрат на комунальні послуги теплопостачання, водопостачання та водовідведення, електропостачання, утримання прибудинкових територій.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач про наявність справи в суді повідомлений належним чином, заявляв клопотання про відкладення розгляду справи для врегулювання спору мирним шляхом, разом із клопотанням про відкладення розгляду справи надавав докази часткової оплати заборгованості.

Станом на дату прийняття рішення відзиву на позов або доказів врегулювання спору мирним шляхом до суду не надходило.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних із обставинами укладання договорів, встановленням факту заборгованості з орендної плати та вартості утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю за договорами № 4 від 04.01.2023, № 11 від 01.01.2024, № 7 від 08.01.2025 та № 10 від 12.01.2026, правомірність нарахування штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, 14.08.2018 між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Гармонія КР" (орендар) балансоутримувачем - Комунальним некомерційним підприємством «Криворізька міська лікарня № 11» Криворізької міської ради, був укладений Договір оренди № 294-11/УІІ-2/26 нерухомого майна спільно власності територіальних громад Дніпропетровської області (надалі - Договір оренди).

Відповідно до п.2.1 Договору, об`єктом оренди є нерухоме майно нежитлового приміщення загальною площею 462,8 м2, що розташоване на першому поверсі 4 поверхової будівлі 5 корпусу КЗ «Криворізької міської лікарні №11» ДОР, за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Добролюбова, 6, яке знаходиться на балансі КЗ «Криворізька міська лікарня №11» Дніпропетровської обласної ради.

Відповідно до п. 4.1 Договору, орендар вступає в строкове платне користування об`єктом оренди у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна.

Відповідний Акт приймання-передачі нежитлового приміщення до Договору № 294- 11/VII-2/26 був підписаний між сторонами 01 червня 2018 року, згідно з яким Орендар отримав у користування нежитлове приміщення загальною площею 462,8 кв.м. розташованого за адресою м. Кривий Ріг вул. Добролюбова, 6.

Сторони неодноразово вносили змін до первинного договору затверджуючи його в оновленій редакції, зокрема остання редакція від 01.12.2018 року. Після цього 26 травня 2021 року було розпочато процедуру реорганізації лікарень м. Кривого Рогу на підставі Рішення Криворізької міської ради № 481 "Про реорганізацію в місті Комунальних закладів охорони здоров`я" (надалі - рішення). Відповідно до п. 1.3 Рішення, вирішено реорганізувати Комунальне некомерційне підприємство "Криворізька міська лікарня № 11" Криворізької міської ради шляхом приєднання до Комунального підприємства "Криворізька міська лікарня № 1" Криворізької міської ради. Зважаючи на вказане балансоутримувача було змінено на КП «Криворізька МЛ №1» КМР (надалі - позивач, або балансоутримувач).

Відповідно до п.3.1. Договору (зі змінами), Орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов (27 882,84 грн без податку на додану вартість). До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат Балансоутримувачаза користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі коремих договорів, укладених із Балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.

Позивач зазначає, що, оскільки відповідач не уклав прямих договорів з постачальниками комунальних послуг, тому щороку між позивачем та відповідачем укладались Договори на відшкодування витрат на комунальні послуги.

04 січня 2023 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір № 4 «Про відшкодування витрат на надання комунальних послуг та енергоносіїв».

Відповідно до п.2.1. Договору, орієнтована ціна Договору, виходячи із середньомісячних витрат до кінця року складає 323 359 грн. в т.ч. ПДВ 53 893,22 грн, складається: відшкодування витрат на електроенергію - 103 500,00 грн. в т.ч. ПДВ 17 250,00 грн; відшкодування витрат на водопостачання та водовідведення - 11 292,48 грн в т.ч. ПДВ 1 882,08 грн.; відшкодування витрат на централізоване опалення - 208 566,85 грн., в т.ч. ПДВ 34 761,14 грн.

Відповідно до п.2.2. Договору, сума Договору може бути змінена відповідно до фактичних витрат Орендаря та оформлюватися Додатковою угодою до Договору.

Відповідно до п.3.1. Договору, відшкодування витрат на надання комунальних послуг здійснюється Орендарем шляхом безготівкового переказу коштів на розрахунковий рахунок Балансоутримувача, протягом 10 календарних днів з дати надходження рахунку, але не пізніше кінця поточного місяця.

Позивачем належним чином виконувалось повідомлення відповідача про обсяг наданих послуг та їх вартість, у зв`язку з чим сторонами щомісячно були укладені Акти виконаних послуг, які підписали обома сторонами.

