Рішення № 139081647, 11.08.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026м. ДніпроСправа № 904/3312/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона підприємств "Еквітас", м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілді", м. Дніпро

про стягнення заборгованості

Представники:

Від позивача: Бивалін О.В., ордер серія АЕ № 1515681 від 16.06.2026;

Від відповідача: не з`явився

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Охорона підприємств "Еквітас" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілді" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з охорони №1/23 від 29.12.2023 в загальному розмірі 3605662,26 грн.

Ціна позову складається з наступних сум:

- основний борг у сумі 2 350 000,00 грн.;

- 3% річних за період з 11.02.2024 по 03.06.2026 у сумі 129 442,11 грн.,

- інфляційні втрати за період з 11.02.2024 по 03.06.2026 у сумі 436 759,30 грн.

- пеня за період з 04.06.2025 по 03.06.2026 у сумі 689 160,65 грн.

Ухвалою від 08.06.2026 позовну заяву залишено без руху.

12.06.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 16.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 07.07.2026.

В судовому засіданні від 07.07.2026 позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився, клопотання про відкладення судового засідання не надав, відзив не направив.

Ухвалою від 07.07.2026 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні на 11.08.2026.

11.08.2026 відповідач в судове засідання не з`явився, клопотання про відкладення судового засідання не надав.

В судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті.

Позивач підтримав позовні вимоги.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

11.08.2026 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГПК України, оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з охорони №1/23 від 29.12.2023 в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Згідно положень ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Так, згідно даних підсистеми ЄСІТС Електронний суд, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілді" має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Дата реєстрації: 18.10.2023 11:59.

Згідно довідок про доставку електронного листа, ухвалу від 16.06.2026 було доставлено до електронного кабінету відповідача 16.06.2026, ухвалу від 22.06.2026 доставлено 22.06.2026, ухвалу від 07.07.2026 доставлено 07.07.2026 (а.с.112, 117,127).

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є обставини укладання договору про надання послуг з охорони №1/23 від 29.12.2023, наявність чи відсутність заборгованості за надані послуги, правомірність нарахування штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, 29.12.2023 між Товариством обмеженою відповідальністю «Охорона підприємств «Еквітас» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сілді» (Замовник) укладено Договір про надання послуг з охорони №1/23 (далі Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Виконавець бере на себе зобов`язання забезпечити виключно внутрішніх охорону Об`єктів, а Замовник Зобов`язується своєчасно проводити розрахунки за надані послуги, на умовах і в поряду, що встановлені цим договором.

Об`єктами в цьому Договорі є нежитлові приміщення та інше майно, що на законних підставах знаходиться в користуванні Замовника, які розташовані за адресами:

- м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, 198;

- м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, 174.

До комплексу послуг з охорони об`єктів відноситься здійснення контрольно-пропускного режиму, забезпечення профілактичних заходів, направлених на недопущення несанкціонованих і/або протиправних дій сторонніх осіб відносно Об`єктів та безпосередніх заходів щодо локалізації (припинення) таких дій.

Згідно п.4.1. Договору, загальна вартість послуг охорони становить 240 000,00 грн. (двісті сорок тисяч) тисяч грн.00 коп.) ПДВ не передбачено.

Відповідно до п.4.4 Договору Замовник перераховую щомісячну вартість послуг Виконавця на його банківські рахунок до десятого числа місяця, наступного за звітним.

Пункти 4.5. та 4.6 Договору визначають, що період часу надання послуг вказується в Акті здачі-прийняття наданих послуг, який складається Виконавцем та в двох примірниках надсилається Замовнику протягом перших двох робочих днів місяця, наступного за місяцем надання послуг. Акт здачі-прийому наданих послуг повинен бути підписаним Замовником протягом трьох робочих днів з моменту його отримання від Виконавця та в разі його не підписання у встановлений строк без поважних причин і не надання вмотивованої письмової відмови від підписання, Акт вважається підписаним, а послуги прийнятими та підлягають оплаті в повному обсязі.

Відповідно до п. 7.1 Договору у випадку несвоєчасної неповної оплати за охорону Об`єктів нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення плати за кожен день прострочення платежу.

01 січня 2024 року між Замовником та Виконавцем складений Акт №1 приймання-передачі об`єкту під охорону до договору про надання послуг з охорони №1/23 від 29.12.2023 року, відповідно до якого з 08.00 годин 01 січня 2024 року співробітники Виконавця починають здійснювати заходи спрямовані на охорону Об`єкта, що належить Замовнику. Змовник здав, а Виконавець прийняв під охорону: будови майнового комплексу, розташовані на виробничої території за адресою: м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, 198, що належать Замовнику на законних підставах, а також майно Замовника, що знаходиться на законних підставах у вказаних будовах.

01 січня 2024 року між Замовником та Виконавцем складений Акт №2 приймання-передачі об`єкту під охорону до договору про надання послуг з охорони №1/23 від 29.12.2023 року, відповідно до якого з 08.00 годин 01 січня 2024 року співробітники Виконавця починають здійснювати заходи спрямовані на охорону Об`єкта, що належить Замовнику. Змовник здав, а Виконавець прийняв під охорону: будови майнового комплексу, розташовані на виробничої території за адресою: м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, 174, що належать Замовнику на законних підставах, а також майно Замовника, що знаходиться на законних підставах у вказаних будовах.

