Рішення № 139077605, 19.08.2026, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 753/5348/26 2/729/1005/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

заочне

19 серпня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Булиги Н. О.

при секретарі Романченко С. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бобровиця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 17 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту № 8194707, оформлений шляхом обміну електронними повідомленнями відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Позивач зазначає, що перед укладенням договору відповідач заповнив електронну заявку на отримання споживчого кредиту на офіційному вебсайті первісного кредитора https://creditplus.ua/. Під час оформлення заявки ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» здійснило ідентифікацію та верифікацію відповідача, у тому числі із використанням системи BankID Національного банку України, що дало можливість достовірно встановити особу позичальника.

Після ознайомлення з умовами договору відповідач підтвердив намір укласти кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора А1304, який був надісланий кредитодавцем 17 серпня 2024 року на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , зазначений відповідачем під час реєстрації. Введення одноразового ідентифікатора підтвердило акцепт оферти та засвідчило укладення договору в електронній формі.

Відповідно до умов договору ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надало відповідачу кредитні кошти у розмірі 5 000 грн. строком на 360 днів зі стандартною процентною ставкою 1,50 % на день та періодичністю сплати процентів кожні 30 днів. Кредитні кошти були перераховані на банківську картку відповідача, що підтверджується документами надавача платіжних послуг.

Позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, здійснював платежі несвоєчасно, не в повному обсязі, а окремі платежі не сплачував взагалі, внаслідок чого утворилася прострочена заборгованість. При цьому, відповідач здійснював часткові платежі в рахунок погашення кредитної заборгованості, чим фактично визнав наявність боргу.

10 червня 2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02-12/25, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив, а позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором про надання споживчого кредиту № 8194707 від 17 серпня 2024 року.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 8194707 від 17.08.2024 становить 22 975,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8 925,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками та 9 050,00 грн. - неустойка.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору та набуття права вимоги за договором факторингу, позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також понесені судові витрати.

Ухвалою від 28.07.2026 року було відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та прийнято рішення про розгляд справи з повідомленням сторін.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача у своїй заяві просить проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи вважається повідомленим своєчасно та належним чином, відповідно до положень п. 2 ч.7, п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України (за зареєстрованим у встановленому Законом порядку місцем проживання), що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України. Відповідач причини неявки не повідомив, відзиву на позов не подавав. Тому, за таких обставин, суд доходить висновку про можливість проведення судового засідання без участі відповідача та ухвалення заочного рішення.

З письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов належить задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 17.08.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 8194707 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (а.с.9-18).

Відповідно до умов договору, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надало відповідачу кредит у розмірі 5 000,00 грн строком на 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,50 % на день із періодичністю сплати процентів кожні 30 днів. Позичальник також ознайомлений і з Таблицею обчислення загальної вартості кредиту, про що свідчить його електронний підпис одноразовим ідентифікатором А1304.

Укладення договору відбулося шляхом розміщення тексту договору в особистому кабінеті позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, а підписання здійснювалося відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який був направлений на номер мобільного телефону, зазначений ним під час реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що після проходження процедури ідентифікації та верифікації, зокрема із використанням системи BankID НБУ, відповідач отримав доступ до особистого кабінету, ознайомився з умовами кредитного договору та акцептував їх шляхом введення одноразового ідентифікатора А1304, чим підтвердив укладення кредитного договору.

Згідно з умовами договору, позичальник зобов`язався своєчасно повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та інші платежі, передбачені договором.

Кошти кредиту були надані відповідачу у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківський рахунок (платіжну картку) відповідача, вказану у договорі № НОМЕР_2 , що підтверджується витягом від 12.06.20265 від надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК» (а.с. 49).

Разом з тим, відповідач належним чином свої зобов`язання не виконував, здійснював платежі з порушенням встановлених договором строків та не в повному обсязі, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Як убачається з матеріалів справи, останній платіж за кредитним договором відповідачем було здійснено 17.10.2024 року у сумі 2 175,00 грн, що свідчить про визнання ним існування кредитних зобов`язань.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 8194707, загальна заборгованість відповідача становить 22 975,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8 925,00 грн - заборгованість за відсотками, 9 050,00 грн - штраф (а.с. 36-48).

10.06.2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 01.02-12/25, відповідно до якого первісний кредитор відступив свої права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до боржників зазначених у Реєстрі боржників (а.с. 50-58).

Відповідно до Реєстру боржників та витягу з нього до Договору факторингу, позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 22 975,00 грн, що складається із заборгованості за основним боргом, процентів та неустойки (а.с. 61-62,64).

Таким чином встановлено, що між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, що виникли з кредитного договору.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 цього Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1048 Цивільного Кодексу України, розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстраціїу його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про платіжні послуги», платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки, платіжний інструмент це персоналізований засіб, пристрій та/або набір процедур, що відповідають вимогам законодавства та погоджені користувачем і надавачем платіжних послуг для надання платіжної інструкції; Держателем такого платіжного інструменту є фізична особа, яка на законних підставах використовує платіжний інструмент для ініціювання платіжної операції з відповідного рахунку для виконання платіжних операцій або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного платіжного інструменту.

Частиною 1 статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, дослідивши надані позивачем докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 000,00 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 8 925,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення неустойки у розмірі 9 050 грн., то суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з наданим позивачем розрахунком, відповідачеві було нараховано штраф у розмірі 9 050 гривень з 19.11.2024 по 12.02.2025.

З огляду на вищезазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає, що позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають, оскільки штраф було нараховано в період дії в країні воєнного стану.

Таким чином, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, а саме про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 8194707 від 17.08.2024 року у загальному розмірі 13 925,00 грн, яка складається із 5 000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 8 925,00 грн. заборгованості за відсотками.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. (із застосуванням коефіцієнта 0,8 при поданні документів в електронній формі).

Оскільки позов задоволено частково на суму 13 925,00 грн, що становить 60,61 % від заявленої до стягнення суми (22 975,00 грн), то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 468 грн 82 коп. (2 422,40 грн ? 60,61 %).

Керуючись статтями 526, 527, 530, 599, 1050, 1048, 1054, 1056, 1077 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст.4, 12, 13, 76- 81,89, 95, 141, 258,259, 263-265, 279, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 8194707 від 17 серпня 2024 року у загальному розмірі 13 925 (тринадцять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 468 (одна тисяча чотириста шістдесят вісім) гривень 82 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву проперегляд заочногорішення можебути поданопротягом тридцятиднів здня йогопроголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (04070, м.Київ вул.Іллінська, буд.8, код ЄДРПОУ 37616221).

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя Бобровицького районного суду Н. О. Булига