Ухвала суду № 139081638, 10.08.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про скасування заходів забезпечення позову

10.08.2026м. ДніпроСправа № 904/4313/26

Суддя Ніколенко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ладас" про скасування заходів забезпечення позову

у справі

за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ладас", м. Дніпро

про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 377 144,02 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Представники:

Від позивача: Сергієнко М.О. (в залі суду) - витяг з ЄДР

Від відповідача: Квітка Ю.Г. (в залі суду) - самопредставництво

ВСТАНОВИВ:

Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ладас" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 377 144,02 грн.

Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди земельної ділянки від 19.12.2007 зі сплати орендних платежів.

Ухвалою суду від 20.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/4313/26 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 20.07.2026 частково задоволено заяву Дніпровської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову. Накладено арешт на належний Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Ладас" об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Черкаська, буд. 6а, а саме будівлі та споруди промислового майданчика (РНОНМ 4206043), у межах суми стягнення в розмірі 377 144,02 грн., до набрання рішенням у справі законної сили.

На адресу суду, 03.08.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ладас" надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2026 у справі № 904/4313/26.

В обґрунтування поданої заяви відповідач вказав, що в даному спорі Дніпровська міська рада не є належним позивачем, адже її права та законні інтереси не порушуються.

Відповідач зазначив, що враховуючи адміністративно-правовий характер правовідносин, Дніпровська міська рада не має права звернення до суду з позовом про стягнення грошових коштів за господарськими договорами.

Ухвалою суду від 05.08.2026 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ладас" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2026 у справі № 904/4313/26, та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.08.2026.

Представник позивача надав до суду письмові заперечення проти задоволення заяви відповідача про скасування заходів забезпечення позову. Позивач вважає, що обставини, які слугували підставою для вжиття заходів забезпечення позову, не змінились.

У судовому засіданні відповідач пояснив, що його він здійснює діяльність, направлену на допомогу у забезпеченні обороноздатності держави проти збройної агресій Російської Федерації. Наявність арешту майна значно ускладнює здійснення ним господарської діяльності. Крім того, відповідач надав до суду платіжні інструкції на підтвердження сплати ним податку на землю.

Відповідно до ч. 1 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

У рішенні Конституційного Суду України від 31.05.2011 у справі № 4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України вказано, що з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини цього рішення).

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в господарському судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в господарській справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, вбачається, що застосування заходів забезпечення позову необхідне через існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у Відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.05.2020 у справі № 910/11739/19.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Щодо твердження відповідача про те, що цей спір має розглядатись за правилами адміністративного судочинства слід зазначити, що згідно зі статтею 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Особа, яка не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для такої особи, як землекористувача, є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Обставини щодо користування відповідачем земельною ділянкою комунальної власності, підстав такого користування, розміру орендної плати, що мала сплачуватись у період такого користування мають встановлюватись саме господарським судом під час розгляду спору про стягнення заборгованості з орендної оплати за користування земельною ділянкою.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що у даному випадку відсутня очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі, а захист цих прав, свобод та інтересів не стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Так, відповідачем не вчиняються дії, направлені на виведення майна та/або грошових коштів. Відповідач здійснює господарську діяльність, сплачує збори та платежі.

А отже, підстави вжиття заходів забезпечення позову у цій справі наразі відсутні.

За таких обставин, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ладас" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2026 у справі № 904/4313/26, - слід задовольнити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2026 у справі № 904/4313/26.

Керуючись статтями 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ладас" про скасування заходів забезпечення позову.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2026 у справі № 904/4313/26.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її повного тексту.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений та підписаний 17.08.2026.

Суддя М.О. Ніколенко