Крім того, позивачем виставлялись відповідачу рахунки на оплату вартості комунальних послуг (а.с. 105, 117-120).

Позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконав свій обов`язок щодо відшкодування позивачу коштів, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 339 239,82 грн., яка на даний час залишається не сплаченою.

01 січня 2024 року між КП «Криворізька МЛ №1» КМР та ТОВ «МЦ «Гармонія КР» був укладений договір № 11 на відшкодування витрат на комунальні послуги теплопостачання, водопостачання та водовідведення, електропостачання, утримання прибудинкових територій.

Відповідно до п. 1.1. Договору № 11, Орендар відшкодовує Балансоутримувачу витрати за фактично одержані в процесі користування нерухомим майном, загальною площею 462,8 кв.м., розташованим за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Української добровольчої армії, 6 комунальні послуги: теплопостачання, водопостачання та водовідведення, електропостачання та утримання прибудинкової території згідно діючих тарифів.

Відповідно до п. 4.2. Договору №11, Орендар перераховує грошові кошти за спожиті комунальні послуги на рахунок Балансоутримувача не пізніше 30 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Додатковою угодою № 1 від 01.03.2024 року до Договору № 11, сторони узгодили зменшили площу оренди, у зв`язку з чим, витрати на комунальні послуги розраховувались відповідно до зменшеної площі 179,70 кв.м.

Позивачем належним чином виконувалось повідомлення відповідача про обсяг наданих послуг та їх вартість, у зв`язку з чим сторонами щомісячно були укладені Акти виконаних послуг, які підписали обома сторонами.

Крім того, позивачем виставлялись відповідачу рахунки на оплату вартості комунальних послуг (а.с. 106-116).

Позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконав свій обов`язок щодо відшкодування позивачу коштів за цим договором, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 335 647,90 грн., яка на даний час залишається не сплаченою.

12 січня 2026 року між КП «Криворізька МЛ №1» КМР та ТОВ «МЦ «Гармонія КР» був укладений Договір № 10 на відшкодування витрат на комунальні послуги теплопостачання, водопостачання та водовідведення, електропостачання, утримання прибудинкових територій.

Відповідно до п. 1.1. Договору № 10, Орендар відшкодовує Балансоутримувачу витрати за фактично одержані в процесі користування нерухомим майном, загальною площею 325,9 кв.м., розташованим за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Української добровольчої армії, 6 комунальні послуги: теплопостачання, водопостачання та водовідведення, електропостачання та утримання прибудинкової території згідно діючих тарифів.

Відповідно до п. 4.2. Договору №10, Орендар перераховує грошові кошти за спожиті комунальні послуги на рахунок Балансоутримувача не пізніше 30 числа місяця, що настає за розрахунковим. Сплата послуг за грудень місяць здійснюється до 25 грудня поточного року.

Позивач вказує, що за даним договором у відповідача утворилась заборгованість за січень та лютий 2026 року у розмірі 136 136,64 грн.

Вказане стало причиною звернення позивача до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За приписів ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює у разі його недійсності проведення між сторонами двосторонньої реституції, тому такий договір повинен визнаватися судом недійсним з моменту укладення, а зобов`язання за цим договором - припинятися на майбутнє (п.81 постанови Верховного Суду від 17.09.2024 у справі № 916/3141/22).

При цьому невиконані зобов`язання сторін за недійсним договором оренди, що виникли та існували до дати прийняття рішення судом про визнання його недійсним, повинні бути виконані сторонами. Договір оренди визнається недійсним з моменту його вчинення, тоді як орендні зобов`язання по ньому - на майбутнє, що зумовлено правовою природою орендних відносин.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/24847/14 та у постанові Верховного Суду від 07.02.2019 у справі № 924/778/17.

Під час розгляду справи, відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи від 23.06.2026 та зазначив, що вживає заходів щодо якнайшвидшого погашення заборгованості та здійснює оплату, що підтверджується платіжними інструкціями № 3869 від 22.06.2026 на суму 19 948,90 грн., № 3868 від 22.06.2026 на суму 25 792,85 грн. та № 3867 від 22.06.2026 на суму 45 741,75 грн.

Дослідивши надані докази, суд встановив, що в платіжній інструкції № 3869 від 22.06.2026 на суму 19 948,90 грн. в розділі «Призначення платежу» зазначено: «Сплата за комунальні послуги січень 2026р., 130.1м2 згідно рах №3679 від 23.02.2026», однак матеріали справи не містять такого рахунку.