На виконання умов договору позивач надав послуги що підтверджується наступними актами приймання-передачі наданих послуг: від 31.01.2024 року №5 на суму 240 000,00 грн., від 29.02.2024 №9 на суму 240 000,00 грн., від 31.03.2024 №13 на суму 240 000,00 грн., від 30.04.2024 №15 на суму 240 000,00 грн., від 31.05.2024 №19 на суму 240 000,00 грн., від 30.06.2024 №23 на суму 240 000,00 грн., від 31.07.2024 №27 на суму 240 000,00 грн., 31.08.2024 №32 на суму 240 000,00 грн., від 30.09.2024 №35 на суму 240 000,00 грн., від 31.10.2024 №40 на суму 240 000,00 грн., від 30.11.2024 №42 на суму 240 000,00 грн., від 31.12.2024 №45 на суму 240 000,00 грн., від 31.01.2025 №1 на суму 240 000,00 грн., від 28.02.2025 №3 на суму 240 000,00 грн., від 31.03.2025 №6 на суму 240 000,00 грн., від 30.04.2025 на суму 240 000,00 грн., від 31.05.2025 №9 на суму 240 000,00 грн., від 30.06.2025 №12 на суму 240 000,00 грн., від 31.07.2025 №13 на суму 240 000,00 грн., від 31.08.2025 року №16 на суму 240 000,00 грн., від 30.09.2025 №18 на суму 240 000,00 грн., від 31.10.2025 №19 на суму 240 000,00 грн., від 30.11.2025 №21 на суму 240 000,00 грн., від 31.12.2025 №23 на суму 240 000,00 грн., від 31.01.2026 №1 на суму 240 000,00 грн., від 15.02.2026 №4 на суму 120 000,00 грн.

Акти приймання-передачі наданих послуг підписані сторонами без зауважень

13.02.2026 року між відповідачем та позивачем укладена Додаткова угода №1 до Договору про надання послуг з охорони №1/23 (далі Додаткова угода), відповідно до якої сторони дійшли згоди розірвати договір про надання послуг з охорони №1/23, згідно з яким Виконавець забезпечував охорону нежитлових будівель та іншого майно, що на законних підставах знаходиться в користуванні Замовника, які розташовані за адресами:

- м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, 198;

- м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, 174.

Термін дії Договору про надання послуг з охорони №1/23 від 29.12.2023 року закінчується 16 лютого 2026 року о 08:00 годин. Претензій до виконавця відносно обсягу та якості наданих послуг з охорони, а також збереження майна замовник немає.

16.02.2026 сторони уклали акти №1 та №2 приймання-передачі об`єкту з-під охорони, згідно яких позивач передав а відповідач прийняв приміщення, які знаходяться за адресами: м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, 198; м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, 174.

Позивач вказує, що в зв`язку з частковою несплатою відповідачем вартості наданих послуг утворилась заборгованість в розмірі 2 350 000,00 грн.

23.02.2026 року позивачем скерована претензія про погашення заборгованості за Договором у розмірі 2 350 000,00 грн., яка станом на дату подання позову залишена без задоволення та без реагування.

Вказане стало причиною звернення позивача до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, укладений між сторонами по справі договір про надання послуг з охорони є підставою для виникнення у сторін договору зобов`язань відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України та згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ст. 902 Цивільного кодексу України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Матеріали справи не містять доказів оплати вартості наданих послуг у розмірі 2 350 000,00 грн.

За викладеного позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 2 350 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Правомірність нарахування пені.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

За змістом ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Водночас, статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.1 Договору у випадку несвоєчасної неповної оплати за охорону Об`єктів нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення плати за кожен день прострочення платежу.

Отже, за приписами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки і відповідно, якщо розмір пені, встановлений договором, є меншим від подвійної облікової ставки НБУ застосовується розмір пені встановлений договором.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 689 160,65 грн. за загальний період прострочення з 04.06.2025 до 03.06.2026.

Суд перевірив розрахунок позивача та встановив, що останнім при здійсненні розрахунків не враховано положення ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, якою визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, позов в цій частині підлягає частковому задоволенню в розмірі 672 130,40грн.

В частині стягнення пені в розмірі 17 030,25 грн. слід відмовити.

Правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок 3% річних за загальний період з 11.02.2024 до 03.06.2026, розмір яких склав суму 129 442,11 грн.

Суд перевірив розрахунки позивача, виявив аналогічну помилку, що й при нарахуванні пені, при цьому, загальна сума 3% річних більша, ніж визначено позивачем.

Слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення 3% річних, розмір яких менший, ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір в сумі 129 442,11 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Щодо інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в розмірі 436 759,30 грн. нараховані за загальний період з 11.02.2024 до 03.06.2026.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат судом виявлено аналогічну помилку, що й при нарахуванні пені та 3% річних, однак, ця помилка не впливає на загальний розмір інфляційних втрат, тому позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 436 759,30 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 2 350 000,00грн; інфляційних втрат у розмірі 436 759,30 грн., 3% річних у розмірі 129 442,11 грн., пені в розмірі 672 130,40 грн.

В частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 17 030,25 грн. слід відмовити.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Відповідно до приписів п.п. 2,4,5 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Суд зазначає, що відповідач, всупереч вимогам ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, будучи обізнаним про наявність в суді справи, про що свідчать довідки про доставку електронного листа (а.с.112, 117,127), не надав суду жодних заперечень, пояснень у справі або доказів, які б свідчили про наявність підстав для відмови в позові.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона підприємств "Еквітас" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілді" про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілді" (49057, м. Дніпро, вул. Адміральська, буд. 85, код ЄДРПОУ 38618772) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона підприємств "Еквітас» (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд.99, кв.12, код ЄДРПОУ 39252510) основний борг у розмірі 2 350 000,00грн; інфляційні втрати в розмірі 436 759,30 грн., 3% річних у розмірі 129 442,11 грн., пеню в розмірі 672 130,40 грн., судовий збір у розмірі 43 061,97 грн., про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано - 19.08.2026.

Суддя Н.Г. Назаренко