Разом із тим, як вбачається з програми Господарського суду Дніпропетровської області «Діловодство спеціалізованого суду» в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області також перебуває справа № 904/2148/26 за позовом Комунального підприємства "Криворізька міська лікарня №1" Криворізької міської ради" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний Центр "Гармонія КР" про стягнення 442 645,69грн., в якій ухвалою від 27.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Судом встановлено, що матеріали справи №904/2148/26 також містять платіжну інструкцію № 3869 від 22.06.2026 на суму 19 948,90 грн., як доказ часткової сплати відповідачем суми заборгованості. При цьому, матеріали даної справи містять і копію рахунку № 3679 від 23.02.2026 на суму 35 224,12 грн., в якому зазначено, що цей рахунок виставлено за договором №9 від 12.02.2026, який є спірним у справі №904/2148/26, а не в даній справі.

Таким чином, зважаючи на викладене, суд не приймає дану платіжну інструкцію як доказ часткової сплати відповідачем заборгованості за спірними договорами в справі №904/2147/26.

Зважаючи на викладене, суд приймає як докази часткової сплати заборгованості платіжні інструкції № 3868 від 22.06.2026 на суму 25 792,85 грн. та № 3867 від 22.06.2026 на суму 45 741,75 грн., у зв`язку з чим, зазначає таке.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмету спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №905/1584/15, від 06.03.2019 у справі №914/130/16.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, суд провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 71 534,60 грн. підлягає закриттю.

Крім того, за наданими позивачем актами виконаних послуг за договором №11 від 25.01.2024, а саме №64 від 16.02.2026 на суму 66 153,14 грн.,№120 від 18.03.2024 на суму 44 639,06 грн., № 185 від 16.04.2024 на суму 15 359,24 грн., №247 від 16.05.2024 на суму 31 200,76 грн., № 311 від 17.06.2024 на суму 6 839,20 грн., №376 від 17.07.2024 на суму 8 842,33 грн., № 435 від 16.08.2024 на суму 15118,04 грн., № 500 від 16.09.2024 на суму 12548,83 грн., №566 від 16.10.2024 на суму 9 983,80 грн. ,№ 624 від 18.11.2024 на суму 13 377,49 грн., №699 від 16.12.2024 на суму 46 143,18 грн., № 751 від 31.12.2024 на суму 42 381,22 грн., №10 від 21.01.2025 на суму - 2625,56 грн., загальна вартість послуг становить 309 960,73 грн., а не 335 647,90 грн., як вказує позивач.

Також згідно актів приймання-передачі робіт за договором №4 від 04.01.2023, а саме № 44 від 22.05.2023 на суму 9941,30 грн., №34 від 19.04.2023 на суму 40 996,60 грн.,№ 19 від 20.03.2023 на суму 51 493,38 грн., №9 від 20.02.2023 на суму 53 228,65 грн., № 139 від 16.06.2023 на суму 7 729,69 грн., № 189 від 17.07.2023 на суму 7 482,96 грн., № 247 від 16.08.2023 на суму 8 985,40 грн., № 287 від 18.09.2023 на суму 10 768,58 грн., № 370 від 16.10.2023 на суму 5 543,21 грн., № 440 від 16.11.2023 на суму 4 998,83 грн., № 535 від 31.12.2023 на суму 42 512,08 грн., № 476 від 18.12.2023 на суму 37 825,30 грн., № 13 від 16.01.2024 на суму 23 061,61 грн. вартість послуг становить 304 567,59 грн., а не 339 239,82 грн., як зазначає позивач.

Отже, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості у розмірі 304 567,59 грн. за договором №4 «Про відшкодування витрат на надання комунальних послуг та енергоносіїв» від 04.01.2023; основного боргу в розмірі 309 960,73 грн. за договором №11 на відшкодування витрат на комунальні послуги теплопостачання, водопостачання та водовідведення, електропостачання, утримання прибудинкових територій від 01.01.2024; основного боргу в розмірі 311 133,55 грн. за договором №7 на відшкодування витрат на комунальні послуги теплопостачання, водопостачання та водовідведення, електропостачання, утримання прибудинкових територій від 08.01.2025; основного боргу в розмірі 64 602,04 грн. за договором №10 на відшкодування витрат на комунальні послуги теплопостачання, водопостачання та водовідведення, електропостачання, утримання прибудинкових територій від 12.01.2026, у зв`язку з чим суд задовольняє позов в цій частині у вказаних сумах.

В частині стягнення основного боргу в розмірі 34 672,23 грн. за договором №4 «Про відшкодування витрат на надання комунальних послуг та енергоносіїв» від 04.01.2023 та основного боргу в розмірі 25 687,17 грн. за договором №11 на відшкодування витрат на комунальні послуги теплопостачання, водопостачання та водовідведення, електропостачання, утримання прибудинкових територій від 01.01.2024 слід відмовити.

Правомірність нарахування пені.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

За змістом ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Водночас, статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6.2. Договору № 7, плата за послуги енергопостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення та утримання прибудинкової території перерахована несвоєчасно або не в повному розмірі, стягується за весь період заборгованості з урахуванням пені згідно з діючим законодавством у розмірі 0,5% від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Отже, за приписами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки і відповідно, якщо розмір пені, встановлений договором, є меншим від подвійної облікової ставки НБУ застосовується розмір пені встановлений договором.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за договором № 7 від 08.01.2025 в розмірі 5 289,27 грн. за період прострочення з 01.01.2026 до 15.04.2026.

Суд перевірив розрахунок позивача, виявив помилку, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню в розмірі 27 098,45 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 647,84 грн. слід відмовити.

Правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок 3% річних за договором № 11 від 01.01.2024 за період прострочення з 26.12.2024 по 15.04.2026 в розмірі 13 131,64 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову в частині стягнення основного боргу за цим договором в розмірі 309 960,73 грн., позов в цій частині також підлягає частковому задоволенню в розмірі 11 973,83 грн.

В частині стягнення 3% річних за договором № 11 від 01.01.2024 в розмірі 1157,81 грн. слід відмовити.

Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 838,56 грн. за договором №7 від 08.01.2025 за період прострочення з 26.12.2025 по 15.04.2026.

При перевірці розрахунку судом помилок не виявлено, тому позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 2 838,56 грн.

Щодо інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Позивачем надано розрахунок інфляційних втрат за договором № 11 від 01.01.2024 за період прострочення з 01.01.2026 по 28.02.2026 в розмірі 32 893,49 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову в частині стягнення основного боргу за цим договором в розмірі 309 960,73 грн., позов в цій частині також підлягає частковому задоволенню в розмірі 30 383,72 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат за договором № 11 від 01.01.2024 в розмірі 2 509,77 грн. слід відмовити.

Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 5 289,27 грн. за договором №7 від 08.01.2025 за період прострочення з 01.01.2026 по 28.02.2026.

При перевірці розрахунку судом встановлено, що сума інфляційних втрат за цим договором більша, ніж визначено позивачем.

Слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення інфляційних втрат, розмір яких менший, ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір в сумі 5 289,27 грн. підлягає стягненню з відповідача за договором №7 від 08.01.2025.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача:

- основного боргу в розмірі 304 567,59 грн. за договором №4 «Про відшкодування витрат на надання комунальних послуг та енергоносіїв» від 04.01.2023;

- основного боргу в розмірі 309 960,73 грн., інфляційних втрат у розмірі 30 383,72 грн., 3% річних у розмірі 11 973,83 грн. за договором №11 на відшкодування витрат на комунальні послуги теплопостачання, водопостачання та водовідведення, електропостачання, утримання прибудинкових територій від 01.01.2024;

- основного боргу в розмірі 311 133,55 грн., інфляційних втрат у розмірі 5 289,27 грн., 3% річних у розмірі 2 838,56 грн., пені в розмірі 27 098,45 грн. за договором №7 на відшкодування витрат на комунальні послуги теплопостачання, водопостачання та водовідведення, електропостачання, утримання прибудинкових територій від 08.01.2025;

- основний боргу в розмірі 64 602,04 грн. за договором №10 на відшкодування витрат на комунальні послуги теплопостачання, водопостачання та водовідведення, електропостачання, утримання прибудинкових територій від 12.01.2026.

В частині стягнення з відповідача на користь позивача: основного боргу в розмірі 34 672,23 грн. за договором №4 «Про відшкодування витрат на надання комунальних послуг та енергоносіїв» від 04.01.2023 та основного боргу в розмірі 25 687,17 грн. за договором №11 на відшкодування витрат на комунальні послуги теплопостачання, водопостачання та водовідведення, електропостачання, утримання прибудинкових територій від 01.01.2024, пені в розмірі 647,84 грн. за договором № 7 від 08.01.2025, 3% річних за договором № 11 від 01.01.2024 в розмірі 1157,81 грн., інфляційних втрат за договором № 11 від 01.01.2024 в розмірі 2 509,77 грн. слід відмовити.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 71 534,60 грн. провадження слід закрити.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України Про судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").

Згідно п.5 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, враховуючи закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 71 534,60 грн., позивачу підлягає поверненню судовий збір у розмірі 1 073,02 грн.

Суд не вирішує питання повернення судового збору у розмірі 1 073,02 грн., оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.

Суд звертає увагу, що 07.01.2025 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 26.11.2024 № 606 "Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" (далі - Порядок), яким змінений механізм повернення судового збору у випадках, визначених статтею 7 Закону України "Про судовий збір".

Згідно з новим порядком органи Казначейства здійснюють повернення судового збору в усіх випадках виключно на підставі електронного подання, сформованого або Державною судовою адміністрацією України, або її територіальним управлінням, або відповідним судом.

Для повернення судового збору платнику необхідно звернутись із заявою до відповідного суду за місцем розгляду справи.

На підставі абзацу 7 пункту 5 розділу I Порядку заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню, із обов`язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб`єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), дата та номер судового рішення, яке набрало законної сили (у разі повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), сума коштів, що підлягає поверненню (перерахуванню), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).

За умови інформаційно-технологічних можливостей органу, що контролює справляння надходжень бюджету, платник може подати заяву до такого органу в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації в інформаційно-комунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу. В електронній заяві також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку платнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним (абзац 8 пункту 5 розділу I Порядку).

Відповідно до абзацу 9 пункту 5 розділу I Порядку разом із заявою про повернення (перерахування) коштів з бюджету платником подається до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету в електронній формі подається з обов`язковим накладанням електронного підпису платника або уповноваженої особи, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог Закону України Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги. До заяви одночасно подається копія: платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету, судового рішення, засвідчена належним чином (у разі повернення грошового стягнення за адміністративні правопорушення), документа, що підтверджує відповідні повноваження уповноваженої особи, засвідчена належним чином (абзац 14 пункту 5 розділу I Порядку).

Форма заяви про повернення судового збору розміщена на вебсайті судової влади України та доступна за посиланням: https://court.gov.ua/storage/portal/sud5005/%D0%97%D0%90% D0%AF% D0%92%D0%90.doc.

З огляду на викладене, для здійснення повернення судового збору з Державного бюджету України заявнику необхідно подати до суду заяву встановленої форми з відповідними реквізитами.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам зі стягненням з відповідача у розмірі 16 017,72 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства "Криворізька міська лікарня №1" Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Гармонія КР" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 1 204 057,16 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Гармонія КР" (50024, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пр-т. Гагаріна, буд. 37, оф. 100, код ЄДРПОУ 41673872) на користь Комунального підприємства "Криворізька міська лікарня №1" Криворізької міської ради (50074, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Святогеоргіївська, 8а, код ЄДРПОУ 01986546):

- основний борг у розмірі 304 567,59 грн. за договором №4 «Про відшкодування витрат на надання комунальних послуг та енергоносіїв» від 04.01.2023;

- основний борг у розмірі 309 960,73 грн., інфляційні втрати в розмірі 30 383,72 грн., 3% річних у розмірі 11 973,83 грн. за договором №11 на відшкодування витрат на комунальні послуги теплопостачання, водопостачання та водовідведення, електропостачання, утримання прибудинкових територій від 01.01.2024;

- основний борг у розмірі 311 133,55 грн., інфляційні втрати в розмірі 5 289,27 грн., 3% річних у розмірі 2 838,56 грн., пеню в розмірі 27 098,45 грн. за договором №7 на відшкодування витрат на комунальні послуги теплопостачання, водопостачання та водовідведення, електропостачання, утримання прибудинкових територій від 08.01.2025;

- основний борг у розмірі 64 602,04 грн. за договором №10 на відшкодування витрат на комунальні послуги теплопостачання, водопостачання та водовідведення, електропостачання, утримання прибудинкових територій від 12.01.2026, про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Гармонія КР" (50024, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пр-т. Гагаріна, буд. 37, оф. 100, код ЄДРПОУ 41673872) на користь Комунального підприємства "Криворізька міська лікарня №1" Криворізької міської ради (50074, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Святогеоргіївська, 8а, код ЄДРПОУ 01986546) судовий збір у розмірі 16 017,72 грн., про що видати наказ

В частині стягнення основного боргу в розмірі 71 534,60 грн. провадження у справі закрити.

В решті позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 19.08.2026.

Суддя Н.Г. Назаренко